Автори /
СвітЛана Нестерівська (1984)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Писались сторінки Білої книги
•
Сповідь ангела
•
Вставай!
•
Мові
•
Українська мова
•
Сон
•
***
•
Осінь
•
!
•
Молитись...
•
?
•
Недописане
•
!
•
Страх
•
Не впустити минуле в теперішнє!
•
Без розділових знаків, великих букв і ... віри
•
.
•
З майбутнього
•
?
•
Про нових
•
дИпресивне
•
Дивне розуміння щастя
•
Сум за ...
•
Я не цитую. Просто схожість вішає на наші дні оманливу вуаль...
•
...
•
Не читай Блаватську й Кастанеду. Вони не повернуть тобі мене...
•
---
•
Бабуні
•
.
•
Про
•
У чому суть буття?
•
Сон (іноді краще спати, щоб не наробити дурниць :? )
•
.
•
...
•
...
•
DU und ich
•
.
•
:)
•
"Медитаціка"
•
...
•
Може, нарешті почуєш - і пробачиш!!!
•
...
•
---
•
...
•
...
•
...
•
...
•
Коли...
•
...
•
..
•
.
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
...
•
:)
•
...
•
..
•
...
•
...
•
.
•
...
•
...
•
Мамі
•
Я стою на пероні прощальних сонет і віршів...
•
...
•
***
•
...
•
Мамо
•
...
•
Зимове...
•
Братові Богдану
•
До мами
•
..
•
Нарис
•
Строфою...
•
...
•
2
•
...
•
Сон
•
Я - українка!
•
Я - українка!
•
Україно моя
•
...
•
...
•
За Україну...
•
Їй
•
Шевченкові
•
Україні!
•
Україні
•
З молоком...
•
Найдорожчій
•
Мамі
•
Ностальгія
•
Роздуми
•
.
•
...
•
Ще трохи Львова
•
Навіяне Львовом ...
•
...
•
Через кому...
•
Думки
•
Пиши
•
НЕ ПРОПУСТИ!
•
Просто про...
•
Philosophie
•
За любов*ю...
•
Дилог
•
Епілог
•
ТОБІ...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Писались сторінки Білої книги –
Змочені були кров’ю:
Змочені були кров’ю:
Моя історія давніша снів:
Я бачив ангелів спокон віків –
Я бачив ангелів спокон віків –
Скажи всім: хто ти, що пече,
Чому прокинувся без згоди?!
Чому прокинувся без згоди?!
Ти була як Троянда Христова -
Вже цвітеш як Трояндовий Гай.
Вже цвітеш як Трояндовий Гай.
Дзвенить інтелектом в кишенях пустих –
У римах, у нотах, у фарбах барвистих,
У римах, у нотах, у фарбах барвистих,
Плакала гіркими сльозами
Мати над будущинов доні:
Мати над будущинов доні:
Нечіткість ліній, наголосів, рим.
Осіннє листя в пам*яті як банці -
Осіннє листя в пам*яті як банці -
Ти йдеш - а осінь жовте листя
в червоні скидує люстерка.
в червоні скидує люстерка.
Щаслива? Щаслива! Так просто по сонці
я бігаю листям кленовим...
я бігаю листям кленовим...
Усмішка прозорого соло.
Поезія . Вірші - у рухи.
Поезія . Вірші - у рухи.
ТИ перетягнеш тятиву ,
убивши того, хто стріляє
убивши того, хто стріляє
Зупинись на момент.
Попідписуй мелодії вдиху.
Попідписуй мелодії вдиху.
Ти часто сидиш й плачеш -
у хатах чужих ночуєш.
у хатах чужих ночуєш.
Бути непочутим ти боїшся -
Чиюсь душу випити із трав,
Чиюсь душу випити із трав,
Вечір наганяє спогади -
Із води у білий лій.
Із води у білий лій.
Так мало вірш як віра
і страчені зусилля
і страчені зусилля
Загубитись за простором раю -
побороти в собі незбагненне,
побороти в собі незбагненне,
Ти прийдеш швидше - й зачекаєш
на пустоту осінніх трав
на пустоту осінніх трав
Ще трішки сонця - трішки теплих мрій
про милі руки у відтінні свастик.
про милі руки у відтінні свастик.
Як білий шарф весняним леготом
торкнеться ніжної щоки
торкнеться ніжної щоки
Помираєш. Просто так залишившися із ним наодинці.
Підганяєш в небо стадо білих херувим* по сходинці -
Підганяєш в небо стадо білих херувим* по сходинці -
Лише вірші іскряться,
коли трамвай душі
коли трамвай душі
В сльозі не втримать всього Всесвіту
Перенаправлених думок.
Перенаправлених думок.
Не ті шляхи - іду по хибній колії,
де одиниці курять полини.
де одиниці курять полини.
Струна натягнута до стогону
у два прокручені ключі.
у два прокручені ключі.
Шукати виправдання в тих,
хто з підліткових снів зринає.
хто з підліткових снів зринає.
Розступаються стіни якимись малими частками -
Сумноокі метелики лижуть брудне вікно-
Сумноокі метелики лижуть брудне вікно-
Я- лише слово напоспіх,
Клин у душі глибині.
Клин у душі глибині.
Перерости. Прийшовши з минуття
старої проби дружби та відвертя,
старої проби дружби та відвертя,
Вірші - як ігри. Паралелі днів
зіскакують з напруженої голки.
зіскакують з напруженої голки.
Я вірші переписую... Не те!
Не входить в рамки. не влягає в межі.
Не входить в рамки. не влягає в межі.
Я хочу щось таке ... так швидко як експромт! Це просто.
Сьогодні уночі приходив ангел мій у гості.
Сьогодні уночі приходив ангел мій у гості.
ти запиши мене у стиль дощу
малою краплею, що ділиться на пазли -
малою краплею, що ділиться на пазли -
Тиканням протикано зап*ястя
ангела старенького в покуті.
ангела старенького в покуті.
Я тільки мовчу - розрізаються вени,
сплавляється лава із свічки навпроти.
сплавляється лава із свічки навпроти.
Dieselben Gedanken- ich weiss nicht, was andere wollen.
Ich hab das Gefühl, dass Wolken mich lieben. Mit Strahlen.
Ich hab das Gefühl, dass Wolken mich lieben. Mit Strahlen.
На кручі критики старі піїтики
співали втомлено про немотив -
співали втомлено про немотив -
Durch Wolken. Ja, du kannst ja fliegen!
Du bist mein Engel, meine Seele-
Du bist mein Engel, meine Seele-
На спокій. Всього досягнути.
Закинути трави за вуха -
Закинути трави за вуха -
Я чекатиму повіву крил -
я торкаюсь легенями Криму.
я торкаюсь легенями Криму.
Відпусти . На доріг забуття,
в чисте поле живою росою,
в чисте поле живою росою,
Відійти від меча-джерела
І на крилах спуститись під воду.
І на крилах спуститись під воду.
Життя твоє з розчарувань –
І замальоване на біло.
І замальоване на біло.
цілувати долоні , бо в них ти тримав вогні,
бо капали воски в сумний невідомий спалах.
бо капали воски в сумний невідомий спалах.
Любов біля того каміна
У маминій хаті під грушков.
У маминій хаті під грушков.
Нічого нового в годинах блукання.
Розкрила очей безкордоння люстерка –
Розкрила очей безкордоння люстерка –
Питаючи в Бога, чому всі ідуть повз,
Ти втомишся врешті долати сходинки загадок
Ти втомишся врешті долати сходинки загадок
Коли на межі раю
Стояв самотній вікарій –
Стояв самотній вікарій –
Я знайшов одиноку на березі –
Ти стояла, ти хотіла втопитися!
Ти стояла, ти хотіла втопитися!
Люби мене поміж рядків,
Коли слабка і швидкоплинна,
Коли слабка і швидкоплинна,
Вона дивиться в зір перехожих -
Вона бачить там просто неситих!
Вона бачить там просто неситих!
Помилятись вигадали люди.
Помилятись стверджуємо ми.
Помилятись стверджуємо ми.
Ця мить давно вже продана для згадки.
Знов по хресті йдемо віршами ми.
Знов по хресті йдемо віршами ми.
Ореол каяття освітив наші помисли сірі.
Десь блукає між хмар непогасна зоря звіздаря.
Десь блукає між хмар непогасна зоря звіздаря.
І насниться життя земне
У системі чиїхсь обчислень.
У системі чиїхсь обчислень.
Не порань, не убий, збережи
І хай правда лиш гострить ножі.
І хай правда лиш гострить ножі.
І сніг у вальсі під ногами
Замовк, не смівши видать звук.
Замовк, не смівши видать звук.
А дні ростуть з помилкою у серці,
І чорний птах над білими грудьми
І чорний птах над білими грудьми
І забракне сили вдарити в плече
(Я клялась любити своїх ворогів).
(Я клялась любити своїх ворогів).
Два кроки, два стуки, дві миті.
Зачинені двері. Пітьма.
Зачинені двері. Пітьма.
Знову юність біжить в окопи
І бунтують чужі жалі.
І бунтують чужі жалі.
Знову юність біжить в окопи
І бунтують чужі жалі.
І бунтують чужі жалі.
Я тебе називаю безвістю.
У лету твою хочу канути.
У лету твою хочу канути.
У тебе море у очах.
І ти, і море – це так здорово.
І ти, і море – це так здорово.
Загинаючи листя бляхи
На даху деревяних церков,
На даху деревяних церков,
Якщо ти є – ти просто є,
Ти пишеш полум’я строкате.
Ти пишеш полум’я строкате.
Побільше рим, побільше свят.
Один, мільйони літ назад
Один, мільйони літ назад
Побільше рим, побільше свят.
Один, мільйони літ назад
Один, мільйони літ назад
Дорога мовчання. Скрипти
Священників еговіри.
Священників еговіри.
Десь важко мені без тебе,
Моя сиводума мамо.
Моя сиводума мамо.
І втікало життя за роками,
Залишивши у паспорті знак.
Залишивши у паспорті знак.
Твої втомлені руки, гарячі,
Обнімають мої, молоді.
Обнімають мої, молоді.
Я стою на пероні прощальних сонет і віршів,
І лиш осінь виводить мене із цієї задуми,
І лиш осінь виводить мене із цієї задуми,
Слова лякались блискавки і грому,
Слова боялись щирості душі.
Слова боялись щирості душі.
І знову - безліч списаних сторінок,
І знову - двісті схоплених думок.
І знову - двісті схоплених думок.
Я пишу зеленими рядками,
Що бриніли звуками пісень.
Що бриніли звуками пісень.
Серце закрите в раму.
Ночі сумне виття.
Ночі сумне виття.
Рідна мати моя, вишиванка на сонця долоні
Заяскрава для нас. І без хрестиків в'яжеться рай.
Заяскрава для нас. І без хрестиків в'яжеться рай.
Зім'ятий сніг в відкриті двері
Мене від болю застеріг.
Мене від болю застеріг.
А ти мені багато ще сказав би,
Коли б не комплекс цього сьогодення.
Коли б не комплекс цього сьогодення.
Десь переорані дороги чекають повінню дітей.
І жовті пастки падолисту нераз заманять їх в нікуди.
І жовті пастки падолисту нераз заманять їх в нікуди.
І мліє тихо листопад вже у саду безлистім.
Хвилини крутяться в вітрах у спомині яснім.
Хвилини крутяться в вітрах у спомині яснім.
Гелгоче гусяче стадо
Десь за селом у воді.
Десь за селом у воді.
"Проколіть мені долоні, Щоб не розкопала волі..."
А крапля краплю доганя.
А крапля краплю доганя.
Мічено. Позначено. Закинуто.
Позабуто. Викрито і вирито.
Позабуто. Викрито і вирито.
Зім'ятий сніг в відкриті двері
Мене від болю застеріг.
Мене від болю застеріг.
В строфу вплелась давно прожита рима,
І я думки доводжу до пуття.
І я думки доводжу до пуття.
Ти одружився із калиною,
Бо в неї кісточки сердець,
Бо в неї кісточки сердець,
Не слави ради. І не ради зради,
Не ради білих цвяхів у труні
Не ради білих цвяхів у труні
Не слави ради. І не ради зради,
Не ради білих цвяхів у труні
Не ради білих цвяхів у труні
Україно моя, ти як айстра
В повноті невблаганній літ.
В повноті невблаганній літ.
Хай виє дощ мелодію вовчину
І блекота уварюється в чай.
І блекота уварюється в чай.
Хай виє дощ мелодію вовчину
І блекота уварюється в чай.
І блекота уварюється в чай.
Я стомлено спускаюсь на коліна,
Не знищуючи й крихітки сміття .
Не знищуючи й крихітки сміття .
Україна—це площі і мітинги,
Це душі перевірений клич.
Це душі перевірений клич.
Хрест на могилі бридко пообписаний.
Чийсь почерк кривить вічне «Тут були…»
Чийсь почерк кривить вічне «Тут були…»
Гей, у піднебессі дружать прапори.
Я із ними—серце своє догори.
Я із ними—серце своє догори.
Україна відкрила очі – і туман у одномить зник.
Ви не знали, що також хочу, щоб із неї почався вік,
Ви не знали, що також хочу, щоб із неї почався вік,
Я світанки знову перемішую
Із п'янкими спогадами в дні.
Із п'янкими спогадами в дні.
Червонить знов той холод щоки
І білить пасма чорних вій.
І білить пасма чорних вій.
Важко без тебе, мамо,
Навіть такій мені
Навіть такій мені
-Привіт! Забудь... Я із Москви.
-Привіт! Забудь... Я із Берліну.
-Привіт! Забудь... Я із Берліну.
"Помилися свідомо!"- запрошує грішних бог.
Він приходить додому - і бачить на ліжку двох.
Він приходить додому - і бачить на ліжку двох.
За тебе хтось довго молився,
Із богом уставши до бою.
Із богом уставши до бою.
Якраз час, щоб померти – нічого втрачати.
Просто ліг – і пішов по дорозі пізнання.
Просто ліг – і пішов по дорозі пізнання.
Я пишу про небо тибету –
Його невеселі рухи
Його невеселі рухи
Пульсуюча непереривністю маска
Спливає у фарбу ранкової крові –
Спливає у фарбу ранкової крові –
Порушу час. І чийсь несмертний подих.
Старий папір на рухові меча
Старий папір на рухові меча
Слова, як край , сплюндрований начисто.
А біль епох просочуєть в рій
А біль епох просочуєть в рій
Маленький птах на гілці сів, поївши мух солодке гроно.
І виливалося у лоно твоє дзижчання комарів,
І виливалося у лоно твоє дзижчання комарів,
Пиши. Ти був, ти вірив, не пропав.
Пиши. Мене ти видумав із трав,
Пиши. Мене ти видумав із трав,
Ти монопольно і так по-простацьки
Граєш в життя, як і куплену цяцьку,
Граєш в життя, як і куплену цяцьку,
Романтик у розпиту ніч запалить першу сигарету.
Нудне життя на цій планеті, брехні чиєсь розбите ні,
Нудне життя на цій планеті, брехні чиєсь розбите ні,
Die klugen Menschen sind wie Loch –
Denen egal ist, wer ist Hoch,
Denen egal ist, wer ist Hoch,
Тільки молитва. Покута колись іронічних.
Гострі ножі,що спиняють у венах бажання –
Гострі ножі,що спиняють у венах бажання –
ніби сум, що несе безкарно
одиноких епох узір.
одиноких епох узір.
слова проте, що проболить,
а потім зробиться як просинь,
а потім зробиться як просинь,
Я тобі пишу листа поміжріччю,
серцем буденним та серцем святковим.
серцем буденним та серцем святковим.