Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Мартинюк (1953)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Рідний край
    Там де живеш, за той куток радій,
    Бо рідний край твого життя основа,
  •   Веселка
    Між хмар по зливі промені ясненькі,
    Чи то подало небо добрий знак?
  •   Летять у даль смереки вдалині
    Летять у даль смереки вдалині,
    Колишуться гінкі верхи зелені
  •   Де ся думи мої діли
    Де ся думи мої діли…
  •   Плинули хмари
    Плинули хмари на схід
    Над розбомбленим містом,
  •   Ранок
    Вже піднялося сонце золоте,
    Сине небо падає за обрій,
  •   Стіна
    Час є ота невидима стіна
    Що давно вже поміж нами стала.
  •   Кущилися хмари
    Кущилися хмари, люд так ними марив,
    Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
  •   Квітки - зоринки
    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
  •   Весняний віршик
    Йшов я й ненароком зупинився
    Над струмочком в калиновій тіні.
  •   Червоні маки…
    Червоні маки рвуться навесні,
    Гніздо лелече вниз болюче пада…
  •   Плинуть хмари…
    Плинуть хмари понад дахом срібним птахом,
    Плинуть хмари наче білі кораблі.
  •   Заходить сонце понад гаєм
    Заходить сонце понад гаєм
    І небо ризи роздягає,
  •   Біле поле. .
    Злючим зелом поросли поля ожинні,
    Багряниться наче кров на гіллі глід.
  •   Замри на мить
    Замри на мить.
    Десь за горами
  •   Нічого не було
    Усе уже пройшло, усе уже забуте,
    І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
  •   Світлоока скрипка грає…
    Хто ж то знає, хто то знає
    Що те серце хоче.
  •   У Карпати
    У Карпати, у Карпати
    Де не можна не кохати,
  •   Холодний вітер кришить хмари сірі…
    Холодний вітер кришить хмари сірі,
    Та не зрікайся своїх гордих мрій.
  •   Серденько тужить…
    Земля мов діжка, небо як деко,
    Зіронька зорці світить далеко.
  •   Тіні
    Там тільки квіти хімічні.
    Далі око не бачить край,
  •   Застигли кроки…
    Застигли кроки…
    І знов запалять сотню свіч,
  •   Не обіцяй мені кохання вічне
    Весна минає й літо бистротечне,
    За тим приходить осінь і зима.
  •   Душа – свіча…
    Душа – свіча що догорає тихо,
    Терпляче задивляється у сни.
  •   Босоногі отамани
    Від села у поле стежка
    Наче сонячна мережка.
  •   Запалила осінь калинові грона
    Запалила осінь калинові грона,
    Проминуло літо як і не булО.
  •   Опало листя восени
    Опало листя восени,
    Знов холод тіло точить.
  •   Шумить водою потік…
    Шумить водою потік у долині,
    І лиш киває головою гай.
  •   Україні
    В чужині, де довелось бувати
    Все зАвжди споминається одне.
  •   Буря на Дніпрі
    Немов тая качка – чорнуха
    Над хвилею човен пливе.
  •   Дай мені сонця
    Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
    І тіло зігрію.
  •   Засіваймо ще землю…
    Проминають і літа і весни,
    І натомлене болем життя.
  •   Віє вітер…
    Не заснути тихим сном
    Віє вітер за вікном.
  •   Біла пані
    В білій тузі земелька остила,
    Сіра позолота річку вкрила.
  •   Шила мати доні нову льолю…
    Шила мати доні нову льолю,
    Вишивала мати доні долю.
  •   Осінь плаче…
    Ти по свому,
    Й по своєму мрію я.
  •   Понад полем…
    Понад полем, понад полем – гаєм,
    Полетіла думка в даль безкраю,
  •   А я ще марю…
    Наші дні за небокраєм
    Вже хтось відміряв.
  •   Сни на чужині
    Заснути думка не дає мені,
    Десь там поля засіяні житами
  •   Дні минають…
    Дні минають, дні минають
    Літо, осінь і зима.
  •   Спомини
    Квітла в небі літньому
    Квітка семицвітная,
  •   Ніч зоріє
    В тишині ми одні. Ніч зоріє,
    А в душі десь на дні пісня зріє.
  •   Смуток
    Смуток в серце болем впився
    Біль у серці залишився.
  •   Спинися
    Ще трави шумлять і ще квіти буяють,
    Та день вже вібрує осінній.
  •   Піду, піду…
    Піду, піду я високо в гори нині,
    Де вівчар пасе овець на полонині.
  •   Холодна осінь
    Душа чекала крику в тишині.
    Холодна осінь і неважні справи,
  •   Життя летить …
    Життя летить і час не жде,
    Несеться все мов вітру шквали.
  •   Ще недавно…
    Ще недавно мені поле шепотіло,
    Ще недавно мені вітром гомоніло.
  •   Ой леле…
    Окрилений вечір серце бідне не тішить,
    Не милує очей ясний місяця плин.
  •   Дивився світ…
    Дивився світ очами моря й суші,
    Як сад осінній тихо догорів.
  •   Туман зника…
    Туман зника і вранішня роса,
    Ласкає сонце землю обережно.
  •   Вітер часу
    Там на пагорбі тому палить світанок сонце руде,
    Та вже вітер не гонить тепла у довершеність літа.
  •   Осінь
    Недавно ще так сонце гріло,
    Дощем спадало золотим.
  •   Гасився день…
    Гасився день за небосхилом,
    А ми дивилися здаля.
  •   У пелену сховалася блакить
    Як швидко час втікаючи летить,
    Не зчулись ми а вже й заосеніло.
  •   Гроза
    Чи справді то було чи сон це,
    Дивились жахаючись ми.
  •   Краю мій
    В моїй душі тісній
    Знов виникає біль тупий і мука.
  •   Зустріч на горбі
    Її ім’я на скелях ти писав
    Тим наче вузол розрубав Гордіїв.
  •   Де сьогодні те літо…
    Висихає роса на губах.
    Де той серпень, колосся падуче?
  •   Шлях торую
    І не знаю що бажаю, сам не знаю,
    А по тобі шлях верстаю білий світе.
  •   Поцілунок
    У очах твоїх сонце світле,
    У очах твоїх квітка квітне.
  •   Повінь
    Уже набрались крила моці.
    Давно пора в політ, пора,
  •   Предковічна порушена тиша
    Всеосяжному світу спокій наскучив
    Свята предковічна порушена тиша.
  •   Пошепки молить вітер
    Пошепки молить вітер
    Сонечком землю гріту.
  •   Біль
    Злі кулі зчиняють шквали,
    І злі кулі зривають вись.
  •   А дощ паде…
    Роки ідуть минаючись,
    Не хоче серце каятись.
  •   Людина
    Дивлюся у очі. Читаю не бачачи літер,
    Втопаю повільно в зіниць голубі оксамити.
  •   Ось і серпень
    Обважніли золотаві ранки,
    Вітер віє й зворами гуде.
  •   Колискова
    Зірка золотава з неба упаде
    В молоду отаву, в зело молоде.
  •   Так гарно, так гарно…
    Земля дала сили,
    Любов дала крили
  •   Примари
    Пізно. Сонечко спить.
    Серед темної ночі
  •   Поки сонце спить
    Лине, лине думка шлях верстає ген туда,
    Де в вечірньому упрузі сонечко сіда.
  •   Один стою
    Дбайливо земельку сиру
    Вкриває неба деко.
  •   Не погаси запалені вогні
    Весняне небо розлилось блакиттю,
    Цвіте трава краплинами роси.
  •   Прекрасні ясні, ясні зорі…
    Прекрасні ясні, ясні зорі
    Над Україною пливуть.
  •   В небі зорі позгасали…
    В небі зорі позгасали
    Ясне сонечко встає.
  •   Згораю
    Свічею згораю,
    Не знаю.
  •   Куля за кулею
    Горе - темна хмара очі зашторює повстю,
    В землю щільно втискаюся ноги розправивши.
  •   Весняний фрагмент
    Примхливу хмарку сонце відхиля,
    Укриті болота торішнім рястом
  •   Вітер часу
    Мене нема ні тут ні там ніде,
    Та думка срібну ниточку пряде.
  •   Сила миті
    У дебрях гір милують зір
    Стежини безіменні.
  •   О ці очі
    Стріла Амура - погляду стріла,
    О ці очі - зорі стоголосі.
  •   Матінка
    Тихо матінка ридає,
    До іконки на стіні.
  •   Лети голубонько
    Лети голубонько , лети,
    До свого щастя безупинку.
  •   В пустині Каракуми
    Немає тут машин, ні коней ні повозок,
    Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
  •   Ніч в АТО
    Місяць в ніченьку гожу,
    По землі неозорій.
  •   Кваплюсь
    Кваплюсь. Скоро листя облетить,
    Наче краплі, відліта за миттю мить.
  •   Дай мені сонця
    Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
    І тіло зігрію.
  •   Назад не вернуть
    Час життя поділив вже на дні й на години,
    А за простором часу безодня німа.
  •   Не питай
    Тихо літа збираються в зграю,
    Щоб назавжди уже відлетіть.
  •   Серце і розум
    Ми були молоді, рожево лиці й файні.
    Та той солодкий час давно уже минув.
  •   Згадай мене
    Ти згадай ще мене. Згадай моє тіло,
    Поки не стало зовсім воно крижаним.
  •   Забудь, забудь…
    Забудь, забудь усе що було,
    Не повертай пройдешні дні.
  •   Згораю
    Свічею згораю,
    Не знаю.
  •   Музо вічна моя
    Музо вічна моя, дорога позолочена бджілко,
    Серце моє вічно гордиться, що ти в мене така є.
  •   Татове слово
    Я навесні малим до тата біг,
    Вони ж орали своє вічне поле.
  •   Цибатий музикант
    Цього часу ми будемо довго чекати,
    Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
  •   Ти скажи мені ні

    На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
  •   Боюся тиші
    Боюся тиші.
    Коли не пишуться вірші,
  •   Зимове
    Догоріла осінь тихим болем,
    Згоріла жовто ока круговерть.
  •   Дивно якось…
    Дивно стало якось усе це,
    Наче невідомо де лечу.
  •   Я вернуся
    Я вернуся
    В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
  •   Життя журне
    Життя журне і світ оцей омана,
    І сніг холодний не небесна манна.
  •   Зоря нічна
    Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
    Ти наче привид поперед очами.
  •   =====
    Поволі, тихо вії зашторюють очі,
    І все змовкає довкіл, то сонне то спляче.
  •   ------
    Поки любов’ю серце у грудях окаймлене,
    Поки не всі надії ще у житті збулись.
  •   Я на краю землі
    Я на краю землі, десь аж на самісінькім краю,
    Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
  •   Пора поете
    Війна без жалю б’є обличчя,
    І біль вичавлює сльозу.
  •   Поверніться лебедята
    Куля серце перетяла,
    Крапля крові в землю впала.
  •   Повечір’я
    Що за задум на лиці?
    Наче мармур ночі.
  •   Відлетіла осінь
    Отака хрумка палітра біла,
    Що сьогодні вистелила ніч.
  •   Гіркі роздуми
    БулО раніше небо сине,
    І всі раділи навкруги.
  •   Крок за кроком
    Так без тебе сумно й одиноко,
    Накривають сльози віки – дека.
  •   З високої гори
    З високої гори солодкий краєвид.
    Отам внизу хатин блискучі дАхи,
  •   Степ
    Степ – обсмалений чорним порохом,
    Степ – нині начинений залізом.
  •   Думка скаче на схід
    І знов думка скаче до божевільного сходу.
    Аж туди, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
  •   Подивися вперед
    Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
    І по небу хмаринки поплили у далеч.
  •   Могили
    Ось Надвірна. Через гору
    Рідне село Бабче.
  •   Ячменевий політ
    Коней що духу гоню,
    Не зупинить їх лет.
  •   Сонце в сні не снить…
    Чи серце кам’яніє у мені,
    Й не довгі залишилися вже дні.
  •   Журна осінь
    З очей сльоза лишає слід,
    Яка сьогодні журна осінь.
  •   Душа тонка
    Душа така як ниточка тоненька,
    Лише торкнись – все відчуває вмить.
  •   Мамина сорочка
    Мама шили сорочку мені,
    Були нитки і чорні й червоні.
  •   Є ще…
    Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
    Є серце, щоб любити тебе.
  •   Літо минуло
    Ось літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
    Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
  •   Зима
    Зсушив траву мороз і вітер аж до сльоз,
    Земля впадає в сон. Заціпенілі ріки
  •   Цінуй прекрасну мить
    Дні життя потоком вимиває,
    Та все скоріше вдалину несе.
  •   Акуратно сад цвіте
    Акуратно сад цвіте,
    Стежечка до річки.
  •   Підперли гори сині небеса
    Підперли гори сині небеса,
    Плаї, звори, високі полонини.
  •   Притомилися наші коні
    Втомилися наші коні,
    Затуманили роси даль.
  •   Відлуння
    Ще відлуння далекої зірки,
    Кличе в ті калинові причілки.
  •   Я знову вдома
    Удалині залишились перони,
    Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
  •   Вчорашня митЬ
    В бездні ночі шепче хтось сердито,
    Намисто – листя вітер теребить.
  •   Ластівка
    Ластівка прилетіла до моєї хати,
    А я тую ластівку хочу запитати.
  •   Земле рідна
    У моє надвечір’я вривається спомин знечівя,
    І журба дорогої землі, тягарем знов у серце паде.
  •   Замри на мить
    Замри на мить
    Десь за горами
  •   Я ніколи тебе не знайду
    Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
    Душа як провидця віщує недобру вість.
  •   Падав, падав дощ осінній
    Падав, падав дощ осінній,
    На дерев холодні тіні.
  •   Ой не шуми вітре
    Ой не шуми вітре поки сонце світить,
    Дай мені сьогодні душу обігріти.
  •   Моя Вкраїна, ось і все що маю
    Моя Вкраїна, ось і все що маю,
    Її лиш щастя мариться мені.
  •   Осінні вечори
    Скидають листя пелехаті явори,
    Поскрипують зістарені ворота.
  •   Тінь
    Іду собі, піджак наопашки,
    Малий, ще юний, ще я дитинча,
  •   Пливуть човни
    Пливуть човни попід мости,
    По річці – Україні
  •   Україні
    Приходить те що неминуще,
    Знов непокори дух росте.
  •   Сон
    Людськими голосами ніч шепоче,
    Насниться сон, а серце й раде грі.
  •   Таїнство вогню
    Завмерло таїнство в червоній грані,
    На подихи останні око зрить.
  •   Повертайся сину
    На чужині швидко літа пробігають,
    На чужині гірко, те усім відомо.
  •   Диво птиця
    Люба дитино, ти поглянь, подивися,
    Отам за межею якраз.
  •   Джерельце
    У долині під горою б’є джерельце,
    Синьооке і нестримне наче серце.
  •   Україно моя
    Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
    Осінній падолист, і десь далеко я.
  •   Подивися вперед
    Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
    І по небу хмаринки поплили у далеч.
  •   Солодка біль
    Іди від мене геть солодка боле,
    Не повертайся спомином ніколи.
  •   Осіннє
    Тісніше сплітаються пальці,
    І очі, знайомі такі до знемоги.
  •   Вічність
    Я тихо торкаюся душі. Холодно.
    Її душа чомусь холодна на дотик.
  •   Не чекай поради
    Не чекай поради , що робити,
    І життя прожити не спіши.
  •   Зоря нічна
    Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
    Ти наче привид перед моїми очами.
  •   Людина літня
    Людина літня мов мале дитя,
    Їй що небудь нового вічно треба.
  •   Ти говори
    Ти говори, ти говори,
    А я затихну, занімію,
  •   Дай мені сонця
    Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
    І тіло зігрію.
  •   Останнє листя
    Скидають вже на землю жолуді
    Дуби столітні – осені еліта.
  •   До мене в сни приходила любов
    До мене в сни приходила любов,
    Ранесенько,ще всі довкола спали.
  •   Зазираю
    Поки миготить ще життя,
    А воно не дається двічі.
  •   Є в грудях камінь
    Є в грудях камінь, що зоветься серце,
    Воно гримить, і стукає й шкребе.
  •   Ти дорікай мені , ти дорікай
    Ти дорікай мені , ти дорікай.
    Що вийшло все не так як ми хотіли.
  •   Мамина сорочка
    Мама шили сорочку мені,
    Були нитки і чорні й червоні.
  •   Приходила любов
    До мене в сни приходила любов,
    Ранесенько, ще всі довкола спали.
  •   Розлука
    Не була моя доля доброю,
    Мов сухим листком, мною микала.
  •   Чекаю
    Я давав тобі серця тепло,
    Я писав тобі білі сонети,
  •   Сині погляди
    Рожеві хмари угорі,
    І очі, очі – якорі,
  •   Дощами пролилась осінь
    Дощами срібними пролилась осінь,
    І облітає, облітає жовтий лист.
  •   Прийди ще раз
    Себе я назавжди тобі віддаю,
    Всього віддаю до останнього грама.
  •   Молодість
    Сам себе питаю я,
    Де ділась молодість моя.
  •   Дорога по колу
    Ти ідеш, я так же іду,
    Ми обоє ідемо по колу.
  •   Поезія
    Високе слово, висока крапка,
    Поезія душка, поезія лапка.
  •   Чуєш брате
    Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
    Треба Україну нашу захищати.
  •   Вечір в Карпатах
    Червоне сонце знемагає,
    Паде в сосновий закуток.
  •   Журавлі
    Летять по небу журавлі,
    Весни і літа вісники крилаті.
  •   Осінні вечори
    Скидають листя пелехаті явори,
    Поскрипують зістарені ворота.
  •   Туман
    Над річкою туман білим димом,
    Нам прийшлося разом іти мимо.
  •   Я видумав тебе
    Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
    Дали тобі красу, і світло і тепло.
  •   Ой що то за мара
    Ой що то за мара, там де чорна хмара,
    Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
  •   Я ніколи тебе не знайду
    Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
    Душа як провидця віщує недобру вість.
  •   Журавлина пісня
    Опадає листя з тополини,
    Журавлі збиваються у клини.
  •   Навіщо
    Ти задуми свої звершила,
    Ти забрала усе що було.
  •   Дві дороги життя не пройти
    Дві дороги життя не пройти,
    за надмірні бажання розплата.
  •   Тримаймося
    Тримаймося сьогодні якомога,
    Прийшла пора творити Україну.
  •   Намалюй мені літо
    Намалюй мені літо золотим олівцем,
    Намалюй джерело що тече під скалою.
  •   Напиток
    Я напиток. Ти його будеш пити,
    Сьогодні, завтра, може відтак.
  •   Свічадо
    Видно доля у мене така,
    Що не треба її обирати.
  •   Вірші
    В моїй душі вірші ночують,
    Затиснуті в грудях обручами.
  •   Зійде зоря
    У пізній час вечірньої пори,
    Коли земля дивує тишиною.
  •   Моя любове Україно
    Коли твій голос позове,
    Почую і повернуся скоренько.
  •   Прокинся
    Ми сильні.
    Сильні в нас поступ і дія,
  •   Купальська ніч
    Вжалилась куля мов оса,
    У молодому тілі.
  •   Спомин
    Ой мила верба лози – кучері,
    Нахилялась, та полоскала в річці.
  •   Убиває куля з лету
    Убиває куля злету,
    Тож не будьмо ми сліпці.
  •   Спокій від мене забери…
    Дай руку мені, до плеча притули плече,
    Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
  •   Марія
    А вона живе по той бік Черемошу,
    Моя надія, синьоока мрія.
  •   Моя Вкраїно
    Душа шукає вихід з тупика,
    Я мою тугу на молитву схожу
  •   Опера Ла Скала
    Можливо ми зустрілись випадково,
    Отак собі , як перші ліпші стрічні.
  •   Жаль не узнаєш ти мене
    Минає все і це мине,
    І біль пройде по серця краю.
  •   Під високою просинню
    Під високою просинню,
    Вже задихало осінню,
  •   Моя Вкраїна, ось і все що маю
    Моя Вкраїна, ось і все що маю,
    Її лиш щастя мариться мені.
  •   Диво птиця
    Люба дитино, ти поглянь, подивися,
    Отам за межею якраз.
  •   Вона була ангел
    Я чую трепіт її частого дихання,
    Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
  •   Коли закінчиться війна
    Коли закінчиться війна,
    Пройде зима минуть морози,
  •   Спомини
    Як та зоря що все сія,
    Ти була такою.
  •   Крила
    Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
    Де небо проткнули смерекові вістря.

  • Огляди

    1. Рідний край

      Там де живеш, за той куток радій,
      Бо рідний край твого життя основа,
      І тут твій сад, твій рід і твоя мова
      Ти як людина збудешся тоді.

      Бо рідний край одне з найбільших див,
      Тут твоє щастя й твоя світла доля,
      Твій виднокруг і щедрість того поля,
      Де босоногим змалечку ходив.

      Тремти за рідним краєм кожну мить,
      Де манить погляд небо синьооке,
      Своїх пісень співають сто потоків,
      Він за тобою не перетремтить.

      Парище
      2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Веселка

      Між хмар по зливі промені ясненькі,
      Чи то подало небо добрий знак?
      Скажіть хоть ви, скажіть мої рідненькі,
      Скажіть мені, бо я не знаю як

      Ота веселка з неба визирає,
      Вона з потока чисту воду пє.
      А серце тихо в грудях завмирає,
      Не вгамувати серденько моє.

      А я дивлюсь і йду поспішним кроком
      Спішу туди де побіч дві гори,
      Дивитися на диво над потоком
      Іду щасливий ранньої пори.

      І я іду як те ягня у блуді,
      Поспішно ноги земельку товчуть.
      Щоб утопитись в тім небеснім чуді,
      Щоб в ньому божу силоньку відчуть.

      Веселка та мов сонечка огарок
      Все кольорами грає поміж гір.
      А серце в грудях бється як дзигарок
      Й сльозою радість наповняє зір.

      Парище.
      2019р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Летять у даль смереки вдалині




      Летять у даль смереки вдалині,
      Колишуться гінкі верхи зелені
      І я також хапаю вітер в жмені,
      Летіти в світ ще хочеться мені.

      Дивлюся в вись з розпукою в очах
      Ще душу манить небо білосрібне,
      До крил тих на млині думки подібні.
      Шукаю свій у піднебессі шлях,

      Уста мовчать хоч хочеться кричать,
      Є на землі могутня інша сила
      Яка немов мотузка вяже крила
      І накладає на уста печать.

      Парище.
      2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Де ся думи мої діли
      Де ся думи мої діли…

      Де ся думи мої діли, де ся діли,
      Полетіли думи мої в дальню путь.
      А над землею сонечко злетіло,
      Золотисті промені падуть.

      Полетіли думи мої далі й далі,
      Сам з собою залишився я один,
      А десь далеко там туман вуаллю
      Опада на зарослі ожин.

      Полетіли мої думи, поскакали,
      Там далеко куди оком не дістать,
      Там де потік голубий полоще скали
      І смереки з буками шумлять.

      Там далеко сиві сосни і ялиці
      Між собою мовлять тихо розговір,
      І шепочуть всякі тайни – небелиці,
      Хочеш вір тому або не вір.

      Полетіли мої мрії в темну гущу,
      Намагався зупинити й не спинив,
      Темна гуща вже назад їх не відпустить,
      Не вернуть їх з тої сторони.

      Парище
      2019р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Плинули хмари

      Плинули хмари на схід
      Над розбомбленим містом,
      Над розірваним мостом
      Плинули хмари
      Звично і просто.
      А внизу тілу з тілом
      Тісно на полі.
      І в’ються тіні,
      Б’ються із ворогом,
      Платять задорого.
      Крізь хмари місяць
      Котом змудрілим
      Дивиться в діри,
      Чи ж ви здуріли.

      2018р.
      Парище.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Ранок

      Вже піднялося сонце золоте,
      Сине небо падає за обрій,
      Земля сріблясто росами цвіте,
      І обіцяє ранок бути добрим.

      Щаслива прокидається земля,
      Ароматом літа пахнуть квіти,
      І хочеться душі понад поля,
      Десь за туманом вранішнім летіти.

      Їй хочеться радіти і любить,
      Загубивши розум безнадійно,
      Щасливою злетить вона за мить
      У небеса, як тільки вітер війне.

      Парище.

      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Стіна

      Час є ота невидима стіна
      Що давно вже поміж нами стала.
      За нею радість і печаль сумна.
      Невидима, але міцніша сталі
      Вона здалека й тягнеться у далі.
      Вона – далека пелена туману,
      Ти душу не вводи свою в оману,
      Нехай вона не плаче за минущим
      Не вернеться воно вином цілющим.
      Вже радості минущі не чекай,
      Стіна та вічна – швидше привикай.

      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Кущилися хмари

      Кущилися хмари, люд так ними марив,
      Та тільки всміхнувся на небі небесний отець.
      В землі наче рани потріскані шпари,
      Далеко за обрієм стелиться білий ситець.

      Всохли ліси вже, океани й болота,
      Збираються в вирій в зів’ялих лугах журавлі,
      Кінчається серпень і терпне голота,
      З надією дивиться в небо з сухої землі.

      І знову прогнози мов в душу занози,
      Віщують постійно лише африканську жару.
      І що тут робити, хоч смійся хоч в сльози,
      Дощу не віщують в гарячу серпневу пору.

      У пеклі сухому душа знемагає,
      Хай Господь Великий мене за оте вже простить.
      Що думка мов птаха до неба сягає,
      Що буду дощу і роси в нього трохи просить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Квітки - зоринки

      Куплю зорю на ринку,
      Посію навесні.
      І виросте зоринка,
      Що снилася у сні.

      Посію під віконцем,
      Як влітку зацвіте.
      Буде вона як сонце,
      Небесне золоте.

      За ніч роса зірницю,
      Наповнить по вінці.
      Напитися водиці,
      Прискачуть стрибунці.

      А потім, як пелюстки,
      На квітці відцвітуть.
      Насіннячка малюські,
      На землю упадуть.

      Поллю насіння рясно,
      І зійде квіток з сім.
      Зоринки – квіти ясно,
      Світити будуть всім.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Весняний віршик

      Йшов я й ненароком зупинився
      Над струмочком в калиновій тіні.
      І здалось мені що світ змінився,
      Серце аж забилося в тремтінні.

      Милувались квіти над водою,
      А струмочок любувавсь на квіти
      І співав тихенько пісню свою,
      Пісеньку таку співав про літо.

      Пісенька весела дальше лине,
      Заставляє битися сердечко.
      Над водою у кущі калини
      Виплітає пташечка гніздечко

      Забуяло все і враз розквітло,
      Білі квіти повгинали гілки.
      Буйні трави тягнуться на світло,
      На причілку загуділи бджілки.

      Вигравав струмочок дивне соло,
      Хвиля вітру пісню відносила.
      І земля раділа доокола,
      Все краси з’єднала тайна сила.

      Парище.
      15 04 2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Червоні маки…

      Червоні маки рвуться навесні,
      Гніздо лелече вниз болюче пада…
      В порожніх вікнах не горить лампада,
      Червоні маки рвуться на війні.

      Весна немов би журавлем ячить,
      Не журавлі – то так війна клекоче,
      Коли вже заклекочеться досхочу,
      Коли та кров червона замовчить.

      Червоні маки рвуться на горбах,
      А чорні хмари наче чорні труни
      І рвуть і рвуть в душі болючі струни.
      Червоні маки рвуться на гробах.

      2018р
      Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Плинуть хмари…

      Плинуть хмари понад дахом срібним птахом,
      Плинуть хмари наче білі кораблі.
      Вслід за ними мої мрії довгим шляхом
      Відпливають, в золотій згорають млі.

      Грає сонце поміж хмари мерехтливо,
      Серце криком – гей ви там в далечині
      Не втікайте мої мрії так квапливо,
      Бо не знаю чи догоню вас, чи ні.

      Не зникайте мої мрії дуже скоро
      У далекий, безкінечний, вічний світ.
      Зупиніть мені на мить весняну пору
      Поки ще на вишнях квітне білий цвіт.

      Те що має, у житті цім має бути,
      Зупиніться ж ви намріяні мої.
      Дайте ще мені послухати, почути
      Як співають свою пісню солов’ї.

      8 -04-2018р.
      Парище.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Заходить сонце понад гаєм

      Заходить сонце понад гаєм
      І небо ризи роздягає,
      І тінь до обрію ступає,
      А зорі, зорі вдалині
      Уже запалюють вогні.

      Листки над явором тріпочуть
      Про щось тихесенько шепочуть,
      І засипать ніяк не хочуть,
      П’янкий вдихаючи чебрець
      Зітхає тихо вітерець.

      Світ мальовничий і прекрасний,
      У такі хвилі повсякчасно
      Думки приходять теплі й ясні.
      Земля співає, я той спів,
      Завмер – порушити не смів.

      Хитали квіти пелюстками
      Земля співала, я те саме
      Ледь шепотів у такт устами.
      Я шепотів, мій милий краю
      Понад усе тебе кохаю.

      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Біле поле. .

      Злючим зелом поросли поля ожинні,
      Багряниться наче кров на гіллі глід.
      Листопадом стелить осінь по стежині,
      Жовтим листям замітає осінь слід.

      Жаль, що ще життя не мож прожити вдруге,
      Накормити журавля ще раз з руки.
      Все минає й все вертає вічним кругом,
      Лиш минулі не вертаються роки.

      Скоро землю замете холодний вітер,
      Усе більше білим стежку застеля.
      І як підеш не повернешся вже звідти,
      Звідти будеш лиш дивитися здаля.

      Біле поле, біла доля, білі скроні,
      Засніжила моя рідна сторона.
      Час минає мов сніжинка на долоні
      І все ближче видається далина.

      Парище.
      2017р




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Замри на мить

      Замри на мить.
      Десь за горами
      Кидає сонце проміння золоте
      В морську глибінь,
      А небесами біляві хмари
      Несуть з собою тінь
      І кидають згори
      Ту чорну тінь на плечі.
      Скоро вечір.
      Карпати багряним майорять.
      За обрій упаде
      Вже сонце ясне
      І квіти, що барвами горять
      В пітьмі погаснуть.
      Візьми кресало
      І викреши вогонь.
      Хай полум’я горить
      На чорнім фоні
      Немов червоні коні.
      Замри на мить.
      Десь тихо тихо
      Струмочок шелестить
      Про все на світі
      Тобі у вуха.
      Мовчи і слухай
      Аж поки упаде летюча зірка.
      Під хвилею думок
      Скупається душа
      Знов стане голосна
      І чиста мов струмок.
      Так буде, аж поки вихор
      Закрутить метелицю
      Мов білу смерть,
      І все зруйнує вщерть.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Нічого не було

      Усе уже пройшло, усе уже забуте,
      І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
      Нічого не було, хоча й могло би бути,
      Нічого не було, нічого не було.

      Життя воно таке, таке неповториме,
      Завжди є в ньому все, і радість і печаль.
      Мов риба в тонкий лід, у серце бились рими,
      Нічого не було, один лиш тільки жаль.

      За днем минає день, минає мить за миттю,
      Буває часто так, що серце защемить.
      І думкою життя прошите наче ниттю,
      Нічого не було, від того і болить.

      Я знаю що тебе не можна не любити,
      Та спокій річ така – його не купиш ти.
      Його на раз в житті лиш можна загубити,
      Його за все життя так можна й не знайти.

      2014.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Світлоока скрипка грає…

      Хто ж то знає, хто то знає
      Що те серце хоче.
      Світлоока скрипка грає,
      Серденько тріпоче.

      Разом з нею, разом з нею
      радісно і мило.
      Полетіло б над землею
      Як би мало крила.

      Над землею понад луки
      Несло б свої мрії.
      Грає скрипка линуть звуки,
      Серденько радіє.

      Понад полем понад плаєм
      Скрізь душа літає.
      Світлоока скрипка грає
      Серденько зітхає.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. У Карпати

      У Карпати, у Карпати
      Де не можна не кохати,
      Там де в грудях дзвонить серця благовіст.
      Там де сонце, там де світло,
      Де завжди над цілим світом
      Піднімається душа на повний ріст.

      Там де трави – зелениці,
      Де шепочуться ялиці,
      Там де білий світ спинився і затих.
      Там за даллю золотою,
      Я зустрінуся з тобою,
      І нарву тобі світанків золотих.

      Будуть наші дні щасливі
      Там де птиці галасливі,
      Де струмочком вниз втікає срібна нить.
      Там де квіти пахнуть густо,
      Знов струна золотовуста
      Обізветься, заспіває, забринить.

      2010р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Холодний вітер кришить хмари сірі…

      Холодний вітер кришить хмари сірі,
      Та не зрікайся своїх гордих мрій.
      Не вір що більше не зоріє ірій
      Що вже кінець і вже нема надій.

      Минуть холодні блискавиці й громи,
      І світло знову вийде на простір.
      Залишиться по всьому тільки спомин,
      Ти тільки не здавайся, тільки вір.

      Та все ж з тобою будемо відверті,
      Сьогодні Чорна зрада жниво жне.
      Ти поклянись, за безневинні смерті,
      Нехай їх наша помста не мине.

      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Серденько тужить…

      Земля мов діжка, небо як деко,
      Зіронька зорці світить далеко.
      Нічка наступить, сонечко згасне,
      Серденько тужить моє нещасне.

      Серденько моє дума бентежить,
      Та котру люблю комусь належить.
      Та, котру люблю про то не знає,
      Іншого когось вона кохає.

      Місяць високо звечора сходить,
      Зорями в небі він верховодить.
      Серденько тужить моє незримо,
      Серденько плаче – хто ж його стрима.

      Очі закрию, нею лиш мрію,
      Їй лиш сказати про то не смію.
      Серденько плаче в тугу закуте,
      Кому немає того збагнути.

      Парище.
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Тіні

      Там тільки квіти хімічні.
      Далі око не бачить край,
      Шикуються тіні вічні
      Десь в уявлений рай.

      Вже цвяхи забиті в деко,
      Дуже швидко горбок росте.
      Око не бачить далеко,
      Око не бачить те

      Що тіні, то свічі з воску,
      І лиш скапають - вже нема.
      Бо тіні не мають мозку,
      Тіні - за ними тьма.

      Парище
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Застигли кроки…

      Застигли кроки…
      І знов запалять сотню свіч,
      І зазиратимуть до віч
      Тобі звисока.

      Чи ж то замарно?
      Зійшли вони на небеса.
      І нікельована сльоза
      Впаде на мармур

      В камінне ложе.
      І знов обступлять зусібіч,
      І знову буде довга річ
      До тебе Боже.

      Така печаль.
      А кулі знов не холості,
      І світ розпятий на хресті.
      А ти мовчав.

      А світ палючий.
      Сльоза на землю опада,
      За що омила кров руда
      Дніпровські кручі.

      Парище
      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Не обіцяй мені кохання вічне

      Весна минає й літо бистротечне,
      За тим приходить осінь і зима.
      Не обіцяй мені кохання вічне,
      Того кохання вічного нема.

      Дні минають – звужується коло,
      А в нім життя - лише любовна гра.
      Коли стихає в ній останнє соло,
      Приходить розлучатися пора.

      В житті кохання мов роса медова
      Що опадає з неба задарма.
      Як є воно – життя таке чудове,
      Життя сумне – коли його нема.

      Очей від нього відвести несила,
      Його нам з неба шле Всевишній Бог.
      Як є воно то відростають крила,
      З ним легше йти в житті до перемог.

      Не обіцяй мені кохання вічне,
      Пообіцяй хоча б коротку мить.
      Нехай воно немов вітри зустрічні,
      Кудись у даль повз нас не прошумить.

      Парище
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Душа – свіча…

      Душа – свіча що догорає тихо,
      Терпляче задивляється у сни.
      В минуле там, де юний вітер дихав
      Тим молодильним подихом весни.

      Ти душу не буди нехай впадає
      В ті тихі сни свої неговіркі.
      Нехай у сні тихенько пригадає
      Минулі дні солодкі і гіркі.

      Душа така що їй усього треба,
      Тепер їй найдорожча кожна мить.
      Вона у снах вдивляється до неба,
      Немов би хоче зіроньку зловить.

      Ти не буди, нехай поспить хоч доти,
      Допоки не насниться їй усе.
      Нехай той сон немов солодкий дотик
      Для неї давню радість принесе.

      Парище.
      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Босоногі отамани

      Від села у поле стежка
      Наче сонячна мережка.
      Марширують залюбки
      Босоногі козаки.

      Марширують хлопці толком
      Затягнули пісню тонко.
      Пісня в небо полетіла
      Жайворонком задзвеніла.

      По стежині в полі в лузі
      Марширують хлопці друзі
      Босоногі отамани,
      Моє серце в грудях тане.

      Пісня в небо полетіла,
      Моє серденько із тіла.
      Моє серденько радіє,
      В України є надії.

      Парище
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Запалила осінь калинові грона

      Запалила осінь калинові грона,
      Проминуло літо як і не булО.
      Засвітився іній в смерекових кронах
      І заосеніло раптом, замело.

      Затягнуло сивим льодом над рікою,
      Одяглася в тишу рідна сторона.
      Та немає в світі щастя і спокою,
      Було би інакше як би не війна.

      Бо війна несе нам чорний дим і зраду,
      Гинуть кращі хлопці в неспокійний час.
      І в душі сьогодні лиш одна розрада,
      Як кладе молитву під іконостас.

      Як нам далі жити, як нам далі бути,
      Час збиратись знову всім нам і зівсюд.
      Щоб ще раз до правди владу навернути,
      Щоб ще раз чинити на Майдані суд.

      Гляньмо всі до сходу в обрії похмурі,
      Бо невідворотна вже настала мить.
      Щоби вталувати чорні буйні бурі,
      Щоби раз й назавжди ворога спинить.

      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Опало листя восени

      Опало листя восени,
      Знов холод тіло точить.
      І лиш тобою сняться сни,
      Ще щось обом пророчать.

      Усе в мені, і плач і сміх,
      Така душа двомісна.
      Слова вдихаю з уст твоїх,
      І знову серцю тісно.

      Опало листя і нема,
      Лиш в небі хмари сірі.
      І тільки музика німа
      Тих снів, в які ще вірю.

      Парище .
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Шумить водою потік…

      Шумить водою потік у долині,
      І лиш киває головою гай.
      А ті рокИ мов хвилі швидкоплинні,
      Втікають теж за синій небокрай.

      І дні минають та чомусь здається,
      Що то у далі відпливає дим.
      А на світанку сонце засміється,
      І обізветься криком молодим.

      І світ ще раз розпукне пелюстками
      Сліпучий і гарячий мов вогонь.
      А я до нього доторкнусь руками,
      І поспішу за сонцем удогонь.

      Парище
      2018р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Україні

      В чужині, де довелось бувати
      Все зАвжди споминається одне.
      Височіють над селом Карпати,
      Понад водою вітер вЕрбу гне.

      На світанку сонце з неба гляне,
      У тишині, в солодких снах ще спить
      Те село під дахом солом’яним,
      І так трава – росяниця блистить!

      Душу кличе материнське слово
      Все через час, через пітьму німу.
      Я туди вернусь обов’язково,
      Ти не питай, ти не питай чому.

      Бачить сни душа моя лірична,
      А в снах отих синіє рідний край.
      В чужині душі чомусь не звично,
      Я повернусь, чекай мене, чекай.

      І летить душа моя чаїно,
      До тебе всі дороги і путі.
      Рідний краю – Ненько Україно,
      Ти найдорожча у моїм житті.

      Парище.
      2018р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Буря на Дніпрі

      Немов тая качка – чорнуха
      Над хвилею човен пливе.
      А вітер доносить до вуха
      Як буря здалека реве.

      Туман над рікою парує
      Немов сотворіння живе.
      Й вода життєдайна вирує,
      Коріння під скелями рве.

      І смутку у серці багато,
      Й думки у рибалки сумні.
      Не варто, нема що гадати
      До берега вспіє чи ні.

      Бо здіймуться хвилі мов стіни,
      А човен у бездну впаде.
      І лиш передзвоном подвійним
      Над Лаврою дзвін загуде.

      До Бога рибалка благає,
      Бо дуже не добрий то знак.
      Що чорне вороння кружляє
      І не вгомониться ніяк.

      Київ
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Дай мені сонця

      Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
      І тіло зігрію.
      Дай мені крила, і я в вись піднімуся,
      І в небі помрію.

      Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
      Над гори ся здійму.
      Зірками – дощами порушу твій спокій,
      Упаду, обіму.

      Впаду, притулюся у ніжність огорну
      Тебе моя мила.
      І буду любити таку неозорну,
      Допоки є сила.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Засіваймо ще землю…

      Проминають і літа і весни,
      І натомлене болем життя.
      І ніщо, як Христос, не воскресне,
      Все відійде колись в небуття.

      Та здаватись не маємо права
      До кінця не пройшовши путі,
      Для нащадків залишивши справи,
      Незакінчені в цьому житті.

      Засіваймо ще землю щоб літом
      Золоті в ній дозріли жита.
      Що би тішилась сонячним світлом
      В небесах наша Сотня Свята.

      Ще будуймо розвалені стіни,
      Поки є і можливість і час.
      Захищаймо свою Україну
      Для нащадків у спадок від нас.

      Вже минуле для нас не досяжне,
      Лиш майбутнє надію несЕ.
      Люди, будьмо сміливі й відважні,
      І зробім для майбутнього все.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Віє вітер…

      Не заснути тихим сном
      Віє вітер за вікном.
      Віє вітер - вітровій,
      По УкрАїні моїй.

      Посипає листям шлях,
      Клонить трави на полях.
      Понад кручами там десь
      Хмари кидає з небес.

      Мов розлючений хижак,
      Віє вітер, вітер – жах.
      Вітер, вітер - вітровій,
      Несе хмари снігові.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Біла пані

      В білій тузі земелька остила,
      Сіра позолота річку вкрила.
      Закружляла біла пані в танці,
      Вже немає більше осінь шансів.

      Все довкола стихло непорушно,
      Бо холодна красота бездушна.
      Так без сонця сумно в ріднім краю,
      Що без жалю туга серце крає.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Шила мати доні нову льолю…

      Шила мати доні нову льолю,
      Вишивала мати доні долю.
      Клала полотенце на долоню,
      Шепотіли губи доню, доню.

      Шепотіли губи знову й знову,
      Вишивала квітку калинову.
      А калина білим цвітом квітла,
      Що би доля доні була світла.

      Матінка над льолею хилилась,
      Матінка над льолею молилась.
      Шепотіли губи без зупинку,
      А з очей котилася сльозинка.

      Вишивала мати думу тихо,
      Щоби обходило доню лихо.
      Вишивала мати в небі зорі,
      Вишивала мати квіти в полі.

      Поцілунки на сорочку лляла,
      Льолю до серденька притуляла.
      Шила мати доні нову льолю,
      Шепотіли губи доню, доню.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Осінь плаче…
      Ти по свому,
      Й по своєму мрію я.
      Мабуть тому
      Мрія в кожного своя.

      Ще лиш осінь
      А вже хочеться весни.
      І в волоссі
      Позапутувались сни.

      День сьогодні
      Знов осліп і онімів
      Ллються води
      Вже й забуто скільки днів.

      Бачиш, бачиш
      Не сховатись, сльози скрізь.
      Осінь плаче.
      Скільки виплаканих сліз!

      Парище.
      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Понад полем…

      Понад полем, понад полем – гаєм,
      Полетіла думка в даль безкраю,
      Лиш тихесенько торкнулася крилом
      До хмарини що біліє над селом.

      Угорі між хмарами і небом
      Знаєш, світ малий мені без тебе.
      За тією хмаркою – завією
      Вслід летить душа моя замріяна.

      Ти несеш для мене мрії нові,
      Там де ти горять вогні кленові.
      Там де ти земля палає барвами,
      А без тебе мрії стануть марними.

      Ти душі необяснима сила,
      Ти несеш для мого серця крила.
      Здалини всміхнись мені кохана.
      Світ з тобою - квіточка весняна,


      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. А я ще марю…

      Наші дні за небокраєм
      Вже хтось відміряв.
      Мене ти більше не кохаєш
      А я не вірю.

      Те наше літо вдалині
      Мов дивна казка.
      І кожен день тепер мені
      Як Божа ласка.

      Ще серце спомин береже
      Окуте в смуток.
      Але минулого уже
      Нам не вернути.

      Туман у далину пливе
      І небо хмарить.
      Кохання вже не оживе
      А я ще марю…

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Сни на чужині

      Заснути думка не дає мені,
      Десь там поля засіяні житами
      І тепле сонце світить над хатами.
      Ясніє небом Україна вдалині.

      Снується моя думка наче нить,
      У снах я розмовляю з краєм – Раєм.
      А біль все більше й більше серце крає.
      І більше й більше моє серденько болить

      А сни несуть і сумніви і біль,
      І землю ту що все для мене квітла,
      І небо те в якім безодня світла.
      Й кохання давнього солодкуватий хміль.

      В чужині, де молюся і каюсь,
      У казку давню, дитячих веремій,
      І в те дивне світло вистражданих мрій
      Я ночами в снах так часто повертаюсь.

      2006р.
      Сургут



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Дні минають…

      Дні минають, дні минають
      Літо, осінь і зима.
      Споминаю, споминаю
      Ту любов, давно якої вже нема.

      Як кохались, як любились
      Вже давно минула мить.
      Та щось в серці залишилось
      Що ще й досі гірко раною ятрить.

      Не була любов бездонна
      І вже випита до дна.
      Залишилась біль солона,
      Біль солона залишилася одна.

      Наші мрії як ті пташки
      Відлетіли в синю вись.
      Наче коні із упряжки
      Розпряглися і по світу розбрелись.

      І нема тепер потреби
      Йти нам разом пліч - о –пліч.
      Ти від мене я від тебе
      Розлетілись наші мрії врізнобіч.

      Дні минають, дні минають
      Літо осінь і зима.
      Споминаю, споминаю
      Ту любов, давно якої вже нема.

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Спомини
      Квітла в небі літньому
      Квітка семицвітная,
      І ногами босими
      Ми ходили росами.

      Не збагнуть як час іде,
      Скоро вітер загуде
      Білими загулами,
      Там де раньше були ми.

      В міднім храмі осені
      Впало листя стосами,
      Ти забудь мою біду,
      Я вже більше не прийду.

      Не прийду вже більше я
      А подамся в ті края,
      Там де світлая зоря
      Квітне блиском янтаря.

      Як до неї добіжу
      Я тій зіроньці скажу,
      Ти світи ясненькая
      Там де моя миленька.

      Там де ми кохалися
      Там де цілувалися.
      Там де серце з глибини
      Доторкалось до струни.

      Хай згадається їй теж
      Як любов не мала меж.

      Парище.
      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Ніч зоріє

      В тишині ми одні. Ніч зоріє,
      А в душі десь на дні пісня зріє.
      Хто так зміг нас обох переплести,
      Що очей і думок не відвести.

      Наче мед, наче хміль пахнуть губи,
      Хто так зміг щоб обом було любо.
      Хто так зміг що з очей світло ллється,
      І в обох наче дзвін серце б’ється.

      Хто так зміг, чи той день, чи той вечір,
      Що немає між нас порожнечі.
      Хто нам дав отаке клопотання,
      Що в цім світі зоветься коханням.

      Хто любові нам дав так багато,
      Що аж хочеться землю обняти.

      Парище.
      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Смуток

      Смуток в серце болем впився
      Біль у серці залишився.
      Як стебельце б’ється серце
      Туга повнить світ.
      А кохання вже химерне
      І ніхто його не верне.
      Квіти – мрії і надії
      Осипають цвіт
      І душа немов холоне.
      Лиш думки летять як дзвони
      Понад полем – очеретом
      Летом, летом.
      Та душа даремно марить,
      Небесами чорні хмари,
      І чужа холодна сила
      В’яже крила.
      Чи ще тугу свою лишу?
      Чи ще болі заколишу?
      Чи напишу свої жалі
      На скрижалі?

      Парище
      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Спинися

      Ще трави шумлять і ще квіти буяють,
      Та день вже вібрує осінній.
      Ти туди не ходи я тебе умоляю,
      Там у вітті сплетінні ховаються тіні.

      Ще днина ласкавить в зеленім величчі,
      Зупинися, світ зупинивши.
      Я лиш буду блукати в твоєму обличчі
      І тонути, тонути в зіниці все глибше.

      Світлом визріє спів, а потім лиш сниться,
      Земля не буде уже раєм.
      Та поки ще ця осінь під сонцем піниться,
      Ще кохана не квапся в безкрає,
      Спинися.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Піду, піду…

      Піду, піду я високо в гори нині,
      Де вівчар пасе овець на полонині.
      Там де вітер смерековий повіває,
      Де поганої погоди не буває.

      На світанку там завжди буває світло,
      На світанку сонце дивиться привітно.
      Вітер віти колихає ялинові,
      То вдіває ліс в той час обнови нові.

      Я пройдуся понад скелями, краями,
      Там де беркут пролітає над плаями.
      Там де небо до землі буває ближче,
      Де злітаються орли на токовище.

      Там де хмара над горою завжди висне,
      Я наберу повні груди й гучно свисну.
      Може крикну, може тихо прошепочу,
      І травою над землею затріпочу.

      Тай потягнусь, руки витягну до неба,
      Не дістану – та мені того й не треба.
      Тільки в хмарку загорну комету – душу,
      Тільки трохи свої мрії розворушу..

      Парище
      2017р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Холодна осінь

      Душа чекала крику в тишині.
      Холодна осінь і неважні справи,
      А за вікном нічого крім темряви,
      Самотні дні мов мури камінні.

      А теплу плоть холодний страх жене.
      І кожен звук стає таким важливим,
      А шум дощу мов пісенька тужлива,
      Мов гостра криця душу тихо тне.

      Земля у жовтих шрамах мов в іржі.
      Знов ніч ховає пагорби в тумані,
      І знов летять, летять думки оманні,
      Летять немов нагострені ножі.

      Парище

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Життя летить …

      Життя летить і час не жде,
      Несеться все мов вітру шквали.
      Знов день минув, а ніч прийде,
      Засіє білим перевали.

      І світ увидиться мені
      Сумним, ніким не обігрітим.
      Зима несе холодні дні,
      Але душа живе ще літом

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Ще недавно…

      Ще недавно мені поле шепотіло,
      Ще недавно мені вітром гомоніло.
      Чуєш, чуєш як сира земелька плаче?
      Чуєш, чуєш чорний ворон в небі кряче?

      Шепотіло мені поле – чуєш хлопче,
      Вже на сході рідну землю ворог топче.
      Шепотіло мені поле тихо, тихо,
      Ой пильнуйте, на Вкраїну суне лихо.

      Шепотіло, наче в душу зазирало,
      А на сході в білих барвах небо грало.

      Парище
      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Ой леле…

      Окрилений вечір серце бідне не тішить,
      Не милує очей ясний місяця плин.
      Ой леле, не чекай мене більше,
      Я з своєю печаллю залишусь один.

      Зблудився мій спокій за тією горою,
      Де не видно нічого лиш зорі одні.
      Ой леле, не являйся марою,
      І ночами вже більше не снися мені.

      Метеор пролетів по небесному лоні,
      Лиш на мить заблистів і навічно погас.
      Ой леле, бліднуть маки червоні,
      І як той метеор догорає мій час

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Дивився світ…
      Дивився світ очами моря й суші,
      Як сад осінній тихо догорів.
      Як відлітає листя наче душі,
      Як дзвонять дзвони плачем матерів.

      Сумне життя не залишає втіхи,
      Осінні квіти встигли відцвісти.
      А час на круглі дати ставить віхи,
      І на могили тесані хрести.

      Високий світ, над ним лиш всесвіт вищий,
      Захмарний голос слухай і німій.
      Зітлілий прах лишає попелище,
      Те попелище втрачених надій.

      Хтось дивиться на все це з вище. Звідти
      Хтось дивиться а очі повні сліз.
      Зітлілий прах забере скоро вітер,
      Забере і розмече потім скрізь.

      Парище.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Туман зника…

      Туман зника і вранішня роса,
      Ласкає сонце землю обережно.
      Душа летить мов птах під небеса
      Щоб подивитись край землі безмежний.

      Приходить час і в грудях знов болить,
      Під небом думка доганяє хмари.
      Чи знала ти, чи знала ти коли?
      Що все життя душа тобою марить.

      Були надії більші і малі,
      Та все в цім світі то лиш Божа ласка.
      Душа тебе любила на землі,
      А ти хотіла неземної казки.

      Цей милий світ був раєм для життя,
      Ще спомини постійно душу тішать.
      Та вже назад немає вороття
      І складно все. Хотілось би простіше.

      З тобою поруч бути так пишавсь,
      Та ти на все дивилася тверезо.
      І навіть той малий останній шанс,
      Так обережно клала на терези.

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Вітер часу

      Там на пагорбі тому палить світанок сонце руде,
      Та вже вітер не гонить тепла у довершеність літа.
      Розпустивши крила горіхове листя паде
      Щоб зітліти. Чорний спокій лишає на вітах.

      По ночах час у землю вливає холодної крові,
      А зелена трава над зворами перестала рости.
      І вже пісень не співають птахи кольорові,
      Майстри потойбічні майструють прозорі мости.

      Більше землю холодну не сповнює радість квіткова,
      І вже солодкі джмелі відлетіли у сині світи.
      Ми залишились у осені цій випадково,
      Нас не злічити, і нам нікуди далі іти.

      Нам залишилось тільки пишатися привидом Волі,
      Волі тої, якої ніколи не було й немає.
      Дужі байдужі, всі інші немічні і кволі,
      Та є надія що все неминуче минає.

      Вітер часу останні вітрила на кленах полоще,
      Звідки приходить не знати й не знати втікає куди.
      Може ще завтра ми знову зберемось на площах,
      Бо завжди ми разом збігались по кличу біди.

      Ми всі чули як рвалися кулі кулясті в сховищах
      Вогонь розганяючи всесвітом згуслий як наша кров.
      Та може вітер на площах холодних засвище,
      Ще може навіє до серця і віру й любов.

      Парище.
      2017р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Осінь

      Недавно ще так сонце гріло,
      Дощем спадало золотим.
      Сьогодні ж небо обважніло,
      Туманом вкрилося густим.

      Ще за теплом банує тіло,
      Та не вернути теплу мить.
      Свічею літо догоріло,
      Холодний вітер лиш шумить.

      Доокруж осінь – серце в’яне,
      Раненько сонце не встає.
      І тільки хмара олов’яна,
      Руно холодне в небі в’є.

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Гасився день…

      Гасився день за небосхилом,
      А ми дивилися здаля.
      Яка ж ото потрібна сила
      Щоб оберталася земля.

      Щоби земна неслася куля
      Туди ж куди і день летить.
      Де серед чорного розгулля
      Стоокий всесвіт золотить.

      Ми так вдивляли наші очі
      Через вечірній той заграй.
      Де день впадає в тайни ночі
      Чи там початок чи вже край?

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. У пелену сховалася блакить
      Як швидко час втікаючи летить,
      Не зчулись ми а вже й заосеніло.
      У пелену сховалася блакить,
      За пагорби низенько сонце сіло.

      Не чекай лети собі без мене.
      Лети собі ти пташе перелітний,
      Моє серце не печаль тружденне.
      Бо час не вЕрнеш як і день цей літній.

      Вже так як було більше не буде,
      І мому серцю вже печалі досить.
      Хай вітер в жовтім теремі гуде,
      Кохання молоде моє відносить.

      Парище.
      06 09 2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Гроза

      Чи справді то було чи сон це,
      Дивились жахаючись ми.
      Безсило боролося сонце,
      Із повстю холодної тьми.

      Земля вивергалася ревом
      У акті смертельної гри.
      Безлисті і мертві дерева
      Вгинали могучі вітри.

      Долів опускалися руки
      Важчала душа від ридань.
      І в дупла ховалися круки
      Свою вижидаючи дань.

      Земля до кінця перемокла,
      Зловісну б пору пережить.
      Мечем задіймленим Домокла
      Природа нащадкам грозить.

      Молились ми: Господи явся,
      На смуток оцей наполяж.
      Лиш грім в небесах розсміявся
      Молитву сприйнявши як блаж.

      3 09 2017р
      Парище.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Краю мій
      В моїй душі тісній
      Знов виникає біль тупий і мука.
      Без міри душу втомлює розлука
      З тобою краю мій.

      Душі найкращий лік
      Молитися і каятись у всьому,
      І поскоріш вертатися додому.
      Пов’язана навік

      Біжить з далечини,
      Найбільше тут вона воліє волі
      Тут виростають крила на роздоллі
      В простір Галичини.

      В раю Галичини,
      Давай душі накази і поради
      Для неї ти є джерело відради
      Що хочеш те й чини.

      2017р
      Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Зустріч на горбі

      Її ім’я на скелях ти писав
      Тим наче вузол розрубав Гордіїв.
      Свій біль і жаль на камені лишав,
      Для себе оставляв одні надії

      Минали дні і снилися тобі,
      Уста медові мов принади раю.
      І ті високі скелі кам’яні,
      Й потоки що внизу під ними грають.

      Бувало що в годину грозову,
      Коли здавалось мить прийшла остання.
      Між скелями високими ти звав,
      Своє, давно загублене кохання.

      А вітер буйний як гірський сурмач,
      Хапав твій крик, мішав зі своїм свистом.
      Здавалося душі твоєї плач,
      Кудись летів поміж гіллям безлистим.

      Надії твої гасли день за днем,
      Злітали з серця тугою . За краєм
      Ще десь далеко дихали вогнем
      Ти відчував що з ними теж згораєш.

      Минали ночі в тузі і журбі,
      А ти вдивлявся у Карпатські склони.
      Кудись втекти хотілося тобі,
      Куди ж втечеш, коли душа холоне.

      Якось ти задивився на гору,
      Потім ще вище знесла тебе сила.
      Туди, де в смерековому бору,
      Повівають смерекові крила.

      Вона дивилась зупинивши крок,
      А погляд той з тобою диво коїв.
      Здавалося що мерехти зірок,
      В її очах хтось десять раз подвоїв.

      Коли ж вона всміхнулася тобі,
      Зір заяснів долаючи безкрає.
      Про зустріч ту у лісі на горбі,
      Ти вкотре сам для себе повідаєш.

      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Де сьогодні те літо…
      Висихає роса на губах.
      Де той серпень, колосся падуче?
      Де сьогодні те літо квітуче?
      Жовкне ліс мов поранений птах.

      А серпень тулиться до землі,
      За болотами сонечко сіло.
      Дивно швидко те літо відцвіло,
      Запеклось як картопля в золі.

      2017р.
      Парище.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Шлях торую
      І не знаю що бажаю, сам не знаю,
      А по тобі шлях верстаю білий світе.
      У далеке ясне й світле зазираю,
      Як дійти мені до нього й не зотліти?

      Там за обрієм світання лебедине,
      Та чи вистачить мені наснаги й моці.
      І чи ще душа моя туди дорине,
      Там довкола розкошують темні ночі.

      Залишила мені доля днів остаток,
      А надії сам собі тепер дарую.
      Хоч не знаю чи кінець там чи початок,
      Ще по тобі білий світе шлях торую.

      27 08 2017р.
      Парище.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    61. Поцілунок

      У очах твоїх сонце світле,
      У очах твоїх квітка квітне.
      Ти сьогодні така привітна,
      Ти любов моя кінцесвітна.

      Ти далека така й незнана,
      Ти негадана і неждана.
      Чи молюся тобі, чи прошу?
      Ти сьогодні така хороша.

      Чи то раз просив чи то двічі,
      І дивився тобі у вічі.
      Спокій був та кудись подівся,
      Ти сказала мені – надійся.

      Ти лиш раз мене цілувала,
      А мені було того мало.
      Не забути мені, не стерти,
      Поцілунку того до смерти.

      2017рр.
      Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Повінь

      Уже набрались крила моці.
      Давно пора в політ, пора,
      Душі не втримати емоцій.
      Солодких слів почалась гра,

      В очах така бездонна повінь,
      І я тону у них за мить.
      Той погляд наче теплий промінь,
      Аж вглиб до серця струменить.

      Ми заблукали разом знову,
      Лиш під ногами тихий хруст.
      І знов перервана розмова
      І поцілунок з уст до уст.

      А вітер листя замітає,
      І повінь човен наш несе.
      Так радість душі огортає
      Що забуваємо про все.

      2017р.
      Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Предковічна порушена тиша

      Всеосяжному світу спокій наскучив
      Свята предковічна порушена тиша.
      Там повзуть за межею мушлі блискучі,
      Й небо високе чорна хмара колише.

      І смуток чорний ангел крилами горне
      На тіні що вже схилились над вбитими
      Життя двоколірне становиться чорним,
      Нам землю б свою зборонити щоб жити.

      Пройдено межу, назад нема вороття,
      Недалеко звуки породжують танки.
      Кров витікає із ран, втікає життя,
      В бурувате окрашені сірі світанки.

      Помирати – померлому честь і слава,
      Там за межею ворог тільки зрадіє.
      Ну а перемагати теж – марна справа,
      Коли за спиною принишкли злодії.

      Честь і слава завжди боронити свій край,
      АТО не АТО – завели на манівці.
      Відлітають що день, відлітають у рай,
      Що раз відлітають брати Українці.

      Парище
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Пошепки молить вітер

      Пошепки молить вітер
      Сонечком землю гріту.
      Облітують бджоли літо,
      Бджоли цілують квіти.

      Зелено – біло чисто
      Роси ряхтять усюди.
      Наче земля намисто
      Вділа на вільні груди.

      Обрій далекий мріє,
      Пісня у слові зріє.
      Душу святий апостол
      Кличе в безмежний простір.

      2017р
      Парище.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Біль

      Злі кулі зчиняють шквали,
      І злі кулі зривають вись.
      Шуліки навпроти й шакали
      А що, ви того не чекали?
      А що, ви нічого не знали ?
      Колись

      Серце поколе, поколе,
      І бє болем знову під дих.
      А душі по колу, по колу,
      А душі навколо, навколо,
      І чарка пекуча зі столу
      За них.

      Парище 2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. А дощ паде…

      Роки ідуть минаючись,
      Не хоче серце каятись.
      Не кається, не кається,
      В холодний дощ влюбляється.

      А дощ паде, а дощ паде,
      Душа залюблена іде
      Калюжами, калюжами
      Ногами неуклюжими

      Мов заворожена іде,
      Душа свої думки пряде.
      А дощ шумить, а дощ шумить,
      З душею тихо гомонить.

      Душа радіє – грається
      Аж серце розривається.
      Лиш тільки ноги втомлені
      Стоять в калюжі встромлені.

      Злетіти хочеться мені
      На небеса охмарені.
      А дощ паде, а дощ паде,
      Душа залюблена іде.

      Парище 2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Людина
      Дивлюся у очі. Читаю не бачачи літер,
      Втопаю повільно в зіниць голубі оксамити.
      Душа мов пір’їна злітає тихенько на вітер
      У всесвіт, і сили немає вже все зупинити.

      Затягують глибше оті невідомі Бермуди
      Кидають в прірву, ще для когось звільняючи місце.
      Я знаю для мене його там ніколи не буде,
      Там зорі колючі колишуть закоханий місяць.

      Це життя тільки мить, безцінна в ній кожна хвилина,
      Влюбляюся вкотре, чекаю небесної манни.
      Бо я людина. Я лиш тільки маленька людина,
      А людині любити було завжди притаманне.

      Парище 2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Ось і серпень

      Обважніли золотаві ранки,
      Вітер віє й зворами гуде.
      Шляхом у розіспані світанки
      В попілаві далі думка йде.

      Ще незнаним світом серце марить,
      І очі випивають далечінь.
      А по небу плинуть білі хмари
      За собою тягнуть сіру тінь.

      Скаче в грудях серце невтоленне
      Так, наче не обїзджене лоша.
      І стоїть немов заворожена
      Терпким трунком дихає душа.

      Парище 2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Колискова

      Зірка золотава з неба упаде
      В молоду отаву, в зело молоде.
      Зрить холодним оком місяць на село,
      Ой немає проку з того що було.

      Місяцю за обрій довго ще повзти,
      Збудувати б добре до небес мости.
      Бо не зупинитись хоч бери тай плач,
      А земля велика й кругла наче м’яч.

      Сонячна долина десь далеко є,
      Шляху половина й сил вже не стає.
      А в горі моргають зіроньки у сні,
      Постихали в гаю птиці голосні.

      У горі високо зірок не злічить,
      Місяць зирить оком, киває й мовчить
      Тихо далі суне. В рідній стороні,
      Свої срібні струни залишив мені.

      Парище .2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Так гарно, так гарно…

      Земля дала сили,
      Любов дала крили
      Й душа полетіла.
      Широко, вкруг сонця,
      Глибоко до донця
      Куди захотіла.

      Порине в просторі
      Де зорі, де зорі
      Душа моя – цяця.
      Від рідного краю
      До тихого раю
      Понесе блукальця.

      Та згадка все мука
      Так серденько стука,
      Його не спинити.
      Душа не забула
      Як гарно то було
      Кохати й любити.

      В осяжній блакиті
      Земля в оксамиті
      Так світиться барвно
      Немов у намисті.
      Жита золотисті.
      Так гарно, так гарно.

      Парище.
      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Примари

      Пізно. Сонечко спить.
      Серед темної ночі
      Небо в зорях висить,
      Вдалині Ваші очі.

      Вирина з забуття
      Почування шалене.
      Ви із мого життя
      Не втікайте від мене.

      Ох як важко мені
      Добиратись до суті.
      Одному в тишині
      Помирать на розпутті.

      Поки зорі ясні
      Не сховались за хмари.
      Вдалині, вдалині
      Вій шовкових примари.

      2017р.
      Парище.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Поки сонце спить

      Лине, лине думка шлях верстає ген туда,
      Де в вечірньому упрузі сонечко сіда.
      Думку – пісню за собою сонечко веде,
      І жариною живою за гору паде.

      День кінчається, збирає свою сіножать,
      І хмаринки понад гори вдалину біжать.
      Серце б’ється розіп’яте ледь душа жива,
      Зоряницею рясною квітне сон – трава.

      Хтось тихесенько шепоче й обніма мене,
      Чи то може лист тріпоче й вітер віти гне.
      Думко – пісне не спинися поки сонце спить,
      Тихий вітер мою душу хай ошелестить.

      Світить місяць зорі сіє в роси по траві,
      Квіточками зарясніли свічечки живі.
      Думко – пісне, думко – пісне думку не спинить,
      Що душа моя намріє поки сонце спить?

      Верби віти нахилили – нащо та журба,
      Серцю весело і тепло й дивно ще хіба.
      Де й подівся з серця смуток , поки все мине
      Думко – пісне, думко – пісне помилуй мене.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Один стою

      Дбайливо земельку сиру
      Вкриває неба деко.
      Один однісінький стою
      Чекаю зіроньку свою,
      Нема. Вона далеко.

      У небі місяць пломенить,
      А серце туга крає.
      Самотню думку не спинить,
      Вона сьогодні кожну мить
      По простору блукає.

      Та знову іскорку ловлю,
      А що мені робити?
      В душі надію запалю,
      Без міри край оцей люблю,
      Бо як го не любити.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Не погаси запалені вогні

      Весняне небо розлилось блакиттю,
      Цвіте трава краплинами роси.
      А у садах, що розпустились миттю,
      Весь день дзвенять пташині голоси.

      Весняне небо мов прозоре око
      Всміхається і сонечком горить.
      Злетіти б нам аж ген туди високо,
      Й поговорить, про все поговорить.

      Піти б в поля напоєні нектаром
      Тих квітів що так буйно розцвіли.
      Візьми собі, візьми мене задаром,
      Візьми й до свого серденька тули.

      Поки земля у травах зеленіє,
      Поки в очах втонула неба синь.
      Візьми мене, візьми хай серце мліє,
      Візьми мене й ніколи не покинь.

      Як я тебе, люби мене так само,
      Ніколи я тобі не скажу ні.
      Поклич мене немов зорю до храму,
      Не погаси запалені вогні.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Прекрасні ясні, ясні зорі…

      Прекрасні ясні, ясні зорі
      Над Україною пливуть.
      З собою в далі неозорі
      Ледь, ледь мигаючи зовуть.

      В темряві вітер протріпоче,
      Зорю сколише золоту.
      Тендітне серденько захоче,
      Впіймати пісеньку оту

      Що лине світом первоцвітом,
      Струною срібною дзвенить.
      Душа із зорями та з вітром,
      Всю ніч тихенько гомонить.

      Душі приємно, тепло й літно,
      Немов душа на вівтарі.
      А очі дивляться привітно,
      Як стигнуть зорі угорі.

      Душі здається що озветься,
      До неї рідная земля.
      Та тільки шелест вітру ллється
      В зарожевілії края.

      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. В небі зорі позгасали…

      В небі зорі позгасали
      Ясне сонечко встає.
      Ми з тобою загадали
      Мовчки, кожен про своє.

      Позлітали срібні мрії
      У душі дзвенить струна.
      Ясне сонечко загріє
      Встане рідна сторона.

      Знов вдихнули вільно груди
      « жили довго в сірій млі».
      Вірять люди краще буде
      Жить на сонячній землі.

      Над землею думка в’ється
      В світлі сонячнім тремтить.
      Серцю радісно. Здається
      Ця в житті найкраща мить.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Згораю
      Свічею згораю,
      Не знаю.
      Чи ще тому зараю.
      Хилюся на плече,
      Сльоза лиш потече.
      Тримаю.
      Кохання не втече.
      Ти кличеш на каву,
      Цікаво.
      А очі сміються лукаво.
      І слово якось золотаво,
      Торкається серця.
      А серце.
      Сприймає звістку,
      І звісно
      Повільно здається.
      Тулюся,
      Цілую палко,
      Себе не жалко.
      Вже тіло,
      За діло, тобою розп’ято,
      І кожна хвилина свято.
      До ранку,
      Ти моя бранка,
      Кохана, коханка.
      А ранком,
      Очима кліпну.
      Від сонця осліпну.

      2015р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Куля за кулею

      Горе - темна хмара очі зашторює повстю,
      В землю щільно втискаюся ноги розправивши.
      Розум мій на приціл концентрується повністю,
      Знову палець курок натискає мов клавіші.

      Кулі - трасири, пунктиром окреслюють межу,
      Вампір появився мов тінь на розбитій стіні.
      Сутеніє, знов совою за ворогом стежу,
      А ворог бє градом, мурашки ідуть по спині.

      Осколки жалять, не спасуть ані чин ані ранги,
      Хіба що земля прихистить у розірвані груди.
      Нарешті в прицілі. Відсилаю смерть бумерангом,
      Осиновим колом. Вампіру спасіння не буде.

      Правда за мною, і війна ця зовсім не лажа,
      Спалені села, до щенту розбомблені хати.
      Про все нащадкам історія потім розкаже,
      Сьогодні є правда. Ворог прийшов нас вбивати.

      Рана у спину, ми того зовсім не чекали,
      Слово вороже не варте копійки ні цента.
      Ворог навпроти з явним монгольським оскалом,
      Ворог навпроти з явним московським акцентом.

      Не можна втрачати сьогодні ні віру ні пильність,
      І не вірю що Путін нарешті дійшов розпуття.
      Нам вже не потрібна від ворога лютого милість,
      Війною цією лже братні розірвані пута.

      Втискаюся в землю, в окопі холодно й гірко,
      На все в цьому світі своя відміряна мірка.
      Куля за кулею, ворог червона ганчірка,
      Куля за кулею, йде на війні перестрілка.

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Весняний фрагмент

      Примхливу хмарку сонце відхиля,
      Укриті болота торішнім рястом
      Вже розгрібає птиця попеляста,
      У шкірці світла гріється земля.

      Завівши в грудях серце – двигунець,
      На лузі горобці здійснили гамір
      Немов повеселитись мають намір,
      Віщує день що вже зими кінець.

      Немовби виринає з забуття,
      Земля за мить наповнюється рухом
      Аж серце вилітає з тіла духом,
      Зарухало суглобами життя

      Уже прийшла весни прекрасна мить,
      І з неба семиколірна підкова
      Мабуть вона також не випадково
      Своє тепло і світло променить.

      2017р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Вітер часу

      Мене нема ні тут ні там ніде,
      Та думка срібну ниточку пряде.
      Вірші мої вишиті словами,
      Назавжди залишаться між вами.

      Не відігрівши серце у весну,
      Я теж колись візьму собі й засну.
      А коли зовсім воно остине,
      То земля прийме мене як сина.

      І скажуть люди він прожив як зміг,
      Та вітер часу збив його із ніг.

      2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Сила миті
      У дебрях гір милують зір
      Стежини безіменні.
      В один сплітаються узір
      Смерек верхи зелені.

      Стою вслухаюся…затих.
      За те віддам останнє,
      Щоб милуватися на них
      ДосхОчу на світанні.

      Тепло душевне променить
      Від краю і до краю.
      Зраділе серце срібна нить
      Тихенько оплітає.

      Мій рідний край оця земля,
      Це небо в оксамиті.
      Тут відчуваю знову я
      Таємну силу миті.

      2017р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. О ці очі

      Стріла Амура - погляду стріла,
      О ці очі - зорі стоголосі.
      Скажи, скажи де до тепер була,
      Чому мені не зустрічалась досі?

      Що, лиш тепер ти принесла тепло,
      І стало знову в грудях серце тепле.
      Чому тебе так довго не було,
      Чому без тебе мої очі терпли?

      Без тебе я не вигрівся в теплі,
      Чому без тебе стило моє тіло?
      А вже із журавлями на крилі,
      назавжди моє літо відлетіло.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Матінка

      Тихо матінка ридає,
      До іконки на стіні.
      Все синочка виглядає,
      Син воює на війні.

      Сумно дивиться в віконце,
      А думки немов рої.
      Не згасай ніколи сонце,
      У віконечку її.

      Там, на тому полі битви,
      Серце матінки із ним.
      Хай спасуть його молитви,
      Хай повернеться живим.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Лети голубонько

      Лети голубонько , лети,
      До свого щастя безупинку.
      Поки тебе мов павутинку,
      Ще можуть крила понести.

      В житті немає мріям меж,
      А світ такий прекрасний, добрий
      Лети голубонько за обрій,
      Там свою долю ти знайдеш.

      Шукай голубонько свій шлях,
      У світі цім багато зваби.
      В нім людські долі мов кульбаби,
      Цвітуть на сонячних полях.

      Лови свою прекрасну мить,
      Щоб не була та доля хмурна,
      Лети мов квіточка пурпурна,
      До того сонця що горить.

      Лети голубонько, лети,
      За тебе буду я молитись.
      Щоб ти змогла не помилитись,
      Лети голубонько, лети.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    85. В пустині Каракуми

      Немає тут машин, ні коней ні повозок,
      Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
      І випитий уже, води прозорий мозок,
      І схудлі всі такі, мов зняті із хреста.

      Розпечені піски – екзотика пустині,
      Усе тепер не так, усе змінилось враз.
      В розжареній душі, одне лиш серце стигне,
      Забулася уже вся гіркота образ,

      Батьківський білий дім і голуби над дахом.
      Вже марево стоїть десь там удалині,
      О, якби можна так, щоб обернутись птахом.
      Так хочеться туди полинути мені,

      Там в річку до води, верба схилила лози,
      Тут ноги по піску ідуть за кроком крок.
      І котяться з очей в пісок гарячий сльози,
      Все дальше я несу, важкий солдатський строк.

      Красноводськ 1973 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Ніч в АТО

      Місяць в ніченьку гожу,
      По землі неозорій.
      Наче вісточку Божу,
      Стелить стежкою зорі.

      Тільки стежка не гріє,
      Хоч стає золотою.
      І плекає надії,
      Смерть за стежкою тою.

      Над холодним окопом,
      Злючі кулі літають.
      Зорі кинуті скопом,
      Поки ще догорають.

      Нічка тягнеться клята,
      Зір згорає багаття.
      Лиш спасає солдата,
      Біля серця розп’яття.

      Де окопи, де ями,
      Зорі гаснуть поволі.
      Понад них мотилями,
      Людські душі і долі.

      Місяць в ніченьку гожу,
      По землі неозорій.
      наче вісточку Божу,
      стелить стежкою зорі.

      2016р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Кваплюсь

      Кваплюсь. Скоро листя облетить,
      Наче краплі, відліта за миттю мить.
      Зазирає рання осінь до вікна,
      Заглядає, та душа немає дна.

      День минулий, ліг у тесану труну,
      У майбутній темним шляхом поверну.
      Як би можна час спинити на руці,
      Залишити золоті деньки оці.

      Не зблудити і не збитися з путі,
      І не бути розіп’ятим на хресті.
      Залишився. Тільки радості нема,
      Знов на сході заявилася чума.

      Там на сході кров стікає на пісок,
      Куля трісне і обірве волосок.
      Гримнуть гради і розіб’ють укриття,
      Там на сході обривається життя.

      А по небу світлі хмари попливуть,
      Чиюсь душу заберуть в останню путь.
      Тай понесуть чиюсь душу на алтар,
      Наче свічку, чи запалений ліхтар.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Дай мені сонця

      Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
      І тіло зігрію.
      Дай мені крила, і я в вись піднімуся,
      І в небі помрію.

      Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
      Над гори ся здійму.
      Зірками – дощами порушу твій спокій,
      Упаду, обіму.

      Впаду, притулюся у ніжність огорну
      Тебе моя мила.
      І буду любити таку неозорну,
      Допоки є сила.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Назад не вернуть

      Час життя поділив вже на дні й на години,
      А за простором часу безодня німа.
      Розірване серце не стулити в єдине,
      І назад не вернутися – сили нема

      Щоб засіяти ще раз поле тюльпанове,
      Розстібнувши сорочку мов душу навстіж.
      Назад не вернуть щоб родитися заново,
      Ще раз шляхом тернистим пройти босоніж.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Не питай
      Тихо літа збираються в зграю,
      Щоб назавжди уже відлетіть.
      Давні спомини знов обнімаю,
      Стелю думку над ними мов сіть.

      Розтривожили спомини душу,
      А чому, не питай, не питай.
      Ллються, мури сердечні порушив,
      Незагоєні болі за край.

      З глибини ллється нота тужлива,
      Знов спалахують миті святі.
      Та опертись уже неможливо
      На обламані крила в житті.

      2015р





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Серце і розум

      Ми були молоді, рожево лиці й файні.
      Та той солодкий час давно уже минув.
      І як удвох тоді терпіли муки тайні,
      Серце пам’ятає, а розум все забув.

      Буває серцю ще і радісно і світло,
      І жилами біжить ще трепетний струмок.
      Серце пам’ятає коли кохання квітло,
      А розум заблудив у плетиві думок.

      Як хвиля гомінка бува в душі заплеще,
      Невидима струна у грудях забринить.
      І від того тоді милішим світ стає ще,
      І розуму того довіку не змінить.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Згадай мене

      Ти згадай ще мене. Згадай моє тіло,
      Поки не стало зовсім воно крижаним.
      Поки серце тремке зовсім не зотліло,
      І вогонь не погас між душею і ним.

      Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
      І назавжди уже замуруй мої сни.
      Уяві моїй, ти отій ненажері,
      Ті невидимі крила якось обітни.

      Серед темної ночі ляж біля мене,
      В мою душу вдихни краплю свого тепла.
      Щоби не просилася в небо черлене,
      Щоб душа навіжена в світи не втекла.

      Тулися щокою до мої долоні,
      Хай розпач волосся упаде до плеча.
      Щоб забилося серце в хвилях агоній,
      І солона сльоза появилась в очах.

      На світанку як перше проміння зіскрить
      Ми проснемось. Знов в тілі з’явиться сила.
      Усміхнемось і радо вдихнемо за мить,
      Те щастя, якому немає мірила.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Забудь, забудь…

      Забудь, забудь усе що було,
      Не повертай пройдешні дні.
      Те споминати що минуло,
      Було би боляче мені.

      Змінити світ уже не вдасться,
      В нім так заведено давно.
      Чим у житті є менше щастя,
      То тим солодше є воно.

      Забудь, забудь усе що було,
      Що буде дальше? Хто те зна…
      Майбутнє віхола задула,
      Ясніє снігу білизна.

      Та хай несеться час як злива,
      Про вічне думати облиш.
      Ще до життя душа жадлива,
      І ще не хоче до узвиш.

      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Згораю

      Свічею згораю,
      Не знаю.
      Чи ще тому зараю.
      Хилюся на плече,
      Сльоза лиш потече.
      Тримаю.
      Кохання не втече.
      Ти кличеш на каву,
      Цікаво.
      А очі сміються лукаво.
      І слово якось золотаво,
      Торкається серця.
      А серце.
      Сприймає звістку,
      Мов кістку,
      Повільно здається.
      Тулюся,
      Цілую палко,
      Себе не жалко.
      Вже тіло,
      За діло, тобою розп’ято,
      І кожна хвилина свято.
      До ранку,
      Ти моя бранка,
      Кохана, коханка.
      А ранком,
      Очима кліпну.
      Від сонця осліпну.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Музо вічна моя

      Музо вічна моя, дорога позолочена бджілко,
      Серце моє вічно гордиться, що ти в мене така є.
      Я з тобою піду за село, тим зеленим причілком,
      Там де погляд один тільки ще білим світом блукає.

      Поселю я тебе в світлий дім, в голубе окаймлений
      Ми посадимо там екзотичний, небачений овоч.
      І нехай, і нехай що в людей жити так не приймлено,
      Будуть люди дивитись на нас, люди хочуть видовищ.

      Музо вічна моя, ти стара несподівана зайдо,
      Жий по вічно отут, можеш бути мені за дружину.
      Я для тебе рослину квітучу невидану знайду,
      І пошию для тебе з отих білих хмар одежину.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Татове слово

      Я навесні малим до тата біг,
      Вони ж орали своє вічне поле.
      Немов присохли руки до чепіг,
      Їм би спочити, все ж було ніколи.

      А жайворонок в небі – ранній птах,
      Летів і тиха пісня з неба лилась.
      Показував мені, малому шлях,
      Мов серце в тата, крильця в нього бились.

      Кричу я, тату? Чи ж то пропадня,
      Ніколи Ви не маєте спочинку.
      Ніколи Вам не вистачає дня.
      Колись мене ти зрозумієш, синку.

      Сьогодні вже прийшли до мене в сні,
      Тепер з небес, мої старенькі тато.
      І дуже тихо мовили мені,
      Тобі не встиг сказати я багато.

      Мені старенький руку подає,
      І каже,бачиш як буває синку.
      Тепер у мене більше часу є,
      Вже ти мені вділи хоча б хвилинку.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Цибатий музикант
      Цього часу ми будемо довго чекати,
      Від розлук до розлук, і в нагороду за те.
      За селом біля самої крайньої хати.
      Білим цвітом, яблуневий сад розцвіте.

      І ми підемо, позаздрить нам кожний стрічний,
      Підемо, і більше вже не вернемось назад.
      Тільки вір, що кохання цвісти буде вічно,
      Що ніколи у сад не прийде листопад.

      Жити будемо під парасолькою саду,
      І будемо пити французьке вино «Бордо».
      Так ніхто не любив до кінця, до упаду,
      Над нами лелека побудує гніздо.

      І там у саду, серед квітучого раю,
      Яблуневим неоном буде світити цвіт.
      А цибатий лелека на скрипці заграє,
      І здивуємось ми, і здивується світ.

      Все минає, і вечір цей так же минеться,
      Мине і цей музикальний лелечий дебют.
      Грай цибатий, ти грай що тобі заманеться,
      Весели наш весняний садовий приют.

      Цього часу ми будемо довго чекати,
      Від розлук до розлук, і в нагороду за те,
      За селом, біля самої крайньої хати,
      Білим цвітом, яблуневий сад розцвіте.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Ти скажи мені ні

      На самотні сади зірка впала із неба кристалом,
      Тій зорі що паде в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
      Якщо зоряне небо вночі тобі більше не сниться.

      Ти скажи мені ні , ти поспалюй надії устами,
      Щоб той смуток назавжди у душі твоїй вже догорів.
      Ти скажи мені ні , посміхнись на прощання востаннє,
      Заховайся в пустелі тих далеких сухих вечорів.

      Ти скажи мені ні , не жалій мене , я не заплачу,
      Якщо навіть до смерті ті слова твої враз обпечуть.
      Я тобі ті слова , я той біль безперечно пробачу,
      Ніколи, ніколи тебе за те не осуджу нічуть.

      Ти скажи мені ні , не залиш на остачу нічого,
      Хай це буде мені , і покара моя і покута.
      Що би те що було , час своїми ногами зачовгав,
      Що би те що було , час у сутінки свої закутав.

      Ти скажи мені ні , безтурботна й легка залишися,
      Ти мене обійми без жалю в ті безкінечності мук
      Заховайся від мене , в далеке незнане затишшя.
      Аж в те, незнане затишшя що губить у віддалях звук.

      Я по світі піду , невідкладні залишу всі справи,
      Я по світі піду, і вже без мене залишишся ти.
      Я надивлюсь востаннє на сонце на гори й на трави,
      Сам стану сутінком там , де кінчається день золотий

      На самотні сади , зірка впала із неба кристалом,
      Тій зорі що паде , в пів дорозі уже не спиниться.
      Ти скажи мені ні , якщо сумно і холодно стало,
      Якщо зоряне небо , вночі тобі більше не сниться.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Боюся тиші

      Боюся тиші.
      Коли не пишуться вірші,
      Коли у засіку душі,
      Шкребуться миші.

      Згорають свічі.
      І більше не підняти рук,
      І наче вибух кожен звук
      Летить у вічі.

      Мовчить несміла.
      Немов не варта ні гроша,
      Моя засмучена душа –
      Ворона біла.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Зимове
      Догоріла осінь тихим болем,
      Згоріла жовто ока круговерть.
      Забіліло, закурилось полем,
      І випав сніг холодний наче смерть.

      Все зима зробила що повинна,
      Встелила щедро кригу навкруги.
      А ріка немовби пуповина,
      Пообєднала разом береги.

      До Різдва так щедро сніг засіяв,
      Та серденьку приємно і тепло.
      В час коли нарОдився Месія,
      Душа радіє й забуває зло.

      2017р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Дивно якось…
      Дивно стало якось усе це,
      Наче невідомо де лечу.
      Мені тихо шепоче серце,
      Що би того ніхто не почув.

      Покидаю кімнати нішу,
      Де між стінами вічність спала.
      А за обрієм там ясніше,
      Розкололась зоря на спалах.

      Сліпить очі – стискаю вії,
      Попереду вогні фонтаном.
      Я один посеред стихії,
      Зупинятися все ж не стану.

      Розриваю незриму межу,
      Задихаюся аж від жалЮ.
      За що світ цей так ненавиджу?
      І за що світ цей я так люблю.

      Тепер кожна мить полічена,
      А що там далі життя несе.
      Донбас рубаний, калічений,
      Є Україна понад усе.

      Земля позачаділа димом,
      І там за обрієм даль бліда.
      Чорний ворон парить над Кримом,
      Той чорний ворон – чорна біда.

      Зрили землю чужі шакали,
      Геть зрунтували усе святе.
      Не того, не того чекали,
      І надіялись ми не на те.

      Що ж , покажем шакалам дулю,
      Що посіяли те хай пожнуть.
      Вдень три рази таблетку – кулю,
      У ту шакалячу каламуть.

      2017р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Я вернуся

      Я вернуся
      В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
      Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
      В час коли до польоту із уст відривається пісня,
      Забувається все що було, і не знати що буде опісля..

      Я вернуся,
      В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
      Коли серцю хочеться тільки любити і кохати й радіти.
      Щоб знову не спати, від першої зорі до світанку,
      Знову разом ночами випивати нашу любов до останку.

      Я вернуся,
      В час, який не забудемо більше вже жодного разу,
      Коли на землі забуваються всі давні гріхи і образи.
      Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
      Крім любові й кохання не буде нічого на білому світі.

      Я вернуся,
      Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
      Щоб твої і мої, назавжди ще змогли ми помилки простити.
      Щоб разом розправити крила , над землею летіти,
      І до світанку тихо на вухо слова дорогі шепотіти.

      2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Життя журне
      Життя журне і світ оцей омана,
      І сніг холодний не небесна манна.
      А мрії наче марева недбалі,
      Потішать й не збуваються надалі.

      В цім житті таким є незворотній путь,
      Що лиш тільки потім зерна проростуть.
      Тож поспіши, посій у землю зерна,
      Бо час роки забере й не поверне.

      2017р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Зоря нічна

      Не спиться, вийду в двір, чому ночами,
      Ти наче привид поперед очами.
      Зорею ясною заглядаєш в вікно,
      І воскресаєш те що так давно було.

      Як в дзеркало, у ту зорю дивлюся,
      Мов я її утратити боюся.
      Боюся того щоб ще не повторились,
      Помилки ті що відбулись уже колись.

      Той спомин через роки в сьогодення,
      Вертає те, за що нема прощення.
      Та зоря що через вікна заглядає,
      Погляд твій, що за минуле докоряє.

      Чому, коли пливуть по небу хмари
      Зорю сховають, я тобою марю.
      Чи я несу через життя своє земне
      Те світло, що колись осяяло мене.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. =====

      Поволі, тихо вії зашторюють очі,
      І все змовкає довкіл, то сонне то спляче.
      І за темними лінзами вікон уночі,
      Сон – художник твій образ малює терпляче.

      Тільки лиш небо засвітить воскові зірки,
      Сон -художник малює по чорному білим.
      Ввійдеш, рукою торкнешся моєї руки,
      Вкотре розістлану постіль знову розділим.

      Серце заб’ється, нерви до щему дотичні,
      Обнімуться душі, і солодкі й незрячі.
      Крізь розірвані груди думки хаотичні,
      В ніч поринуть, напоєну воском гарячим.

      М’яко ми разом ступимо вдвох в невагомість,
      Губи й долоні гарячі, крок до безуму.
      Натільну сорочку і завстидану совість,
      На підлозі зжирає інтимне полум’я.

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ------

      Поки любов’ю серце у грудях окаймлене,
      Поки не всі надії ще у житті збулись.
      Не бійся, подивися на ті верхи зелені,
      Що над горами вище ще тягнуться у вись.

      Немов весняна злива збігали дні буремні,
      Минули в суматосі в житті багато літ.
      Тепер лиш розумієш що марно і даремно,
      Ти намагався досі перевернути світ.

      Поки в руках є сила і має думка крила,
      Нехай тебе та сила ген на верхи знесе.
      В житті те головне лиш що любе серцю й миле,
      Крім того у житті є допоміжне лиш все.

      Як до вершин зійдеш тих,і в вись душа зіпнеться,
      Ще й збудеться усе так, як сам того хотів.
      То серце із любов’ю уже не розминеться,
      І світ не розпадеться на тисячу світів.

      Підіймешся аж в вись ту, в ті світлі далі нові,
      Аж там де переходить минуле в майбуття.
      Побачиш світ в якому одна любов в основі,
      Любов та, без якої не було б і життя.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Я на краю землі

      Я на краю землі, десь аж на самісінькім краю,
      Лиш очі закрию і знову бачу тебе одну.
      На дві половинки своє серце тепер розкраю,
      Меншу лишу для себе, а більшу тобі поверну.

      Там де ти давно уже вечір заглядає в вікно,
      Тихо на твоєму столі м’ятний чай остиває.
      Серце візьми, ти мабуть його зачекалась давно,
      Я вірю. Знаю, що у житті цім всяко буває.

      Там де я тепер, на землі ще тільки лиш світає.
      Там де ти уже вечір темний настав давним давно,
      Дивлюся в вікно, перший промінь злітає над краєм,
      Візми мое серце, хай не модно і примітивно

      Світанок вселяє в мою душу нові надії,
      Ловлю на хвилі ефіру нові інформації.
      Я скоро вернуся, душа в передщасті радіє,
      І серце вже б’ється у хвилях чарівних вібрацій.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Пора поете

      Війна без жалю б’є обличчя,
      І біль вичавлює сльозу.
      На грані нового сторіччя,
      Не оминули ми грозу.

      А світові авторитети?
      Для них війна то тільки гра.
      Бери перо своє поете,
      На поле ратне вже пора.

      Уже пора тобі до бою,
      За всенародний інтерес.
      Поклич поетів за собою,
      І небайдужих поетес.

      Ти не помреш у тому герці
      За Україну, за своє.
      Бо пісню ту що є у серці
      І слово, куля не уб’є.

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Поверніться лебедята
      Куля серце перетяла,
      Крапля крові в землю впала.
      Дика куля з автомата,
      в серце ранила солдата.

      Надлетіли лебедята,
      Зупинилися крилята.
      Взяли душу в перевесла,
      Попід хмарами понесли.

      Залишили тіло спати,
      Залишили спочивати.
      Спить у полі кволе тіло,
      Там де маківки зацвіли.

      Почав дощик накрапати,
      Став солдатик оживати.
      Поверніться лебедята,
      Поки дощик ллє
      ще надія є.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Повечір’я

      Що за задум на лиці?
      Наче мармур ночі.
      Два маленькі промінці
      Зорі - ясні очі.

      Десь далеко вдалині,
      Тліє повечір’я.
      Ти всміхаєшся мені,
      Я ж – одне довір’я.


      На траву роса паде,
      Свіжий вітер війне.
      Холодає, я тебе,
      Одіну в обійми.

      1982р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Відлетіла осінь

      Отака хрумка палітра біла,
      Що сьогодні вистелила ніч.
      Відлетіла осінь, відлетіла,
      Відлетіла всім вітрам навстріч.

      Поскидала золоті одежі,
      Що би ними грілася зима.
      Відлетіла за незримі межі,
      Відлетіла осінь і нема.

      Білим снігом куриться дорога,
      Холод заповзає до душі.
      Осінь залишила тільки спогад,
      У якому ще січуть дощі.

      Відлетіла осінь, не поверне,
      Вже зимі віддала всі права.
      Щоб земля очистилась від скверни,
      До Святого Божого Різдва.

      2016р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. Гіркі роздуми
      БулО раніше небо сине,
      І всі раділи навкруги.
      В той час своє гніздо осине,
      ПлЕли в Донбасі вороги.

      І що тепер? – Одні руїни,
      І на полях росте ковил.
      А по рідненькій Україні,
      Сто тисяч виритих могил.

      На сході тліє поле голе,
      Там канонади і бої,
      Підступні москалі - монголи.
      Ще й доморощені свої…

      І знову думка мов екзема,
      Десь із середини шкребе.
      Самі ж себе перегриземо,
      Самі й звоюємо себе.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Крок за кроком
      Так без тебе сумно й одиноко,
      Накривають сльози віки – дека.
      Крок за кроком тихо крок за кроком,
      Кроком за тобою із далека.

      Небо розгойдалося сьогодні,
      Крок за кроком – не від себе втеча.
      Сумно зрить із неба лик Господній,
      Груди наповняє порожнеча.

      Крок позаду день уже вчорашній,
      Крок за кроком йде в упадок сила.
      Де ти, де ти, так без тебе страшно,
      Де та віра щоб все воскресила.

      Від тепла вже серце відвикає,
      Крок за кроком – попереду скали.
      Чи тебе на світі вже немає,
      Чи надії душу ошукали.

      Крок за кроком, крижаніє серце,
      Тисне холод мов сталеві дроти.
      Вже немає сил терпіти все це,
      Вже немає сил чинити спротив.

      Так без тебе сумно й одиноко,
      Накривають сльози віки – дека.
      Крок за кроком тихо крок за кроком,
      Кроком за тобою із далека.


      2016р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. З високої гори
      З високої гори солодкий краєвид.
      Отам внизу хатин блискучі дАхи,
      А поміж ними люди мов мурахи,
      Чекають ласк втікаючи від кривд.

      Дорога тягнеться з села в далеку путь.
      В стрімкім потоці дивній грі подібно,
      Затріпотіли срібні хвилі дрібно,
      Немов в промінні сонячнім цвітуть..

      Верхи смерек ген вперлись небеса.
      Покинуть хочуть осяйні простори,
      Ось, ось увійдуть у небесні створи,
      З яких на землю падає краса.

      Любуюсь всім, на цій горі стою.
      Красо одвічна, мій прадавній краю,
      Тобі вклоняюсь і тебе вітаю,
      Присвячуючи працю всю свою.

      2016р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Степ

      Степ – обсмалений чорним порохом,
      Степ – нині начинений залізом.
      А ти – один на один з ворогом,
      Що озброєний до зубів лізе.

      Скільки вистоїш, рік, місяць, добу.
      Втрачена міра, лишилось слово.
      Ворог вже втратив людську подобу,
      За прицілами лиш людолови.

      Вороже – смерте, що ти накоїв,
      Вороже – смерте, не схаменешся.
      Час зупинився. Разом з Москвою,
      Кровю святою вже захлинешся.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Думка скаче на схід

      І знов думка скаче до божевільного сходу.
      Аж туди, де в очі прискіпливо дивиться смерть.
      Назустріч вистріл, так, без попередження, з ходу,
      І вже серце розбите на друзки, і майже вщерть.

      Згинаю голову, волосся обпалене,
      Хтось сивобородий глядить за мною з вище.
      Колотиться серце в грудях наче шалене,
      А понад головою і рветься і свище.

      Втискаюся нижче. Чекаю слушного часу,
      Все одно осколок впинається у надбровю.
      Болі не чую. Підставляю долоні чашу,
      Пю, напиваюся своєю власною кров’ю.

      Знаю, що тут вмирають незалежно від сану,
      Так же незалежно від роду і від походжень.
      Ще згадую дітей, Наталю, Таню, Оксану,
      Внуків, вже народжених і ще ненароджених.

      І тут як ніде близька дорога до істини,
      Тут вже як ніколи гірко пахне свободою.
      Задихаюсь без кисню оглянутий з відстані,
      Дуже дивною постаттю сивобородою.

      Знов ціляють одне в одного людські юрмища,
      Глохну і молюся, та за всі гріхи каюся.
      Там той, сивобородий, чекає над урвищем,
      Ні, я ще не хочу, і раптом просипаюся.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Подивися вперед
      Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
      І по небу хмаринки поплили у далеч.
      А під ними земля, в небеса окаймлена,
      І ховається в обрії синьому Галич.

      Здійнялись догори чорні вежі і вишки,
      Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
      І забулось уже як пра діди опришки,
      Тут ціляли в панів зі своїх самопалів.

      І ще може колись, як буде в тім потреба,
      На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
      Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
      Тай піднімуть ще раз заіржавлений кріс.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Могили
      Ось Надвірна. Через гору
      Рідне село Бабче.
      Над ним цвинтар височіє,
      Там де серце плаче.

      Понад селом споконвічна
      Верхова дорога.
      Отут стану й подумаю.
      Що просити в Бога?

      За дитинством, вже далеким,
      Тугу в серці маю,
      Подякую йому за те.
      Що просить – не знаю.

      Подумаю – куди іти?
      Куди – не будь піду.
      Були тато, були мама,
      Не лишилось й сліду.

      Залишилось дві могили
      З сірими хрестами.
      Сяду, впаду тай посиджу,
      В узголів’ї в мами.

      Ген над селом височіє
      Вічна гора – Клива.
      Постаріла, задумалась
      Як голова сива.

      Попри цвинтар круто, круто
      Стежечка донизу.
      По ній стара зігнулася,
      Несе в’язку хмизу.

      Хрести сірі повтираю
      Та поправлю квіти.
      Ще могили не вмирають,
      Поки живі діти.

      2016р.

      Гора Клива находиться в Карпатському селі Бабче, де я колись народився.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ячменевий політ

      Коней що духу гоню,
      Не зупинить їх лет.
      Несу в своїх долонях,
      Красивих слів букет.

      Там де шумлять ячмені,
      Лиш зупиню свій біг.
      Своє натхнення з жмені,
      Кину до твоїх ніг.

      Де в полях пламеніє,
      Маків червоних кров.
      Ти боязко й не сміло,
      Взяла мою любов.

      Як тулилась до мене,
      То здавалось мені.
      Серце мов навіжене,
      Десь втекло в ячмені.

      Любов до небес летіла,
      Захвилював ячмінь.
      На вигинах твого тіла,
      Серця тремтіла тінь.

      Обом у ту мить здалося,
      І аж здивувались ми.
      Що поле своїм колоссям,
      Махнуло немов крильми.

      Летіло воно до неба,
      Немов велетенський птах.
      Я бачив в очах у тебе,
      Лиш здивування і страх.

      Буває таке так рідко,
      Може лиш раз в сто літ.
      Дивились ми на досвітку,
      На ячменів політ.

      1989р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Сонце в сні не снить…

      Чи серце кам’яніє у мені,
      Й не довгі залишилися вже дні.
      Чи то війна вселила в душу страх,
      Що вже не сходить більше сонце в снах.

      Сам у собі шукаю виправдань,
      Готовий вже за все платити дань.
      Та на олімпі знову сили зла,
      Вершать свої неправедні діла.

      Все загребущі руки загребуть,
      Вже й Україні бути чи не буть?
      Горбатого могила виправля,
      О розверзись під них сама земля.

      І чи душа від того відтерпить,
      Що не прийшлося краще їй пожить.
      А час біжить, його не зупинить,
      Та тільки сонце більше в сні не снить…

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Журна осінь

      З очей сльоза лишає слід,
      Яка сьогодні журна осінь.
      На сході хлопці гинуть досі.
      У грудях серце наче лід.

      За що такий страшний оброк.
      Минає ніч і знову жертви,
      Аж шість одразу хлопців мертвих.
      Зійшли до неба, до зірок.

      Проклятий час, холодний час.
      У ці холодні листопади,
      Ще скільки хлопців тут упаде.
      За злий, зачумлений Донбас.

      В Мойсея тупиковий путь.
      Немає миру – лиш примара,
      Немов ота холодна хмара.
      Мойсея люди проклянуть.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Душа тонка

      Душа така як ниточка тоненька,
      Лише торкнись – все відчуває вмить.
      Сльозою плаче Україна – Ненька,
      Душа в мені ридає і болить.

      Та що з того що в нелегкий час нині,
      Душа ридає та впадає в плач.
      Що не з тобою нині - на чужині
      сини твої – їх Матінко пробач.

      Що не кажи – та ніде правди діти
      Як є тепер, так було і колись.
      Сини твої мов не путьові діти,
      По всіх світах від тебе розбрелись.

      Та лиш не треба їх за те винити,
      Бо посварити б ворог нас хотів.
      Бо твою волю Ненько боронити,
      Ще всі вони повернуться з світів.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Мамина сорочка

      Мама шили сорочку мені,
      Були нитки і чорні й червоні.
      На білесенькому полотні,
      Мою долю тримали в долоні.

      Чорні нитки були муліне,
      А червоні були із акрила.
      Щоби доля любила мене,
      Щоби доля не була безкрила.

      Між червоним і чорним взяла,
      Й помережила ще голубою.
      Щоби доля щаслива була,
      Щоб світилася завжди любов’ю.

      Кольори і веселі й сумні,
      Все до себе вона приміряла.
      Щоби доля всміхалась мені,
      Щоби завжди в житті помагала.

      Мама шили сорочку мені,
      Наче долю мою гаптувала.
      На білесенькому полотні,
      Сину щастя вона дарувала.

      13 04 15р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Є ще…

      Є ще руки, щоб нести тобі квіти,
      Є серце, щоб любити тебе.
      Є ще очі, щоб тобою радіти,
      Поки світ цей чудовий живе.

      Є ще голос, щоб для тебе звучати,
      Хоч життя що стрімка течія.
      Є ще сила, щоб тебе захищати,
      Україно квітуча моя.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Літо минуло
      Ось літо пройшло, а ми ще не нагрілись доволі,
      Останнє тепло – не тепло, уже тільки омана.
      Вже гнізда порожні колишуть над шляхом тополі,
      Приміряють на себе сіру сорочку туману.

      Пронеслась землею остання печаль журавлина,
      Журавлиним крилом вже нам літо махає – прощай.
      У червонім багатті стоїть над рікою калина,
      А на землю паде калиновою кров’ю печаль.

      Поля засіріли осіннім туманом і луки,
      І без жалю з лісів падолист обриває крило.
      Птах – віщун прокричить уже близькість розлуки,
      Останнім капризом, дихне над землею тепло.

      Надвірна. Осінь1995р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Зима
      Зсушив траву мороз і вітер аж до сльоз,
      Земля впадає в сон. Заціпенілі ріки
      Уже не котять хвиль своїх. І звична річ,
      Краплинами падуть сніжинки на повіки
      І мариться очам палахкотлива піч.

      Зима мов бридка старість по світу швидко мчить,
      Уже біліє все у пополомі сніжній.
      І кожну мить погідну вшановувати вчить,
      Та в’яне наче цвіт світ доокола ніжний.

      2016р.

      ,



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Цінуй прекрасну мить
      Дні життя потоком вимиває,
      Та все скоріше вдалину несе.
      Непомітно вдалині зникає
      І зазвичай не збулося усе.

      Чергою минають пори року,
      Весна і літо, осінь та зима.
      Та про те не думай лиш до строку,
      Що більш назад звороту вже нема.

      Поки спомин ще бува відносить,
      Аж в ту далеку, вже захмарну вись.
      Де ходили в спопелілі роси,
      Де так прекрасно мріяли колись.

      Де тебе леліяли й ростили,
      І наливали в душу красоти.
      Там де крили набирались сили,
      Щоб десь летіть в незвідані світи.

      Поки осінь ще повільно жовкне,
      І ще земля піснями шелестить.
      Поки небо на пів слові змовкне,
      Тож ти цінуй свою прекрасну мить.

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Акуратно сад цвіте

      Акуратно сад цвіте,
      Стежечка до річки.
      Б’ється серце золоте,
      Ходять білі ніжки.

      Думка лине у політ,
      Смілий і високий.
      А всього шістнадцять літ,
      Цій голубоокій.

      Пелюсточки з квітки рве,
      І шепочуть губи.
      Слово всього лиш одне,
      Любить, Любить, Любить.

      Рве пелюстки й кожну мить,
      Все перед очами.
      Той, що входить в милі сни,
      Темними ночами.

      І летять немов би птах,
      Ті слова беззвучно.
      Десь миленький у світах,
      Може йому скучно.

      2001р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Підперли гори сині небеса
      Підперли гори сині небеса,
      Плаї, звори, високі полонини.
      І вкотре знов заманює краса
      До тих вершин – душа ще вище лине.

      Чого сюди бреду в ці чагарі,
      Себе питати сенсу вже немає.
      Природа рідна на самій горі,
      Мене приймає, обіймає, має.

      У мох шовковий сяду і замру,
      Природі душу розділю обапіл.
      Впіймаю в руки сонячну іскру,
      І стане серце -не холодний попіл.

      З природою я буду віч на віч,
      Мох піді мною як стара ряднина.
      І споглядати як приходить ніч,
      І любуватись як вмирає днина.

      І подивлюсь крізь ожиновий пліт,
      Як ніч сховає голубу палітру.
      Згори до низу у далекий світ,
      ПолЕтить погляд на орбіті вітру.

      А зовсім поряд велетенський жук,
      Малесеньку мураху взяв у клешні.
      Він завмирає на найтонший звук,
      І зразу видно – жук цей не тутешній.

      А вдалині, аж там де райські сіни,
      Де сам відлюдник хату стереже.
      Почервоніле наче плід осінній,
      І сонечко ховається уже.

      І скільки того золотого скарбу,
      Купаюся й втопаю у красі.
      Отак би взяв і накидав на гарбу,
      Тай ген повіз, щоб бачили усі.

      2015р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 4 | Рейтинг "Майстерень": 4

    25. Притомилися наші коні

      Втомилися наші коні,
      Затуманили роси даль.
      І наче сльози солоні
      Обпікає душу печаль.

      Крізь холодні осінні дні,
      Ллють воду розбиті глеки.
      А ми залишились одні,
      Мов білі старі лелеки.

      Вітер листя нЕсе зграю,
      Обрій в сизий туман паде.
      Не обіцяй тільки раю,
      Там солодко теж не буде.

      Минають, міняються дні,
      Спинить те ніхто не вміє.
      Лиш дивляться очі сумні,
      Лиш думка з того німіє.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Відлуння
      Ще відлуння далекої зірки,
      Кличе в ті калинові причілки.
      Де у травах живуть перепілки,
      Де крилечком торкаючись гілки,
      Вечорами зітхають вітри.

      І той спомин що часом не стерся,
      Знов донЕсе до мОйого серця.
      Тих очей синьоокі озерця,
      І в душі при відкриються дверці,
      І душа наче птиця злетить.

      Понесеться вона по простору,
      В ту весняну заквітчану пору.
      До Карпат, до батьківського двору,
      Де в піснях солов’їного хору,
      Зачарована стихне й замре.

      У батьківському дворі криниця,
      І підійде душа як годиться.
      І нап’ється святої водиці,
      І зайде до тієї світлиці,
      Де так довго вона не була.

      2014р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Я знову вдома

      Удалині залишились перони,
      Я знов в Надвірні. На тротуарний брук,
      Уже високі пожовтілі крони,
      Скидають листя із обвислих рук.

      Не віриться що я нарешті вдома,
      Що вже найважче закінчилось усе.
      І душу наче сила невідома,
      Здійняла і по вулицях несе.

      Відстані, дороги й станції,
      Колись усе минає у житті.
      І віють уже холодом дистанції,
      Чужі , далекі гори золоті.

      Душа летить над простором імлистим,
      І більше вже нікуди не спішить.
      А осінь облітає жовтим листям,
      А осінь так привітно шелестить.

      Надвірна



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Вчорашня митЬ

      В бездні ночі шепче хтось сердито,
      Намисто – листя вітер теребить.
      В чорній тіні на стіні розмита,
      Та, яку не хочеш розлюбить.

      В чорних ночах помирають весни.
      Опустіло гніздечко руде.
      Хоч кричи а хоч в долоні плесни,
      Та вона вже більше не прийде.

      Перетнеться ниточка, порветься,
      Не вслухайся у вечірній брук.
      Ні, вона вже більше не вернеться,
      Не озветься туфельки каблук.

      Більше вже вона не прошепоче,
      І нічим тобі не прошумить.
      І ніколи вже прийти не схоче,
      Та вона – твоя вчорашня мить.

      2015р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Ластівка

      Ластівка прилетіла до моєї хати,
      А я тую ластівку хочу запитати.
      Скажи мені ластівко, скажи мені пташко,
      Чи в далекій стороні було тобі важко.

      Ластівка хвилюється, крильцями тріпоче,
      Про далеку сторону говорить не хоче.
      Знаю, знаю пташечко, знаю моя люба,
      Комусь мила чужина, комусь вона згуба.

      Довелось мені в житті чужини пізнати,
      Мені теж про чужину важко споминати.
      Не хвилюйся ластівко, вий хатинку свою,
      Про далеку чужину знаєм вдвох з тобою.

      2015р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Земле рідна

      У моє надвечір’я вривається спомин знечівя,
      І журба дорогої землі, тягарем знов у серце паде.
      Та земля , від якої якось в далечінь відлетів я,
      Де над вечір червоним неоном палає полум’я руде.

      Далеким маревом вона мені являється у млі,
      Й так хочеться душі туди вернутися скоріше.
      Де хліб шумить на скибі чорної землі,
      Чомусь лиш там мені становиться світліше.

      Знов Бабче мариться мені, старе село,
      Де я родився й вчився жити змалку.
      Закрию очі – наче й віку не було,
      І самому себе стає мені чуть жалко.

      Думки немов дороги простяглись,
      Тримати тугу вічну – терпнуть руки.
      І те що є тепер, і що було колись,
      Життя у всесвіті всього лиш крихти муки.

      Я повернусь, до тебе ще устами притулюся,
      Ти не злякайся, я не прийду проститися.
      З чужих світів до тебе повернуся,
      Тобою рідна земле причаститися.

      2012р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Замри на мить
      Замри на мить
      Десь за горами
      Кидає сонце проміння золоте
      В морську глибінь.
      А небесами біляві хмари
      Несуть з собою тінь,
      І кидають згори
      Ту чорну тінь на плечі.
      Скоро вечір.
      Карпати, багряним майорять.
      За обрій упаде
      Вже сонце ясне,
      І квіти, що барвами горять
      В пітьмі погаснуть.
      Візьми кресало,
      І викреши вогонь.
      Хай полум’я горить
      На чорнім фоні
      Немов червоні коні.
      Замри на мить.
      Десь тихо, тихо
      Струмочок шелестить
      Про все на світі
      Тобі у вуха.
      Мовчи і слухай
      Аж поки упаде летюча зірка.
      Під хвилею думок
      Скупається душа.
      Знов стане голосна
      І чиста мов струмок.
      Так буде, аж поки вихор
      Закрутить метелицю
      Мов білу смерть,
      І все зруйнує вщерть.

      2015р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Я ніколи тебе не знайду

      Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
      Душа як провидця віщує недобру вість.
      Очі сміються а серце давно вже ридає,
      А руки мої обнімають самотність.
      Твоїм голосом тихо шепче листя зелене,
      В самоті марю тим що між нами було.
      Очі закрию, ти хилишся ніжно до мене,
      Губ твоїх я відчуваю тепло.
      Уява як скульптор ліпить плечі твої і груди,
      Так виходить що пам'ять сильніша за час.
      Я ніколи тебе, я ніколи тебе не забуду,
      Я ще досі танцюю останній з тобою наш вальс.
      Може в споминах цих моя доля мені дорікає,
      Все життя я ночами і сплю і не сплю.
      Підсвідомо здається, що десь там недалеко чекає,
      Та, яку все життя і кохаю й люблю.
      Дивне місячне світло все довкіл заливає,
      Наче дивна істота я до тебе стежками іду.
      Йду шукати тебе, хоч наперед напевне вже знаю,
      Що ніколи уже, що ніколи уже не знайду.
      Хтось зустріне мене, обійде, не подасть навіть виду,
      Розумію його, береженого бог береже.
      Знаю я що подібний тепер на сновиду,
      Та нічого з собою не можу зробити уже.
      Йду шукати тебе і купаюся в місячнім сяйві,
      Місяць сварить із неба, накликає на мене біду.
      Знаю добре, мої намагання всі зайві,
      Я ніколи уже, я ніколи тебе не знайду.
      1997р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Падав, падав дощ осінній
      Падав, падав дощ осінній,
      На дерев холодні тіні.
      На дахи – широкі шпальти,
      На газони, на асфальти.

      На галявини остиглі,
      На смерек високі шпилі.
      У гніздо порожнє чаплі,
      Дощ дрібні кИдає краплі.

      Довго небо сльозоточить,
      Вже й струмки дороги мочать.
      І пливуть, пливуть без черги,
      По воді листки – ковчеги.

      В калабані наче в плюхи,
      І в широкі капелюхи.
      І в долонь тонкі фужери,
      Воду ллють небесні жерла.

      Непогода геть приперла,
      Протікають краплі – перли.
      На пальто широкі плечі,
      В черевики й інші речі.

      На хати, стАйні і клуні,
      Проливає осінь нюні.
      Зяблу душу аж до щему,
      Пробирає дощ - нікчема.

      2016р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Ой не шуми вітре

      Ой не шуми вітре поки сонце світить,
      Дай мені сьогодні душу обігріти.
      Ой не хили вітре в полі трави - квіти,
      Дай душі досхочу налюбитись літом.
      Поки сонце ясне, поки літо гасне,
      Хай душа згадає що було прекрасне.
      Ой не шуми вітре, чи ж тобі не знати,
      Як душа щемлива тут зросла з зерняти.
      Ой не шуми вітре поки душа мріє,
      Не забери вітре у душі надії.

      2016р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Моя Вкраїна, ось і все що маю

      Моя Вкраїна, ось і все що маю,
      Її лиш щастя мариться мені.
      Її очима ніжно обнімаю,
      Усі, мені залишені ще дні.

      Вона свята, і світла і прекрасна,
      Найбільше в світі нею дорожу.
      І де б не був у світі, одночасно,
      До неї думкою іду, лечу, біжу.

      Її тепло за всякчас мене гріє,
      І біль її в мені завжди болить.
      І поки в тілі ще душа жевріє,
      Тобі я Ненько вірний кожну мить.

      Тепер лише для тебе хочу жити,
      Лише з тобою дальше хочу йти.
      Кого ж мені, як не тебе любити,
      Кого ж мені крім тебе берегти.

      Надвірна 2014 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Осінні вечори
      Скидають листя пелехаті явори,
      Поскрипують зістарені ворота.
      А ми обоє цілувались потай,
      Сповиті у осінні вечори.

      На паркані відсвічувалась тінь,
      Спадало з неба світло мармурове.
      І тихе шепотіння яворове,
      Немов старої баби шамотінь.

      У ті хвилини зупинявся час.
      І ми були на світі тільки двоє,
      І у повітрі густо пахла хвоя,
      Якою дихав вітерець на нас.

      У пізній час обоє віч на віч.
      І нам обом хотілося щоб довше,
      Ще шепотіло листя до підошви.
      Хоч би до ранку, хоч би цілу ніч.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Тінь

      Іду собі, піджак наопашки,
      Малий, ще юний, ще я дитинча,
      Несу зі школи складені книжки,
      У полотняній торбі на плечах.

      Іду собі, дорога ніг торкається,
      Горбата тінь услід за мною йде.
      А я з тією тінню граюся,
      Веду її. Чи хто кого веде?

      Іду собі, до тіні озиваюся,
      Але вражає тіні німота.
      Вона мовчить, і тільки ледь торкається,
      Правицею до мойого хребта.

      Іду собі, рука моя вагається,
      Впіймати тінь шукає все момент.
      Спинилася, до мене усміхається,
      Такий собі мовчазний комплімент.

      Спинилася,до мене мов прикута,
      Та ще й глузує, ну ти й грамотій.
      Тобі ж пора давно вже дома бути.
      Ну що ж, коли не квапишся, то стій.
      1978р. Бабче.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Пливуть човни
      Пливуть човни попід мости,
      По річці – Україні
      Пливуть човни а в них хрести,
      Мов крилонька чаїні.

      Невпинно в вічність плине час,
      Вже не верне ніколи.
      А після все, уже без нас
      Закрутиться по колу.

      Ніщо не зміниться. А суть.
      На цій земній тарелі,
      На вЕсну знову зацвітуть
      Зелені акварелі.

      Човни зникають вдалині,
      Відносять чорні тіні.
      Ми залишаємось одні,
      Без них осиротілі.

      2016р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Україні

      Приходить те що неминуще,
      Знов непокори дух росте.
      Що ще не вмер, що я живу ще,
      Лиш богу дякую за те.

      Хай не до радості сьогодні,
      Коли війни шалений гам.
      Ти виповзаєш із безодні,
      В якій так довго була там.

      Твоє минуле як могила,
      З того болота – трясини.
      Встає до бою нова сила,
      На бій стають твої сини.

      У цей кровавий вік космічний,
      Ти оживеш на тому тлі.
      Будеш красива, сильна, вічна,
      Щасливою на цій землі.

      2014 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Сон
      Людськими голосами ніч шепоче,
      Насниться сон, а серце й раде грі.
      Біленький Ангел крильцем затріпоче,
      І посміхнеться тільки угорі.

      Там тепло і пахнуть квіти п’янко,
      Хоч бери й на хмарці поселись.
      Там і тепер бубнявіють пуп’янки,
      Як в тій весні, що жили ми колись.

      Тут осенить, вже вітер в вікна свище,
      Ось, ось розірве в сні тоненьку нить.
      А десь там над хмаркою ще вище,
      Оте квітіння буйне не спинить.

      Там у сонця пуповина срібна,
      Там проміння зіткане із мрій,
      І тепла бери скільки потрібно,
      Охололе серце відігрій.

      Там живе семиколірна птиця,
      Птиця щастя, і в останню мить.
      Може ще й вона тобі присниться,
      Може ще на землю прилетить.

      2016р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Таїнство вогню

      Завмерло таїнство в червоній грані,
      На подихи останні око зрить.
      Отак життя, що все палає зрання,
      Надвечір лиш тихенько догорить.

      Замре вогонь, обпаде листя з віт,
      Таке життя, у нім усе не просто.
      Лише душа безсмертна і цей світ
      залишаться, немов самотній острів.

      І буде так, аж до поки одначе,
      Сумна душа засяє наче німб.
      Ще прийде хтось і юний і гарячий,
      І знов вона поселиться у нім.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Повертайся сину
      На чужині швидко літа пробігають,
      На чужині гірко, те усім відомо.
      Повертай додому я тебе благаю,
      Повертай додому, повертай додому.

      Посивіла вдома матінка старенька,
      Притомились очі сина виглядати.
      Повертай додому, повертай скоренько,
      Не гоже старенькій потайки ридати.

      На чужині важко знаю, знаю сину,
      В світі так ведеться, рветься там де тонше,
      В матінки без тебе в грудях серце стине,
      І не світить сонце у рідне віконце.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Диво птиця

      Люба дитино, ти поглянь, подивися,
      Отам за межею якраз.
      На тому кущі поселилася птиця,
      Я такої не бачив ні раз.

      На птиці отій золоте диво – пір’я,
      Як дрібно воно мерехтить.
      Немов в небесах пролітало сузір’я,
      І на ній зупинилось на мить.

      Як дивно отам засіяли околи,
      Ти люба дитино дивись.
      Такого уже не побачиш ніколи,
      Як полетить та птиця у вись.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Джерельце

      У долині під горою б’є джерельце,
      Синьооке і нестримне наче серце.
      Невгомонне, голосисте мов дзвіночок,
      Одягло на голову з трави віночок.

      До джерельця стежечка прим’ята,
      Пахне доокола рута – м’ята.
      А воно все пісеньку співає,
      Та напитися водиці зазиває.

      Не змовкає, оживає знову,
      Ти почуй, почуй його розмову.
      Ти почуй прохожий, зупинися,
      В синьооку душу задивися.

      2003р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Україно моя

      Мені приснилась ніч, із зорями пів неба,
      Осінній падолист, і десь далеко я.
      Ти кликала мене, а я спішив до тебе.
      До тебе я спішив, Україно моя.

      До тебе я спішив, в обійми світанкові,
      І серце розривали солодкі відчуття.
      Колись ти серцю дала надії і любові,
      Які несло воно через усе життя.

      Від тебе я пішов, із тих садів квітучих,
      І спомини про них, не зміг збороти час.
      Зігрів мене в світах.вогонь твій неминучий,
      Який в моєму серці, ні разу не погас.

      Лунала ще з дитинства, твоя далека пісня,
      Ним кликала мене знедолена земля.
      Я повернусь тепер, я повернусь опісля,
      Я так тебе люблю, Україно моя.

      Львів.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Подивися вперед

      Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
      І по небу хмаринки поплили у далеч.
      А під ними земля, в небеса окаймлена,
      І ховається в обрії синьому Галич.

      Здійнялись до гори чорні вежі і вишки,
      Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
      І забулось уже як пра діди опришки,
      Тут ціляли в панів із своїх самопалів.

      І ще може колись, як буде в тім потреба,
      На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
      Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
      І піднімуть ще раз заіржавлений кріс.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Солодка біль

      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Іди із моїх весен, з мого літа,
      Тобою дай мені переболіти.

      Іди від мене в цю пору мою осінню,
      Іди від мене не лишайся тінню.
      Ти більше не заводь мене в безвихідь,
      Дозволь мені тобою вже не дихать.

      Солодка боле, мого серця римо,
      Зі мною ти завжди була незримо.
      Поплач в мені, поплач і одболи,
      Потім забудь що разом ми були.

      Ти більше не моя, ти не моє терпіння,
      Тепер під неба голубим склепінням.
      Тебе на все від себе відокремлю,
      Ти над землею будь, я опущусь на землю.

      Тепер без мене будь, солодкий боле мій,
      Тепер мене забудь, вертатися не смій.
      Життя було таке, що далося взнаки,
      Все ж не жалію я нітрохи все – таки.

      Солодкий болю мій,забудь мене, забудь,
      На цій святій землі ти з кимось іншим будь.
      Попутчиків тобі багато є довкола,
      Забудеш ти мене, а я тебе ніколи.

      Не скажу що з тобою, час пройшов бездумно,
      Не скажу що було мені з тобою сумно.
      Та вже не буде сліз, солоного дощу,
      І в своє серце більше, тебе я не впущу.

      Іди від мене геть солодка боле,
      Не повертайся спомином ніколи.
      Серце має вже з тобою межі,
      Ти мені вже більше не належиш.
      2005р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Осіннє

      Тісніше сплітаються пальці,
      І очі, знайомі такі до знемоги.
      А листя танцює в останньому вальсі,
      І падає, падає тихо під ноги.

      Дихає осінь і подихом вітру,
      Розриває тонку павутини вуаль.
      Впитують очі осені ніжну палітру
      Щоб печаль не вселялась натомість і жаль.

      Гублять губи слова - розмова без теми,
      Зупиняється час, зупиняється світ.
      Квітом холодним цвітуть хризантеми,
      І останні, осипають по осені цвіт.

      Радію,що прожите життя недаремно,
      Думка – вітер, десь далеко гайне.
      Ти щось говорила, усміхалася чемно,
      А душа, а душа цілувала мене.

      2014 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Вічність

      Я тихо торкаюся душі. Холодно.
      Її душа чомусь холодна на дотик.
      Ще заглядаю в очі заодно.
      Зелені, з відтінками жовтого.

      Ні , вона молода. Вона не вмирає,
      Очі світяться, наче очі вовчиці.
      І своїх жертв сама вибирає,
      Вона молода, ще тільки вчиться.

      Я відчуваю її холодний погляд,
      Нічого з собою не можу зробити.
      Підкоряюся, залишаюся поряд,
      Залишаюся поряд із нею жити.

      Ми ще могли би розійтися врізнобіч,
      Як би попросив, то вона б відпустила.
      Та тепер тільки уже вся в тому річ,
      Що я не хочу. Просити несила.

      Я більше не вірю у випадковість,
      І хочу щоб було все правдиво.
      Скоріше у неї така спадковість,
      В ній в наслідство передалося диво.

      Вкотре заглядаю в її дивні вічі,
      Здається що в них утонула перлина.
      Я з нею переживаю вічність,
      Бо вічність з нею кожна хвилина.

      2015р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Не чекай поради
      Не чекай поради , що робити,
      І життя прожити не спіши.
      Не люби, як можеш не любити,
      Не говори про те, і не пиши.

      У житті, як в лабіринті тому,
      Де можна йти й нікуди не прийти.
      Якщо можеш, не люби до втоми,
      Якщо можеш, не люби до сліпоти.

      Якщо любов не як весняна злива,
      Як не така , що дальше вже не мож.
      Живи собі і так , і будь щаслива,
      І лишній раз серденько не тривож.

      Бо любов це не якась екзотика,
      Любов – на серці шрами і сліди.
      Любов – коли здригаються від дотику,
      Любов – межа від щастя до біди.
      Надвірна.1992р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Зоря нічна

      Не спиться, вийду з хати в двір. Чому ночами,
      Ти наче привид перед моїми очами.
      Зорею ясною заглядаєш в вікно,
      І воскресаєш те що так давно було.

      Як в дзеркало, на ту зорю з небес дивлюся,
      Так, наче я її утратити боюся.
      Боюся щоб ще раз не повторились,
      Помилки ті що вже були колись.

      Той спомин через роки в сьогодення,
      Вертає те, за що нема прощення.
      І та зоря що через вікна заглядає,
      То погляд твій, що за минуле докоряє.

      Чому, коли пливуть по небу хмари,
      Зорю сховають, та душа тобою марить.
      Чи я несу через життя своє земне
      Те світло, що з очей твоїх осяяло мене.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Людина літня
      Людина літня мов мале дитя,
      Їй що небудь нового вічно треба.
      Їй хочеться від звиклого життя,
      Злетіть над хмари – де доокруж небо.

      І знов злітає думка наче птах,
      І живить серце ще якась надія.
      Ще хочеться блукати по світах,
      Тинятися в незбутніх давніх мріях.

      Вона уже пізнала що життя,
      Є в неї найдорожчим божим даром.
      Вслухається в своє серцебиття,
      Чекає те, що прийде незабаром.

      І вже не виставляє напоказ,
      Якщо в житті ще щось нове відкриє.
      Для неї лиш душа дороговказ,
      Душа – вовчиця, що на місяць виє.

      Людина літня йде десь крізь туман,
      Вдивляється у непрозорі скельця.
      Вона пройшла крізь правду і обман,
      Звіряючи лише удари серця.

      2015р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    53. Ти говори

      Ти говори, ти говори,
      А я затихну, занімію,
      І перервати не посмію
      Тебе. Мою надранню мрію,
      Мою незвершену надію
      Далеку. З юної пори.
      Ти говори, ти говори.
      Я буду слухати твій голос,
      І наче сто зерновий колос,
      Душа здійметься догори.
      Ввіллється в душу нова сила,
      Тією піснею що мила,
      І новий пил і нові весни,
      І фіолет очей небесний,
      І я втону до решти в нім.
      Ти говори, я маю право,
      Ще осяйнутись золотаво,
      Мов сонцем, поглядом твоїм.

      2016р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Дай мені сонця

      Дай мені сонця, я вдовіль нап’юся
      І тіло зігрію.
      Дай мені крила, я в вись піднімуся,
      І в небі помрію.

      Я вітер впіймаю, злечу наче сонце,
      Над гори ся здійму.
      Зірками – дощами порушу твій спокій,
      Упаду, обіму.

      Впаду, притулюся у ніжність огорну
      Тебе моя мила.
      І буду любити таку неозорну,
      Допоки є сила.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Останнє листя

      Скидають вже на землю жолуді
      Дуби столітні – осені еліта.
      Випливає тихо по воді,
      Жовте листя з бабиного літа.

      Серце поки осінню хмільне,
      Вже в акурат покошена отава.
      Та скоро літо бабине мине,
      Прийде пора холодна і сльотава.

      Спливає осінь ворохом думок,
      І душу у польоті не спинити.
      І серце не закрити на замок,
      Йому як завше хочеться любити.

      А по небі хмаронька летить,
      Над землею виснуть сірі тіні.
      Останнє листя вітер лопотить,
      Вдихає в душу подихи осінні.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. До мене в сни приходила любов

      До мене в сни приходила любов,
      Ранесенько,ще всі довкола спали.
      По жовтім листю що з дерев опало,
      До мене в сни приходила любов.

      Ми з нею залишалися у двох,
      Вона питала як мені живеться.
      Дивилась так,що аж щеміло серце,
      Ми з нею залишалися у двох.

      Вона на тебе схожою була,
      Кудись мене вела за руку взявши.
      Хотіла залишитися на завше,
      Вона на тебе схожою була.

      Подумати ти можеш казна – що,
      Чи що було,чи не було між нами.
      Ніхто ще поки не керує снами,
      Подумати ти можеш казна – що.

      Чи то направду отаке було,
      Чи тільки сон,всього така дрібниця.
      Це буде наша з нею таємниця,
      Чи то направду отаке було.
      2002р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Зазираю
      Поки миготить ще життя,
      А воно не дається двічі.
      Наче в своє майбуття,
      Зазираю у осені вічі.

      За хвилею того туману.
      Зазираю що там за межею,
      Чи світлого злота омана,
      Чи небо покрите іржею.

      Хоч знаю що справа мізерна,
      У вікнах прозорого слова.
      Зовсім не лишилося зерна,
      Одна легковійна полова.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Є в грудях камінь

      Є в грудях камінь, що зоветься серце,
      Воно гримить, і стукає й шкребе.
      Воно уже перелюбило все це,
      І день і ніч, і землю і тебе.

      Йому уже у грудях стало тісно,
      Йому високі сняться міражі.
      Де ті краї незвідані, і звісно,
      Ті береги далекі і чужі.

      Його любові ні кінця ні краю,
      Вже мов Ікар воно б летіло в світ.
      О серце бідне, що ж тебе караю?
      Чому тебе не відпущу в політ?

      2015р.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Ти дорікай мені , ти дорікай

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Що вийшло все не так як ми хотіли.
      І що роки так швидко пролетіли.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Якщо я навіть від жалю заплачу,
      Твої слова я всі тобі пробачу.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      За те що натерпілася доволі,
      Що я не зміг змінити наші долі.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Якщо я й завинив перед тобою,
      Я ще любов’ю біль твою загою.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай,
      За те що я завжди тобою марив,
      І що любов’ю світ тобі захмарив.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Ти дорікай мені , ти дорікай.
      Нехай слова твої мене ще мучать,
      Біль від любові завжди неминуча.
      Ти дорікай мені , ти дорікай.

      Надвірна 2010р.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Мамина сорочка

      Мама шили сорочку мені,
      Були нитки і чорні й червоні.
      На біленькому полотні,
      Мою долю тримали в долоні.

      Чорні нитки були муліне,
      А червоні були із акрила.
      Щоби доля любила мене,
      Щоби доля не була безкрила.

      Між червоним і чорним взяла,
      Й помережила ще голубою.
      Що би доля щаслива була,
      Щоб світилася завжди любов’ю.

      Кольори і веселі й сумні,
      Все до себе вона приміряла.
      Що би доля всміхалась мені,
      Що би завжди в житті помагала.

      Мама шили сорочку мені,
      Наче долю мою гаптувала.
      На біленькому полотні,
      Сину щастя вона дарувала.

      1986р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Приходила любов

      До мене в сни приходила любов,
      Ранесенько, ще всі довкола спали.
      По жовтім листю що з дерев опало,
      До мене в сни приходила любов.

      Ми з нею залишалися у двох,
      Вона питала як мені живеться.
      Дивилась так, що аж щеміло серце,
      Ми з нею залишалися у двох.

      Вона на тебе схожою була,
      Кудись мене вела за руку взявши.
      Хотіла залишитися на завше,
      Вона на тебе схожою була.

      Подумати ти можеш казна – що,
      Чи що було, чи не було між нами.
      Ніхто ще поки не керує снами,
      Подумати ти можеш казна – що.

      Чи то направду отаке було,
      Чи тільки сон, всього така дрібниця.
      Це буде наша з нею таємниця,
      Чи то направду отаке було.

      2005 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Розлука

      Не була моя доля доброю,
      Мов сухим листком, мною микала.
      Синьоока любов з за обрію,
      За собою вічно кликала.

      Приходила ночами, пізно,
      Без оклику і без стуку.
      І ласкава, і ніжна, і грізна,
      Синьоока моя розлука.

      І клялася любити вічно,
      До кінця, до смерті, до скону.
      Заглядала мені у вічі,
      Немов на святу ікону.

      Світлом своїм сердечним,
      Мене на хресті розпинала.
      Мить та була безкінечна,
      Так довго вона не минала.

      Все прощала мені на світі,
      І гріхи мої і образу,
      В сині очі манила як в сіті,
      Святіші, від святої із образу.

      Скрізь за мною вони ходили,
      Очі ті, мов западня, мов яма.
      До гріха мене доводили,
      Як пра Єва колись Адама.

      Вечорами вона пришивала,
      До сорочки відірвані ґудзики.
      І пісні для мене співала,
      Так тихо, просто, без музики.

      Біля мене ходила рядом,
      І ніколи не ревнувала.
      Лиш синьооким поглядом,
      Із дороги мене збивала.

      А коли я ховався в хаті,
      Закривався за чорні двері.
      Сині очі її пулькаті,
      Між рядками були на папері.

      І тільки в дні високосні,
      Зі мною вона не жила.
      Тоді мов смола на сосні,
      Кров остивала в жилах.

      Не була моя доля доброю,
      Мов сухим листком мною микала.
      Синьоока любов з за обрію,
      За собою вічно кликала.

      2001 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Чекаю
      Я давав тобі серця тепло,
      Я писав тобі білі сонети,
      Увесь час, скільки часу було.
      Тож скажи чи ще любиш мене ти.

      Я носив тобі неба блакить,
      Світла хвиля поки не минула,
      Буду нести допоки нам жить.
      Тож скажи чи мене не забула.

      Все ділюся з тобов добротою,
      Я із твого життя не зникаю.
      Біля тебе тихенько постою,
      І надіюсь, чекаю, чекаю.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Сині погляди

      Рожеві хмари угорі,
      І очі, очі – якорі,
      Мене до першої зорі,
      Не відпускали.
      І сині погляди з під вій,
      Мені навіювали мрій,
      Ногам наказували – стій,
      І ноги мої застигали.

      І не подітися ніде,
      А серце в грудях аж гуде,
      Я вже не знаю що буде,
      Пульсує в жилах кров гаряча.
      А погляд б’є мене у прах,
      І та усмішка на губах,
      І красота така, аж страх,
      Очам те бачить.

      Стискає погляду петля,
      І захиталася земля,
      І мов на крилах журавля,
      Душа злетіла.
      За нею я іду на зліт,
      Вже піді мною цілий світ,
      І серце наче динаміт,
      Зриває тіло.

      2011 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Дощами пролилась осінь

      Дощами срібними пролилась осінь,
      І облітає, облітає жовтий лист.
      Пройшли роки а ми обоє й досі,
      Не налюбились і не набулись.

      Роки, немов дощами тими змиті,
      Перемололи дні життя млини.
      А я щодня, щоночі і щомиті,
      До тебе все летів із далини.

      Як часто у вечірню пору, пізно,
      Ти наче щастя марилась мені.
      Чомусь життя розводить нас порізно.
      Ти десь там, а я на чужині.

      І не лечу уже як білий лебідь,
      Душа жевріє в тілі наче тінь.
      Вже тільки очі обнімають небо,
      Вже тільки думка лине в далечінь.

      Та те, що було серцю миле й любе,
      Не раз згадає ще душа моя.
      І поки зовсім не пошерхнуть губи,
      Твоє ще шепотітиме ім’я.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Прийди ще раз

      Себе я назавжди тобі віддаю,
      Всього віддаю до останнього грама.
      Ти заглянь у занедбану душу мою,
      Моїх губ доторкнися вустами.

      Серцем тебе я з усіх вибираю,
      Ти ж тільки до мене являєшся снами.
      А я догораю, а я помираю,
      І холод все більше, холод між нами.

      Стали холодною пасткою ночі,
      Капають сльози, ридаю, ридаю.
      Уже виглядати стомилися очі,
      А я виглядаю, тебе виглядаю.

      Життя опустіло і вже так здається,
      Що з неба на голову падає стеля.
      Піснею більше минуле уже не вернеться,
      А попереду самотності чорна пустеля.

      2000р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Молодість

      Сам себе питаю я,
      Де ділась молодість моя.
      По Сибіру, по Росії,
      Роки свої я розсіяв.

      Залишились золотії,
      В білих сопках Якутії.
      В Якутії та в Тюмені,
      Залишили роки мене.

      Там сходив я всі дороги,
      Там студив біленькі ноги.
      Там в холоднії морози,
      Вимерзали мої сльози.

      2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Дорога по колу

      Ти ідеш, я так же іду,
      Ми обоє ідемо по колу.
      Чи на щастя чи то на біду,
      Ми не зійдемось ніколи.

      Ми вічно в дорозі, напевно тоді,
      Ми ніколи не будемо вдома.
      Ми ідемо, а що впереді,
      Нам не відомо.

      Ти не знаєш, я так же ні,
      Лиш дороги, вокзали, перони.
      Нас обох зустрічають тільки одні,
      Чорні ворони.

      Вічно нас доля в дорогу веде,
      Від того домашнього раю.
      І знову ти вибираєш мене,
      І знову я тебе вибираю.

      Світяться вікна далеко у млі,
      Я знову не знаю де ти.
      Мабуть живуть так на грішній землі,
      Тільки поети.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Поезія

      Високе слово, висока крапка,
      Поезія душка, поезія лапка.
      Ти красива, ти красива,
      Хоч не вір, а хочеш вір.
      Ти красива , так красива,
      Так, що я утратив зір.
      Ось ти вся пере до мною,
      Ось я слухав, ось я чув.
      За тобою, неземною,
      Піднімаюся й лечу.
      Чую силу твого слова,
      То змовкаю. то кричу.
      То як хвиля вибухова,
      Піднімаюся й лечу.

      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Чуєш брате

      Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
      Треба Україну нашу захищати.
      У важку годину, та в нелегкий час,
      Хто ж її захистить братчику крім нас.

      Залиши всі справи, брате мій, ходи,
      Захистить країну нашу від біди.
      Станемо до бою зранку до зорі,
      Щоб спокійно спали наші матері.

      Станемо з тобою ми удвох до бою,
      Тай за ясне небо, що над головою.
      Станемо до бою ми за землі наші,
      Що би не гриміли нам ворожі марші.

      Станемо до бою об руку рука,
      Захистить країну, доля в нас така.
      Й не будемо долі іншої шукати,
      Бо у нас єдина Україна – мати.

      2014р.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Вечір в Карпатах

      Червоне сонце знемагає,
      Паде в сосновий закуток.
      А ніч на сосни одіває,
      Туман як пуховий платок.

      Падуть на трави мокрі роси,
      Десь з вітром шепчуться гаї.
      Колосся золотоволосе,
      Схиляє голови свої.

      Заглянув місяць у Карпати,
      І все довкіл немов в раю.
      Довкола всі лягають спати,
      Лиш я задумавшись стою.

      Питають, що тобі не спиться?
      А я лиш думаю своє.
      Чекаю ту що часто сниться,
      Що спати часто не дає.

      Її чекатиму до ночі,
      Надій уже пройшла пора.
      Нема, лиш тільки дурить очі,
      У темноті якась мара.

      1980р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Журавлі
      Летять по небу журавлі,
      Весни і літа вісники крилаті.
      Закохані у трави на землі,
      У ліс , у небо у гніздо на хаті.

      Як добрі душі линуть птахи ті,
      У зіпнуті туманами намети.
      Вони миліші їм як в висоті,
      У небесах незвідані планети.

      Вони летять де трави у полях,
      Де жде гніздо лелече біля дому.
      Як віднайти важкий до дому шлях,
      Лиш журавлям та господу відомо.
      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Осінні вечори

      Скидають листя пелехаті явори,
      Поскрипують зістарені ворота.
      А ми обоє цілувались потай,
      Сповиті у осінні вечори.

      На паркані відсвічувалась тінь,
      Спадало з неба світло мармурове.
      І тихе шепотіння яворове,
      Немов старої баби шамотінь.

      У ті хвилини зупинявся час.
      І ми на світі були тільки двоє,
      І у повітрі густо пахла хвоя,
      Якою дихав вітерець на нас.

      У пізній час обоє віч на віч.
      І нам обом хотілося щоб довше,
      Ще шепотіло листя до підошви.
      Хоч би до ранку, хоч би цілу ніч.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Туман
      Над річкою туман білим димом,
      Нам прийшлося разом іти мимо.
      Обрій заховався за туман у далині,
      Ти з під лоба посміхалася мені.

      Зорі капали із трав росою,
      Ми обоє любувалися красою.
      Соловей співав в кущі калини соло,
      Замовкало у цю мить все довкола.

      Солов’їна пісня линула у вись,
      Наші руки у єдине заплелись.
      І злилися у єдине наші губи,
      І все було таке прекрасне й любе.

      Зник над річкою туман, все минуло,
      І можливо ти ті миті вже забула.
      І спомини про те тебе вже не тривожать,
      Ти забула, тільки я забуть не можу.

      І приходить мені в сни одне й те саме,
      Білим димом все пливе туман над нами.
      Наші ноги обросили зорі – роси,
      Я ромашку заплітаю в твої коси.

      Ми обоє стоїмо у снах до рання,
      Час минає і прийде пора прощання.
      Твої очі посміхаються щасливо,
      І просипаються вже птиці галасливі.

      1980 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Я видумав тебе

      Я видумав тебе, мої думки зухвалі,
      Дали тобі красу, і світло і тепло.
      Мене манила ти за обрієві далі,
      Таких як ти на світі ніколи не було.

      Я дав тобі як бог, хорошу, добру душу,
      Краси не описати, якою стала ти.
      До смерті я тепер тебе любити мушу,
      Тепер завжди тебе я мушу берегти.

      При зустрічі моя до тебе думка лине,
      Із тисяч лиш одну тебе я впізнаю.
      І помисли мої, і серце соколине,
      Лише одній тобі, тобі я віддаю.

      Хтось скаже що в житті я не набув нічого.
      Хтось скаже що життя я даром змарнував,
      Що в мене не було нічого дорогого,
      Не вір, бо я тебе в житті своєму мав.

      Мою любов, недобрий позір косий,
      Не розіб’є як глиняний збанок.
      З своїх віршів і слів різноголосих,
      Я все життя сплітав тобі вінок.

      1998р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Ой що то за мара

      Ой що то за мара, там де чорна хмара,
      Ой чи хто ж то знає, що це там літає.
      Чи то чорний ворон в небі знемагає,
      Чи орел крилами до сонця сягає.

      То не чорний ворон в небі знемагає,
      Не орел крилами до сонця сягає.
      То мою душечку попід хмари носить,
      То моя душечка до бога ся просить.

      А бог мою душу до себе не бере,
      В небо не пускає ще й різкою пере.
      Каже, тобі душе в небо ще зарано,
      Ще вертай на землю, лічи свої рани.

      Повертайся душе ще до свого краю,
      Ще для тебе місця я не маю в раю.

      2002р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Я ніколи тебе не знайду

      Згадка без жалю то в холод то в жар кидає,
      Душа як провидця віщує недобру вість.
      Очі сміються а серце давно вже ридає
      А руки мої обнімають самотність.

      Твоїм голосом тихо шепче листя зелене,
      В самоті марю тим що між нами було.
      Очі закрию, ти хилишся ніжно до мене,
      Губ твоїх я відчуваю тепло.

      Уява як скульптор ліпить плечі твої і груди,
      Так виходить що пам'ять сильніша за час.
      Я ніколи тебе, я ніколи тебе не забуду,
      Я ще досі танцюю останній з тобою наш вальс.

      Може в споминах цих моя доля мені дорікає,
      Все життя я ночами і сплю і не сплю.
      Підсвідомо здається, що десь недалеко чекає,
      Та, яку все життя і кохаю й люблю.

      Дивне місячне світло все довкіл заливає,
      Наче дивна істота я до тебе стежками іду.
      Йду шукати тебе, хоч наперед вже знаю,
      Що ніколи уже, що ніколи уже не знайду.

      Хтось зустріне мене, не подасть навіть виду,
      Розумію його, береженого бог береже.
      Знаю я що подібний тепер на сновиду,
      Та нічого з собою не можу зробити уже.

      Йду шукати тебе і купаюся в місячнім сяйві,
      Місяць сварить із неба, накликає на мене біду.
      Знаю добре, мої намагання всі зайві,
      Я ніколи уже, я ніколи тебе не знайду.

      2007р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Журавлина пісня

      Опадає листя з тополини,
      Журавлі збиваються у клини.
      Відлітають журавлі у сині далі,
      Залишають тільки крики – жалі.

      Журавлики мої ви не баріться,
      Весною по скоріше поверніться.
      Покличе вас додому хай надія,
      За рідною землею ностальгія.

      Ви вертайтеся журавлики додому,
      На чужині не солодко нікому.
      Повертайтеся журавлики до хати,
      Україна буде вас чекати.

      Відлітають журавлі до моря,
      Тай курличуть з радості чи з горя.
      Начебто мене з собою взяли,
      Дуже серце моє схвилювали.

      Журавлі мені крилом махають,
      Вдалині за обрієм зникають.
      Вдалині ховаються в тумани,
      І від того серце моє в’яне.

      Вслід журавлям у небо придивляюсь,
      Ні журавлі , я з вами не прощаюсь.
      У душі одне лише бажання,
      Щоб була ця зустріч не остання.

      Парище 2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Навіщо

      Ти задуми свої звершила,
      Ти забрала усе що було.
      Лиш мене ти мені лишила,
      Ти забрати мене забула.

      А я залишився один,
      Я без тебе ніяк не звикну.
      Уже падаю в бездну годин,
      І скоро зі світу зникну.

      Ти мені відповіла – ні,
      Може вийшло так зопалу.
      Уже гаснуть мої вогні,
      Дотліваю – стану попелом.

      Ти мене сироту згубила,
      І тепер я тобі – навіщо.
      А клялася колись – любила,
      А клялася колись – по вічно.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Дві дороги життя не пройти

      Дві дороги життя не пройти,
      за надмірні бажання розплата.
      Завела мене доля в світи,
      А душа залишилась в Карпатах.

      Там де мрії шаліли любов’ю,
      І зітхали вітри солов’ями.
      Рідний краю, душа із тобою,
      Залишилася понад плаями.

      Там душі говірливо і шумно,
      Де росли ми й раділи мов свічі.
      Мені ж в світі самотньо і сумно,
      І заглядає туга у вічі.

      Вже надії нема й сподівання,
      Навіть сонце сховалося в хмарах.
      Залишилась надія остання,
      Тай надія та наче примара.

      Доле моя, що би ти почула,
      Хочу крикнути як можна, дуже.
      Щоб ти серце розрадила чуле
      Щоб до мене не була байдужа.

      2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Тримаймося

      Тримаймося сьогодні якомога,
      Прийшла пора творити Україну.
      Вже недалеко наша перемога,
      А після сад відродимо в руїнах.

      Іде війна жорстока і безлика,
      Сьогодні ще пісні співаймо ратні.
      Ми Українці – нація велика,
      Ми свої землі захистити здатні.

      Вже на друзки розбиті миру чаші,
      І попереду ще війни дорога.
      А з небес сьогодні предки наші,
      Дивляться на нас очима Бога.

      Війна єднає нас, а що ще буде?
      Коли минуться всі оті напасті.
      Ще заживемо ми в свята і будні,
      Отак як треба,лиш у мирі й щасті.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Намалюй мені літо

      Намалюй мені літо золотим олівцем,
      Намалюй джерело що тече під скалою.
      Намалюй мені гори що пахнуть смолою,
      Намалюй полонину з терпким ялівцем.

      Намалюй мені стежку якою я піду,
      Намалюй мені ще засмагаючі плечі.
      Намалюй мені очі щасливі в малечі,
      Що ласує собі в черешневім саду.

      Намалюй мені очі, щоб веселі й живі,
      Намалюй мені ти ту чарівну мережку.
      Що під ранок завжди за навішує стежку,
      І сльозою – росою блистить на траві.

      Намалюй мені землю, на якій я стою,
      Намалюй мені бджілку на квітці полину.
      Намалюй мені серце що бє без упину,
      Намалюй, намалюй мені душу свою.

      Намалюй мені вітер що повітря несе,
      Намалюй мені небо яким я нап’юся,
      До якого щасливим колись доберуся,
      Ти візьми й намалюй, намалюй мені все.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Напиток

      Я напиток. Ти його будеш пити,
      Сьогодні, завтра, може відтак.
      І не пробуй мене купити,
      Будеш пити мене за так.

      Я напиток, той якого не купиш,
      Я та що запросто знесе дах.
      Як попробуєш то й полюбиш,
      Я настояна на медах.

      Пий до дна мене із чарки чи кварти,
      Ти забери мене в свої сни.
      Я є та яку пити варто,
      Я та, що немає ціни.

      Я буду, назавжди тобою стану,
      От ти лиш тільки мене відпий.
      Я у венах твоїх розтану,
      Щоб без мене вже був нічий.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Свічадо

      Видно доля у мене така,
      Що не треба її обирати.
      Я приріс до вас рідні Карпати,
      Як висока смерека гінка.

      Тут душа моя рине у вись,
      Тут глибоке прадавнє коріння,
      Залишили оті покоління,
      Що до мене ще жили колись.

      А життя то не фокус, не трюк.
      І тримаю я давнє свічадо.
      що би потім не вмерти від чаду,
      Світла того не випущу з рук,


      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Вірші

      В моїй душі вірші ночують,
      Затиснуті в грудях обручами.
      І я тепер свої вірші чую,
      Я більше не сплю ночами.

      І мозок мій все формує рими,
      То для мозку робота до скону.
      А довкола поезії море незриме,
      Море я якому я тону.

      А з грудей моєї душі – труни,
      Піднімаються слова , літають колами.
      І грають мелодії струни,
      Люди вмирають – вірші ніколи.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Зійде зоря

      У пізній час вечірньої пори,
      Коли земля дивує тишиною.
      Зійде зоря з за синьої пори,
      Зависне й загориться наді мною.

      Я замру тим світлом обіймлений,
      Її побачу вдалині високо.
      Вона сумна, так дивиться на мене,
      Зорям теж буває одиноко.

      Світи небесна зіронько моя,
      Світи, і хай не гріє світло твоє.
      Бо одинокий в цьому світі я,
      Бо одинокі в ньому ми обоє.

      Гори вечірня зоренько, гори,
      Хай промінь твій барвистим світлом сяє.
      Зійдуться у веселці кольори,
      В такій, що на землі таких немає.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Моя любове Україно

      Коли твій голос позове,
      Почую і повернуся скоренько.
      Бо маю в грудях серце ще живе,
      Моя любове, Україно – ненько.

      На чужині щастя не знайти,
      Та не кляну про те я долю свою.
      Бо є одна на світі в мене ти,
      Тож я живу і дихаю тобою.

      Покличеш, я й життя тобі віддам,
      За тебе лиш, за себе не боюся.
      Ти мій найвищий в цьому світі храм,
      Перед яким і каюсь і молюся.

      Любити рідну землю над усе,
      Змалу научили батько й мати.
      І серце крізь життя любов несе,
      Яку нікому вже не відібрати.

      І я несу слова батьківські ті,
      Вони зі мною відтоді й до нині.
      « Якщо собі не зрадиш у житті,
      То не зрадиш сину й Батьківщині»

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Прокинся

      Ми сильні.
      Сильні в нас поступ і дія,
      І думка і мрія.
      І попереду золотом ріє,
      Омріяна Воля – надія.

      Життя вимагає – прокинся,
      Бо ж тисячоліття – спати буде.
      Від хати дорога з дитинця ,
      У світ поміж люди веде.
      Я перший, хто ще за мною,
      Дорогою тою піде.

      Прокинся і спати не смій,
      Бо ж гинуть – вмирають,
      І я вимагаю,
      Прокинся і збоку не стій

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    89. Купальська ніч

      Вжалилась куля мов оса,
      У молодому тілі.
      Зітнула вмить війни коса,
      Надії овдовілі.

      А літо квітами цвіте,
      І ніч жита купає.
      Убито щастя золоте,
      Уже його немає.

      Волає серце, як же так,
      Будь ти Укроп чи Вата.
      Купальська ніч і знов жита,
      Купає кров солдата.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Спомин

      Ой мила верба лози – кучері,
      Нахилялась, та полоскала в річці.
      А ми стояли двоє ввечері,
      Біля річки на тій стежці – доріжці.

      Верба, річечка, ми і стежина,
      І нікого не було доокола.
      з верби облітав лист – одежина,
      А по воді розбігалися кола.

      Ми обоє всю ніч любилися,
      Та ще в небі зорі наші шукали.
      Із стежини – доріжки збилися,
      В травах високих тоді заблукали.

      По травах ходили мов по морі,
      В темну нічку ніким не помічені.
      Ясно світилися очі – зорі,
      Твої очі, зорями засвічені.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Убиває куля з лету

      Убиває куля злету,
      Тож не будьмо ми сліпці.
      Знаймо, куля не конфета,
      В золотому папірці.

      Що би діти наші вдома,
      Не залишились одні.
      То ходити без шолома,
      Не потрібно на війні.

      Убиває куля злету,
      Без пощади і будь де.
      Одівай бронежилету,
      Так спокійніше буде.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Спокій від мене забери…

      Дай руку мені, до плеча притули плече,
      Ми підемо удвох, хай над нами гроза.
      Поцілуй, поцілунок твій мене опече,
      По щоці потече не вода а солодка сльоза.

      Усміхнися до мене, хай серце у грудях замре,
      Ми так довго обоє чекали цієї миті.
      Наші сліди на дорозі дощ змиє – зітре,
      А твоєю усмішкою будуть сумніви мої розмиті.

      Говори ще зі мною, мов голубка воркуй,
      Хай від нині до віку я тебе слухати мушу.
      Своїм поглядом всього мене до себе прикуй,
      Моє тіло, моє серце і знеболену душу.

      Ти мені принеси ще осінню любов запізнілу,
      Ти зроби мої ночі безсонні до самого ранку.
      І застав прислухатись до кожного поруху тіла,
      Спокій від мене забери, весь до останку.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Марія


      А вона живе по той бік Черемошу,
      Моя надія, синьоока мрія.
      Моя жадана і моя хороша,
      Ма.. ма.. ма.. Марія.

      Чекаю, чекають так весни зимою,
      О Маріє, що робиш ти зі мною,
      Своєю красотою неземною.
      У серці біль тобою гою.


      Там під горою ти, там за водою ти
      Моя зірничко синьоока,
      А Черемош вода глибока,
      Мені його не перейти.

      Кричу, ма..ма..ма..Марія,
      Туди де зорі сяють.
      Вже в горах вечоріє,
      І що мені робить, незнаю.

      Ма ма..ма..Маріє,
      Моя жадана мріє.
      В воді глибокій,
      Пропав мій спокій.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Моя Вкраїно

      Душа шукає вихід з тупика,
      Я мою тугу на молитву схожу
      В собі ховаю. Ти ж одна така,
      І я без тебе жити вже не можу.

      Моя Вкраїно, мій зелений краю,
      Ти і я, ми цілісне одне.
      Я тебе сьогодні вибираю,
      Бо ти раніше вибрала мене.

      Важкі бували на чужині дні,
      Бо не буває легкої розлуки.
      Ти як сонце сходила в мені,
      І зігрівала як матусі руки.

      Душі в світах спокою не знайти,
      У прощах теж нема уже потреби.
      Моя Вкраїно, як без мене ти,
      Моя Вкраїно, як же я без тебе.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Опера Ла Скала

      Можливо ми зустрілись випадково,
      Отак собі , як перші ліпші стрічні.
      І слово зачепилося за слово,
      Щоб більше не розходитись повічне.

      Чи ти була тоді така ласкава?
      Чи я тоді такий ласкавий був?
      Співала в серці опера Ла Скала,
      Якої я ніколи ще не чув.

      Такого не буває з ворогами,
      Й так рідко виникає між людьми.
      Те дивне щось з’явилося між нами,
      Яке любов’ю називали ми.

      Твоє обличчя , руки , талія,
      Над моїм серцем мов чинили суд.
      Опера Ла Скала у Італії,
      А ти така , і рядом , і отут.

      Твоє обличчя , чілочка хвиляста,
      Красива , що подумати аж страх.
      Мої ловила руки за зап’ястя,
      І поцілунком терпла на губах.
      У тім що відбувалось в час той любий,
      Мабуть не варто якийсь шукати зміст.
      А твої очі , твої руки , твої губи,
      До мого серця будували міст.

      І та велика виникала сила,
      Що розбивала негаразди вщент.
      Я любив , і ти мене любила,
      Під опери тонкий акомпанемент.
      Надвірна.1982р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Жаль не узнаєш ти мене

      Минає все і це мине,
      І біль пройде по серця краю.
      Жаль не узнаєш ти мене,
      Жаль , що тебе я не узнаю.

      Прости , молю , мене прости,
      За те що зранку і до ночі,
      У моїй думці тільки ти.
      Та тільки ти відводиш очі.

      За те мене лиш не вини,
      Бо як мені без того жити.
      Що серце хоче тишини,
      Що серцю хочеться любити.

      Любити так щоб без образ,
      Щоб до гарячого дихання.
      Любити так як перший раз,
      Любити так , немов в останнє.
      2013р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Під високою просинню

      Під високою просинню,
      Вже задихало осінню,
      І земля вже вбирається в золоті кольори.
      Чи ж прийшли ми зі згодою,
      В поєднанні з природою,
      До цієї земної, золотої пори.

      Чи прожили ми певно?
      Чи любили взаємно?
      Чи в житті що минає, вийшло все навпаки?
      Вже летить павутина,
      Над землею невпинно,
      Вже летить павутина, наче наші роки.

      В лебединому танці,
      Закрутилися вранці,
      Журавлі наче ангели відлітають у даль.
      Їм махаю руками,
      Мов прощаюсь з роками,
      Тільки серцю з минулим прощатися жаль.

      2000 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Моя Вкраїна, ось і все що маю

      Моя Вкраїна, ось і все що маю,
      Її лиш щастя мариться мені.
      Її очима ніжно обнімаю,
      Усі, мені залишені ще дні.

      Вона свята, і світла і прекрасна,
      Найбільше в світі нею дорожу.
      І де б не був у світі, одночасно,
      До неї думкою іду, лечу, біжу.

      Її тепло за всякчас мене гріє,
      І біль її в мені завжди болить.
      І поки в тілі ще душа жевріє,
      Тобі я Ненько вірний кожну мить.

      Тепер лише для тебе хочу жити,
      Лише з тобою дальше хочу йти.
      Кого ж мені, як не тебе любити,
      Кого ж мені крім тебе берегти.

      Надвірна 2014 р



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Диво птиця

      Люба дитино, ти поглянь, подивися,
      Отам за межею якраз.
      На тому кущі поселилася птиця,
      Я такої не бачив ні раз.

      На птиці отій золоте диво – пір’я,
      Як дрібно воно мерехтить.
      Немов в небесах пролітало сузір’я,
      І на ній зупинилось на мить.

      Як дивно отам засіяли околи,
      Ти люба дитино дивись.
      Такого уже не побачиш ніколи,
      Як полетить та птиця у вись.

      2015р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Вона була ангел

      Я чую трепіт її частого дихання,
      Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
      Тільки я знаю, що це не кохання,
      Це просто в небі моляться зорі.

      Я питаю її. Що ти тут, як ти?
      Я вона каже, та так. А як у тебе?
      А десь над нами хмаринки – зоряні яхти,
      На білих вітрилах пливли по небу.

      Наша розмова – для знакомства лиш привід,
      Вона усміхнулась і з рукава здмухнула пилинки.
      А над нами місяць наче привид,
      Висунув роги із за хмаринки.

      Я любувався красою її білого тіла,
      Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
      Вона була ангел, піднялася і полетіла,
      На прощання рукою мені помахала.
      1999р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    101. Коли закінчиться війна
      Коли закінчиться війна,
      Пройде зима минуть морози,
      У матерів обсохнуть сльози.
      Коли закінчиться війна,
      О дай то Боже.

      І знову сонечко загріє,
      І зацвіте і заяріє,
      Загоїть рани і руїни
      Моя рідненька Україна,
      Така, що кращої нема
      У всьому світі.

      2016р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Спомини

      Як та зоря що все сія,
      Ти була такою.
      А спомини, а спомини,
      Не дають спокою.

      Злітає в вись душа сама,
      І падає безсила.
      Тебе нема, тебе нема,
      Мов обламались крила.

      Ми тим що було в нас давно,
      Не вміли дорожити.
      І холодно, і холодно,
      На світі стало жити.

      Немов пісок збігає час,
      Назад все не вернеться.
      Один лиш раз, один лиш раз
      Любов в житті дається.

      2015р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Крила

      Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
      Де небо проткнули смерекові вістря.
      А я закриваю очі і бачу як ти,
      На повні груди вдихаєш свіже повітря.

      Душу повільно став наповняти спокій,
      І в тіло почала вливатися сила.
      А я буду чекати на тебе, допоки,
      У твоєї душі знову виростуть крила.

      Ти все вище і вище ідеш без вагань,
      З першим сонячним променем попід руку.
      І дивуєшся все, як це у вранішню рань,
      Тихо довкола, немає жодного звуку.

      А смереки протягують руки – віта,
      Несуть свої обійми до твого тіла.
      Вбираєш тілом силу Карпатського літа,
      Така щаслива в обійми смерек влетіла.

      Ти торкнулася їх своїми руками,
      Вкрита сонцем і смерековою тінню.
      І любуєшся довго гірськими струмками,
      І ще дивуєшся квітами у цвітінні.

      Закрию очі, бачу як виникає,
      На твоєму обличчі усмішка мила,
      Розумію, що гори тебе забирають,
      І у тебе знову появилися крила

      2015 р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --