ніби сум, що несе безкарно
одиноких епох узір.
Ти не вірив — тепер повір,
бо колись працював намарно.

І планета спиняє дих-
люди біллю лютують, психи.
А між ними і я — не псих.
Просто інша, як інший віхоть,

інша гілка чужих епох,
інше марево чужосуму.
І живу, і помру за двох.
ТИ такою мене придумав??

покривається сутінь сну.
Заливається пісня криху.
Ти чекаєш мою весну,
я ж — в дитинстві.Я дуже тихо

пробираюсь стежками мрій,
щоб не викрив хтось цю аферу.
Я залишуй в душі твоїй,
на пожовклих листів паперах...

000

відчуваю присутнє зло -
те долеє людей, що з нами.
Я б борола його руками,
коли б в світі було тепло.

Я топтала б його ногами,
я б давила, немов комах.
Та для чого?Помре ж так само,
як добра зсоловіє птах.

І розкинуться крила в простір,
поприносять з чужих планет
биті камені людям в гості...
а залишиться тільки ... ет,

промине, як ізбігла каша.
Не спасеться ніхто в той час.
Лиш душа уціліла наша
до Ісуса підніме глас...