Автори /
Валентина Попелюшка (1967)
|
|
Рубрики
/ ІІІ Кохання зрілої пори
Опис: 
Я розмалюю Вашу осінь
У соковиті кольори,
А хтось нехай не вірить зовсім
В кохання зрілої пори,
Бо навесні багато цвіту,
Мабуть, на те вона й весна.
А наше щастя - після літа,
Хоча на скронях сивина.

Я розмалюю Вашу осінь
У соковиті кольори,
А хтось нехай не вірить зовсім
В кохання зрілої пори,
Бо навесні багато цвіту,
Мабуть, на те вона й весна.
А наше щастя - після літа,
Хоча на скронях сивина.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Едемський сад
•
Долюби
•
Доля
•
Недосяжне
•
На вечорницях у любові
•
Пазли
•
Навчилася...
•
Стежечка
•
Чорна кава
•
Картина щастя
•
Колискова для коханого
•
Мов яблука перед Спасом
•
До сьомого неба...
•
Тобі, мій коханий Санаторе!
•
Учусь тебе любити...
•
Ти просто будь
•
Для кохання немає межі
•
Після грози або Таке буває у житті...
•
З тобою і без тебе
•
Щоб не розбити щастя
•
Злива
•
Мелодія нашої ночі
•
В моїй душі прокинулась весна
•
Любов чи звичка
•
Твоїй дружині...
•
Мій березневий
•
Твої квіти чекають...
•
Хлоп'я, що зростає без мами
•
Ми вже напилися розлук досхочу
•
Я їду до тебе, серденько
•
Я буду цілувати голос твій
•
Немає сакур, місто вже не те
•
Кохання зрілої пори
•
І мама з неба нас благословляла
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Коли я засинаю на плечі
Злітаються щасливі херувими,
Злітаються щасливі херувими,
Долюби мене до сльози,
До постскриптуму, до молебню.
До постскриптуму, до молебню.
Я ховала вогонь у нагрудній кишені,
Він ще більше горів.
Він ще більше горів.
Як я хотіла! О, Господи, як я хотіла
Бути для нього незмінно найкращою в світі.
Бути для нього незмінно найкращою в світі.
Хвилюють пахощі бузкові,
Немов у юнії літа.
Немов у юнії літа.
Там, де пристрестей спалахи гасли -
Хтось мирився, хтось грав у війну,
Хтось мирився, хтось грав у війну,
Хоч пекло кропивою-жаливою,
Загасила, загоїла вчасно я
Загасила, загоїла вчасно я
А я не думала й не знала,
Що стану стежкою твоєю.
Що стану стежкою твоєю.
Допий до дна
Без меду й молока,
Без меду й молока,
Малюю щастя нашого картину
На простирадла чистім полотні.
На простирадла чистім полотні.
Засни, засни, коханий, ув обіймах,
Вони - мов тиха гавань після дня.
Вони - мов тиха гавань після дня.
Погляну на тебе сонно ще,
І щастя - мов тепла хвиля.
І щастя - мов тепла хвиля.
Затихнуть звуки, згаснуть кольори,
І світ кудись подінеться, розтане.
І світ кудись подінеться, розтане.
Тобою серце тішиться невпинно,
В моїй душі яснієш, як яснів.
В моїй душі яснієш, як яснів.
Щоб долю не зламати,
Як боляче стає,
Як боляче стає,
Буває часом, ти - увесь в роботі,
І поруч - а здається, що нема.
І поруч - а здається, що нема.
Я люблю тебе більше і більше,
Для кохання немає межі.
Для кохання немає межі.
Ти злився з останньою краплею
У чаші терпіння та болю.
У чаші терпіння та болю.
Коли ми удвох, і буденщина - свято,
Не знаю біди, забуваю про втому.
Не знаю біди, забуваю про втому.
Можливо оминути біль, біду?
Чи долю не об’їдеш і на конях?
Чи долю не об’їдеш і на конях?
О, коштовні, як перли, слова,
Що ніжніші за лагідний дотик,
Що ніжніші за лагідний дотик,
Від погляду, дотику, голосу
На таїнство скрипка чека.
На таїнство скрипка чека.
Як довго спала дівчинка весна,
Закутана у ковдру білосніжну,
Закутана у ковдру білосніжну,
Що знайдеш у житті, а що загубиш,
Що долею покірно назовеш…
Що долею покірно назовеш…
Твоїй дружині... Хурделиці долі моєї
Любов поєднали з журбою...
Любов поєднали з журбою...
Мій березневий Мій березневий котику!
Я притулюсь до тебе,
Я притулюсь до тебе,
Твої квіти чекають... Попрощалися. Вийшов із хати.
Застогнав, зажурився поріг.
Застогнав, зажурився поріг.
Хлоп'я, що зростає без мами Ішли ми своїми шляхами,
Що, може, зійдуться, як знати...
Що, може, зійдуться, як знати...
Ми вже напилися розлук досхочу 1. І тішиться хижо розлука.
Я їду до тебе, серденько Я їду до тебе, серденько,
Щоб очі зустріти очима,
Щоб очі зустріти очима,
Я буду цілувати голос твій Я буду цілувати голос твій,
Душею ніжно душу обіймати.
Душею ніжно душу обіймати.
Немає сакур, місто вже не те Сюди вже не летять комах рої –
Алея восени осиротіла.
Алея восени осиротіла.
Кохання зрілої пори Я – сивина на Ваших скронях,
Я – біс у Вашому ребрі.
Я – біс у Вашому ребрі.
І мама з неба нас благословляла Матуся вишивала рушничок –
Два павичі, метелики і квіти,
Два павичі, метелики і квіти,
