Автори / 
  Ната Вірлена (1987)    
  
     
 | 
 | 
        Огляди  ⁄  Переглянути все відразу
    • 
    Марсіанські хроніки                      
              • 
    далі                      
              • 
    можна                      
              • 
    не                      
              • 
    Тихо                      
              • 
    Пустодзвін                      
              • 
    гріховне                      
              • 
    Без приводу                      
              • 
    не-вірш про дощовиння                      
              • 
    *                      
              • 
    спокій                      
              • 
    Зрештою                      
              • 
    Блокнот (9)                      
              • 
    Блокнот (8)                      
              • 
    № 5, 7 (з "Блокнота")                      
              • 
    № 3 ( з "Блокнота")                      
              • 
    Новорічне-2                      
              • 
    Новорічне-1                      
              • 
    ***                      
              • 
    Чекання                      
              • 
    (Не)ілюзорне                      
              • 
    Під час антракту                      
              • 
    Маленький монолог                      
              • 
    ** ** **                      
              • 
    *** *** ***                      
              • 
    Ліліт (10 з Безглуздих віршів)                      
              • 
    Безіменна (8 з безглуздих віршів)                      
              • 
    Гріхопадіння (7 з безглуздих віршів)                      
              • 
    Втеча Персефони (6 з безглуздих віршів)                      
              • 
    Аргонавтика (5 з безглуздих віршів)                      
              • 
    4 (з безглуздих віршів)                      
              • 
    ДЕНЬ ТРЕТІЙ                      
              • 
    ДЕНЬ ДРУГИЙ                      
              • 
    ДЕНЬ ПЕРШИЙ                      
              • 
    Рівняння з трьома невідомими                      
              • 
    Провесіннє                      
              • 
    ***4***                      
              • 
    *                      
              • 
    ***                      
              • 
    Привид                      
              • 
    До анамнезу                      
              • 
    1                      
              • 
    До питання неперекладності                      
              • 
    Остання Єва                      
              • 
    2                      
              • 
    Снігова Королева                      
              • 
    ***                      
              • 
    Просто                      
                  
        Переглянути всі твори з цієї сторінки
      
  
Ходити по чужій-чужій землі,
як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
             
                  як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
Обривається нитка, дійшовши останнього натягу,
і чекання, неначе чека,
             
                  і чекання, неначе чека,
Можна нічого не значити - ні для кого, ні перед ким,
заховатися за волоссям своїм рідким
             
                  заховатися за волоссям своїм рідким
Будь-яка дівчина може бути чарівною. Все, що для цього потрібно — стояти спокійно і виглядати дурепою.
Хеді Ламмар
             
                  Хеді Ламмар
Ти починаєш. Не остання і не перша,
і тиху голову на тихі руки сперши
             
                  і тиху голову на тихі руки сперши
Знаєш, моя хороша – тяжко носити, а страшно не донести:
Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
             
                  Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
Господи, не любити Твоїх людей – то страшенний гріх,
А любити...
             
                  А любити...
Мій ніжний Боже. Вип*ємо, достобіса усі жалі – 
Ці будинки покинуті, їхні душі зате жилі –
             
                  Ці будинки покинуті, їхні душі зате жилі –
У мене такий дощара, що Боже милий, неначе підлогу мили, і відро води – над чуприною – на потилицю – на плече – потече, як дірявим дахом.
 
 
             
                  …безнадія – це те, що мені лишається, коли у тебе лишаються діти.
Так, все правильно: сама хотіла, ну от і маєш.
             
                  Так, все правильно: сама хотіла, ну от і маєш.
Та мене не вистачить на усе.
І, мабуть, я істинно жалюгідна.
             
                  І, мабуть, я істинно жалюгідна.
А зрештою,
коли в горлянці застрягла осінь
             
                  коли в горлянці застрягла осінь
Ріка Часу ніколи не мала броду:
Невічні люди лягають на вічні теми.
             
                  Невічні люди лягають на вічні теми.
У тебе дар на таких – без передиху, без відстрочки,
Аж божевілля зводить у манівці.
             
                  Аж божевілля зводить у манівці.
Те, що я зараз пишу не ввійде в аннали.
Та, у чийому тілі живу – тим більше.
             
                  Та, у чийому тілі живу – тим більше.
На дві адреси – жодної домівки,
І дві дороги – кожні вихідні.
             
                  І дві дороги – кожні вихідні.
Уроборос все ближче до свого хвоста.
Скоро буде шампанське і будуть куранти.
             
                  Скоро буде шампанське і будуть куранти.
Не те, мій Боже. Всі слова не ті,
Зриваються із язика із тріском,
             
                  Зриваються із язика із тріском,
Алісо, Алісо, твоє Задзеркалля розбите.
Рожеве на скельцях – це кров із порізаних рук.
             
                  Рожеве на скельцях – це кров із порізаних рук.
Це ти, мій рідний? Скажи-но мені, це ти?
Я так чекала, що марила наяву.
             
                  Я так чекала, що марила наяву.
Не приходь до мене, Грею, не приходь.
Я чула, що був корабель і червоні вітрила,
             
                  Я чула, що був корабель і червоні вітрила,
Хлипко мені і холодно, мій П`єро,
Пальці мої розучились держати перо,
             
                  Пальці мої розучились держати перо,
Подай мені краплю легкості, правдива моя Нагайно.
Ти знаєш, що ти ще й віща?
             
                  Ти знаєш, що ти ще й віща?
Такі-от справи. Я знову не сплю ночами.
Міфічні дні – двадцять п`ятим міфічним кадром.
             
                  Міфічні дні – двадцять п`ятим міфічним кадром.
Коли б я іще зрозуміла, коли не нині?
Коли би, як не сьогодні?
             
                  Коли би, як не сьогодні?
Сестро моя невільна,
Сестро моя нелюба,
             
                  Сестро моя нелюба,
Збирайся, жінко. Перейди поріг.
Не озирайся – Бог сказав людині.
             
                  Не озирайся – Бог сказав людині.
Я без тебе не можу дихати. Це залежність, а не любов.
(Коханий, що буде з нами?)
             
                  (Коханий, що буде з нами?)
Темниця моя без ґрат. Сторожа моя пуста.
Холодний і темний світ.
             
                  Холодний і темний світ.
Ну що ти, що ти? Тихо, тихо, ша!
Сестричка спить, іди до мене, серце,
             
                  Сестричка спить, іди до мене, серце,
Він не любив тебе, маленька німфо – плач.
Молися – раптом вчують угорі?
             
                  Молися – раптом вчують угорі?
Привіт вітрам! Я травень привідкрила.
А кров у скронях б`є, як б`ють копитом коні.
             
                  А кров у скронях б`є, як б`ють копитом коні.
Сотні тисяч «якби» обплітають порожню долю.
Всі дороги пусті. На дорогах тебе нема.
             
                  Всі дороги пусті. На дорогах тебе нема.
І вийшла я в небо – висóко,
Весни до болю упилась,
             
                  Весни до болю упилась,
От тільки не треба чергових святих констант:
Константи - відносні, а я нескінченність-мінус.
             
                  Константи - відносні, а я нескінченність-мінус.
І вийшла я в небо – висóко,
Весни до болю упилась,
             
                  Весни до болю упилась,
Так просто: куплю рушницю – і піду на полювання.
І буду стріляти птáхів – літають, а я без крил.
             
                  І буду стріляти птáхів – літають, а я без крил.
Прийшла по твою душу – відчини!
Оббила в кров дороги і пороги.
             
                  Оббила в кров дороги і пороги.
Я ж полином причащалася  - зранку, натще.
Перебродила, як молоде вино.
             
                  Перебродила, як молоде вино.
Я довго йтиму вуличними зміями.
Що привиду якийсь абстрактний час?
             
                  Що привиду якийсь абстрактний час?
А інколи - тут ось, лікарю, стискає і ломить скроні,
І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
             
                  І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
Самотня рвана тінь сплітає сушу
І креслить у зіницях мертві руни.
             
                  І креслить у зіницях мертві руни.
Цей найперший переклад: себе – на тісні слова.
Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
             
                  Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро:
Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
             
                  Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
У твого забутого імені присмак іржі.
Ковтай – не ковтай, а воно залишається в роті.
             
                  Ковтай – не ковтай, а воно залишається в роті.
Що лишається королеві? Крихта гордості – скалка льоду.
І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.
             
                  І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.
Тремтять дороги. Колія кричить
Шалілими колесами вагону.
             
                  Шалілими колесами вагону.
Просто сумніви згризли сувій.
Ну, душу, як твоя ласка.
             
                  Ну, душу, як твоя ласка.
