Над річкою туман білим димом,
Нам прийшлося разом іти мимо.
Обрій заховався за туман у далині,
Ти з під лоба посміхалася мені.

Зорі капали із трав росою,
Ми обоє любувалися красою.
Соловей співав в кущі калини соло,
Замовкало у цю мить все довкола.

Солов’їна пісня линула у вись,
Наші руки у єдине заплелись.
І злилися у єдине наші губи,
І все було таке прекрасне й любе.

Зник над річкою туман, все минуло,
І можливо ти ті миті вже забула.
І спомини про те тебе вже не тривожать,
Ти забула, тільки я забуть не можу.

І приходить мені в сни одне й те саме,
Білим димом все пливе туман над нами.
Наші ноги обросили зорі – роси,
Я ромашку заплітаю в твої коси.

Ми обоє стоїмо у снах до рання,
Час минає і прийде пора прощання.
Твої очі посміхаються щасливо,
І просипаються вже птиці галасливі.

1980 р.