ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
* 211 *
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Повноводність
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
5. Шум-Кушта
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
Згорілий рондель
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
* * *
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
У збуренні, в русі , як хвилі ментальні…
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 5)
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
* * *
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини? (Frank Zappa)
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Осіння соната доктора Шольца
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослава Мельничук (1980) / Вірші

 Зцілення
не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину.
п’явками виссе кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
у чім тепер знайду твою провину?
одним лиш словом ти мене рятуєш...

не бійся з рук моїх мікстуру пити -
сльозам наплаканим дано зцілити душу:
настоянка самотності й печалі...
я знов лечу униз по вертикалі,
сміюся вголос, бо щаслива бути мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

не плач, якщо колотиму голками -
в холодне серце я твоє поцілю.
тонкі надрізи віршами зроблю...
ти виживеш, бо я тебе люблю.
і це не страшно, що сама хворію -
ім’я твоє гаптоване зірками...



серпень 2008 р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-30 13:09:13
Переглядів сторінки твору 7423
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.860 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.616 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.11.03 20:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:30:51 ]
вірш не новий, тому особливо критикувати нема сенсу. кілька зауважень.

нмд, варто уникати таких штуковин, як "п’явками виссе кров моя байдужість", коли не зрозуміло, хто кого ссатиме, чи кров байдужість, чи байдужість кров. нащо плутати читача :)

ну і рими - одна й та ж частина мови, в одному відмінку - пуповину-провину, пити-жити і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 13:41:53 ]
До речі, Юлечко, наш друг і брат, і титан серветкової лірики, Роман Скиба, постійно працює над своїми "старими" віршами, і нічого, каже так потрібно. :)
Миросю, я трішки потлумачу Юлині слова по-своєму - бажано уникати випадкових сенсових стрибків у словесному ряді. Тобто "виссе" енергетично і образно не зовсім рідне слово.
"Одним лиш словом" - ця щільність є зразком найпоширенішої в сучасній поезії проблеми диктату авторського "я" над поетичністю Божого простору, який прозорий, але і цим животворний - "одним лиш словом" - тут немає між словами прозорої животворності, а повинна бути...
Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:49:33 ]
ну якщо Скиба... то може варто і своє старьйо пошукати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:47:17 ]
"Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе..." - в якому сенсі? спасибі за вашу увагу, Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:51:45 ]
п.с. перед тим, як "залити" вірш сюди, за вашою порадою, "пошкурила" його, щоб "математика" була прийнятною, але до досконалості ще ого-го, еге ж? ...чому так виходить, що коли опрацьовуєш твір, "підганяючи" його під правила написання сучасної поезії, втрачаєш основне в ньому - себе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 15:09:43 ]
Мирославо, мій скромний досвід говорить, що під час трансформацій себе не втрачаєш, але втрачається деяка минула рівновага, створена не зовсім оптимальним чином, ви позбуваєтесь зайвих елементів нижчого порядку, і вам трохи незручно, ніби все не так, звідси і не зовсім адекватна творчість на новому рівні, але все прийде, коли звикнеться до нових вимог. Зверху завжди легко і вниз злітати, і повертатись. Важливо, де основне місце перебування. А небо, як і шлях угору, безмежний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:52:28 ]
все так... і про елементи минулого, і про незручність нового. але так само, як нове - це я, так і минуле - я. незграбна, "неправильна", дитяча в чомусь, смішна, можливо, - але я. "виводячи" минулі віршовані спроби на новий, теперішній рівень, передусім досвідний і чуттєвий, втрачається минуле і все те, що було пережите. пережите саме так - "вугласто" і щиро. можливо, і справді заховати подалі від себе і від інших оте моє недолуге "старьйо"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:33:11 ]
Це так, Миросю. Деякі старі твори, напевно, вже не "зростуть". Тож, краще робити так, публікувати як є, наприклад в "Іншу поезію", за добу цей твір сфотографується в нас, і коли робитимуться правки, перший варіант існуватиме "для довідки" на вашій сторінці.

Щодо цього вірша, то деякі моменти, ніби легко зробити елегантнішими у "вашому дусі"

Наприклад, якось так, без зміни "образної тканини":

Не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину, ("Тонкий" зайве)
п’явками зцілить кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
хіба тепер знайти твою провину?
Та кожним словом ти мене рятуєш...

Не бійся з рук моїх гіркого спити -
сльозами дано і цілити душу -
настоянка самотності й печалі
тече по учорашній вертикалі,
сміюся, бо забути горе мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

Не плач, коли торкатиму голками
холодне серце - я його поцілю,
коли надрізи віршами зроблю,
ти виживеш, бо я тебе люблю,
і не мине, від того що хворію -
ім’я твоє, гаптоване зірками...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:40:09 ]
"поцілю" у вашому варіанті - мається на увазі вилікую чи "попаду точно в нього, в ціль", як у Мирослави?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 22:16:08 ]
Гарно у вас вийшло, пане Володимире, але там так мало "мого духу"...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:45:31 ]
"п’явками виссе кров моя байдужість..." - якщо брати контекстно, то "байдужість виссе кров з хворого", про якого йде мова. Принаймні, так воно планувалося написатись, але, вочевидь, намагання вийшло не зовсім вдалим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:51:19 ]
у чім тепер (з)найду?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:42:08 ]
о так! спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 15:33:15 ]
Сама ідея зцілення подана поетично, емоційно і образно.На мою думку вірш світлий і глибокий.Перший рядок третьої строфи можливо краще так: "не плач, коли колотиму голками ". Уникається повтор "я" в сусідньому рядку.Сподобалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:37:19 ]
спасибі за розуміння! так, справді буде краще. приймаю і змінюю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:36:28 ]
егеж, повтор "я" уникається, повтор "коли коло" додається :) а, якщо, моє улюблене слово "якщо" додати :)
не плач, якщо колотиму голками.

От закінчення гарне невимовно: "і це не страшно, що сама хворію" - справжня любов вималювана... Нема, щоб: не плач, тобі ін'єкцію зроблю, а запручаєшся, то вріжу без наркозу, тому що я тебе таким люблю, хоч закричи-залайся одіозно, а я стерплю, моя любов не вірить у прогнози... ;)
Це був жарт. А про закінчення вірша - серйозно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 00:47:25 ]
дякую безмежно за позитив і за ради! бо я вже зовсім надумалась "закривати" свою віршовану "лавочку"...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:21:20 ]
Привіт, Миросю, а якщо забрати "я", бо декуди воно зайве?
бо скальпелем тонким відріжу пуповину.