Автори /
Ната Вірлена (1987)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Марсіанські хроніки
•
далі
•
можна
•
не
•
Тихо
•
Пустодзвін
•
гріховне
•
Без приводу
•
не-вірш про дощовиння
•
*
•
спокій
•
Зрештою
•
Блокнот (9)
•
Блокнот (8)
•
№ 5, 7 (з "Блокнота")
•
№ 3 ( з "Блокнота")
•
Новорічне-2
•
Новорічне-1
•
***
•
Чекання
•
(Не)ілюзорне
•
Під час антракту
•
Маленький монолог
•
** ** **
•
*** *** ***
•
Ліліт (10 з Безглуздих віршів)
•
Безіменна (8 з безглуздих віршів)
•
Гріхопадіння (7 з безглуздих віршів)
•
Втеча Персефони (6 з безглуздих віршів)
•
Аргонавтика (5 з безглуздих віршів)
•
4 (з безглуздих віршів)
•
ДЕНЬ ТРЕТІЙ
•
ДЕНЬ ДРУГИЙ
•
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
•
Рівняння з трьома невідомими
•
Провесіннє
•
***4***
•
*
•
***
•
Привид
•
До анамнезу
•
1
•
До питання неперекладності
•
Остання Єва
•
2
•
Снігова Королева
•
***
•
Просто
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ходити по чужій-чужій землі,
як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
як ходять кораблі і в`ючені верблюди.
Обривається нитка, дійшовши останнього натягу,
і чекання, неначе чека,
і чекання, неначе чека,
Можна нічого не значити - ні для кого, ні перед ким,
заховатися за волоссям своїм рідким
заховатися за волоссям своїм рідким
Будь-яка дівчина може бути чарівною. Все, що для цього потрібно — стояти спокійно і виглядати дурепою.
Хеді Ламмар
Хеді Ламмар
Ти починаєш. Не остання і не перша,
і тиху голову на тихі руки сперши
і тиху голову на тихі руки сперши
Знаєш, моя хороша – тяжко носити, а страшно не донести:
Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
Розплескати на дрібнички і на завулки, де кроки гулко,
Господи, не любити Твоїх людей – то страшенний гріх,
А любити...
А любити...
Мій ніжний Боже. Вип*ємо, достобіса усі жалі –
Ці будинки покинуті, їхні душі зате жилі –
Ці будинки покинуті, їхні душі зате жилі –
У мене такий дощара, що Боже милий, неначе підлогу мили, і відро води – над чуприною – на потилицю – на плече – потече, як дірявим дахом.
…безнадія – це те, що мені лишається, коли у тебе лишаються діти.
Так, все правильно: сама хотіла, ну от і маєш.
Так, все правильно: сама хотіла, ну от і маєш.
Та мене не вистачить на усе.
І, мабуть, я істинно жалюгідна.
І, мабуть, я істинно жалюгідна.
А зрештою,
коли в горлянці застрягла осінь
коли в горлянці застрягла осінь
Ріка Часу ніколи не мала броду:
Невічні люди лягають на вічні теми.
Невічні люди лягають на вічні теми.
У тебе дар на таких – без передиху, без відстрочки,
Аж божевілля зводить у манівці.
Аж божевілля зводить у манівці.
Те, що я зараз пишу не ввійде в аннали.
Та, у чийому тілі живу – тим більше.
Та, у чийому тілі живу – тим більше.
На дві адреси – жодної домівки,
І дві дороги – кожні вихідні.
І дві дороги – кожні вихідні.
Уроборос все ближче до свого хвоста.
Скоро буде шампанське і будуть куранти.
Скоро буде шампанське і будуть куранти.
Не те, мій Боже. Всі слова не ті,
Зриваються із язика із тріском,
Зриваються із язика із тріском,
Алісо, Алісо, твоє Задзеркалля розбите.
Рожеве на скельцях – це кров із порізаних рук.
Рожеве на скельцях – це кров із порізаних рук.
Це ти, мій рідний? Скажи-но мені, це ти?
Я так чекала, що марила наяву.
Я так чекала, що марила наяву.
Не приходь до мене, Грею, не приходь.
Я чула, що був корабель і червоні вітрила,
Я чула, що був корабель і червоні вітрила,
Хлипко мені і холодно, мій П`єро,
Пальці мої розучились держати перо,
Пальці мої розучились держати перо,
Подай мені краплю легкості, правдива моя Нагайно.
Ти знаєш, що ти ще й віща?
Ти знаєш, що ти ще й віща?
Такі-от справи. Я знову не сплю ночами.
Міфічні дні – двадцять п`ятим міфічним кадром.
Міфічні дні – двадцять п`ятим міфічним кадром.
Коли б я іще зрозуміла, коли не нині?
Коли би, як не сьогодні?
Коли би, як не сьогодні?
Сестро моя невільна,
Сестро моя нелюба,
Сестро моя нелюба,
Збирайся, жінко. Перейди поріг.
Не озирайся – Бог сказав людині.
Не озирайся – Бог сказав людині.
Я без тебе не можу дихати. Це залежність, а не любов.
(Коханий, що буде з нами?)
(Коханий, що буде з нами?)
Темниця моя без ґрат. Сторожа моя пуста.
Холодний і темний світ.
Холодний і темний світ.
Ну що ти, що ти? Тихо, тихо, ша!
Сестричка спить, іди до мене, серце,
Сестричка спить, іди до мене, серце,
Він не любив тебе, маленька німфо – плач.
Молися – раптом вчують угорі?
Молися – раптом вчують угорі?
Привіт вітрам! Я травень привідкрила.
А кров у скронях б`є, як б`ють копитом коні.
А кров у скронях б`є, як б`ють копитом коні.
Сотні тисяч «якби» обплітають порожню долю.
Всі дороги пусті. На дорогах тебе нема.
Всі дороги пусті. На дорогах тебе нема.
І вийшла я в небо – висóко,
Весни до болю упилась,
Весни до болю упилась,
От тільки не треба чергових святих констант:
Константи - відносні, а я нескінченність-мінус.
Константи - відносні, а я нескінченність-мінус.
І вийшла я в небо – висóко,
Весни до болю упилась,
Весни до болю упилась,
Так просто: куплю рушницю – і піду на полювання.
І буду стріляти птáхів – літають, а я без крил.
І буду стріляти птáхів – літають, а я без крил.
Прийшла по твою душу – відчини!
Оббила в кров дороги і пороги.
Оббила в кров дороги і пороги.
Я ж полином причащалася - зранку, натще.
Перебродила, як молоде вино.
Перебродила, як молоде вино.
Я довго йтиму вуличними зміями.
Що привиду якийсь абстрактний час?
Що привиду якийсь абстрактний час?
А інколи - тут ось, лікарю, стискає і ломить скроні,
І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
І так мені зимно, лікарю, а, ніби – ще не зима.
Самотня рвана тінь сплітає сушу
І креслить у зіницях мертві руни.
І креслить у зіницях мертві руни.
Цей найперший переклад: себе – на тісні слова.
Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро:
Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
У твого забутого імені присмак іржі.
Ковтай – не ковтай, а воно залишається в роті.
Ковтай – не ковтай, а воно залишається в роті.
Що лишається королеві? Крихта гордості – скалка льоду.
І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.
І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.
Тремтять дороги. Колія кричить
Шалілими колесами вагону.
Шалілими колесами вагону.
Просто сумніви згризли сувій.
Ну, душу, як твоя ласка.
Ну, душу, як твоя ласка.