Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
СвітЛана Нестерівська (1984) /
Проза
Eine Geschichte über die Krankheit, die ihm sehr passt(zufällige Notizen - Wortenzüge
Was ist eigentlich unsere Ewigkeit, von der wir uns so gerne und sooft träumen lassen. Das bedeutet nicht , dass du nicht verstehen kannst, dass deine Problemen nicht wichtiger als die von allen anderen sind. Du bist eine Welt! Oder so: DU BIST DIE BESTIMMTE WELT, wo ich mich einmal verloren habe und bis jetzt nicht wiederfinden kann. Du hast mich nicht gekauft, nur zerbrochen, verteilt und weggeschmissen … ich dich selbst. Danach hast du mich geistlich zerkleinert. Ich denke, dass du nicht gewusst hast, wie weitergross mein Geist ist. Und das war dein erster Fehler.
„Ти можеш зі мною не спілкуватися, не відповідати на мої повідомлення, можеш, навпаки, відповідати- мені байдуже, бо ти одкаво допомагатимеш мені у моєму дослідженні. Довгому та складному, яке допоможе усім зрозуміти, як людина може бути щасливою у ситуації, коли вона могла б бути лише нещасною.
Ти приходив цієї ночі до мене у сні. Вперше за десятки останніх місяців. Це теж вихід на контакт. Ти прислав мені фото своєї сестри(яка після народження дитини розповніла і постаріла), своєї простої та незграбної дружини, яка, як виявилось в ході сну, померла, залишивши тобі малого. Ми блукали сірими, цементностінними вулицями якогось міста, бо ти захотів мені показати розказане наяву. Мені стало шкода тебе, твоєї дружини, дитини. Але залишатись у цьому вимірі, щоб з тобою грати далі роль жертви, я не хотіла. Прикро було знати, що зі мною у тебе було б все по-іншому, зі мною ти б був щасливим, бо я кохала!Чому люди відкидають тих, хто їх любить, і є з тими, хто ними керує, хто їх використовує? Подумай.»
Niemand ist so wichtig fur mich, wie ich selbst, weil ich immer alleine bin. Ich wollte tippen „…fast immer“, aber es wuerde wirklich eine tolle Lüge, wie ich weiß-
Du kennst mich nicht. Du kannst mich auch nicht so gut kennen wie ich möchte. Und trotzdem du wie niemand darfst es. Weil ich es will- genau so stark wie dich.
Also, ich habe es gesagt. Es ist nicht leichter und einfacher geworden, weil es sowieso einfach und leicht ist.
Не пам’ятаю, коли мені перехотілося помилятися і чому я це роблю, але є те, що є. і мені не хочеться мінятися, виходити з духовного ідеалу, щоб стати такою як інші. Не можна прагнути на дно! Навіть якщо на вершині тобі нудно та самотньо.
До того ж, твоя вершина може бути для когось іншого дном! Ось так. Моя філософія.
А потым був перший день, коли Хтось почав писати віршіІ, щоби висловити свої почуття, бо по-іншому жити було неможливо і бачити щось чи когось нереально. А ти кохав! Чи змушений був кохати, наділяючи ворогів своїми помилками чи незрозумілостями.
Кохати було легко, ніби уперше.і пишучи під диктовку своєї свідомості, закриваєш у клітці тигра буденності, який намагається тебе зїсти.
Leiser – biettet er, weil nicht kennt und nicht könnt etwas zu unternehmen. Und du schweigst-
Niemand ist wichtiger als du, weil du die wichtigste bist, weil du alles kennst,was du willst, und alles hast,was du möchtest. Und er weisst das.
Warum nicht?weil er dich nicht mehr liebt?Er liebt doch niemande-du weisst das.
Und du? Du liebst doch auch keinen. Keinen? Ach ja, du meinst ja diesen Jungen aus IFS?Er hat dich auch lieb, aber kann dich nicht wiederfinden…
Ich bin immer dabei, sogar wenn du daran nicht glaubst, wenn du nicht willst, dass ich käme, ich komme. Weil du mich brauchst, weil di ein Teil von mir bist, weil ich dich so gerne habe!
Es klingelt. Dieser Gerausch hat mich erschreckt, weil ich nicht gewusst habe, wer du bist, wenn du mich so gerne sehen willst…
Die Zeit war wunderschoen. Ich habe dich getroffen. Auf dem Ufer, w ich dich schon einmal verloren habe. Du warst ja nicht allein. Du warst mit deiner Ex-Freundin. Ihr habt über mich geredet. Du hast gesagt, dass dumich, wie immer , liebst, und dass du mich, wie Luft, wie kaltes friesches Luft, brauchst…
Sie hat nicht geweint. Sie hat nur gesagt, dass du ein grosses Arschloch bist, dass sie sehr viel Zeit mit dir verloren hat, dass sie dich hasst!
Du konntest kaum diese Worte-Fragen beantworten, weil du mich gesehen hast. Ein schönes Lächeln hat deine Lippen mit dem Sonnenuntergang bemalt – das war unseres ersten Treffen nach vier Jahren! Wir waren anders: aber noch schöner, noch kluger, als damals. Du warst so stark und mutig – ein echter Mann, den ich immer gewollt habe. Ich war so jung und schön wie vor vier Jahren, aber auch anders, ruhiger, lebendiger.
In rasender Geschwindigkeit sind vier toten Jahren weggelaufen , um uns zu sagen, dass wir die Zeit gesiegt haben! Wir haben das getan!
„Wir haben das getan!“-habe ich gedacht.
-Wir haben das getan! - hast du gesagt. Und sie hat verschwunden, wie eine geistliche Form aus Träumen von unseren Gegnern, die uns trennen wollten,die das fast getan hatten.
Я відчуваю, що, щоб життя не було таким нецікавим, потрібно змінитися самій. А то все настільки набридло в останні роки, що не хочеться ні жити , ні вмерти. Дуже дивне відчуття , яке не потребує ні коректування, ні виправлень, ні цензури.
Скоро щось зміниться. Я знаю про це точно, настільки точно, як і те, що завтра я прокинусь. ( Правда, може статися, що я не прокинусь –(хотілось написати «… нарешті може статися», та я втрималась),- та це вже зовсім інша історія, яку писатиму не я.
Отож, життя цікаве. Воно нарешті розкриє для мене свої обійми, вкине мене у своє дике коло для незабутнього танцю: запоетить, закохає, заодружить, занародить-дітей… і я все це прийму з радісними обіймами, бо воно мене ой як треба.
- Was schreibst du? – hat er gefragt.
- … - keine Antwort. Sie sass, wie immer in den letzten Monaten, an ihrem beliebtem Tisch, trank ihr Tee und tippte etwas.
Er wusste nicht, ob sie, wie damals, in der Kindheit, ihre Gedichte schreibt, oder wissenschaftliche Arbeit aus Linguistik, oder mailt mit den Freundinnen, die sie noch nicht verpassthat, oder einfach chattet mit jemandem Unbekanntem. Sie wohnte in der Welt, wohin er kein Zugang hatte, weil … er sie liebt, weil wegen ihm sie so viel in dieser welt verpasst hat.
Seitdem er in seinem Rollstuhl sitzt, war sie ständig bei ihm, jeden Tag, jede Minute, fast fünf Jahren, die sie zusammengelebt haben. Am Anfang wollte er natührlich nicht, dass sie , wie Krankenschwester, bei ihm bleibt: das war nur sein Schuld und nur er war dafür verantwortlich. Aber nein. Vielleicht, sie liebt ihn noch stärker, als alle denken. Oder .. ist noch ein Grund dafür?
Вона була емпатом.
Прочитали про це?
Дивне відчуття якоїсь втоми вивітрювалося, коли відчувала те, що відчувають інші. Періоди адаптації пройшли болісно і , довго триваючи, завершилися залежністю від чужих емоцій.
Заздрість, невпевненість, зло проходили теплими нагадуваннями, що хтось, якщо не вона, ще живе на цьому світі, емоціонує, а, отже, є сенс для існування маленької забрудненої планети – існування до останньої емоції.
Sie hat deine Bilder jemandem gezeigt. Sie wollte genau wissen: liebt sie noch oder schon lange nicht-etwas in ihrem Herz hat sie schon bestimmt verpasst: du bist weggeflogen! Hurra!!! Auf sie wartet eine neute unvergessliche Liebe in millionen Kilomether von Hier und Da! Sie hat diese Liebe bestimmt verdient. Du kennst das ja!
Auf Wiederhören!
Oder anders: Vergiss sie! Dich gibt nicht in ihrer Welt!
Цей день був з тих, яким і не варто було приходити, не потрібно було починатися, не можна було зароджуватись, бо приніс біль, приніс утрату і купу непотрібних жалінь, бо забрав Душу, яка хотіла жити, а міліарди непотрібних залишив.
Я любила Її, так любила, як не розуміла досі, що можу любити, от-тільки б була завжди поруч, сміялася, здригаючись усією маленькою фігуркою, реагувала на мої тупі жарти, вимовляла своє тепле та ніжне «Сяню…». Просто була б! Інколи, як спогад з минулого життя, дулася на мою неввічливість, але тут же забувала, бо я завжди повторювала, що гніватись не можна,бо я можу й не дожити до завтра, а Вона винитиме себе, що не розмовляла зі мною.
Бабуню, люба моя Бабуню, як я скучила за Вами, а я ж не бачила Вас тільки декілька тижнів. І вже не побачу ніколи. Ніколи! Не поцілую Ваших зболених артритом рук. Бабцю моя люба, ми ж домовлялися, що Ви розповісте мені(або я – Вам, якщо швидше помру), що Там відбувається…
Я так скучила за Вами, так скучила!!!
Das alles, was ich kenne, ist eigentlich nicht so wir von unserer Ewiegkeit.Und eigentlich von dir.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Eine Geschichte über die Krankheit, die ihm sehr passt(zufällige Notizen - Wortenzüge
Was ist eigentlich unsere Ewigkeit, von der wir uns so gerne und sooft träumen lassen. Das bedeutet nicht , dass du nicht verstehen kannst, dass deine Problemen nicht wichtiger als die von allen anderen sind. Du bist eine Welt! Oder so: DU BIST DIE BESTIMMTE WELT, wo ich mich einmal verloren habe und bis jetzt nicht wiederfinden kann. Du hast mich nicht gekauft, nur zerbrochen, verteilt und weggeschmissen … ich dich selbst. Danach hast du mich geistlich zerkleinert. Ich denke, dass du nicht gewusst hast, wie weitergross mein Geist ist. Und das war dein erster Fehler.
„Ти можеш зі мною не спілкуватися, не відповідати на мої повідомлення, можеш, навпаки, відповідати- мені байдуже, бо ти одкаво допомагатимеш мені у моєму дослідженні. Довгому та складному, яке допоможе усім зрозуміти, як людина може бути щасливою у ситуації, коли вона могла б бути лише нещасною.
Ти приходив цієї ночі до мене у сні. Вперше за десятки останніх місяців. Це теж вихід на контакт. Ти прислав мені фото своєї сестри(яка після народження дитини розповніла і постаріла), своєї простої та незграбної дружини, яка, як виявилось в ході сну, померла, залишивши тобі малого. Ми блукали сірими, цементностінними вулицями якогось міста, бо ти захотів мені показати розказане наяву. Мені стало шкода тебе, твоєї дружини, дитини. Але залишатись у цьому вимірі, щоб з тобою грати далі роль жертви, я не хотіла. Прикро було знати, що зі мною у тебе було б все по-іншому, зі мною ти б був щасливим, бо я кохала!Чому люди відкидають тих, хто їх любить, і є з тими, хто ними керує, хто їх використовує? Подумай.»
Niemand ist so wichtig fur mich, wie ich selbst, weil ich immer alleine bin. Ich wollte tippen „…fast immer“, aber es wuerde wirklich eine tolle Lüge, wie ich weiß-
Du kennst mich nicht. Du kannst mich auch nicht so gut kennen wie ich möchte. Und trotzdem du wie niemand darfst es. Weil ich es will- genau so stark wie dich.
Also, ich habe es gesagt. Es ist nicht leichter und einfacher geworden, weil es sowieso einfach und leicht ist.
Не пам’ятаю, коли мені перехотілося помилятися і чому я це роблю, але є те, що є. і мені не хочеться мінятися, виходити з духовного ідеалу, щоб стати такою як інші. Не можна прагнути на дно! Навіть якщо на вершині тобі нудно та самотньо.
До того ж, твоя вершина може бути для когось іншого дном! Ось так. Моя філософія.
А потым був перший день, коли Хтось почав писати віршіІ, щоби висловити свої почуття, бо по-іншому жити було неможливо і бачити щось чи когось нереально. А ти кохав! Чи змушений був кохати, наділяючи ворогів своїми помилками чи незрозумілостями.
Кохати було легко, ніби уперше.і пишучи під диктовку своєї свідомості, закриваєш у клітці тигра буденності, який намагається тебе зїсти.
Leiser – biettet er, weil nicht kennt und nicht könnt etwas zu unternehmen. Und du schweigst-
Niemand ist wichtiger als du, weil du die wichtigste bist, weil du alles kennst,was du willst, und alles hast,was du möchtest. Und er weisst das.
Warum nicht?weil er dich nicht mehr liebt?Er liebt doch niemande-du weisst das.
Und du? Du liebst doch auch keinen. Keinen? Ach ja, du meinst ja diesen Jungen aus IFS?Er hat dich auch lieb, aber kann dich nicht wiederfinden…
Ich bin immer dabei, sogar wenn du daran nicht glaubst, wenn du nicht willst, dass ich käme, ich komme. Weil du mich brauchst, weil di ein Teil von mir bist, weil ich dich so gerne habe!
Es klingelt. Dieser Gerausch hat mich erschreckt, weil ich nicht gewusst habe, wer du bist, wenn du mich so gerne sehen willst…
Die Zeit war wunderschoen. Ich habe dich getroffen. Auf dem Ufer, w ich dich schon einmal verloren habe. Du warst ja nicht allein. Du warst mit deiner Ex-Freundin. Ihr habt über mich geredet. Du hast gesagt, dass dumich, wie immer , liebst, und dass du mich, wie Luft, wie kaltes friesches Luft, brauchst…
Sie hat nicht geweint. Sie hat nur gesagt, dass du ein grosses Arschloch bist, dass sie sehr viel Zeit mit dir verloren hat, dass sie dich hasst!
Du konntest kaum diese Worte-Fragen beantworten, weil du mich gesehen hast. Ein schönes Lächeln hat deine Lippen mit dem Sonnenuntergang bemalt – das war unseres ersten Treffen nach vier Jahren! Wir waren anders: aber noch schöner, noch kluger, als damals. Du warst so stark und mutig – ein echter Mann, den ich immer gewollt habe. Ich war so jung und schön wie vor vier Jahren, aber auch anders, ruhiger, lebendiger.
In rasender Geschwindigkeit sind vier toten Jahren weggelaufen , um uns zu sagen, dass wir die Zeit gesiegt haben! Wir haben das getan!
„Wir haben das getan!“-habe ich gedacht.
-Wir haben das getan! - hast du gesagt. Und sie hat verschwunden, wie eine geistliche Form aus Träumen von unseren Gegnern, die uns trennen wollten,die das fast getan hatten.
Я відчуваю, що, щоб життя не було таким нецікавим, потрібно змінитися самій. А то все настільки набридло в останні роки, що не хочеться ні жити , ні вмерти. Дуже дивне відчуття , яке не потребує ні коректування, ні виправлень, ні цензури.
Скоро щось зміниться. Я знаю про це точно, настільки точно, як і те, що завтра я прокинусь. ( Правда, може статися, що я не прокинусь –(хотілось написати «… нарешті може статися», та я втрималась),- та це вже зовсім інша історія, яку писатиму не я.
Отож, життя цікаве. Воно нарешті розкриє для мене свої обійми, вкине мене у своє дике коло для незабутнього танцю: запоетить, закохає, заодружить, занародить-дітей… і я все це прийму з радісними обіймами, бо воно мене ой як треба.
- Was schreibst du? – hat er gefragt.
- … - keine Antwort. Sie sass, wie immer in den letzten Monaten, an ihrem beliebtem Tisch, trank ihr Tee und tippte etwas.
Er wusste nicht, ob sie, wie damals, in der Kindheit, ihre Gedichte schreibt, oder wissenschaftliche Arbeit aus Linguistik, oder mailt mit den Freundinnen, die sie noch nicht verpassthat, oder einfach chattet mit jemandem Unbekanntem. Sie wohnte in der Welt, wohin er kein Zugang hatte, weil … er sie liebt, weil wegen ihm sie so viel in dieser welt verpasst hat.
Seitdem er in seinem Rollstuhl sitzt, war sie ständig bei ihm, jeden Tag, jede Minute, fast fünf Jahren, die sie zusammengelebt haben. Am Anfang wollte er natührlich nicht, dass sie , wie Krankenschwester, bei ihm bleibt: das war nur sein Schuld und nur er war dafür verantwortlich. Aber nein. Vielleicht, sie liebt ihn noch stärker, als alle denken. Oder .. ist noch ein Grund dafür?
Вона була емпатом.
Прочитали про це?
Дивне відчуття якоїсь втоми вивітрювалося, коли відчувала те, що відчувають інші. Періоди адаптації пройшли болісно і , довго триваючи, завершилися залежністю від чужих емоцій.
Заздрість, невпевненість, зло проходили теплими нагадуваннями, що хтось, якщо не вона, ще живе на цьому світі, емоціонує, а, отже, є сенс для існування маленької забрудненої планети – існування до останньої емоції.
Sie hat deine Bilder jemandem gezeigt. Sie wollte genau wissen: liebt sie noch oder schon lange nicht-etwas in ihrem Herz hat sie schon bestimmt verpasst: du bist weggeflogen! Hurra!!! Auf sie wartet eine neute unvergessliche Liebe in millionen Kilomether von Hier und Da! Sie hat diese Liebe bestimmt verdient. Du kennst das ja!
Auf Wiederhören!
Oder anders: Vergiss sie! Dich gibt nicht in ihrer Welt!
Цей день був з тих, яким і не варто було приходити, не потрібно було починатися, не можна було зароджуватись, бо приніс біль, приніс утрату і купу непотрібних жалінь, бо забрав Душу, яка хотіла жити, а міліарди непотрібних залишив.
Я любила Її, так любила, як не розуміла досі, що можу любити, от-тільки б була завжди поруч, сміялася, здригаючись усією маленькою фігуркою, реагувала на мої тупі жарти, вимовляла своє тепле та ніжне «Сяню…». Просто була б! Інколи, як спогад з минулого життя, дулася на мою неввічливість, але тут же забувала, бо я завжди повторювала, що гніватись не можна,бо я можу й не дожити до завтра, а Вона винитиме себе, що не розмовляла зі мною.
Бабуню, люба моя Бабуню, як я скучила за Вами, а я ж не бачила Вас тільки декілька тижнів. І вже не побачу ніколи. Ніколи! Не поцілую Ваших зболених артритом рук. Бабцю моя люба, ми ж домовлялися, що Ви розповісте мені(або я – Вам, якщо швидше помру), що Там відбувається…
Я так скучила за Вами, так скучила!!!
Das alles, was ich kenne, ist eigentlich nicht so wir von unserer Ewiegkeit.Und eigentlich von dir.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
