Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Коли стискається душа
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Остання надія
•
«План перемоги»
•
Біль утрати
•
В пащі Ваала
•
Небесна запорука
•
Вдома
•
За п’ять хвилин
•
Плетиво сьогодення
•
Пік цинізму
•
Фальшиві цінності
•
Першотравневе
•
Ціна вибору
•
Жага наживи
•
Останній бій
•
Війна з дитинством
•
«Дурень думкою багатіє»*
•
Роковини
•
Ялинка на нулі
•
У глухій обороні
•
Такі ж
•
Штучний світ
•
Лише завдяки таким
•
Як довго?
•
Думи про Україну
•
А він стояв
•
Ти переміг
•
Всього лиш
•
Майва
•
Весняний сніг війни
•
Місто-воїн
•
Без обмежень
•
Тернова пісня
•
Усмішка на піску
•
Що це було?
•
Контрольний постріл
•
Кінець епохи гідності?
•
Пробач
•
Шоста зима
•
Біля підніжжя Голгофи
•
Поезія не на часі?
•
Кінець епохи титанів
•
Віче
•
Краще пізно*
•
Чужий
•
Відспівав
•
Зламані крила
•
Прости
•
Монолог з душею
•
Дорога в туман
•
Реквієм Перемоги
•
Косовиця
•
Душа
•
Коріння зла
•
Можливо
•
Не здавайся
•
Він так її і не обняв
•
Свічка пам`яті
•
Полиновий дзвін
•
Квітка польова
•
Реквієм 32-33
•
Остання охота
•
Мій світ міг бути Вашим
•
Останнiй лист
•
Батькове серце
•
Шедевр*
Вона була слаба і хвора,
•
Дорога до Раю
•
Останнi зусилля
•
Переведи нас всiх через майдан
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
земля тобі дідівська за основу.
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
і блазень досі за кермом?
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
у думах наших бережем,
Давно вже не боюся небезпек,
у сховище не мчуся по тривозі.
у сховище не мчуся по тривозі.
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
під вітами розлогих ясенів.
Від літа ще лишилося тепло,
як гвинтокрили пролітають мухи.
як гвинтокрили пролітають мухи.
До серпня залишилось п’ять хвилин,
планеті повернутися навколо,
планеті повернутися навколо,
Ідуть, на жаль, найкращі із людей,
безжально розчиняючись у часі,
безжально розчиняючись у часі,
І знову у прицілі лікарі,
палати лікарняні, хворі діти!.
палати лікарняні, хворі діти!.
Чекає хижо камера-обскура
в чіпких руках художника сміття.
в чіпких руках художника сміття.
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
сумує без упину третій рік…
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Усіх несила і порахувать!.
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
яку уже і кров’ю не відмити!
Вони відступали, бо сили нерівні,
і чулися ворога вигуки гнівні –
і чулися ворога вигуки гнівні –
Вони лише збирались жити,
радіти сонцю і весні,
радіти сонцю і весні,
Ми зробимо усе після війни…
Після війни ми наведемо ладу!.
Після війни ми наведемо ладу!.
Збиткуванням над ґлуздом утрачено лік
тих, що ґлузду ніколи не мали.
тих, що ґлузду ніколи не мали.
Я свою облаштую ялинку
у окопі, з колючого дроту,
у окопі, з колючого дроту,
Верховна зРада знову у кільці,
тривогу б’є оскаженіла хунта…
тривогу б’є оскаженіла хунта…
Коли співали «Ще не вмерла…»,
то холодок біг по спині,
то холодок біг по спині,
Усе таке крихке навколо,
такий несталий нині світ…
такий несталий нині світ…
Лиш фото тих, хто відлетів у небо,
не ступить більше з фронту на поріг,
не ступить більше з фронту на поріг,
Як довго ще ми питимем покуту
за наші доленосні помилки?
за наші доленосні помилки?
Дивлюся у небо і думу гадаю –
Чому Україна завжди була скраю?
Чому Україна завжди була скраю?
А він стояв без каски і без зброї,
цигарка тільки у важкій руці –
цигарка тільки у важкій руці –
Нарешті повертаєшся додому…
Не зі щитом, на жаль, а на щиті.
Не зі щитом, на жаль, а на щиті.
Лише дві сотні… На мертвечука!
А тисячі на кого залишили?
А тисячі на кого залишили?
Тріпочеться над головою майва,
жовто-блакиттю небо затягло.
жовто-блакиттю небо затягло.
Весна якась цьогоріч не така…
Наразі не до свята, не до квітів.
Наразі не до свята, не до квітів.
Рано-вранці розрізали небо
громовиці московських ракет –
громовиці московських ракет –
Життя летить і «Пошук!» – твій девіз.
Мелькають дні, події, кілометри,
Мелькають дні, події, кілометри,
Давай посидимо з тобою
на ґанку й просто помовчим.
на ґанку й просто помовчим.
Навіщо це було тобі потрібно,
я так до краю і не зрозумів…
я так до краю і не зрозумів…
У грудях лише туги згустки,
нещадно серце рве обман.
нещадно серце рве обман.
Вербова гілочко моя!
Така вся ніжна і пухната,
Така вся ніжна і пухната,
Продати землю України –
лише частина плану юд!
лише частина плану юд!
У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
яку я зустрічаю наодинці,
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
Я – Україна. Я уже конаю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Якого роду-племені ви, люди?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Куди лежить тепер ваш битий шлях?
Людці зелені захопили Крим,
багаття запалили на Донбасі,
багаття запалили на Донбасі,
Каштани знову запалили свічі,
ввіткнули пірамідки у блакить,
ввіткнули пірамідки у блакить,
Ти твердила – потрібно зачекати
так довго, що уже пройшли віки!
так довго, що уже пройшли віки!
Чужий я для тебе… Чужий!
Таким вже назавжди лишуся…
Таким вже назавжди лишуся…
Усе життя він був максималістом,
як ненавидів люто чи кохав…
як ненавидів люто чи кохав…
Коли ламають у кохання крила,
я бачив у своїм житті не раз.
я бачив у своїм житті не раз.
Я кохаю тебе як кохав
і любити довіку вже буду.
і любити довіку вже буду.
Мовчи, душа. Не вимови ні слова!
Останні свічі скоро догорять…
Останні свічі скоро догорять…
Туман… Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
не видно навкруги за кілька кроків.
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
втягнули людство в світову війну.
Біду нам поселили в ріднім домі...
Тоді вже долинав невинних плач,
Тоді вже долинав невинних плач,
Ти, душе моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
невже не втомилась від ран,
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
старається невидимий дзвонар.
Можливо в році цім новім
десь в полі дальнім, серед жита,
десь в полі дальнім, серед жита,
Не корись! Ніколи не здавайся,
як би тяжко не було тобі.
як би тяжко не було тобі.
Він так її, на жаль, і не обняв,
і не сказав «кохаю» прямо в очі.
і не сказав «кохаю» прямо в очі.
Сьогодні день скорбо́ти. В темну по́ру
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
Пливе степами полиновий дзвін,
в повітрі запах ладану витає,
в повітрі запах ладану витає,
Колись улітку квітка польова
вражала невимовною красою.
вражала невимовною красою.
Дзвін, дзвін… Краєм дзвін лунає…
Ось село… Воно все умирає.
Ось село… Воно все умирає.
За вдачею мисливцем завше був,
пройшов війну афганську. У спецназі
пройшов війну афганську. У спецназі
Мене Ви пригадаєте не раз.
Мій світ хвилюючий і норовливий,
Мій світ хвилюючий і норовливий,
Напишу я листа, напишу у майбутнє, потомкам.
Хай вони прочитають його через тисячі літ,
Хай вони прочитають його через тисячі літ,
Зустрілося кохання пізно,
усякого в житті буває –
усякого в житті буває –
Вона була слаба і хвора,
Стояла кузня на краю села,
але не всяк до неї завертав.
але не всяк до неї завертав.
Ходімо, мій брате, до раю,
бо в пеклі уже ми були.
бо в пеклі уже ми були.
Переведи мене через майдан,
через часи скрутні і лихоліття,
через часи скрутні і лихоліття,