ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.06.19 21:02
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Мирон Шагало
2026.06.19 20:56
Пшеничне поле
За спогадом летять думки
туди, на стежку ту знайому,
туди, де стигнуть колоски
у полі, недалеко дому.

Пшеничне поле. В тихий сум
знов починає огортати.
Це поле в серці я несу,

Артур Сіренко
2026.06.19 19:13
Годі
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
Слова-Зола --- танго - українська версія
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Застигло літо
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Кінець ярмарку
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Охмуд Песецький
2026.06.19 12:10
Орлан
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують той механізм,

хома дідим
2026.06.19 08:19
* 116 *
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
* * *
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Справедливість - 8 аркан
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Хвороблива любов
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Ані до чого (Van der Graaf Generator)
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були

Євген Федчук
2026.06.18 20:12
Ржевська битва 1942-1943 років
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.

Іван Потьомкін
2026.06.18 20:04
***
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Малюк Жерве (за мотивами роману В. Ґюґо
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Наш рід
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослава Мельничук (1980) / Вірші

 Зцілення
не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину.
п’явками виссе кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
у чім тепер знайду твою провину?
одним лиш словом ти мене рятуєш...

не бійся з рук моїх мікстуру пити -
сльозам наплаканим дано зцілити душу:
настоянка самотності й печалі...
я знов лечу униз по вертикалі,
сміюся вголос, бо щаслива бути мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

не плач, якщо колотиму голками -
в холодне серце я твоє поцілю.
тонкі надрізи віршами зроблю...
ти виживеш, бо я тебе люблю.
і це не страшно, що сама хворію -
ім’я твоє гаптоване зірками...



серпень 2008 р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-30 13:09:13
Переглядів сторінки твору 7279
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.860 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.616 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.11.03 20:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:30:51 ]
вірш не новий, тому особливо критикувати нема сенсу. кілька зауважень.

нмд, варто уникати таких штуковин, як "п’явками виссе кров моя байдужість", коли не зрозуміло, хто кого ссатиме, чи кров байдужість, чи байдужість кров. нащо плутати читача :)

ну і рими - одна й та ж частина мови, в одному відмінку - пуповину-провину, пити-жити і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 13:41:53 ]
До речі, Юлечко, наш друг і брат, і титан серветкової лірики, Роман Скиба, постійно працює над своїми "старими" віршами, і нічого, каже так потрібно. :)
Миросю, я трішки потлумачу Юлині слова по-своєму - бажано уникати випадкових сенсових стрибків у словесному ряді. Тобто "виссе" енергетично і образно не зовсім рідне слово.
"Одним лиш словом" - ця щільність є зразком найпоширенішої в сучасній поезії проблеми диктату авторського "я" над поетичністю Божого простору, який прозорий, але і цим животворний - "одним лиш словом" - тут немає між словами прозорої животворності, а повинна бути...
Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:49:33 ]
ну якщо Скиба... то може варто і своє старьйо пошукати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:47:17 ]
"Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе..." - в якому сенсі? спасибі за вашу увагу, Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:51:45 ]
п.с. перед тим, як "залити" вірш сюди, за вашою порадою, "пошкурила" його, щоб "математика" була прийнятною, але до досконалості ще ого-го, еге ж? ...чому так виходить, що коли опрацьовуєш твір, "підганяючи" його під правила написання сучасної поезії, втрачаєш основне в ньому - себе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 15:09:43 ]
Мирославо, мій скромний досвід говорить, що під час трансформацій себе не втрачаєш, але втрачається деяка минула рівновага, створена не зовсім оптимальним чином, ви позбуваєтесь зайвих елементів нижчого порядку, і вам трохи незручно, ніби все не так, звідси і не зовсім адекватна творчість на новому рівні, але все прийде, коли звикнеться до нових вимог. Зверху завжди легко і вниз злітати, і повертатись. Важливо, де основне місце перебування. А небо, як і шлях угору, безмежний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:52:28 ]
все так... і про елементи минулого, і про незручність нового. але так само, як нове - це я, так і минуле - я. незграбна, "неправильна", дитяча в чомусь, смішна, можливо, - але я. "виводячи" минулі віршовані спроби на новий, теперішній рівень, передусім досвідний і чуттєвий, втрачається минуле і все те, що було пережите. пережите саме так - "вугласто" і щиро. можливо, і справді заховати подалі від себе і від інших оте моє недолуге "старьйо"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:33:11 ]
Це так, Миросю. Деякі старі твори, напевно, вже не "зростуть". Тож, краще робити так, публікувати як є, наприклад в "Іншу поезію", за добу цей твір сфотографується в нас, і коли робитимуться правки, перший варіант існуватиме "для довідки" на вашій сторінці.

Щодо цього вірша, то деякі моменти, ніби легко зробити елегантнішими у "вашому дусі"

Наприклад, якось так, без зміни "образної тканини":

Не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину, ("Тонкий" зайве)
п’явками зцілить кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
хіба тепер знайти твою провину?
Та кожним словом ти мене рятуєш...

Не бійся з рук моїх гіркого спити -
сльозами дано і цілити душу -
настоянка самотності й печалі
тече по учорашній вертикалі,
сміюся, бо забути горе мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

Не плач, коли торкатиму голками
холодне серце - я його поцілю,
коли надрізи віршами зроблю,
ти виживеш, бо я тебе люблю,
і не мине, від того що хворію -
ім’я твоє, гаптоване зірками...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:40:09 ]
"поцілю" у вашому варіанті - мається на увазі вилікую чи "попаду точно в нього, в ціль", як у Мирослави?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 22:16:08 ]
Гарно у вас вийшло, пане Володимире, але там так мало "мого духу"...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:45:31 ]
"п’явками виссе кров моя байдужість..." - якщо брати контекстно, то "байдужість виссе кров з хворого", про якого йде мова. Принаймні, так воно планувалося написатись, але, вочевидь, намагання вийшло не зовсім вдалим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:51:19 ]
у чім тепер (з)найду?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:42:08 ]
о так! спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 15:33:15 ]
Сама ідея зцілення подана поетично, емоційно і образно.На мою думку вірш світлий і глибокий.Перший рядок третьої строфи можливо краще так: "не плач, коли колотиму голками ". Уникається повтор "я" в сусідньому рядку.Сподобалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:37:19 ]
спасибі за розуміння! так, справді буде краще. приймаю і змінюю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:36:28 ]
егеж, повтор "я" уникається, повтор "коли коло" додається :) а, якщо, моє улюблене слово "якщо" додати :)
не плач, якщо колотиму голками.

От закінчення гарне невимовно: "і це не страшно, що сама хворію" - справжня любов вималювана... Нема, щоб: не плач, тобі ін'єкцію зроблю, а запручаєшся, то вріжу без наркозу, тому що я тебе таким люблю, хоч закричи-залайся одіозно, а я стерплю, моя любов не вірить у прогнози... ;)
Це був жарт. А про закінчення вірша - серйозно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 00:47:25 ]
дякую безмежно за позитив і за ради! бо я вже зовсім надумалась "закривати" свою віршовану "лавочку"...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:21:20 ]
Привіт, Миросю, а якщо забрати "я", бо декуди воно зайве?
бо скальпелем тонким відріжу пуповину.