Ти згадай ще мене. Згадай моє тіло,
Поки не стало зовсім воно крижаним.
Поки серце тремке зовсім не зотліло,
І вогонь не погас між душею і ним.

Ввійди наче тінь крізь відчинені двері,
І назавжди уже замуруй мої сни.
Уяві моїй, ти отій ненажері,
Ті невидимі крила якось обітни.

Серед темної ночі ляж біля мене,
В мою душу вдихни краплю свого тепла.
Щоби не просилася в небо черлене,
Щоб душа навіжена в світи не втекла.

Тулися щокою до мої долоні,
Хай розпач волосся упаде до плеча.
Щоб забилося серце в хвилях агоній,
І солона сльоза появилась в очах.

На світанку як перше проміння зіскрить
Ми проснемось. Знов в тілі з’явиться сила.
Усміхнемось і радо вдихнемо за мить,
Те щастя, якому немає мірила.

2015р.