Автори /
Мирослава Мельничук (1980)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Зручно любити
•
Листопад
•
Invented*
•
Болото
•
вересень
•
Майбутня зустріч
•
Забуте місто
•
Сумбур
•
Лист матері
•
Криві дзеркала
•
Четвертий вимір
•
Передріздвяне
•
Кішка
•
Гістерезис*
•
Ранкове відчуття
•
Мені казали
•
Чаїний плач
•
Диета
•
Пісок
•
Чорне тіло
•
Наука
•
Мистецтво плачу
•
Ефект метелика*
•
Напівтон
•
Колисанки для сестрички*
•
Мамина Абетка*
•
Не смій!
•
Мрія
•
Пшениця Небесна*
•
Світанок
•
Чергова сварка
•
Ночь
•
***
•
Де жа в’Ю
•
Клоун
•
Швидкість
•
***
•
***
•
Ніколи
•
Вечірнє
•
Геометрія
•
Відчуття
•
Метраж
•
Пульт
•
Ультрамарин
•
Чотири стани
•
Скрипаль
•
Цыганка
•
Рецепт гарного настрою
•
Мадейра
•
Зустріч
•
Любов
•
Ранкове
•
Жменька
•
Єдність
•
Незабутній жовтень
•
Зцілення
•
Срібне
•
Контраст
•
Психоаналіз
•
Сміття
•
Вампір
•
десь там...
•
Фантом кохання
•
Портрет
•
Візьми мене в гори!
•
Кто сказал, что Смерть страшная?!
•
Тендернесс*
•
Скло
•
Мушля
•
Сто років самоти
•
Соляріс*
•
Межа досконалості
•
Не снись мені більше!..
•
38
•
Весняне
•
Зіронька
•
Самотня Осінь
•
Скульптура
•
Білий Тигр
•
Великі Літери
•
Блакитне Сяйво
•
Десятка
•
Твій день
•
Біле
•
Червоне
•
Безсоння
•
451 по Фаренгейту*
Так зручно тебе любити - ти з'явишся, як звелю.
І поглядом оксамитним зігрієш печаль мою.
І поглядом оксамитним зігрієш печаль мою.
В моєму парку завжди буде осінь
жовтогарячим полум'ям цвісти -
жовтогарячим полум'ям цвісти -
Не згадаю твого ні обличчя уже, ні голосу.
Тільки знаю, що пахнеш ти квіткою від лимона.
Тільки знаю, що пахнеш ти квіткою від лимона.
...о так, не буває - і в цьому безвихідь:
іти через яву неначе крізь сон.
іти через яву неначе крізь сон.
ще сонце зігріває нас теплом,
а вже відчутна ледь вловима втома.
а вже відчутна ледь вловима втома.
пам'яті маленького Нікітки
Зачинено браму. Загублено ключ.
О ні, не вертайся і серця не муч!
О ні, не вертайся і серця не муч!
Сонце сіло. За десять восьма -
на стіні калатає серце.
на стіні калатає серце.
«Діти, напишіть мені листа -
скучила за вами на чужині!
скучила за вами на чужині!
Наснилося – йшли люди: сотні душ.
І я із ними йшла, куди – не знаю…
І я із ними йшла, куди – не знаю…
Самотньо на узбіччі вив собака:
нікому не потрібний чорний пес -
нікому не потрібний чорний пес -
Нині, нарешті, втомилося небо плакати.
Хмари розтанули - люди підняли голови.
Хмари розтанули - люди підняли голови.
М’яка на дотик. Лагідна на звичку.
Торкнися - під рукою вигну спину.
Торкнися - під рукою вигну спину.
Все даремно – ні сліз, ні опору:
Викладаю рядки-штахетини.
Викладаю рядки-штахетини.
У присмерку кімнати перший промінь
з’єднав крихку конструкцію квадрату.
з’єднав крихку конструкцію квадрату.
Мені казали: Ви мене шукали.
Але, на щастя, так і не знайшли.
Але, на щастя, так і не знайшли.
Дощі, які ніколи не впадуть,
прикрасять квіти краплями роси -
прикрасять квіти краплями роси -
на завтрак остались вишни - с весны позапрошлой, грезы
и в осень больное солнце, унылое по утрам.
и в осень больное солнце, унылое по утрам.
Затиснула до болю я долоню -
а він тече невпинно поміж пальці.
а він тече невпинно поміж пальці.
Здається, все вже сказане... однак
в душі моїй горить собі незримо
в душі моїй горить собі незримо
Вчусь посміхатись, любити, радіти.
Вчать помилки, попаплюжені мрії.
Вчать помилки, попаплюжені мрії.
Я навчилася плакати мовчки -
навіть віями не змигну.
навіть віями не змигну.
В черговий раз здригнулася земля
десятибальним поштовхом надлому:
десятибальним поштовхом надлому:
напівсонячно. напівтьма.
час показує напівсьому.
час показує напівсьому.
Зачинило сонечко золоте віконечко,
Повлягались хмарки на дерева спатки,
Повлягались хмарки на дерева спатки,
"А"нтилопа нині в полі
напаслась трави доволі.
напаслась трави доволі.
коли кохатиму, мине мій власний біль.
подряпалося серце колючками...
подряпалося серце колючками...
Ти знаєш це - осяяння на мить:
немов зійде з очей яка облуда.
немов зійде з очей яка облуда.
Дзвонять дзвони на Великдень
новину чудесну!
новину чудесну!
Яка несамовита нині злива!
Земля омита владою води.
Земля омита владою води.
Варила суп, а ти хотів сваритись,
дурне мені натхненно говорив.
дурне мені натхненно говорив.
Свеча. Окно. Темно. Звезда.
Стихи. Любовь. Тетрадь. Одна.
Стихи. Любовь. Тетрадь. Одна.
ножами виріжу твоє ім’я на скелі,
сумне обличчя виліплю з піску -
сумне обличчя виліплю з піску -
не треба знущання - спинися, прошу:
не муч мене більше, благаю...
не муч мене більше, благаю...
Покотилась сльоза
одинокими колами суму:
одинокими колами суму:
Байдуже. Час зупинився - за мить
вибухне бомба, ота, що під серцем.
вибухне бомба, ота, що під серцем.
Я до тебе озвусь джерельцем навесні,
ти мене віднайдеш у кленовім листі,
ти мене віднайдеш у кленовім листі,
В мене за душею – сонця копійчина,
щастя оберемок, пісня солов’їна,
щастя оберемок, пісня солов’їна,
ніколи нікого ніхто не покине,
бо серце навіки без правил і меж.
бо серце навіки без правил і меж.
У сірі вікна сонце засвітило,
здалось на мить - всміхнулося мені.
здалось на мить - всміхнулося мені.
квадрата чотири кути:
в якому тебе віднайти?
в якому тебе віднайти?
Здалося невагомим власне тіло,
коли горіли тихі вечори
коли горіли тихі вечори
Знаю до болю ці три на чотири -
так назавжди замикається простір
так назавжди замикається простір
клац! - ліва клавіша - очі відкрито.
запуск у новому ранку пішов:
запуск у новому ранку пішов:
Глибокий синій - колір цього смутку,
точнісінько такий, як Ваші очі.
точнісінько такий, як Ваші очі.
Незвідана ніжність
у серці спочила,
у серці спочила,
я знаю Вас давно, вітаюсь з Вами,
як наші погляди зійдуться ненароком.
як наші погляди зійдуться ненароком.
Нарядилась Осень бусами калины,
В шаль из желтых листьев кутала плечо –
В шаль из желтых листьев кутала плечо –
Що, як сумно стало трішки?
Сумувати ви облиште!
Сумувати ви облиште!
представьте, что между Землей, Океаном и Небом
вдруг затерялся маленький дивный город,
вдруг затерялся маленький дивный город,
Вже майже місяць як весна:
довкола пахощі розлито -
довкола пахощі розлито -
На перехресті рук і ніг
людське єство - душа і серце:
людське єство - душа і серце:
ранок.
зроби мені каву,
зроби мені каву,
я несу тобі в долонях
мрій дитячих повну жменьку,
мрій дитячих повну жменьку,
чи знаю тебе, коханий?
напевне, я вірю в це:
напевне, я вірю в це:
іду осіннім парком золотим
під музику замріяного листя.
під музику замріяного листя.
не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину.
я скальпелем відріжу пуповину.
прочитаю твоє ім‘я у небеснім зорепаді,
відгадаю нашу правду серед тисячі «але» –
відгадаю нашу правду серед тисячі «але» –
мовчки востаннє мене обійми.
вийми шпильки затяжної образи.
вийми шпильки затяжної образи.
добридень, лікарю, - прийшла я на прийом:
не діють ні пігулки, ні снодійне.
не діють ні пігулки, ні снодійне.
прошу тебе, друже, - газет не читай:
пуста аморальність тече через край.
пуста аморальність тече через край.
неспішно п’єш вино - густе й червоне -
смакуєш трунок, наче чиюсь кров.
смакуєш трунок, наче чиюсь кров.
усе на місцях - і сьогодні, й ніколи:
по лінії леза кривавиться слід.
по лінії леза кривавиться слід.
Злетів до Сонця
той, хто був для мене
той, хто був для мене
я печаллю тебе малюю -
сіра й чорна моя гуаш:
сіра й чорна моя гуаш:
візьми мене в гори - я ніколи ще там не бувала...
вони манять мене до нестями. я б впала
вони манять мене до нестями. я б впала
Кто сказал, что Смерть страшная?!
Это не так – я её видела…
Это не так – я её видела…
Ми - однакові.
Рожеві сльози - дощем.
Рожеві сльози - дощем.
скляні вітрини вбрані шовком рясно -
за ними манекени в два ряди:
за ними манекени в два ряди:
тихо... присмерк... весняна ніч...
чути цокання на стіні.
чути цокання на стіні.
сто років самоти - й одна любов.
коли безумно серце калатає,
коли безумно серце калатає,
у затісній кімнаті бракне кисню,
в маленьких вікнах - промені світанку:
в маленьких вікнах - промені світанку:
сонячний. ніжний. замріяний мій:
не надивлюся на тебе!
не надивлюся на тебе!
не снись мені більше - паду від утоми,
неначе хтось вичавив в склянку лимон.
неначе хтось вичавив в склянку лимон.
тридцять вісім тепер на сонці -
так гарячкою марить літо.
так гарячкою марить літо.
невдовзі - чуєш? - квітень відцвіте,
бентежачи обидвох почуттями...
бентежачи обидвох почуттями...
зіронька у воду задивилась,
ледь торкнулася її рукою,
ледь торкнулася її рукою,
ні, я не плачу: осінь плаче,
схилившись на паркан
схилившись на паркан
іду крізь лютий – зміна зовсім близько,
в повітрі вже оновлення розлите,
в повітрі вже оновлення розлите,
чорним хлібом, шкоринкою,
з терпким кмином - вечеряю.
з терпким кмином - вечеряю.
УСІ перекреслені спомини стали на весну птахами.
НАЙкращими першими квітами повниться наш Past Perfect.
НАЙкращими першими квітами повниться наш Past Perfect.
Я далеко від Сонця, а ти - ще далі.
Я - статична, без руху, а ти - пульсуєш.
Я - статична, без руху, а ти - пульсуєш.
одна самотність,
дві людські душі,
дві людські душі,
Прокинься. Встань. Відкрий вікно.
Всміхнися сонечку привітно.
Всміхнися сонечку привітно.
біла пір’їна у білій руці,
білими нитками шите життя,
білими нитками шите життя,
червоне. солодке. п’янить,
мов келих червоного трунку...
мов келих червоного трунку...
я ще не спала - десь напівдорозі
між маренням і присмерком кімнати,
між маренням і присмерком кімнати,
яка немилосердна нині спека!
напевне, знову спалюють книжки...
напевне, знову спалюють книжки...
Огляди