•  ***

Ти вмієш мене забути? –
Погасне троянда відрази.

•  ***

Відкланялось небо.
Відмріяли віти.

•  Тут нема нічого абсолютного

Тут нема нічого абсолютного,
Де будильник ще коротить час.

•  Синектична алітерація

Авари авторитетно
аварію авторизують.

•  , , ,

Печалі в очі – сонний вітровій,
А затишок – хіба за виднокругом.

•  , , ,

Печаль чи скорбота
мій камінь важкий не важкий?

•  Пісня сніжинок

Падаєм, падаєм, падаєм
в тихім і легкім танку.

•  * * *

За покликом великої Зорі
Летить Земля. За покликом Месії

•  Причет покійників

Видовище пізніх мрійників –
Весільний кортеж покійників.

•  Вороння

На плацу боротьби вороння – мародерами.
А на скльовані очі монети кладуть.

•  ,,,

Манить і вабить монастир і тихий час.
Гора. Внизу – ріки каньйон. І кличуть нас

•  Евтерпа

Босі стопи. Біля ніг – сувій.
У вінку трояндовім рожевім.

•  Нове життя

Зів’ється день у мить, і світ новий постане.
Нове і небо, і земля нова.

•  * * *

Відділяю від себе вірш, –
як манто спадає з плеча.

•  Триєдність

Поезія чекає Параклета.
Понура і зажурена, сумна.

•  Закованому воїнові

Розтятий надвоє,
зближаєш журбу,

•  У вирій

Поникли шляхами із вирію
Далекі світи.

•  Блаженні засмучені

Слабкосте болісна, ти
Волею стань.

•  Пісок

Проявляє сліди мокрий теплий пісок.
У зеніті розпечене сонце горить,

•  На Голгофі

Уста затиснуті від болю
І надпроникливість в очах.

•  Благословен

Благословен, хто йде в ім`я Господнє,*
Себе Йому віддавши до остатку.

•  Любов

Любов – як полум’я покути

•  Свіча

Не кожен віск, що скрапав, служить вічному.
Все ж без утоми пломенить свіча.

•  Жінка, яка кохає

Раїсі Обшарській

•  * * *

Він висів. Закривавлений, зчорнілий.
Що хтіли, те робили з Ним тоді.

•  Інформаційна війна

Ворог нам показує,
Де маєм дивитися,

•  Провісники весни

Пахнуть підсніжники білою ніжністю.
Снігом заметена, тане зима...

•  Монастир

Чорна намітка.
Серце лелії.

•  Строфи

Земле моя пекельна, страху безодне,
Слизько ногам стояти, зносить до краю.

•  У повноту

Любов до земного прости мені.
Відкину усе, що є стимулом.

•  * * *

Прийму вогонь, як естафету духу,
І як палити - то нехай горить!

•  Дощ

Голосом срібного дзвону б’юся у простір,
падаю краплею часу в Руки Всевишні.

•  * * *

Не стояла. Не дрижала.
Слів солодких гостре жало

•  Різдвяна ніч

Яке чудове видиво! -
Сонм ангелів! - І видно нам!

•  Вибір

Ходи-ходи, високий тихий світе.

•  На початок 2015

Ще глибокий прорив пережити в шістнадцятім
І високого злету діждати по нім...

•  Час капищ

Вогонь на камені пласкім,
світанок, рань.

•  * * *

На церкві купол - золотом,
блакиттю - небозвід.

•  * * *

Пробач мені: своїй служила волі,
Призначення комусь роздаючи.

•  Геном і безсмертя

Пускаючись у ніч свою,
Висвітлюючи дно,

•  * * *

За розбиту ілюзію дякую, Боже,
За Твій істинний світ, частку світла його.

•  Дві сніжинки

Ти без мене, я без тебе -
дві сніжинки в білім небі.

•  Свічі у Небі. Русь

Порожній ефір, наче бочка з-під меду весною.
Ні звуку, ні слова - прокладена й вільна лижня.

•  Сум`яттю осінньому

Мовчання - теж слова. У тебе
Зі страху, що погасне світ,

•  На війні

А на війні, як на війні -
Лиш вимоги до себе.

•  Увись

Зорі імлою небо всівали,
Зорі додолу легко спадали,

•  Театр

Життя людське – екзамен на дозрілість.
Знання і вибір визначають стаж.

•  Фальш

Душі говорять, люди мовчать.
Завчено сипляться фрази.

•  Фрашка

На серці карб:
Чи досить фарб

•  * * *

У горі світ, сп`янілий від вина,
У смерті світ, що без вина сп`янілий.

•  * * *

Плетиво фарб і звуків.
Спалене в рудо літо.

•  * * *

Сп`янілий світ у летаргійнім сні...
Коли Шляхи розходяться з Словами,

•  * * *

Дерево жовте серед зелених
Жалем листочки тягне до мене.

•  * * *

Мій опоненте з осені,
Слова, що зріли досі ще, -

•  * * *

Ходила жінка довкола Сонця Землею.
Казала жінка: я буду, Сонце, твоєю.

•  З дна

За чертою – чертог. Чорний чорт
Через час чоловічий чаклує.

•  Любов і спротив

Що є Любов? І що є біль Любові?
Коли ми чиним опір їй - болить.

•  Нерв

Оголеним нервом є серце розкрите, мій Боже,
Очима дитини дивлюся беззахисно в світ.

•  * * *

Гойдає світ благенька павутина:
Тут - сила болю, там - екстаз чуття.

•  * * *

Читаєм міжряддя.
А як читати

•  Над безоднею

Ранкове літо
Твоїм пробудженням світить.

•  Болить...

Болить мені несправдженість моя...
Відсвіченими небом голубами

•  Язичник і пісок

Ходив по піску золотому,
А серце не здужав нести.

•  * * *

Здригнувся серпень, мовчазним болем підпертий.
Слова вчорашні мене чатують як верші.

•  Від вітрів

Розвітрений час душі.

•  Ярмо

На вітрі помислу уярмлений, як біль,
Що тілом протікає безупинно.

•  Співає птах

Співає птах. Травою -- аж по хмари
Лягає щебіт. У весняних снах

•  На тракті історії

Закосичене літо коралями дзвонить в кориті,
І коридою кров проливається кроками крокв.

•  Світлина

Знимок старих грубенький стосик…
На них відзнятих у живих

•  Московитам

Самі попроситесь до нас,
У наше – Києва підданство,

•  Вмерти і жити

На срібному лезові дня
нікого нема, крім Тебе.

•  Метелики

Великі метелики світу --
У вітер, у сонце, як діти!

•  * * *

Розколовся -- чий? -- голос у тиші лункій
На німім бездоріжжі погаслих надій?

•  На втрату бездуховного

Котра озветься ще трембіта,
Вістуючи про тіла смерть?

•  Леви у місті

Стіни стають
сталевими.

•  По суті

Хіба цей день уже не йде у вічність,
Ридаючи від болю нелюбові?

•  Дорогою до світла

Білий метелик дає в подарунок
Голуба чорного, сумнів і страх.

•  * * *

Нащо слова, коли нема любові?..
Христові сльози докором течуть.

•  Про вітер, вітряк і пшеницю

На попутних вітрах,
що породжують страх,

•  * * *

Нема мене, нема і болю.
Даю свою духовну волю

•  Воля

Змінюю правила гри
односторонньо, -

•  Протистояння

Чи не купуєш багатствами світськими
Того, Симоне, що є у Христа?

•  Фенікс

Мої слова про смерть не надаремні,
Здавалось, горю вже немає краю!

•  Про висоту польоту

Безкриле тіло. Дух --
крилатий.

•  Стежкою бічною

Не пройти ту дорогу життя,
Яку серце прийняти бажало, -

•  Малюнок на склі

Спокій -- в серці. І спокій -- в любові
Крізь тривожні дощі у шибки.

•  Осіннє

Пам"ятаєм: Бог ходить раєм
І збирає плоди любові.

•  Свобода

В шатах сліз моїх чисто-затишно,
Стіл, свіча.

•  * * *

Ти вмієш мене забути? --
Погасне троянда відрази.

•  З варіацій на тему поезій Миколи Вінграновського

В свободу вірив, що без Бога.
І вірив -- до загину -- він.

•  У день Усіх святих

Місто камінне розпечене сонцем до решти.
Фани футбольні п"ють пиво,

•  Осердя

Ти - невловимий. Ти - безпристрасний,
Все вже померкло світське дочасно.

•  * * *

Такий тілесний час, що і слова тужіють.
За вікнами очей -- придумане кіно.

•  * * *

Кути чотири. Порожній день. Нічого.
Глибинний час у звивинах судьби.

•  полотном неба

Мелодія світла
розквітла снігами.

•  Червоне місто

Вдягнуло місто плащ осінній.
Із хмар сповзають сірі тіні

•  На заході сонця

Скільки шляхів у долі? --
Тільки один.