ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.12.11 13:19
Віра
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.

Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж

Тетяна Левицька
2025.12.11 11:25
До війни
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.

Віктор Кучерук
2025.12.11 07:14
* * *
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...

Сергій СергійКо
2025.12.10 23:47
Театр
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.

У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море

Іван Потьомкін
2025.12.10 22:41
ЖИТЕЙСЬКІ ПАРАДОКСИ
Гадаю, що байка про Зайця й Ведмедя багатьом відома. Оповім її тим, хто ще не чув. Якось стрілись віч-на-віч наші герої. Привітались. А потім Заєць каже Ведмедю: «Хочеш у морду?» «Од тебе?»- питає з глуздом ошелешений Ведмідь. «Ні! Там, за рогом, усім

Борис Костиря
2025.12.10 20:55
Нескінченна мандрівка
Не сховаєшся уже у нішах.
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.

Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,

С М
2025.12.10 16:42
Парашутистко (The Rolling Stones)
Парашутистко приземлись на мене
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс

Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі

Тетяна Левицька
2025.12.10 15:07
Цікава повість
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.

Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові

Кока Черкаський
2025.12.10 14:29
Мов горіх
Якби я знав дванадцять мов, То був би мов Франко немов. Всіма руками і ногами Я лезом лізу між світами, Шукаю істини горіх Щоби спокутувать свій гріх. Не хочу знати навіть де ти? Не простягай свої лабети!

Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Розмова Едварда ІІІ з Філіппою де Авен на монастирському подвір’ї 25 січня 1327 року в Йорку
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Віктор Кучерук
2025.12.10 13:00
* * *
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні

Мар'ян Кіхно
2025.12.10 04:17
Мовні штучки
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й. Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення. Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера

Олександр Буй
2025.12.09 22:11
Сповідь
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!

Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.

Ярослав Чорногуз
2025.12.09 18:01
В лещатах самоти
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.

Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,

Артур Курдіновський
2025.12.09 17:57
Шарлю Бодлеру (сонет)
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?

Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,

Тетяна Левицька
2025.12.09 17:04
Ти і я
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.

Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослава Мельничук (1980) / Вірші

 Зцілення
не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину.
п’явками виссе кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
у чім тепер знайду твою провину?
одним лиш словом ти мене рятуєш...

не бійся з рук моїх мікстуру пити -
сльозам наплаканим дано зцілити душу:
настоянка самотності й печалі...
я знов лечу униз по вертикалі,
сміюся вголос, бо щаслива бути мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

не плач, якщо колотиму голками -
в холодне серце я твоє поцілю.
тонкі надрізи віршами зроблю...
ти виживеш, бо я тебе люблю.
і це не страшно, що сама хворію -
ім’я твоє гаптоване зірками...



серпень 2008 р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-03-30 13:09:13
Переглядів сторінки твору 6960
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.860 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.616 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.11.03 20:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:30:51 ]
вірш не новий, тому особливо критикувати нема сенсу. кілька зауважень.

нмд, варто уникати таких штуковин, як "п’явками виссе кров моя байдужість", коли не зрозуміло, хто кого ссатиме, чи кров байдужість, чи байдужість кров. нащо плутати читача :)

ну і рими - одна й та ж частина мови, в одному відмінку - пуповину-провину, пити-жити і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 13:41:53 ]
До речі, Юлечко, наш друг і брат, і титан серветкової лірики, Роман Скиба, постійно працює над своїми "старими" віршами, і нічого, каже так потрібно. :)
Миросю, я трішки потлумачу Юлині слова по-своєму - бажано уникати випадкових сенсових стрибків у словесному ряді. Тобто "виссе" енергетично і образно не зовсім рідне слово.
"Одним лиш словом" - ця щільність є зразком найпоширенішої в сучасній поезії проблеми диктату авторського "я" над поетичністю Божого простору, який прозорий, але і цим животворний - "одним лиш словом" - тут немає між словами прозорої животворності, а повинна бути...
Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:49:33 ]
ну якщо Скиба... то може варто і своє старьйо пошукати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:47:17 ]
"Просто потрібно сказати собі, не я один є автором композиції - і композиція оживе..." - в якому сенсі? спасибі за вашу увагу, Володимире!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:51:45 ]
п.с. перед тим, як "залити" вірш сюди, за вашою порадою, "пошкурила" його, щоб "математика" була прийнятною, але до досконалості ще ого-го, еге ж? ...чому так виходить, що коли опрацьовуєш твір, "підганяючи" його під правила написання сучасної поезії, втрачаєш основне в ньому - себе?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 15:09:43 ]
Мирославо, мій скромний досвід говорить, що під час трансформацій себе не втрачаєш, але втрачається деяка минула рівновага, створена не зовсім оптимальним чином, ви позбуваєтесь зайвих елементів нижчого порядку, і вам трохи незручно, ніби все не так, звідси і не зовсім адекватна творчість на новому рівні, але все прийде, коли звикнеться до нових вимог. Зверху завжди легко і вниз злітати, і повертатись. Важливо, де основне місце перебування. А небо, як і шлях угору, безмежний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:52:28 ]
все так... і про елементи минулого, і про незручність нового. але так само, як нове - це я, так і минуле - я. незграбна, "неправильна", дитяча в чомусь, смішна, можливо, - але я. "виводячи" минулі віршовані спроби на новий, теперішній рівень, передусім досвідний і чуттєвий, втрачається минуле і все те, що було пережите. пережите саме так - "вугласто" і щиро. можливо, і справді заховати подалі від себе і від інших оте моє недолуге "старьйо"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:33:11 ]
Це так, Миросю. Деякі старі твори, напевно, вже не "зростуть". Тож, краще робити так, публікувати як є, наприклад в "Іншу поезію", за добу цей твір сфотографується в нас, і коли робитимуться правки, перший варіант існуватиме "для довідки" на вашій сторінці.

Щодо цього вірша, то деякі моменти, ніби легко зробити елегантнішими у "вашому дусі"

Наприклад, якось так, без зміни "образної тканини":

Не бійся: ти нічого не відчуєш -
я скальпелем відріжу пуповину, ("Тонкий" зайве)
п’явками зцілить кров моя байдужість...
здавалось, хвора - я: а ти - нездужав.
хіба тепер знайти твою провину?
Та кожним словом ти мене рятуєш...

Не бійся з рук моїх гіркого спити -
сльозами дано і цілити душу -
настоянка самотності й печалі
тече по учорашній вертикалі,
сміюся, бо забути горе мушу -
тоді ми зможемо обоє жити...

Не плач, коли торкатиму голками
холодне серце - я його поцілю,
коли надрізи віршами зроблю,
ти виживеш, бо я тебе люблю,
і не мине, від того що хворію -
ім’я твоє, гаптоване зірками...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-03-30 17:40:09 ]
"поцілю" у вашому варіанті - мається на увазі вилікую чи "попаду точно в нього, в ціль", як у Мирослави?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 22:16:08 ]
Гарно у вас вийшло, пане Володимире, але там так мало "мого духу"...))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:45:31 ]
"п’явками виссе кров моя байдужість..." - якщо брати контекстно, то "байдужість виссе кров з хворого", про якого йде мова. Принаймні, так воно планувалося написатись, але, вочевидь, намагання вийшло не зовсім вдалим?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 13:51:19 ]
у чім тепер (з)найду?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 14:42:08 ]
о так! спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-03-30 15:33:15 ]
Сама ідея зцілення подана поетично, емоційно і образно.На мою думку вірш світлий і глибокий.Перший рядок третьої строфи можливо краще так: "не плач, коли колотиму голками ". Уникається повтор "я" в сусідньому рядку.Сподобалося


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-30 15:37:19 ]
спасибі за розуміння! так, справді буде краще. приймаю і змінюю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:36:28 ]
егеж, повтор "я" уникається, повтор "коли коло" додається :) а, якщо, моє улюблене слово "якщо" додати :)
не плач, якщо колотиму голками.

От закінчення гарне невимовно: "і це не страшно, що сама хворію" - справжня любов вималювана... Нема, щоб: не плач, тобі ін'єкцію зроблю, а запручаєшся, то вріжу без наркозу, тому що я тебе таким люблю, хоч закричи-залайся одіозно, а я стерплю, моя любов не вірить у прогнози... ;)
Це був жарт. А про закінчення вірша - серйозно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-31 00:47:25 ]
дякую безмежно за позитив і за ради! бо я вже зовсім надумалась "закривати" свою віршовану "лавочку"...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-03-31 00:21:20 ]
Привіт, Миросю, а якщо забрати "я", бо декуди воно зайве?
бо скальпелем тонким відріжу пуповину.