о так, звісно і всяко із подячністю
щодо Вашого мовного чуття

тут є запросто прикладна ситуація
культурально-лінгвістичного спрямування

англійська виступає свого роду гібридом,
оскільки базується на германській граматиці
а також примітивніших, на позір, однак,
насправді древніших, морфемах
але свого часу увібрала шалену кількість
французької лексики (а це – латина), трохи
переінакшивши, – «германізувавши»

(десь тут весь час ми говоримо про граматику,
хоча дехто із «майстрів», які одстоюють оце,
насправді не є мовниками, і бозна, що вони там
одстоюють, насправді))

«українська vs. російська», це –
хороша, красива тема, позаяк
українська однозначно є високою мовою
(архаїчнішою, врочистішою, стрункішою)
у той час російська – низька мова, за всіма ознаками

якщо не вірите, можете поспілкуватися із ШІ
наприклад, щодо звукової інтерпретації «ѣ»
де українська інтерпретація обирає «і»
а російська обирає «е», але, відповідно,
вибір «і» вважається «високою інтерпретацією»

хоча, заради справедливості, російська є
так само певного роду гібридом, оскільки
не є правдиво мовою, як такою, а радше гібридом
сумішшю із усього, що тільки можна було накрасти
звідусіль, в т.ч., велика кількість українських слів
плюс парадоксальна граматика (знову-таки)

як практичний, пожиттєво, перекладач, у т.ч., поезій,
можу Вас однозначно запевнити, що перекладати
із германських мов українською набагато вдячніш,
аніж російською

російські переклади, яких можете знайти чимало в мережі,
є характерно вульгарними, і я не дивуюся із цього

теперішній світ, зокрема поетичні терени, є
пеклом у мініатюрі, се безперечно

усі мої дотичні співчуття, о так