ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….

Олена Побийголод
2025.08.24 09:29
Із Бориса Заходера

Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,

Юрій Гундарєв
2025.08.24 09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.

Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті

Віктор Кучерук
2025.08.24 06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…

Борис Костиря
2025.08.23 21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.

Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,

Володимир Ляшкевич
2025.08.23 20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!

Боже боронь

Світлана Майя Залізняк
2025.08.23 16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Муза смієтьс

Володимир Бойко
2025.08.23 13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території. Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею. Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання. Найбільше світ намагаються змінити

Юрій Гундарєв
2025.08.23 12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери: Вирощено і нищівно над каменями і кущами повітря заповнене щільно душами і дощ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / ІІІ Кохання зрілої пори

  І мама з неба нас благословляла





Матуся вишивала рушничок –
Два павичі, метелики і квіти,
Аби комусь із трійки діточок
Під ноги на весілля постелити.

На рукоділля рідко мала час,
Вела буденні справи бездоганно.
Вона була, як зіронька, у нас –
Лягала пізно, уставала рано.

Чекали недовишиті птахи,
А доньки вже поволі підростали,
В життя доросле їх вели шляхи,
Що рушниками іншими встеляли.

…Ніхто не кличе горе і біду,
А прийдуть - то позбутися несила.
Матусю нашу - гарну, молоду,
Тяжка хвороба раптом підкосила.

Здавалося, що й сонця промінь зник,
Коли вона, сердешна, помирала.
Згадала перед смертю про рушник,
Закінчити мені заповідала.

Минуло відтоді немало літ,
Аж той рушник попав мені на очі.
Згадавши про матусин заповіт,
За рукоділля взялася охоче.

Поволі на моєму рушнику
Розправили птахи яскраві крила.
А вже всього бувало на віку,
Та щастя-долю лиш тепер зустріла.

Сіяли, наче зорі, дві свічі,
Рука Господня долі поєднала.
Лягли під ноги квіти й павичі,
І мама з Неба нас благословляла.

На сторінці звучить "Пісня про матір" Ігоря Поклада на слова Бориса Олійника у виконанні Богдана Климюка


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-07 12:55:17
Переглядів сторінки твору 6226
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.142 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-07 15:04:56 ]
Чудова трепетна історія, так за душу бере!
Особливо й огріхів нема, хіба що:
а вставала - уставала?
ті невишиті - недовишиті?
і позбутися - то позбутися?
нашу, гарну й молоду - нашу - гарну, молоду?
помирала, - помирала.?
Відтоді вже пройшло - минуло відтоді?
мені на очі, - мені на очі. ?
Взялась за рукоділля я охоче. - За рукоділля взялася охоче?
А вже всього - З тих пір всього?
Сіяли, наче сонце, дві свічі, - раз свічі дві, то мало б бути і сонця два, тому краще:
Сіяли, наче зорі, дві свічі,
І мама з Неба нас - котрими мама нас

Текст доволі мелодійний, легко сприймається - вийшла б непогана пісня.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-07 18:17:09 ]
Дякую, Ярославе. Як би не старалася лишити Вас без роботи :), та працювати ще є над чим. Запропоновані Вами зміни внесла, тільки останній рядок хотілось би лишити так, як є.
P.S. Добре, що Ви не читали початковий варіант, написаний три роки тому, бо там було стііільки ляпсусів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-07 16:54:56 ]
Тема болюча для мене...дуже... Навіть важко зосередитися(переробити б якось "попав мені на очі"...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-07 17:39:29 ]
Подумаю... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-07 17:16:40 ]
Спасибі Вам, Валентино, за таку прекрасну роботу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-07 18:11:00 ]
Дякую за таку високу оцінку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 00:13:00 ]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183046
 Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
 дата надходження: 22.05.2010 21:51:21
© дата внесення змiн: 22.05.2010 21:51:21
 автор: Попелюшка


КОМЕНТАРІ

Надія Свинар, 06.02.2013 - 21:52
Дуже гарно.

Олександр Ковальчук, 10.07.2010 - 20:17
  що тут ще скажешь...

VitaLina, 23.06.2010 - 20:54
Оценка поэта: 5


Lesja, 19.06.2010 - 17:50
Tanya Rikhter, 03.06.2010 - 10:20
    не можу стримати емоції...
Попелюшка, 12.06.2010 - 13:39
ДЯкую, Танюша! 

На-д-е-ж-да, 23.05.2010 - 10:32
   Дуже щиро, ніжно, зворушливо!!Хай щастить!!!!

Сагайда, 22.05.2010 - 23:00
Сильно!  Зворушливо  ...
Я є я., 22.05.2010 - 22:24
красиво!

Ninel`, 22.05.2010 - 22:22
Слава Богу!рада за Вас без перебільшень.Хай щастить,приємного вечора!  

Ninel`, 22.05.2010 - 22:04
Не змогла прочитати без сліз...Проникливо і глибоко,знаєте,ця тема вічна,жаль,що вже не з Вами матуся,жаль...Та нічого не змінити,не вдіяти...Тримайтеся!Нехай Ваша родина підтримує завжди і зігріває теплом і коханням.Вірш,хоч сумний,але всім віршам вірш.

Попелюшка, 22.05.2010 - 22:16
А я так само зі сльозами його писала... Дякую, що так тонко відчули настрій вірша.
Вірш, як і більшість представлених тут - автобіографічний. НІЧОГО В ЖИТТІ НЕ БУВАЄ ПРОСТО ТАК. 8 років після маминої смерті чекав той рушник, поки я його дошию... А як дошила - то й життя стало зовсім іншим. Тож чи не мамине то благословення?

Alex-dr_7(tericon), 22.05.2010 - 21:55
 


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-11 22:21:26 ]
Як Ви чудово пишете!!!

Вона була, як зіронька, у нас –
Лягала пізно, уставала рано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-18 01:07:47 ]
Дякую! Бо так воно і було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Лоза (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-16 20:26:22 ]
Люба пані Валентино,здається, ми розуміємо одна одну на рівні серця. Я вдячна за вашу увагу до моїх творів. І хочу сказати своє слово. Вірші ваші, як завжди, прекрасні. Вони торкаються до самого серця. Я тішуся від того, що є в світі така чуйна і талановита людина як ви. Дякую за вашу творчість.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-18 01:10:22 ]
Зворушили... Дякую за такі теплі слова. З погляду техніки я пишу ще не досконало, але кожне слово - від душі, пережите, іноді перемучене, але своє, чесне. Власне, це нас з Вами і ріднить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-05-10 20:52:42 ]
І мама з неба благословляє і понині...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-05-12 05:11:56 ]
Так, Інно. Дякую, що заглянули!