Автори /
Василь Мартинюк (1953)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Рідний край
•
Веселка
•
Летять у даль смереки вдалині
•
Де ся думи мої діли
•
Плинули хмари
•
Ранок
•
Стіна
•
Кущилися хмари
•
Квітки - зоринки
•
Весняний віршик
•
Червоні маки…
•
Плинуть хмари…
•
Заходить сонце понад гаєм
•
Біле поле. .
•
Замри на мить
•
Нічого не було
•
Світлоока скрипка грає…
•
У Карпати
•
Холодний вітер кришить хмари сірі…
•
Серденько тужить…
•
Тіні
•
Застигли кроки…
•
Не обіцяй мені кохання вічне
•
Душа – свіча…
•
Босоногі отамани
•
Запалила осінь калинові грона
•
Опало листя восени
•
Шумить водою потік…
•
Україні
•
Буря на Дніпрі
•
Дай мені сонця
•
Засіваймо ще землю…
•
Віє вітер…
•
Біла пані
•
Шила мати доні нову льолю…
•
Осінь плаче…
•
Понад полем…
•
А я ще марю…
•
Сни на чужині
•
Дні минають…
•
Спомини
•
Ніч зоріє
•
Смуток
•
Спинися
•
Піду, піду…
•
Холодна осінь
•
Життя летить …
•
Ще недавно…
•
Ой леле…
•
Дивився світ…
•
Туман зника…
•
Вітер часу
•
Осінь
•
Гасився день…
•
У пелену сховалася блакить
•
Гроза
•
Краю мій
•
Зустріч на горбі
•
Де сьогодні те літо…
•
Шлях торую
•
Поцілунок
•
Повінь
•
Предковічна порушена тиша
•
Пошепки молить вітер
•
Біль
•
А дощ паде…
•
Людина
•
Ось і серпень
•
Колискова
•
Так гарно, так гарно…
•
Примари
•
Поки сонце спить
•
Один стою
•
Не погаси запалені вогні
•
Прекрасні ясні, ясні зорі…
•
В небі зорі позгасали…
•
Згораю
•
Куля за кулею
•
Весняний фрагмент
•
Вітер часу
•
Сила миті
•
О ці очі
•
Матінка
•
Лети голубонько
•
В пустині Каракуми
•
Ніч в АТО
•
Кваплюсь
•
Дай мені сонця
•
Назад не вернуть
•
Не питай
•
Серце і розум
•
Згадай мене
•
Забудь, забудь…
•
Згораю
•
Музо вічна моя
•
Татове слово
•
Цибатий музикант
•
Ти скажи мені ні
На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
•
Боюся тиші
•
Зимове
•
Дивно якось…
•
Я вернуся
•
Життя журне
•
Зоря нічна
•
=====
•
------
•
Я на краю землі
•
Пора поете
•
Поверніться лебедята
•
Повечір’я
•
Відлетіла осінь
•
Гіркі роздуми
•
Крок за кроком
•
З високої гори
•
Степ
•
Думка скаче на схід
•
Подивися вперед
•
Могили
•
Ячменевий політ
•
Сонце в сні не снить…
•
Журна осінь
•
Душа тонка
•
Мамина сорочка
•
Є ще…
•
Літо минуло
•
Зима
•
Цінуй прекрасну мить
•
Акуратно сад цвіте
•
Підперли гори сині небеса
•
Притомилися наші коні
•
Відлуння
•
Я знову вдома
•
Вчорашня митЬ
•
Ластівка
•
Земле рідна
•
Замри на мить
•
Я ніколи тебе не знайду
•
Падав, падав дощ осінній
•
Ой не шуми вітре
•
Моя Вкраїна, ось і все що маю
•
Осінні вечори
•
Тінь
•
Пливуть човни
•
Україні
•
Сон
•
Таїнство вогню
•
Повертайся сину
•
Диво птиця
•
Джерельце
•
Україно моя
•
Подивися вперед
•
Солодка біль
•
Осіннє
•
Вічність
•
Не чекай поради
•
Зоря нічна
•
Людина літня
•
Ти говори
•
Дай мені сонця
•
Останнє листя
•
До мене в сни приходила любов
•
Зазираю
•
Є в грудях камінь
•
Ти дорікай мені , ти дорікай
•
Мамина сорочка
•
Приходила любов
•
Розлука
•
Чекаю
•
Сині погляди
•
Дощами пролилась осінь
•
Прийди ще раз
•
Молодість
•
Дорога по колу
•
Поезія
•
Чуєш брате
•
Вечір в Карпатах
•
Журавлі
•
Осінні вечори
•
Туман
•
Я видумав тебе
•
Ой що то за мара
•
Я ніколи тебе не знайду
•
Журавлина пісня
•
Навіщо
•
Дві дороги життя не пройти
•
Тримаймося
•
Намалюй мені літо
•
Напиток
•
Свічадо
•
Вірші
•
Зійде зоря
•
Моя любове Україно
•
Прокинся
•
Купальська ніч
•
Спомин
•
Убиває куля з лету
•
Спокій від мене забери…
•
Марія
•
Моя Вкраїно
•
Опера Ла Скала
•
Жаль не узнаєш ти мене
•
Під високою просинню
•
Моя Вкраїна, ось і все що маю
•
Диво птиця
•
Вона була ангел
•
Коли закінчиться війна
•
Спомини
•
Крила
Там де живеш, за той куток радій,
Бо рідний край твого життя основа,
Бо рідний край твого життя основа,
Між хмар по зливі промені ясненькі,
Чи то подало небо добрий знак?
Чи то подало небо добрий знак?
Летять у даль смереки вдалині,
Колишуться гінкі верхи зелені
Колишуться гінкі верхи зелені
Де ся думи мої діли…
Плинули хмари на схід
Над розбомбленим містом,
Над розбомбленим містом,
Вже піднялося сонце золоте,
Сине небо падає за обрій,
Сине небо падає за обрій,
Час є ота невидима стіна
Що давно вже поміж нами стала.
Що давно вже поміж нами стала.
Кущилися хмари, люд так ними марив,
Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
Куплю зорю на ринку,
Посію навесні.
Посію навесні.
Йшов я й ненароком зупинився
Над струмочком в калиновій тіні.
Над струмочком в калиновій тіні.
Червоні маки рвуться навесні,
Гніздо лелече вниз болюче пада…
Гніздо лелече вниз болюче пада…
Плинуть хмари понад дахом срібним птахом,
Плинуть хмари наче білі кораблі.
Плинуть хмари наче білі кораблі.
Заходить сонце понад гаєм
І небо ризи роздягає,
І небо ризи роздягає,
Злючим зелом поросли поля ожинні,
Багряниться наче кров на гіллі глід.
Багряниться наче кров на гіллі глід.
Замри на мить.
Десь за горами
Десь за горами
Усе уже пройшло, усе уже забуте,
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
Хто ж то знає, хто то знає
Що те серце хоче.
Що те серце хоче.
У Карпати, у Карпати
Де не можна не кохати,
Де не можна не кохати,
Холодний вітер кришить хмари сірі,
Та не зрікайся своїх гордих мрій.
Та не зрікайся своїх гордих мрій.
Земля мов діжка, небо як деко,
Зіронька зорці світить далеко.
Зіронька зорці світить далеко.
Там тільки квіти хімічні.
Далі око не бачить край,
Далі око не бачить край,
Застигли кроки…
І знов запалять сотню свіч,
І знов запалять сотню свіч,
Весна минає й літо бистротечне,
За тим приходить осінь і зима.
За тим приходить осінь і зима.
Душа – свіча що догорає тихо,
Терпляче задивляється у сни.
Терпляче задивляється у сни.
Від села у поле стежка
Наче сонячна мережка.
Наче сонячна мережка.
Запалила осінь калинові грона,
Проминуло літо як і не булО.
Проминуло літо як і не булО.
Опало листя восени,
Знов холод тіло точить.
Знов холод тіло точить.
Шумить водою потік у долині,
І лиш киває головою гай.
І лиш киває головою гай.
В чужині, де довелось бувати
Все зАвжди споминається одне.
Все зАвжди споминається одне.
Немов тая качка – чорнуха
Над хвилею човен пливе.
Над хвилею човен пливе.
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
І тіло зігрію.
Проминають і літа і весни,
І натомлене болем життя.
І натомлене болем життя.
Не заснути тихим сном
Віє вітер за вікном.
Віє вітер за вікном.
В білій тузі земелька остила,
Сіра позолота річку вкрила.
Сіра позолота річку вкрила.
Шила мати доні нову льолю,
Вишивала мати доні долю.
Вишивала мати доні долю.
Ти по свому,
Й по своєму мрію я.
Й по своєму мрію я.
Понад полем, понад полем – гаєм,
Полетіла думка в даль безкраю,
Полетіла думка в даль безкраю,
Наші дні за небокраєм
Вже хтось відміряв.
Вже хтось відміряв.
Заснути думка не дає мені,
Десь там поля засіяні житами
Десь там поля засіяні житами
Дні минають, дні минають
Літо, осінь і зима.
Літо, осінь і зима.
Квітла в небі літньому
Квітка семицвітная,
Квітка семицвітная,
В тишині ми одні. Ніч зоріє,
А в душі десь на дні пісня зріє.
А в душі десь на дні пісня зріє.
Смуток в серце болем впився
Біль у серці залишився.
Біль у серці залишився.
Ще трави шумлять і ще квіти буяють,
Та день вже вібрує осінній.
Та день вже вібрує осінній.
Піду, піду я високо в гори нині,
Де вівчар пасе овець на полонині.
Де вівчар пасе овець на полонині.
Душа чекала крику в тишині.
Холодна осінь і неважні справи,
Холодна осінь і неважні справи,
Життя летить і час не жде,
Несеться все мов вітру шквали.
Несеться все мов вітру шквали.
Ще недавно мені поле шепотіло,
Ще недавно мені вітром гомоніло.
Ще недавно мені вітром гомоніло.
Окрилений вечір серце бідне не тішить,
Не милує очей ясний місяця плин.
Не милує очей ясний місяця плин.
Дивився світ очами моря й суші,
Як сад осінній тихо догорів.
Як сад осінній тихо догорів.
Туман зника і вранішня роса,
Ласкає сонце землю обережно.
Ласкає сонце землю обережно.
Там на пагорбі тому палить світанок сонце руде,
Та вже вітер не гонить тепла у довершеність літа.
Та вже вітер не гонить тепла у довершеність літа.
Недавно ще так сонце гріло,
Дощем спадало золотим.
Дощем спадало золотим.
Гасився день за небосхилом,
А ми дивилися здаля.
А ми дивилися здаля.
Як швидко час втікаючи летить,
Не зчулись ми а вже й заосеніло.
Не зчулись ми а вже й заосеніло.
Чи справді то було чи сон це,
Дивились жахаючись ми.
Дивились жахаючись ми.
В моїй душі тісній
Знов виникає біль тупий і мука.
Знов виникає біль тупий і мука.
Її ім’я на скелях ти писав
Тим наче вузол розрубав Гордіїв.
Тим наче вузол розрубав Гордіїв.
Висихає роса на губах.
Де той серпень, колосся падуче?
Де той серпень, колосся падуче?
І не знаю що бажаю, сам не знаю,
А по тобі шлях верстаю білий світе.
А по тобі шлях верстаю білий світе.
У очах твоїх сонце світле,
У очах твоїх квітка квітне.
У очах твоїх квітка квітне.
Уже набрались крила моці.
Давно пора в політ, пора,
Давно пора в політ, пора,
Всеосяжному світу спокій наскучив
Свята предковічна порушена тиша.
Свята предковічна порушена тиша.
Пошепки молить вітер
Сонечком землю гріту.
Сонечком землю гріту.
Злі кулі зчиняють шквали,
І злі кулі зривають вись.
І злі кулі зривають вись.
Роки ідуть минаючись,
Не хоче серце каятись.
Не хоче серце каятись.
Дивлюся у очі. Читаю не бачачи літер,
Втопаю повільно в зіниць голубі оксамити.
Втопаю повільно в зіниць голубі оксамити.
Обважніли золотаві ранки,
Вітер віє й зворами гуде.
Вітер віє й зворами гуде.
Зірка золотава з неба упаде
В молоду отаву, в зело молоде.
В молоду отаву, в зело молоде.
Земля дала сили,
Любов дала крили
Любов дала крили
Пізно. Сонечко спить.
Серед темної ночі
Серед темної ночі
Лине, лине думка шлях верстає ген туда,
Де в вечірньому упрузі сонечко сіда.
Де в вечірньому упрузі сонечко сіда.
Дбайливо земельку сиру
Вкриває неба деко.
Вкриває неба деко.
Весняне небо розлилось блакиттю,
Цвіте трава краплинами роси.
Цвіте трава краплинами роси.
Прекрасні ясні, ясні зорі
Над Україною пливуть.
Над Україною пливуть.
В небі зорі позгасали
Ясне сонечко встає.
Ясне сонечко встає.
Свічею згораю,
Не знаю.
Не знаю.
Горе - темна хмара очі зашторює повстю,
В землю щільно втискаюся ноги розправивши.
В землю щільно втискаюся ноги розправивши.
Примхливу хмарку сонце відхиля,
Укриті болота торішнім рястом
Укриті болота торішнім рястом
Мене нема ні тут ні там ніде,
Та думка срібну ниточку пряде.
Та думка срібну ниточку пряде.
У дебрях гір милують зір
Стежини безіменні.
Стежини безіменні.
Стріла Амура - погляду стріла,
О ці очі - зорі стоголосі.
О ці очі - зорі стоголосі.
Тихо матінка ридає,
До іконки на стіні.
До іконки на стіні.
Лети голубонько , лети,
До свого щастя безупинку.
До свого щастя безупинку.
Немає тут машин, ні коней ні повозок,
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
Місяць в ніченьку гожу,
По землі неозорій.
По землі неозорій.
Кваплюсь. Скоро листя облетить,
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Наче краплі, відліта за миттю мить.
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
І тіло зігрію.
Час життя поділив вже на дні й на години,
А за простором часу безодня німа.
А за простором часу безодня німа.
Тихо літа збираються в зграю,
Щоб назавжди уже відлетіть.
Щоб назавжди уже відлетіть.
Ми були молоді, рожево лиці й файні.
Та той солодкий час давно уже минув.
Та той солодкий час давно уже минув.
Ти згадай ще мене. Згадай моє тіло,
Поки не стало зовсім воно крижаним.
Поки не стало зовсім воно крижаним.
Забудь, забудь усе що було,
Не повертай пройдешні дні.
Не повертай пройдешні дні.
Свічею згораю,
Не знаю.
Не знаю.
Музо вічна моя, дорога позолочена бджілко,
Серце моє вічно гордиться, що ти в мене така є.
Серце моє вічно гордиться, що ти в мене така є.
Я навесні малим до тата біг,
Вони ж орали своє вічне поле.
Вони ж орали своє вічне поле.
Цього часу ми будемо довго чекати,
Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
Боюся тиші.
Коли не пишуться вірші,
Коли не пишуться вірші,
Догоріла осінь тихим болем,
Згоріла жовто ока круговерть.
Згоріла жовто ока круговерть.
Дивно стало якось усе це,
Наче невідомо де лечу.
Наче невідомо де лечу.
Я вернуся
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
Життя журне і світ оцей омана,
І сніг холодний не небесна манна.
І сніг холодний не небесна манна.
Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
Ти наче привид поперед очами.
Ти наче привид поперед очами.
Поволі, тихо вії зашторюють очі,
І все змовкає довкіл, то сонне то спляче.
І все змовкає довкіл, то сонне то спляче.
Поки любов’ю серце у грудях окаймлене,
Поки не всі надії ще у житті збулись.
Поки не всі надії ще у житті збулись.
Я на краю землі, десь аж на самісінькім краю,
Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
Війна без жалю б’є обличчя,
І біль вичавлює сльозу.
І біль вичавлює сльозу.
Куля серце перетяла,
Крапля крові в землю впала.
Крапля крові в землю впала.
Що за задум на лиці?
Наче мармур ночі.
Наче мармур ночі.
Отака хрумка палітра біла,
Що сьогодні вистелила ніч.
Що сьогодні вистелила ніч.
БулО раніше небо сине,
І всі раділи навкруги.
І всі раділи навкруги.
Так без тебе сумно й одиноко,
Накривають сльози віки – дека.
Накривають сльози віки – дека.
З високої гори солодкий краєвид.
Отам внизу хатин блискучі дАхи,
Отам внизу хатин блискучі дАхи,
Степ – обсмалений чорним порохом,
Степ – нині начинений залізом.
Степ – нині начинений залізом.
І знов думка скаче до божевільного сходу.
Аж туди, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
Аж туди, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
І по небу хмаринки поплили у далеч.
Ось Надвірна. Через гору
Рідне село Бабче.
Рідне село Бабче.
Коней що духу гоню,
Не зупинить їх лет.
Не зупинить їх лет.
Чи серце кам’яніє у мені,
Й не довгі залишилися вже дні.
Й не довгі залишилися вже дні.
З очей сльоза лишає слід,
Яка сьогодні журна осінь.
Яка сьогодні журна осінь.
Душа така як ниточка тоненька,
Лише торкнись – все відчуває вмить.
Лише торкнись – все відчуває вмить.
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
Були нитки і чорні й червоні.
Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
Є серце, щоб любити тебе.
Є серце, щоб любити тебе.
Ось літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
Зсушив траву мороз і вітер аж до сльоз,
Земля впадає в сон. Заціпенілі ріки
Земля впадає в сон. Заціпенілі ріки
Дні життя потоком вимиває,
Та все скоріше вдалину несе.
Та все скоріше вдалину несе.
Акуратно сад цвіте,
Стежечка до річки.
Стежечка до річки.
Підперли гори сині небеса,
Плаї, звори, високі полонини.
Плаї, звори, високі полонини.
Втомилися наші коні,
Затуманили роси даль.
Затуманили роси даль.
Ще відлуння далекої зірки,
Кличе в ті калинові причілки.
Кличе в ті калинові причілки.
Удалині залишились перони,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
В бездні ночі шепче хтось сердито,
Намисто – листя вітер теребить.
Намисто – листя вітер теребить.
Ластівка прилетіла до моєї хати,
А я тую ластівку хочу запитати.
А я тую ластівку хочу запитати.
У моє надвечір’я вривається спомин знечівя,
І журба дорогої землі, тягарем знов у серце паде.
І журба дорогої землі, тягарем знов у серце паде.
Замри на мить
Десь за горами
Десь за горами
Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
Душа як провидця віщує недобру вість.
Душа як провидця віщує недобру вість.
Падав, падав дощ осінній,
На дерев холодні тіні.
На дерев холодні тіні.
Ой не шуми вітре поки сонце світить,
Дай мені сьогодні душу обігріти.
Дай мені сьогодні душу обігріти.
Моя Вкраїна, ось і все що маю,
Її лиш щастя мариться мені.
Її лиш щастя мариться мені.
Скидають листя пелехаті явори,
Поскрипують зістарені ворота.
Поскрипують зістарені ворота.
Іду собі, піджак наопашки,
Малий, ще юний, ще я дитинча,
Малий, ще юний, ще я дитинча,
Пливуть човни попід мости,
По річці – Україні
По річці – Україні
Приходить те що неминуще,
Знов непокори дух росте.
Знов непокори дух росте.
Людськими голосами ніч шепоче,
Насниться сон, а серце й раде грі.
Насниться сон, а серце й раде грі.
Завмерло таїнство в червоній грані,
На подихи останні око зрить.
На подихи останні око зрить.
На чужині швидко літа пробігають,
На чужині гірко, те усім відомо.
На чужині гірко, те усім відомо.
Люба дитино, ти поглянь, подивися,
Отам за межею якраз.
Отам за межею якраз.
У долині під горою б’є джерельце,
Синьооке і нестримне наче серце.
Синьооке і нестримне наче серце.
Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
Осінній падолист, і десь далеко я.
Осінній падолист, і десь далеко я.
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
І по небу хмаринки поплили у далеч.
Іди від мене геть солодка боле,
Не повертайся спомином ніколи.
Не повертайся спомином ніколи.
Тісніше сплітаються пальці,
І очі, знайомі такі до знемоги.
І очі, знайомі такі до знемоги.
Я тихо торкаюся душі. Холодно.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Її душа чомусь холодна на дотик.
Не чекай поради , що робити,
І життя прожити не спіши.
І життя прожити не спіши.
Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
Ти наче привид перед моїми очами.
Ти наче привид перед моїми очами.
Людина літня мов мале дитя,
Їй що небудь нового вічно треба.
Їй що небудь нового вічно треба.
Ти говори, ти говори,
А я затихну, занімію,
А я затихну, занімію,
Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
І тіло зігрію.
І тіло зігрію.
Скидають вже на землю жолуді
Дуби столітні – осені еліта.
Дуби столітні – осені еліта.
До мене в сни приходила любов,
Ранесенько,ще всі довкола спали.
Ранесенько,ще всі довкола спали.
Поки миготить ще життя,
А воно не дається двічі.
А воно не дається двічі.
Є в грудях камінь, що зоветься серце,
Воно гримить, і стукає й шкребе.
Воно гримить, і стукає й шкребе.
Ти дорікай мені , ти дорікай.
Що вийшло все не так як ми хотіли.
Що вийшло все не так як ми хотіли.
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
Були нитки і чорні й червоні.
До мене в сни приходила любов,
Ранесенько, ще всі довкола спали.
Ранесенько, ще всі довкола спали.
Не була моя доля доброю,
Мов сухим листком, мною микала.
Мов сухим листком, мною микала.
Я давав тобі серця тепло,
Я писав тобі білі сонети,
Я писав тобі білі сонети,
Рожеві хмари угорі,
І очі, очі – якорі,
І очі, очі – якорі,
Дощами срібними пролилась осінь,
І облітає, облітає жовтий лист.
І облітає, облітає жовтий лист.
Себе я назавжди тобі віддаю,
Всього віддаю до останнього грама.
Всього віддаю до останнього грама.
Сам себе питаю я,
Де ділась молодість моя.
Де ділась молодість моя.
Ти ідеш, я так же іду,
Ми обоє ідемо по колу.
Ми обоє ідемо по колу.
Високе слово, висока крапка,
Поезія душка, поезія лапка.
Поезія душка, поезія лапка.
Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
Треба Україну нашу захищати.
Треба Україну нашу захищати.
Червоне сонце знемагає,
Паде в сосновий закуток.
Паде в сосновий закуток.
Летять по небу журавлі,
Весни і літа вісники крилаті.
Весни і літа вісники крилаті.
Скидають листя пелехаті явори,
Поскрипують зістарені ворота.
Поскрипують зістарені ворота.
Над річкою туман білим димом,
Нам прийшлося разом іти мимо.
Нам прийшлося разом іти мимо.
Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Дали тобі красу, і світло і тепло.
Ой що то за мара, там де чорна хмара,
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
Душа як провидця віщує недобру вість.
Душа як провидця віщує недобру вість.
Опадає листя з тополини,
Журавлі збиваються у клини.
Журавлі збиваються у клини.
Ти задуми свої звершила,
Ти забрала усе що було.
Ти забрала усе що було.
Дві дороги життя не пройти,
за надмірні бажання розплата.
за надмірні бажання розплата.
Тримаймося сьогодні якомога,
Прийшла пора творити Україну.
Прийшла пора творити Україну.
Намалюй мені літо золотим олівцем,
Намалюй джерело що тече під скалою.
Намалюй джерело що тече під скалою.
Я напиток. Ти його будеш пити,
Сьогодні, завтра, може відтак.
Сьогодні, завтра, може відтак.
Видно доля у мене така,
Що не треба її обирати.
Що не треба її обирати.
В моїй душі вірші ночують,
Затиснуті в грудях обручами.
Затиснуті в грудях обручами.
У пізній час вечірньої пори,
Коли земля дивує тишиною.
Коли земля дивує тишиною.
Коли твій голос позове,
Почую і повернуся скоренько.
Почую і повернуся скоренько.
Ми сильні.
Сильні в нас поступ і дія,
Сильні в нас поступ і дія,
Вжалилась куля мов оса,
У молодому тілі.
У молодому тілі.
Ой мила верба лози – кучері,
Нахилялась, та полоскала в річці.
Нахилялась, та полоскала в річці.
Убиває куля злету,
Тож не будьмо ми сліпці.
Тож не будьмо ми сліпці.
Дай руку мені, до плеча притули плече,
Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
А вона живе по той бік Черемошу,
Моя надія, синьоока мрія.
Моя надія, синьоока мрія.
Душа шукає вихід з тупика,
Я мою тугу на молитву схожу
Я мою тугу на молитву схожу
Можливо ми зустрілись випадково,
Отак собі , як перші ліпші стрічні.
Отак собі , як перші ліпші стрічні.
Минає все і це мине,
І біль пройде по серця краю.
І біль пройде по серця краю.
Під високою просинню,
Вже задихало осінню,
Вже задихало осінню,
Моя Вкраїна, ось і все що маю,
Її лиш щастя мариться мені.
Її лиш щастя мариться мені.
Люба дитино, ти поглянь, подивися,
Отам за межею якраз.
Отам за межею якраз.
Я чую трепіт її частого дихання,
Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
Коли закінчиться війна,
Пройде зима минуть морози,
Пройде зима минуть морози,
Як та зоря що все сія,
Ти була такою.
Ти була такою.
Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
Де небо проткнули смерекові вістря.
Де небо проткнули смерекові вістря.
Огляди