•  Мамі...

Жінко-молитво, намистинко з вервиці Божої,
Чиста сторінко чийогось стремління, буття.

•  ***

пощо тобі, Боже, оці посивілі плачі,
завіщо ростуть за плечима мільйонні Голготи?..

•  ***

шалений вік летовищ і торговища –
кудись летять, крамують, десь крадуть.

•  ***

відшелестить, відквітне і відбуде,
зелене мрево ляже на стежки.

•  ***

хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.

•  ***

несказане слово, ця тиша між небом і Богом,
в краплині застиглій, здається, вмістився весь світ.

•  передвесняне...

а до весни півкроку, півдороги,
лиш перейти б оці святі сніги.

•  ***

Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.

•  ***

Маріє, йди, яскиня ще не близько,
а люд глухий, не пустить на поріг.

•  ***

ростуть дерева, люди, Колізеї,
добавилось сивин за цілий рік.

•  ***

А що цей день, ці ночі чи галактики,
Зотлілі ватри, повені, вітри?..

•  ***

Обеліски, сліпці, одаліски –
В дикім шалі регоче біс.

•  ***

Маскарад ілюзій, слів, бажань,
Небо крають журавлині зграї.

•  ***

Різною бувала, що й казати:
Плакала, молилася, любила.

•  ***

Ідуть мандрівничі своїми дорогами, трибом,
Хтось клявся любити, затим – від любові згорав.

•  ***

Бігти за часом, крутитися білкою в колесі,
Сивий мольфар навіщує: недобре – мине…

•  ***

Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.

•  ***

Чи збагнемо, що ми лише гості у цьому шаленому світі
І, що всесвіт примарний – намріяли… ой, диваки!

•  Спогадальне...

Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
У Бога просив урожайного, щедрого року…

•  ***

Ми просто пішли за святою зорею,
Ми просто пішли…

•  ***

Плететься бурлака, натомлений часом і болем –
Старезні калоші, дірява свитина, борги.

•  ***

Не сотня Небесна, вже сотні… Всевишній, допоки?!
Торують стежину між зорі відважні сини.

•  ***

Кров не водиця,
Світе немилий.

•  ***

Одні казали, що буде просто,
Незле і тихо.

•  ***

Лови своє щастя, бо завтра не буде нас,
У вирі чужому погубимо крила і кроки.

•  ***

Різдвяна хуртеча, мороз, коляда, дороги
І дим з димаря, що захили між хмар шукає.

•  ***

Поклоніться дорозі, коли навіть йти вже несила,
Коли кроки останні безжально-пекучі, як біль.

•  ***

Кажеш, що грішна любов?
Може… Не знаю.

•  Пам'ятаємо...

1932-1933
Холодно…голод…мука… А сняться миті,

•  Три дороги

Розвінчані мости і три дороги,
Молитву шепчуть стомлені вуста.

•  Розп’ята мадонна (Голодомор 1932–1933 рр.)

Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло,
Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.

•  Поет

Не претендує на пророцтво,
Мережить верші, от і все…

•  ***

Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.

•  ***

Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.

•  Про нас...

А гори парують… димлять заосінені гори,
Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.

•  ***

Поглипують вічні зорі в квадрати вікон,
Шукають скупу захилу бездомні пси.

•  ***

Вечір. На темній розбурханій річці – білі човни
Місяць і зорі, вони…

•  Поклич мене...

Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.

•  ***

Немає вже «після», лишилося «до»
Помежи «умерти й жити».

•  ***

Шлях, що додому і верби снігами забілені,
Батькові руки натруджені працею, дні.

•  Різдвяний спогад

Я пам’ятаю й досі ніч святу:
На покуті димить Різдвяна свічка,

•  Голодомор 1932-1933р.р.

Далеко до ранку… ще зорі, як бите скло,
Десь тризна голодна, мольба, чорнота ядуча.

•  ПроСвіт

У просвіті – лжеліхтарі
І ніч, і осінь.

•  ***

Ви скинули маски, панове-стражі
І замкнуте коло знов?...

•  *****************

Крізь тишу – грім, крізь гіркоту – моління,
Колюче груддя вибитих доріг.

•  Ішла крізь ніч...

Ішла крізь ніч задивлена у небо,
Пекли лице розпечені зірки

•  ***

Дощ нестримано-тихо, крізь темінь, заплакав і стих.
В ніч летіли рядки… Не насмілилась, не зупинила.

•  ***

Така вже є – безвольна і проста,
І на семи вітрах простоволоса.

•  ***

Намалюй мені гілку грозою одтяту, чуєш?
І грозу намалюй божевільну, що б’є в лице.

•  Осінь

На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.

•  Україні

Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.

•  ***

Під ногами каміння і попіл, що пахне вогнем
Розтривожений обрій вперехрест прошитий громами.

•  **

Ся днина, заповнена сонцем
колись таки вистигне.

•  ***

Наодинці з грозою і відчаєм
Мрячно і холодно.

•  ***

Лінія сонця і лінія долі
По вертикалі.

•  ***

Більше несила… ні слів, ані сліз
Чорні хустини і марева чорні,

•  ***

Я промину певне так, як минають роки,
Губляться весни чи падають зорі в отави.

•  ***

Ти, що літаєш і світишся,
Птахо моя.

•  ***

Запрохані паростки світла
Отими що йдуть

•  ***

Місяць такий великий у ньому нині півсвіту
Спрагло тягну до світла руки, лице, думки.

•  ***

Втікає день бозна-куди
Згорає ніби

•  ***

а думки як ріка швидкоплинно пливли проз літа
не минаючи скрути часами вдарялись о скелі

•  ***

Українка з плоті одержимої,
З крові, що калиною горить

•  Надії Савченко

Озброєна духом, освячена словом і волею,
Народжена світлом осяла нам праведну путь.

•  ***

Земля горить і досі ще горить
Ряхтять заграви змучені вогнями.

•  ***

А я відреклася… О Боже, сама від себе…
Чи може від тебе і так безневинно мовчу?

•  Тривожне

Криваві межі, січень і сльоза…
Усе навпереміш, загусло, згіркло.

•  ***

Стою на роздоріжжі – крок до завтра,
Мов бранка часу. І летить з-під ніг

•  У білий світ

У білий світ крізь призму суєти,
Помежи вічні померки і зради

•  ***

Пробач мені, що не змогла піти,
Що не зуміла бути не твоєю.

•  ***

Покалічений світе, завіщо на долю таке?
Сотні палений війнами й досі палаєш не миром.

•  ***

Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,

•  ***

Іду по струні, що натягнута світом і прірвою,
Іду в незнайоме, туди, де немає межі.

•  ***

Стискаю у кулак усі свої думки.
Я знаю, тісно, їм бракує висі,

•  Суще

О Боже мій, почім ота сльоза,
Хіба вона щось варта в світі цьому?

•  Різдвяний спогад

Я пам’ятаю й досі ніч святу:
На покутті димить Різдвяна свічка,

•  ***

Моя родино, раю, що в душі,
Мій променю ясний серед негоди.

•  ***

Коли нема нікого на межі,
Лиш я і час, і томне бездоріжжя.

•  ***

Уже поза північ. А я чомусь далі не сплю.
Чекаю світання. Нервово покліпує свічка.

•  ***

Йдуть по ґрунті громи,
Сіють гільзи у зорану землю

•  ***

Заміновані поле і стежка, сліди за селом.
Заміновані душі і долі гіркою сльозою.

•  Повертайся живим

Повертайся живим, я благаю, не йди в небеса.
Пронеси через померки віри запалену свічку.

•  Завтра (акровірш)

Засніжені знаки зими –
Автентичні автографу автора.

•  ***

Страшно народитися безкрилою -
Неба не пізнати височінь.

•  ***

Нехай моя сльоза впаде остання,
Хай замовчать промовисті дощі.

•  ***

Не боли мене, світе, не печи мене кров’ю
Обривається відчай над годиною злою.

•  ***

Веселки, що вчора маніжила досвіток
Нині нема…

•  ***

Сповзає тиша тінню по одвірках,
Намоклий тин суглобами рипить.

•  ***

Я знов тебе вимолюю з огню,
Моя Вкраїно, Діво безталанна

•  ***

Я прихилюся долі на плече
І хай негода, злидні… будь що буде.

•  ***

Причаститися осінню, ще раз надпити снаги
І забути про завтра – сумне і холодне від снігу.

•  ***

Холод охоплює душу.
Я йду, я мушу.

•  ***

Не допусти упасти на коліна,
Не дай завчасу згаснути свічі.

•  ***

Танець оголеного полум’я
У темному вікні.

•  ***

І знову кров… О Боже, знову відчай
І знову смерть-хижачка на порі.

•  ***

Гортаю ніч – нечитану легенду,
Вбираю світло вицвілих лампад.

•  Може мене нема?..

Білі ночі, білі сни,
Білі гардини на моєму вікні.

•  Молитва дощу

Молитися небу за димні надлегкі хмари
Молитися землі за надійне вічне пристанище

•  * * *

Чи була я наївною? Може…
Може плакати вміла? Еге ж!

•  ***

Мій край, мій всеобрій.
Виплеканий тишею і неспокоєм,

•  Повесіння

Повесіння…
Час оглух, онімів, закляк.

•  ***

Закована у страх і пристрасть
Шалено-бистра

•  ***

Розколисані хиткі мости
Між вірою і зневірою,

•  ***

Благословенна вічним безсонням…
На тіло ночі скапує свічка

•  ***

Кожна твоя сльоза – це мій біль
Він болить…

•  ***

У тиші, чи неспокої
Все одно

•  ***

Поруч зі мною – дощі.
Балансую між вітром і мрякою

•  Ілюзія

Ілюзія намовлених огнів
Коли горить минуле й невідоме,

•  ***

Печальний день одинаком на краю осені
Тремтить на гілці стомлений листок.

•  ***

А як тобі мандрівка в осінь
І сповідь жовтого листка?

•  ***

З далеких далей летять лелеки
Несуть на крилах світи далекі

•  ***

Моя журо, сумна ранима жінко,
Що свій скрижаль прядеш біля вікна.

•  ***

Ні грама гриму на душі,
І злоби в серці ані крихти.

•  ***

Можливо нині ми йдемо не з тими,
Чи не звідтіль вимолювали день.

•  ***

Не шукала шалених пригод,
Силу духу вагою не міряла.

•  Про суще...

Мовчало слово – думав тільки Бог,
Він знає добре, як снаги додати.

•  ***

Ти певне не спиналася з колін
Не бачила іще святої волі

•  ***

Я щиро вдячна Богу за тепло,
Що добрим словом зігріває душу,

•  ***

А так хочеться просто подихати
Небом, сонцем, росою і тишею.

•  На порозі обрію (акростих)

Наповню келих іменем твоїм,
Аби тепла ще раз напитись вволю.

•  Майданне

Замерзало небо, терпли руки,
Гусла кров на зболених вустах