ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.30 16:17
Його Величність Примітив (сонет/онєгінська строфа)
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.

Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,

Юрій Лазірко
2026.01.30 15:28
Згораю Я -- український блюз
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.

Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги

Артур Курдіновський
2026.01.30 13:38
Про малий вінок ронделів
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!

Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал

Борис Костиря
2026.01.30 10:48
Стріла часу
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.

Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Ожеледиця
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
Ночі темно-сині (малий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
Відьмача (The Jimi Hendrix Experience)
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
***
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Спогад.
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
* * *
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
Мелодія минулого
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Стадіон
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
1942. Нашестя
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

і є душа – іще не скорена,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То хто ми?
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
у цьому будинку зникають душі...
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександра Камінчанська (2014) / Вірші

 Україні
Незалежно залежна від куль, безнадії, утоми,
Де полин, що стрілою у зранених душах осів.
І маячать могили по стежці до волі, додому,
Й наскрізь вигіркле літо у слізно-солоній росі.

Нерозковано-вільна – печуть омерзілі кайдани,
Захмелілі од смерті мільйони злорадих Варавв.
І тяжіють під серцем у мами незгоєні рани,
Смолоскипиться небо від пінно-червлених заграв.

О моя Україно, в безглуздих парадах і війнах,
Де знекровлену тишу неславлять холодні огні.
І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна
Загартована болем у спадок дісталась мені.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-08-24 00:42:13
Переглядів сторінки твору 4375
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.891 / 5.5  (5.026 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 4.832 / 5.5  (5.016 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.12.02 19:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-08-24 08:40:52 ]
Дуже нелегко писати про любов до України. Переважна більшість віршів на цю тематику або занадто пафосні, або являють собою заримовані політичні погляди. Вам же вдалося написати про це вдночас емоційно і образно. Дуже сильний вірш!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-08-24 08:43:00 ]
Вірш заслуговує "6", але чомусь не ставиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-08-24 11:57:33 ]
Прочитала і я вірш, автор його творила, звичайно, не для оцінки.

Мої міркування такі:Нерозковано-вільна – печуть омерзілі кайдани
Захмелілі од смерті злораді мільйони Варавв.

Мабуть, після кайдани згубилася кома, бо виходить, що печуть кайдани мільйони варавв.
Тяжіють рани. Мені там бачиться слово скеміють, бо вони ж болять, незагоєні, а не тяжіють.

Після рани теж кома має бути. Перед де кома згубилася...
Текст або з розділовими знаками, або без них, а тут то є, то погублені.
Полин стрілою теж мені не вельми малюється. Все ж таки полин це трава, і не гостра. Ну, це моє бачення. А фабула вірша хороша. Усім нам хочеться СПРАВЖНЬОЇ незалежності, а не новітнього ярма.
І в кожного Україна - в серці. Чи в заробітчанина, чи в людини, що живе між цих полинів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-08-24 15:58:06 ]
Справді вірш заслуговує найвищої оцінки як за образним, лексичним так і технічним критеріями.
А не має можливості поставити "6", бо авторка досі у статусі від Майстерень "Любителя поезії"...
Вважаю, що пані Олесандра вже давно заслуговує на статус R2 від шановної Редакції Майстерень )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-24 17:02:34 ]
Дякую Вам, Оленко за суголосся думок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-24 17:05:45 ]
Дякую, Світлано. Вірш писаний позаопівніччю тоді і виставлений на суд читача....технічні помилки виправлю. А от полин стрілою...підсвідомо бачу цей образ. Приємно, що читаєте, не обходите увагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-24 17:06:57 ]
Щиро Вам дякую за таку увагу, мені надзвичайно важлива Ваша думка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2015-08-24 21:25:43 ]
!І столезим лжебратом ущент неподільно-подільна
Загартована болем у спадок дісталась мені".
Справді виболена громадянська патріотична лірика! Дякую, Олександро! Але - не сприйміть за образу: на початку третьої строфи слова "моя Україно" мали б бути відокремлені комами. Але - попри малосуттєву помилку - вірш дуже сильний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-24 22:11:38 ]
Дякую Вам, Юрію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-08-24 23:03:32 ]
Текст сильний завдяки несподіваності метафор, але якраз тому, і якраз над цим варто попрацювати.
Наприклад, спірних два рядки другої строфи я трактував би так:
Загратовано-вільна – клепають мерзенні кайдани
Захмелілі од смерті мільйони злорадних Варавв.
Можна, як є, без ком, або ж виділити комами з обох сторін захмелілі об смерті - це авторське право, так само, як і право придумати кращий варіант.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-29 16:41:51 ]
Захмелілі од смерті мільйони злорадних Варавв....приймаю, за все інше - дякую, ціную Ваші поради.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-08-29 20:50:50 ]
А Варавва був злорадний?..
Запитання просто виникло спонтанно...

омерзілі - не зовсім українське слово, схоже на росіське омерзевшие. Мерзенні?

Як на мене, надто затуманений текст, нагромадження метафор, які переганяють одна одну, сперечаються навзаєм... Бракує цілісності. Отаке враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-08-30 09:00:46 ]
...така моя суб'єктивна думка, пані Любо, про вбивцю інакше не можу (мається на увазі Варавва)... Слово "омерзілі" широко вживане в укр.літ.мові, от і я дозволила собі ним скористатися. Суперечностей у метафорах я не побачила, писала текст єдиним поривом...Дякую, що читали і відгукнулися, мені важливі усі різнобачення написаного. Миру нам.