Мені стало добре од Вашого вірша, Анно, як Вашому ліричному герою! Це говорить про те, що наша прадавня віра вертається і віддає українцям усе краще, що у ній є - ідеалістичний світогляд, зокрема! Бо занадто багато гріхів і грішників розвелося! Натхнення зичу!))

Пісок як синонім часу і води, якої багато витекло з часів язичництва, а їхній Бог і досі у наших генах. Так прочитується Ваш етюд.

Абсолютно згоден з Ігорем. Моя пора пошуку віри давно минула 18 років тому. І я вибрав істинно українську віру, а не нав"язану нам чужинцями. І абсолютно хибна думка - про дитинство людства. Це - сучасність і майбутнє людства, яке позбавляється псевдолюбові і перестає ворогу підставляти ліву щоку для удару. Так чинять не раби божі, а люди з гідністю, молодші брати Богів, як сказано у Велесовій книзі, які тримають руки на ралах наших. Яка могутня країна Китай. Бо зберегла предкцвську віру. Ви написали правду, Анно.

Аню, поділяю твою позицію - віра в добро на противагу злу! Це першоснова. А вірш і мені війнув рідним, українським.

гідне читацької уваги закінчення.
дійсно - після молитви або щирого плачу, буває, стає краще.

Язичництво - як узвичаєність гріха? Ви запечуєте власні слова, Анно. Язичництво справжнє - це ідеалістичний світогляд, де за крадіжку відрубують руку і інші, дивлячись на скараного на все життя, сто разів подумають, перш ніж наважитися красти. За вбивство карають смертю, а в нас завдяки християнству відмінено смертну кару. Можна піти в церкву і замолити гріхи і проститься. Таким чином християнство своїм псевдомилосердям розплоджує гріховодників, вершиною якого був прихід до влади - злодія Януковича, а язичництво вбиває в зародку наміри гріховні. Воно навпаки стимулює високу духовність і заохочує жити чесно, насолоджуатися земними благами за життя (а не вірити в ефемерне потойбіччя) і таврує безпощадно зраду.
Я це доведу Вам одним прикладом із зарубіжної класики дуже авторитетного автора. Приклад, взятий із життя. Буде окрема публікація.
Ми можемо сперечатися безкінечно, тому що на Сході і Заході України різна ситуація серед священнослужителів. На Заході більше праведних справді людей, а на Сході - море попів, які дискредитують свою віру в силу того, що церква в радянські часи, які тривали довше на Сході, була розкладена КГБ, яке ставило собі таке завдяння.
Мені більше до вподоби Ваші слова оці: "Сподіваюся, що нова генерація прадавньої віри привнесе потужний позитив у дух українців, а нинішня церква - оновиться..." Теж на це сподіваюсь, бо скрізь - в обох вірах є люди, які підносять авторитет віри, і ті, які її дискредитують.

Добре, домовились. Ну а поки що, Анно, стежте за моєю публікацією перекладу оповідання Джека Лондона "Язичник". Уже ж Джек Лондон не був зацікавленим язичником, щоб лобіювати цю тему, він безстронньо і чесно описав, якими є і як поводять себе такі люди, навіть не заглиблюючись у теми релігії.