Автори /
Вікторія Торон
Рубрики
/ Слова зворушеного серця
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Дарунки
•
Споріднені душі
•
Без жару пристрасті
•
Я дружбу вищою вважала за любов
•
Поставити на карту – і програти
•
Коли замислив він тебе
•
Серце, забудь свої мрії
•
...Із залишків загиблої любові
•
В минулість кохання чужого упасти
•
Якби
•
Коли мине зачарування
•
Байдуже пишеш – відповідь приходить
•
Хоч дивне
•
Він мав продовження — дитячий наш роман
•
Тиняюся, як пісня Сольвейг
•
Підхопи мене, мить
•
Лиш той повірив би мені...
•
Настане час...
•
Я покинула себе
•
Я визнаю одразу --ти правий
•
Ользі, або чоловіки в стосунках полохливі
•
Палата розбитих сердець
•
Ти мовчиш -- невже все безнадійно?
•
Як дерево огненне у вікні
•
Не зникай
•
Ти знаєш, кохане...(розмова із серцем)
•
Усмішка
•
Коли рідшає пошта
•
О, краще б я, вступаючи в життя
•
Коли звертаюсь я на Ви
•
Гойдатися в колисці натяків
•
О ніченько, солодка і жадана!
•
Який є простір в німоті!
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вона дари вернула пам’ятні твої,
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
дбайливо обрані, довірені, знайомі...
Споріднені душі на спінених конях
стриміли крізь час і пустелі безсоння,
стриміли крізь час і пустелі безсоння,
Без жару пристрасті, із тихим розумінням
я напишу тобі чи віддано промовчу,
я напишу тобі чи віддано промовчу,
Я дружбу вищою вважала за любов.
У серці відданість видзвонювала лунко,
У серці відданість видзвонювала лунко,
Поставити на карту – і програти,
бо спомин давньолітній підморгнув,
бо спомин давньолітній підморгнув,
За гранню доброго і злого, де позавидимість гуде,
зросла раптова примха Бога, коли замислив він тебе,
зросла раптова примха Бога, коли замислив він тебе,
Серце, забудь свої мрії,
Спрагло за хмари не рвися,
Спрагло за хмари не рвися,
Це — час відталих і щасливих сліз
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
(хто вигадав, що плачуть тільки в горі?),
В минулість кохання чужого упасти,
тужити за їхнім утраченим раєм,
тужити за їхнім утраченим раєм,
Куди полинула любов,
коли не стрілись більше руки,
коли не стрілись більше руки,
Коли мине зачарування,
чи ти любитимеш мене?
чи ти любитимеш мене?
Байдуже пишеш – відповідь приходить,
вкладаєш душу – слова не почуєш.
вкладаєш душу – слова не почуєш.
Хоч дивне, але кращого не буде
побічного немріяного щастя,
побічного немріяного щастя,
Він мав продовження — дитячий наш роман.
Був страх засвідчити сумні тілесні зміни
Був страх засвідчити сумні тілесні зміни
Тиняюся, як пісня Сольвейг – загублено і мелодійно,
а ти, Пер Гюнте, все у мандрах, на списах зраджених сердець.
а ти, Пер Гюнте, все у мандрах, на списах зраджених сердець.
Підхопи мене, мить, на похилій ілюзій,
На межі непривітного серцю прозріння,
На межі непривітного серцю прозріння,
Ніколи не кружляти сном,
в якому б Він мене чекав?
в якому б Він мене чекав?
Настане час — і зміни заберуть
цю містику стрімкого упізнання
цю містику стрімкого упізнання
Я покинула себе і у тобі заблукала,
А твоя мені країна вдвоє краща, ніж моя.
А твоя мені країна вдвоє краща, ніж моя.
Я визнаю одразу --ти правий
джерельною гіркою правотою.
джерельною гіркою правотою.
(під враженням від мемуарів та щоденників О. Кобилянської «Слова зворушеного серця», «Дніпро», 1982).
Я дзвоню їй —вона не бере телефон,
передзвонює —голос ледь чути.
передзвонює —голос ледь чути.
Ти мовчиш—невже все безнадійно?
День-у-день тріпочемось безкрило.
День-у-день тріпочемось безкрило.
Як дерево огненне у вікні,
так я збираю фібрами коріння
так я збираю фібрами коріння
Як бідне серце стрепенулось, лиш тільки ти промовив слово,
як заяснів холодний вечір і підморгнули ліхтарі!
як заяснів холодний вечір і підморгнули ліхтарі!
Ти знаєш, кохане, що цього не буде—
ми так вже про це говорили багато!
ми так вже про це говорили багато!
І знову, по захмарених роках,
коли із неминучим мирить досвід,
коли із неминучим мирить досвід,
Коли рідшає пошта, дзвінки і привіти,
і на двох не розділиш підслуханий жарт,
і на двох не розділиш підслуханий жарт,
О, краще б я, вступаючи в життя,
вхопила дар взаємної любові—
вхопила дар взаємної любові—
Коли звертаюсь я на «Ви»--до багатьох говорю, схожих
на Вас, хто в вимірах своїх мене б, блукаючи, зустрів.
на Вас, хто в вимірах своїх мене б, блукаючи, зустрів.
Гойдатися в колисці натяків,
напівшукань, напіввідвертості,
напівшукань, напіввідвертості,
О ніченько, солодка і жадана!
Здається, все довершу, що не встигла,
Здається, все довершу, що не встигла,
Який є простір в німоті, який протяжний білий шовк!
Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.
Вгорнусь у нього з головою і пропуcкатиму крізь пальці.