Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Нічия Муза (1969)
Поки тіло і душа єдині,
Ще літаю на своїм крилі.
Затишно невидимій пташині
На краєчку рідної землі.


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Вітру в полі
    Вертаємося до своєї хати
    на кращі села, де ще є сім’я,
  •   Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
  •   Прощальний круїз
    Фата-Моргана іншою буває –
    cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
  •   Роздвоєння
    Життя дається нам у боротьбі.
    Минає час, і ось – пора у вирій
  •   Західняцька мотиваційна
    – Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
    Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
  •   Offline
    Мало що побачиш у вікні,
    та на те і водяться поети,
  •   Будь, що буде
    Ой, згодна я... і це уже не жарти.
    Коли вже є оказія така,
  •   Запізніле виправдання
    Я не ота і не моя вина,
    що пошта переплутала адреси.
  •   Чесна афера
    А рейтинги малюють аферисти,
    аби летіти в небо голубе,
  •   Самокритика
    Ні, не зайве іноді довести
    ворогу і другу у собі,
  •   Вчорашнє завтра
    Жили ми у союзі як брати,
    а от окремо... кожне пам’ятає,
  •   На гребні видимого
    Напевне, що у тому зорельоті
    багато нас і наміри свої,
  •   Із видимого екрану
    Така пора, коли пора уже
    судити ще учора несудиме,
  •   На фініші
    Ой, не сип мені солі на рани.
    Я то знаю, де кара небес,
  •   У кінці тунелю
    Не чекай на мене вечорами.
    Я прийду, приїду, прилечу
  •   Напередодні
    Ми одцвіли у маєві черешень,
    зів’ялими упали у траву,
  •   Хоробрий кравчик
    Ну що тобі далося те шоха,
    якщо і мухи посліду боїшся?
  •   Долі навзаєм
    Паде роса на молоді отави,
    а у гаю зозуля закує
  •   Відмінки невгасимого
    На зло і всупереч війні
    я ще сумую за тобою,
  •   Відгомін Бучі
    Як уві сні... імла війни між нами...
    як у печері...непроглядна даль
  •   Ранок
    «Люблю тебе!» - шепнула дню зоря,
    обнявши небеса і світ сором'язливо
  •   Зимній ранок
    Мороз і сонце, день урочий!
    Мій друже, протирай-но очі –
  •   Не моєму соловейку
    Якби ми знали ще маленькі,
    що нас недоля не мине,
  •   ***
    Я не зима, я Аеліта,
    таємна Муза нічия,
  •   Близьке й далеке
    Були ми і щирі, й наївні
    красуні – велика й мала:
  •   Остання роль
    Була б і я надією твоєю,
    якби не залишилась назавжди
  •   На грані
    Наїзнику Пегаса
    немає часу
  •   Тіням Овідія
    О, мій Овідію в сутані,
    не панікуй, не зарікайся...
  •   Що-небудь від себе
    А я мовчу,
    не маю слова
  •   Рефлексії
    Я поспішаю на урок.
    Не буду ранити словами,
  •   Коронована осінь
    І до мого саду залітає
    фея коронована щодня
  •   Спроба відродження
    О, любий Данте, необачний друже,
    у цьому світі вже давно не рай.
  •   Біла палітра
    Рано ще журитися, козаче,
    доля не минає восени,
  •   Вереснева сюїта
    Як там у тебе?
    у мене й досі
  •   Вічному менестрелю
    А я не оглядаюся назад,
    у часі чумакую помаленьку,
  •   Географія шкільного коридору
    Почалося... плескає в долоні
    і сідлає парти юна рать,
  •   Географія шкільного коридору
    Почалося... плескає в долоні
    і сідлає парти юна рать,
  •   Серпневі вітражі
    Блякне день і тінями на воду
    падає, лягає на дахи...
  •   На крилах преображення
    Заспівай і пісня понесе
    у краї далекі, заповідні
  •   У павутинні плетива
    Вінками плесо заснує
    як у садах Семіраміди
  •   Луна
    Ще випромінює частоти
    твоя душа моїй монаді
  •   Санація нехристів
    Та не чіпай ти екс-сексотів,
    що на парнасі височать
  •   Ніс по вітру
    Я не сумую за стежиною
    і за мелодією теж:
  •   Шукачі пригод (Афродіта)
    – Даремно в’яне наше літо...
    уже й до осені пішло,
  •   Випробування спокусою
    Заросла тернами колія...
    азимути долі невідомі...
  •   Пересміх
    І я тієї ж... он-де і святі
    і ті, бувало, глечики ліпили.
  •   Погода
    По Україні ходять хмари,
    буває блискає, гуде
  •   Рокове вчора
    Минають сірі дні і білі ночі
    туманами окутують Неву,
  •   Співучасниця
    Я ще є. Опудало моє
    загорає нині на городі
  •   Мати Україна
    Чекаю визволителів своїх,
    коли на схід, на північ і на південь
  •   Кульбаба
    Закортіло літепла кульбабі...
    і нема метелика... йому
  •   Фея та ельф
    Чекаю ельфа...
    уві сні...
  •   Березова каша
    Уплету анапести у ямби
    і впишу у рубрику – «сонет»...
  •   Віра у весну
    Знову проснулись весняні вітри
    зранку і аж до нічної пори
  •   З весною наодинці
    Перецвітають проліски у лісі.
    Ще й не було, а вже нема весни.
  •   До брата
    Не оминуть і тебе первоцвіти,
    будеш ходити по рясту не раз...
  •   Із небес
    Як не є, але одна дорога
    нас веде до вічної ріки,
  •   Розчинені в часі
    Очі озер, сині моря,
    а за горою – найвища гора.
  •   Есмеральда
    О, нерозумний Квазімодо,
    я не люблю... гірку сльозу,
  •   Програна гра
    – І чула, й виділа, і знала
    як та циганка, що гадала,
  •   Дохлятина Московії
    Які огидні пики-лиця:
    коняка, сука і убивця...
  •   Реінкарнація
    Може, я не твоя Беатріче.
    Ну, а ти майже Данте уже.
  •   Без варіантів
    Небо чує наші голоси,
    у мені луною резонує,
  •   Самосуд
    Спливає все і явне, і таємне,
    яке із головою видає
  •   Весна
    Радій. Це я іду
    веселкою до тебе.
  •   На всі боки
    Це явно означає, що тобі
    уже байдужі радощі людини,
  •   Не разом
    – Тобі «у сумі самоти»
    до мене ще іти й іти
  •   Ассоль
    Я не була твоя Ассоль…
    Билиною біля причалу
  •   Мальвіна
    Життя театр, точніше фарс.
    Сміється публіка з Мальвіни
  •   На коні Петлюри
    У мене є жіночі клони...
    я і Бандера, і Петлюра,
  •   Рефлексії
    Москаль – це не образа, позаяк
    і клони є, і я їх нагадаю, –
  •   Блокада
    В безсилій люті поетична вата
    включає свого матюґальника,
  •   Донья Тобоська
    Нехай тобі іще не сто
    і ти не юний, а зелений,
  •   На часі
    Політати і мені охота
    разом до тієї висоти,
  •   І хочеться, і колеться...
    – Не обійму́, бо яснолиций Місяць
    далеке відображення моє,
  •   Не пройдений етап
    – Фантазії немає меж...
    я закриваю цю сторінку.
  •   По одній лижні
    Тінь доганяти весело і легко.
    Під гору лізу, із гори біжу,
  •   Гаряча купіль
    І за цикли, й за сонети
    не чекай, – віват!
  •   Блискавка і грім
    Нічого не буває без причини.
    Нікого не чекай у самоті
  •   Зимова пісня
    Мій сину, темно надворі.
    Не час у ліс одному.
  •   Торішнє сум'яття
    Я не чекаю... і напевне знаю, –
    мене усе влаштовує, як є,
  •   Емпатія
    Це – не мені, та нібито відчула
    на шиї, на своїй, чуже ярмо...
  •   Колядування
    На Різдво до ранку сяють небеса.
    і природа одягає ризи.
  •   Навзаєм
    Вітаю, друже! Ми вже на порозі
    різдвяного локдауну. Руки
  •   Нестиковка
    У карантині я уже не та
    і важчає тягар цієї ноші...
  •   Як ...ти там?
    Бачила тебе як наяву...
    уві сні... а на душі тривога...
  •   Я не я
    Навіщо зазіхати на чуже?
    Є гавані і є свої причали.
  •   Перебір
    Навіщо той гармидер «Енеїди»?
    Людей вінчають зорі угорі.
  •   Не почуте
    О! Об’явився у моєму лісі
    блукаючий у хащах Берендей!
  •   Розлука
    І я сама. Пряду на полотно
    нитки життя, любові і розлуки.
  •   Самоосвіта
    Вірус надихає на реформи.
    Хочеться податися за тин
  •   Карантин
    Дозвольте, пані і пани,
    Вітати з келії моєї
  •   Осінь
    Яка сумна пора!Люблю зів’яле листя
    І проводи його прощальної краси,
  •   Літо
    Ох, літо красне! Я́ любив би і тебе,
    Якби не спека ця, та комарі, та мухи.
  •   Зима й весна
    Тепер моя пора: весни я не люблю;
    Відлига та моква; я хворію весною;
  •   Одного разу
    Одного разу із далекого села
    Мене до нього наша доля привела.
  •   Ой, жаль-жаль
    Маю зайві планові години,
    за які виховую дітей,
  •   Дисонанс
    Як хочеться намилити копита
    Пегасові своєму і коню.
  •   Мафія парнасу
    Пробиваємось вгору крізь терни,
    та знічев’я у тих, що вгорі,
  •   Рукави широкі
    Рукави циганки
    як ворота вшир,
  •   Деформація реформи
    Що хазяїн сайту обіцяє,
    те і забуває на ходу.
  •   Дайте клітку яструбу
    Яструб у зеніті,
    поки ще літає,
  •   Вчила мене стара мати
    Вчила мене стара мати
    грати і співати
  •   Щось не так
    Повіває тепло
    Як було восени.
  •   Ай! Моє брязка́льце
    Ай! Моє брязка́льце
    троїсто лунає,
  •   Пісня, що в мені
    Цей голос чую знову я,
    коли згасає день,
  •   Ой, жаль-жаль...
    Усе, що є, міняється навіки,
    а іноді і кане на віки
  •   Божа роса
    Зріє зело у городі.
    Господи-Боже, єси.
  •   Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
  •   Позаурочні роздуми
    Мешкаю у крайньому селі,
    Маю всю провізію до чарки,
  •   Пам'яті моєї мами
    Любить моя мама матіоли,
    Чорнобривці, айстри під вікном.
  •   По лінії життя
    Говорять, нібито я відьма,
    Хоч не літаю на мітлі...

  • Огляди

    1. Вітру в полі
      Вертаємося до своєї хати
      на кращі села, де ще є сім’я,
      тоді і буде Муза нічия
      до тебе Аелітою літати.

      Поетова фантазія багата,
      тому на зламі цього житія
      вертаємося до своєї хати
      на кращі села, де ще є сім’я.

      Її оберігатимуть пенати
      як не удома, то у лободі,
      а побудуємо небесні шати,
      полетимо у вирій і тоді
      вертаємося до своєї хати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Прощальний круїз
      Фата-Моргана іншою буває –
      cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
      не Роза, не Лілея, а Sisi
      принцесою ці заводі лишає.

      Запам’ятаю небо, і прибій,
      і гавані затишні і надійні,
      де я була в ілюзії твоїй,
      але одне одному необхідні.

      Я бігаю по хвилях... на бігу,
      виконуючи ритуальний танець,
      та не міняю пана на слугу...
      шукай мене, літаючий голландець.

      Твої надії на морському дні.
      А я... А я полину по Дунаю
      у незабутні вечори і дні,
      куди не я... «А’ROSA» повертає,
      роняючи блукаючі вогні
      у течію минаючого раю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Прощальний круїз
      Фата-Моргана іншою буває –
      cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
      не Роза, не Лілея, а Sisi
      принцесою ці заводі лишає.

      Запам’ятаю небо, і прибій,
      і гавані затишні і надійні,
      де я була в ілюзії твоїй,
      але одне одному необхідні.

      Я бігаю по хвилях... на бігу,
      виконуючи ритуальний танець,
      та не міняю пана на слугу...
      шукай мене, літаючий голландець.

      Твої надії на морському дні.
      А я... А я полину по Дунаю
      у незабутні вечори і дні,
      куди не я... «А’ROSA» повертає,
      роняючи блукаючі вогні
      у течію минаючого раю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Роздвоєння
      Життя дається нам у боротьбі.
      Минає час, і ось – пора у вирій
      за обрії і запитання щирі
      ти наодинці задаєш собі, –
      для чого жив у радості й журбі?
      Що залишив? Яка твоя дорога?
      Які ще не завершені труди?
      Адже тобі не хочеться туди,
      де на чеку Харонова пірога
      на хвилях течії? Усе мине,
      але усе одно чекай мене,
      як я чекаю нашу перемогу...
      щомиті наближаємось до Бога,
      аби любити вічне і земне.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Західняцька мотиваційна
      – Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
      Беруть мене у військо рекрути-рекрути.

      – Ой хоробрий солдате, що казати маю?
      Треба орду погнати із нашого краю.

      – Ой моя ти кобіто, як же ти без мене?
      Може мене убити гарпія скажена.

      – Ой вояче, вояче, будемо здорові,
      маєш силу козачу, ім’я Богунове.

      – Ой Марійко, Маріє, вірна і єдина
      я до тебе у мрії щогодини лину.

      – Ой Іване, Іване, буду тя чекати.
      Подолаєш тирана, збудуємо хату.

      – Ой Марійко, Маріє, люблю тя, люблю тя.
      Я за тебе кощія рубаю на пруття.

      – Ой Іване, Іванку, жни прокляте зіллє,
      а вернешся у танку, справимо весіллє.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Offline
      Мало що побачиш у вікні,
      та на те і водяться поети,
      щоб не переводити сюжети.
      Як не є, та хай не буде, – ні.

      Користуюсь мовою інету, –
      ми такі у світі не одні,
      що об’єднані у далині...
      на любов іще немає вето.

      Бо душа – євшан, а не полин
      і стежина, що веде до льоху,
      у війну не заростає мохом,
      і читач у мене є один...
      є... уже готовий як акин,
      ну і я... готуюся потроху.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Будь, що буде
      Ой, згодна я... і це уже не жарти.
      Коли вже є оказія така,
      то розумію, після сорока
      журитися за юними не варто.

      Якщо так ся подобає тобі,
      то я не розчарую серцеїда.
      Чого б ото не вийти і собі
      у п’ятницю за молодого діда?

      Відомий Кіса мав аж... 33,
      і то йому і їй було приємно
      летіти на побачення таємне.

      Не вішай ніс, дивися догори,
      чекаю до осінньої пори...
      після війни... і, може, не даремно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Запізніле виправдання
      Я не ота і не моя вина,
      що пошта переплутала адреси.
      Ти слав свої листи до поетеси,
      але вона була вже не одна.

      Хіба тобі хотілося обману?
      Не випадає нам – рука в руці...
      А пам’ятаєш місто на ріці,
      закутане у голубі тумани?

      Якби тоді покликав... може, я
      була уже готова у дорогу
      на інше перехрестя житія.
      Усе минуло, що було до того.
      Не присягаюся, але їй-Богу
      вина у тому не лише моя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Чесна афера
      ***
      А рейтинги малюють аферисти,
      аби летіти в небо голубе,
      але на воду чисту
      ці артисти
      нового жанру вивели себе.

      ***
      А є чого імітувати втому,
      коли лікує пасія сама
      і дорогому
      від його синдрому
      невиліковних – лікаря нема.

      ***
      А у майстерні не одні погани,
      хіба що... як обоє – сатана
      і є пошана...
      і по барабану,
      що списує й не списує війна.

      ***
      А де-не-де корупція ще є
      і навіть у поезії не проти
      заслужений месьє
      радіти, що кує
      йому зозуля у його болоті.

      ***
      А йому не застує ніхто
      бути гуру на своїй сторінці
      цього шапіто,
      де одне на сто
      має за куму свою лисицю.

      ***
      А це одне... ображене на клони,
      хоча давно клоноване само
      і як ікона
      ідола мамони
      пасує музі як орлу більмо.

      Кореляція
      А мене хорошому навчали –
      не іти супроти совісти.
      Файно римувати – це не мало,
      але ніж боротися за бали,
      важливіше вчитись думати.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    10. Самокритика
      Ні, не зайве іноді довести
      ворогу і другу у собі,
      що не додає вендета честі
      діячу у марній боротьбі.

      Ну, буває – у душі ми діти...
      Згідно філософії людей,
      ми усі є жертвами ідей...
      поки доростемо до еліти –
      просвітління внутрішнього світу
      не гальмує розвитку дітей.

      Не лякай, не рипайся усюди
      і не сунь, куди не просять, ніс
      то кудись по дрова, то у ліс...
      успіхи зоїла і зануди
      це не те, що виведе у люди,
      поки до поета не доріс.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Вчорашнє завтра
      Жили ми у союзі як брати,
      а от окремо... кожне пам’ятає,
      як партія вела до висоти
      із низини болотяного краю.

      Тоді ділив усе великий брат –
      і їжу, і продукцію – пайками...
      а нині лиш народний депутат
      себе оприбутковує... так само.

      На те воно й існує... і пігмей
      арени, і фальшиві ліліпуті.
      Не можуть виживати без людей
      злодії і сучасні, і майбутні.

      Учора годували їх одні
      й ті самі обездолені селяни
      і нині... заробляють на війні
      майбутні небожителі Оману.

      Історія не списує таке,
      та править ще у нашій Україні
      багатій, незалежній, самостійній
      підкинуте нам каченя гидке,
      що нині оперилось... у м’яке
      зелене пір’я... як звичайні півні.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. На гребні видимого
      Напевне, що у тому зорельоті
      багато нас і наміри свої,
      які ми відкладаємо на потім,
      не ефективні проти течії.

      Надії тонуть, поки ми не проти
      перелітати у чужі краї
      і воювати на своєму фронті
      у поки-що чужому житії.

      Та знає небо, що оберігати,
      кому до кого їхати, пливти
      у руслі суєти і самоти...
      а головне, кому відповідати
      за те, що натворили окупанти,
      яких караєш словом саме ти



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Із видимого екрану
      Така пора, коли пора уже
      судити ще учора несудиме,
      історія повторює сюжет,
      як виживати у холодну зиму.

      Дивитися на голе негліже
      і видіти опудала режиму
      а заодно, як публіка ірже
      на кутні із оскалами новими.

      І це тоді, як я одна стою
      серед зими на самому краю,
      куди уже націлені ракети
      на горе люду, що піде у лету,
      а може, і на голову мою,
      аби уже не снилися сонети.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. На фініші
      Ой, не сип мені солі на рани.
      Я то знаю, де кара небес,
      але мусимо мати за пана
      і любити... як палицю пес.

      Ой, хіба я одна винувата,
      що у пекло завіяло нас?
      Не на часі і нам воювати,
      і миритися дітям не час.

      Ой, не ми лише служимо ницо
      кожній молі і хану орди...
      та мені би іще – до криниці,
      до живої моєї води

      і напитися, наче цикути,
      і нічого уже не почути
      ні про себе, які ми раби,
      ні про ігри цієї доби...
      забуваємо, наче манкурти,
      цю іронію злої судьби.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. У кінці тунелю
      Не чекай на мене вечорами.
      Я прийду, приїду, прилечу
      тими горобиними ночами,
      за якими плачу і плачу
      оцією тугою гіркою,
      поки нас єднає самота...
      хай хоча би спільною журбою,
      як не є, подовжимо літа,
      як не є... а у кінці тунелю
      іноді ще жевріють пастелі
      світла, що приховує імла...
      не вини, що не тобі одному
      на зорі, багато літ по тому,
      я свої надії берегла.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Напередодні
      Ми одцвіли у маєві черешень,
      зів’ялими упали у траву,
      але живу одначе, ще живу,
      коли перечитаю пару речень.

      І оживе минуле наяву,
      і від надій уже не буде зречень,
      і серце не почує заперечень
      словами на мелодію нову.

      Побачимось під нашою зорею,
      ночами я літаю ще до неї,
      хоча, як і до тебе – уві сні.

      Про те, що не було і має бути
      у вигляді веселої покути
      ти будеш сповідатися мені.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Хоробрий кравчик
      Ну що тобі далося те шоха,
      якщо і мухи посліду боїшся?
      Вважай, уже наївся і напився
      крові чужої як чужа блоха.

      Із прізвищем уже дурної слави
      ну, чесне слово, краще помовчи,
      та не просись на компліменти зайві
      і старшого кусатися не вчи.

      Хто заважає клону остолопа,
      Епатюка, Юпітера Європи,
      наприклад, називатись просто – клоп*?
      Яка різниця чи гузно, чи попа
      тринадцять тисяч років од потопу
      себе іменувала – Біложоп.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Долі навзаєм
      Паде роса на молоді отави,
      а у гаю зозуля закує
      і стрепенеться серденько моє –
      немає у минуле переправи.

      А ти ще є, і я ще ніби є,
      і десь цвітуть мої волошки, мальви...
      і дивиться із відти світ ласкавий
      із усмішкою на досьє моє.

      Іще існую і тому скучаю,
      хоча і знаю, що не допливу
      до того краю, де я не живу.

      Уже немає хати біля гаю
      і нас обох... та іноді літаю
      у пам'яті, у снах і... наяву.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Відмінки невгасимого
      На зло і всупереч війні
      я ще сумую за тобою,
      а ти пиши... пиши мені,
      що мир уже не за горою.

      Являйся знову уві сні,
      не пропадай... війна війною,
      а ми, роз'єднані водою,
      неопалимі у вогні.

      Хоча... за обріями – воля,
      не мають біженці її
      і марні марення мої...
      одному воїну у полі
      не випадає гарна доля,
      яка веде в чужі краї.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Відгомін Бучі
      Як уві сні... імла війни між нами...
      як у печері...непроглядна даль
      і пізньою тривогою ночами
      сиреною озвучена печаль.

      Як у кошмарі... знищені сезами,
      залиті кров'ю цнота і мораль
      і не сховаєш душу за вуаль,
      розірвану ворожими руками.

      Пече долоню лінія життя,
      болить душа, ятрить сльоза кипуча...

      блукає перемога неминуча,
      з дороги вимітаючи сміття...
      ................................................
      по ній іде
                   усміхнене
                               дитя.

      Історію переписала Буча.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ранок
      «Люблю тебе!» - шепнула дню зоря,
      обнявши небеса і світ сором'язливо
      і промінь сонця крізь ліси й моря
      із усмішкою цілував це явне диво.

      А день, не довіряючи, неначе,
      Своїй зорі і здійсненню палких надій,
      Спускався із небес... о, він за нею плаче,
      І утирає сльози кришталевих мрій.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Зимній ранок
      Мороз і сонце, день урочий!
      Мій друже, протирай-но очі –
      Пора, ясна моя, проснись;
      Тебе вітають неозорі
      Світи у сяєві Аврори,
      Зорею півночі явись.

      Вночі, від заметілі злої
      Укрились небеса імлою;
      Та, пам'ятаєш, все одно
      Крізь хмари сяяло світило
      І ти засмучена сиділа –
      А нині... виглянь у вікно:

      Під голубими небесами
      Земля, укрита килимами,
      Летить у сонячну блакить;
      Прозорий ліс один чорніє,
      Ялина в інії біліє
      І річка засклена блищить.

      Кімната бурштиновим світлом
      Осяяна. Веселим тріском
      Тріскоче піч... а поруч – ти
      І лінь злізати із лежанки...
      То, може: повеліти в санки
      Нам сивку-бурку запрягти?

      І разом, навперейми снігу,
      Друг милий, віддамося бігу
      Нетерпеливого коня,
      Відвідаємо луки, ниви,
      Ліси і пущі білогриві
      І берег мій ясного дня.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Не моєму соловейку
      Якби ми знали ще маленькі,
      що нас недоля не мине,
      любила б я не Євтушенка
      і малював би ти мене.

      Тоді палітрою веселки
      сіяло б личко чарівне...
      була б я сонечко ясне,
      а ти, напевне, соловейко.

      Але розвіялись літа
      і наше літо промайнуло,
      і не поманять у минуле
      непоціловані уста...
      була сопілка, та і та
      свої мелодії забула.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Я не зима, я Аеліта,
      таємна Муза нічия,
      але твоє майбутнє літо...
      а хто ж іще, якщо не я?
      Хай чують барди й менестрелі
      що у зимовий час оцей
      я не чекала Аріеля,
      тому явився Берендей.
      У рік новий старого стилю
      це очевидно саме те,
      що налаштовує на хвилю
      через парсеки, льє і милі
      ловити усмішки... зате
      згадаємо обличчя милі
      і наше літо золоте.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Близьке й далеке
      Були ми і щирі, й наївні
      красуні – велика й мала:
      одну величали – царівна,
      трояндою інша цвіла.

      Чекали нас лицарі вірні,
      надія на долю була...
      ми чули і когута, й півня,
      а очі хотіли – орла!

      А душі у вирій хотіли
      і несли усіх журавлі
      подалі від краю землі...
      ми рано туди полетіли,
      а чортики осиротілі
      очікують нас у гіллі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Остання роль
      Була б і я надією твоєю,
      якби не залишилась назавжди
      цикутою цілющої води,
      якої не жаліє Панацея.

      Я не була тією однією,
      яка рятує душу від біди...
      душею ти і досі молодий,
      а я уже давно бабуся-фея.

      Та буду ще у пам’яті жива
      і неприступна як високі гори...
      ти – лицар без догани і доко́ру,
      я – незабудка, мрія, сон-трава...
      на півночі тече твоя Нева,
      а мій Дніпро біжить у Чорне море.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. На грані
      Наїзнику Пегаса
      немає часу
      у цьому світі
      сидіти і чекати,
      аби піймати
      себе... у сіті...
      ................................
      Якщо не твого поля
      ягідка твоя,
      хай буде нічия
      і ти гуляй на волі...
      .................................
      ще є багато
      чого уміти
      і не одна кобіта
      зайде у хату
      тебе вітати...
      але немає долі,
      якщо і досі
      твоя орбіта
      торкається юдолі...
      .................................
      Та може, боса
      паде на роси
      небесна Аеліта
      в зеніті літа
      або на осінь,
      коли зима на часі,
      полинуть сміло
      душа і тіло
      до діда на Парнасі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Тіням Овідія
      О, мій Овідію в сутані,
      не панікуй, не зарікайся...
      міхи наповнені і чани
      не протікають ще, на щастя.

      Вітрила є і цілі снасті,
      і гавані ще не останні,
      і карта вигідної масті
      упала на дороги ранні.

      Лише одне ім’я у мене –
      не Муза я, не Мельпомена
      не Ліра у руці ізгоя...

      ми на одній з тобою сцені...
      перо ліричного героя
      служити має Ойкумені.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    29. Що-небудь від себе
      А я мовчу,
      не маю слова
      і не лечу,
      не до любові,
      немає крикнути кому, –
      ей, люди, ви ще у диму
      чужих ідей,
      чужої мови...
      всихає ґлей,
      одні промови
      про ювілеї
      із трибун,
      та не єднається табун,
      немає нам
      що обіцяти...
      за огорожею телята,
      а свині там,
      де місце свято.
      До перемог
      усе.. про-себе*...
      бо, не дай Бог,
      почує небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Рефлексії
      Я поспішаю на урок.
      Не буду ранити словами,
      якщо найбільше помилок
      ми наробили між рядками.

      Почую не один дзвінок,
      побачу декого між нами
      і не поставлю у куток,
      кого вважаю диваками.

      Але про це – анітелень...
      У нас одні і ті ж задачі –
      лукавому давати здачі.
      А поки-що – не до пісень...
      у дачника найтяжчий день
      у понеділок – день удачі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Коронована осінь
      І до мого саду залітає
      фея коронована щодня
      і щодня на себе приміряє
      шати золотого убрання.

      Іноді на подіумі плаю
      одягає у руно ягня,
      то у синє-вирі біля гаю
      напуває рижого коня.

      Та не умивається сльозою,
      що не чує пісню солов’я,
      що уже зима не за горою
      і борей гукає, – ти моя!
      О, цією ранньою порою
      пізня осінь – це іще не я.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Спроба відродження
      О, любий Данте, необачний друже,
      у цьому світі вже давно не рай.
      Ти у любові, бачу я – не дуже,
      хоч у... сеансі – Боже, помагай!

      Звичайно, я сама не надолужу
      утрачене... тоді удвох... давай...
      я заспіваю, – ой, не шуми, луже,
      а ти... свою «Комедію» згадай.

      Відродимо минуле до світанку
      і ранньою весною, й восени,
      але хоча б себе не обмани.

      У затінку альковної альтанки
      чекають нас цикути філіжанки
      і потаємні спіритичні сни.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Біла палітра
      Рано ще журитися, козаче,
      доля не минає восени,
      не одна ворона ще закряче
      через перелази і тини.

      Полини гіркіші молочаю,
      поки щастя десь у бур’яні.
      Не об’їдеш долю на коні,
      поки в тебе іншої немає.

      Може й усміхається удача,
      та хіба сліпе її побачить,
      поки та ворона не летить
      і не ощасливлює на мить...
      поки серце одиноке плаче,
      не засяє сонячна блакить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Вереснева сюїта
      Як там у тебе?
      у мене й досі
      небо як небо
      осінь як осінь
      бабине літо
      нас оминає
      і не чекає
      танок сюїти
      у цьому році
      мені знайомі
      знаки емоцій
      точки і коми
      чуйні поети
      і поетеси
      їхні сонети
      та інтереси
      марні старання
      зайві надії
      вірус кохання –
      це пандемія.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Вічному менестрелю
      А я не оглядаюся назад,
      у часі чумакую помаленьку,
      навчаю жовторотих пташенят
      тій музиці, що ти на кобзі бренькав.

      Про те, як наші зорі мерехтять
      і їде Віз Великий... і Маленький,
      і тьохкає у грудях соловейко,
      і душі увертюрою звучать.

      Та ми герої не цієї казки...
      сьогодні я одна... на місяці
      купаюся у зоряній ріці
      і не чекаю на телячі ласки,
      і не боюся зайвої поразки...
      біжать ще за возами молодці.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Географія шкільного коридору
      Почалося... плескає в долоні
      і сідлає парти юна рать,
      у якої іспити сьогодні –
      вчитися у самообороні
      вічному і доброму на «п’ять»:
      не молоти суржик і полову,
      не ковтати диму за кутом
      і не прикидатись бараном,..
      полюбити українську мову
      як надійну зброю і основу
      нашої війни із язиком;
      бачити учительську указку,
      мапу України на стіні
      і своє майбутнє у кіні...
      говорити іноді, – будь-ласка,
      вибачте за пустощі мені;

      пам’ятати, що минуло літо,
      і забути, як усі батьки
      файно декламують матюки...
      не копіювати їх як діти
      і великороси-малюки.

      Літо попрощалося по-царськи...
      треба знову одягати маски
      як глухонімі учителі
      де-не-де червоні... і зелені...
      на уроці іноді непевні,
      що одна історія землі
      і не та, що хочуть у кремлі...
      бо у класі, наче, і модерні,
      а на коридорі – москалі.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Географія шкільного коридору
      Почалося... плескає в долоні
      і сідлає парти юна рать,
      у якої іспити сьогодні –
      вчитися у самообороні
      вічному і доброму на «п’ять»:
      не молоти суржик і полову,
      не ковтати диму за кутом
      і не прикидатись бараном,..
      полюбити українську мову
      як надійну зброю і основу
      нашої війни із язиком;
      бачити учительську указку,
      мапу України на стіні
      і своє майбутнє у кіні...
      говорити іноді, – будь-ласка,
      вибачте за пустощі мені;

      пам’ятати, що минуло літо,
      і забути, як усі батьки
      файно декламують матюки...
      не копіювати їх як діти
      і великороси-малюки.

      Літо попрощалося по-царськи...
      треба знову одягати маски
      як глухонімі учителі
      де-не-де червоні... і зелені...
      на уроці іноді непевні,
      що одна історія землі
      і не та, що хочуть у кремлі...
      бо у класі, наче, і модерні,
      а на коридорі – москалі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Серпневі вітражі
      Блякне день і тінями на воду
      падає, лягає на дахи...
      і серпом, зрізаючи верхи,
      йде окраєць місяця зі сходу.

      І Ярило не жаліє дня,
      вписує оздоби у палітру
      осені, гаптує убрання,
      щоб вона подобалася вітру.

      Пріє переорана земля.
      Сівачі очікують моменту
      з’яви тої пані на поля
      у свої нові апартаменти.

      А вона прямує у ліси
      і дощі за нею – чередою...
      осінь задоволена собою –
      має у запасі гарбузи...
      і не ради пізньої краси
      укриває обрій пеленою.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. На крилах преображення
      Заспівай і пісня понесе
      у краї далекі, заповідні
      тої, що цінує над усе
      голоси і трелі солов’їні.
      Залітай і, може, обійму,
      не чекай, що іншого почую
      і не воркуватиму йому...
      і не обіцяй нічого всує...
      я ночую в небі у раю
      і літаю ви́соко-висо́ко,
      а коли сідаю у гаю,
      аж тоді виказую свою
      сагу про недолю одиноку.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. У павутинні плетива
      Вінками плесо заснує
      як у садах Семіраміди
      усе, що спати не дає
      і не пускає до аїду,
      аїду, раю – все одно,
      аби алеями парнасу
      іти дивитися кіно
      як це було одного разу,
      одного разу ми, таки,
      ходили полем і тернами
      поза Березину, Ярки,
      поміж волошками, житами...
      житами цього світу в той,
      де опановує науку
      казати, – аз... а далі, – буки...
      і не очікувати, – ой!..
      коли веде мене за руку
      літературний мій герой.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Луна
      Ще випромінює частоти
      твоя душа моїй монаді
      і, поки ми обоє раді,
      я не питаю, – де ти, хто ти?

      І хай несуть нас білі коні
      у темні ночі поміж зорі
      у їхньому німому хорі
      за обрії на оболоні.

      І як по щучому велінню
      помчу алюром за тобою
      твоєю вічною луною
      у цю феєрію видіння,
      де ми казковою порою
      непереможні у двобої.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Санація нехристів
      ***
      Та не чіпай ти екс-сексотів,
      що на парнасі височать
      як булька й жаба у болоті,
      а то найбільші патріоти
      в еРеМ жалітись побіжать.

      ***
      За істину і нині як учора
      змагаються сізіфи й піфагори.
      А місія зоїлова проста –
      не дуже поетично та прозоро
      обрізати у прихвостня хвоста.

      ***
      Майбутнього нема,
      минулого не буде,
      єдина мить – пітьма,.
      Коли ж існують люди?

      ***
      Усе ніяке не лишає сліду,
      хоча себе являє у красі
      десь у болоті на одній нозі...
      нікого не дивує вірогідне,
      а в очевидне вірять не усі.

      ***
      Поезія охоплює тотально
      і лірику, і... фізику, зате
      ліниві винаходять геніяльне,
      а геніальне?.. знаємо, – просте.

      ***
      Всяк над собою пнеться і росте
      у класі балалайки у натурі
      одної і тієї ж увертюри...
      Але прощають геніїв... за те
      що це, таки, титаніки халтури.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Ніс по вітру
      Я не сумую за стежиною
      і за мелодією теж:
      «кого чекала і любила я,
      уже ніколи не вернеш».

      Один, блукаючи пустинею,
      і ти нікого не найдеш
      порою нашою осінньою,
      якій ніде немає меж.

      Гойдає літо наші купелі
      на синій Росі, у росі,
      на плаї літ «у небесі»,
      за азимутами на румпелі,
      за хмарою на бані-куполі,
      де ми потонемо усі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Шукачі пригод (Афродіта)
      – Даремно в’яне наше літо...
      уже й до осені пішло,
      а ми чекаємо як діти
      на особливе літепло.

      Пора купатися й радіти!
      За Посейдона ще було
      як обіцяла Афродіта
      втекти подалі... у село.

      Не ті часи, не ті герої...
      і не очікує нове,
      і зачіпає за живе,
      що буду піною прибою...
      Немає раковини тої,
      що на край світу попливе.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Випробування спокусою
      Заросла тернами колія...
      азимути долі невідомі...
      не одними келихами рому
      радує стихія житія.

      Поки мрія не наб’є оскому,
      пий минуле того ручая,
      де тече ілюзія твоя,
      що не усміхається нікому.

      Та коли зігріє ласка рук
      і сердець таємний перегук...
      очі відведуть дереворити...
      поки ще солодкий присмак уст,
      обережно стався до спокус,
      щоб якусь...
      із них
      не пропустити.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Пересміх
      І я тієї ж... он-де і святі
      і ті, бувало, глечики ліпили.
      Хай і мені опалить сонце крила,
      якщо поманять гори золоті.

      Нехай сміються юні корифеї,
      що ямбами писати – не моє.
      Зате я їх не пхаю у хореї,
      як деякі miledi & mes’ye.

      І зайве не розтягую рядочки,
      не муляю нікому на нозі,
      а наступаю, – прошу excuse
      me sorry... я така жіночна...
      іронізую... і на цьому точка...
      а коми упакує fantesý.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Погода
      По Україні ходять хмари,
      буває блискає, гуде
      і це неначе Божа кара,
      і нібито уже ніде
      не випаровується пара.

      Все задубіло, що цвіло,
      усяка ягода ніяка,
      і зав’язі – як не було,
      і абрикоси кіт наплакав...
      буяє лиш одне зело.

      Грозою пахне як у маї,
      затуманіли небокраї
      і жаба кумкає вночі...
      а злива хату оминає
      і я калину поливаю,
      коли наліво йдуть дощі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Рокове вчора
      Минають сірі дні і білі ночі
      туманами окутують Неву,
      а видяться Дніпрові сині очі,
      які запам’ятала наяву.

      Уже не прилечу... не перескочу
      цю порожнечу, у якій живу...
      боюся, запізнитися не хочу
      на перше і останнє рандеву.

      Але не перейду широке поле
      весною, літом, осінню – ніколи
      не гляну на волошку... хоч одну...
      ще вірю, що побачу Україну,
      тому чекай, я уві сні прилину
      у нашу ранню сиву далину.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Співучасниця
      Я ще є. Опудало моє
      загорає нині на городі
      і ніяка чапля не клює
      у моєму тихому болоті.

      Чуються лелечі голоси,
      але я не перелітна птиця.
      Очевидно різні полюси –
      журавель у небі і синиця.

      Поки у руці ще нічиє,
      догорає не одна надія...
      видиво невидиме твоє
      на мітлі літати ще уміє.

      Поки усміхається юрма,
      час міняти пера на лопати,
      сіяти, садити і сапати...

      чародія магії нема...
      ну то й що?.. упораюсь сама...
      помагають біси і пілати.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Мати Україна
      Чекаю визволителів своїх,
      коли на схід, на північ і на південь
      появиться у ризах золотих
      всеукраїнський пам’ятний Великдень.

      Не вічний Ірод... буде на Землі
      і тепле літо, і розквітнуть весни...

      як булька на воді, навіки щезне
      останній узурпатор у кремлі,

      розвидниться у кро́мішній імлі,
      а в Україні білий світ воскресне.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Кульбаба
      Закортіло літепла кульбабі...
      і нема метелика... йому
      цього року вистачає зваби
      зимової снігової баби,
      а вона не відає, – чому?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Фея та ельф
      Чекаю ельфа...
      уві сні...
      але буває,
      веселий лицар у вікні
      мене вітає.
      Мені одній
      в часи нічні
      ніяк не спиться.
      У дам і фей –
      один Орфей,
      а я – синиця.
      У далині
      є журавлі..
      або лелеки...
      але мені
      на цій землі
      до них далеко.
      Так і живу
      і наяву
      нема нікого.
      Але нічого...
      в рандеву
      я біля нього.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Березова каша
      Уплету анапести у ямби
      і впишу у рубрику – «сонет»...
      і тоді почую дифірамби,
      що співає іноді поет.

      Правила поетики – до лампи.
      Сяду на Пегаса і... вперед!
      Де шукають меду косолапі,
      там і амазонці буде мед.

      Та в Майстерні віє безнадія...
      тихо-тихо... наче у тюрмі
      заповіти пишемо юрмі.

      Виживає мрію пандемія...
      Іноді усе-таки радію,
      що орли поезії німі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Віра у весну
      Знову проснулись весняні вітри
      зранку і аж до нічної пори
      то навівають, то шепчуть мені
      запахи ніжні і звуки нічні.
      Серденько, годі боятись!
      Має все-все помінятись.

      Кожного дня усе краще стає.
      Ми ще не знаємо, де вони є:
      квіту буяння, веселки розмай
      та у глибокій долині мій гай...
      серце, забудь свої муки,
      нині все – музики звуки.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. З весною наодинці
      Перецвітають проліски у лісі.
      Ще й не було, а вже нема весни.
      Сіяє сонце у блакитній висі,
      а білий світ усе-таки сумний.

      І є чого. У ньому стільки візій
      од пандемії, голоду, війни
      і до найголовнішої із місій...
      але курей рахують восени.

      Весна іде, ніщо не зупиняє
      її повільний та невпинний хід.
      І хай літує цей весняний квіт...

      У буревії, у часи розмаю
      мою, як і твою, частину раю
      іще охороняє живопліт.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. До брата
      Не оминуть і тебе первоцвіти,
      будеш ходити по рясту не раз...
      жаль, що у цьому ще білому світі
      нас розділяють і простір, і час.
      Жаль, що і я не з тобою гуляю
      тою стежиною біля села,
      наче і досі ще юна й мала...
      Я у барвінку тепер спочиваю.
      Це саме там... по дорозі до раю,
      де ще лозиною в лузі росла.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Із небес
      Як не є, але одна дорога
      нас веде до вічної ріки,
      де не подивуємо нікого,
      що і ми усе ще є, таки.
      Вірую у це до того часу,
      поки не поклали у труну
      неживою. Але цього разу
      уявляй лише мене одну
      юною і милою навіки...
      Може і судилось чоловіку
      бути і не бути до кінця
      зі своєю вірною, одною,
      що була повінчана з тобою
      у ясній обителі Отця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Розчинені в часі
      Очі озер, сині моря,
      а за горою – найвища гора.
      Там і моя є ще світла зоря
      і на зорі у дорогу пора.

      Манить мене світла мета
      і не дає зупинитись мені.
      Знаю, що я іще є саме та,
      що зачарує тебе уві сні.

      Йду до зорі ночі, і дні,
      поки у небі сіяє мені.
      Хай лише радує і на стає,
      гріє розрадою серце моє.

      Зорі очей сивий туман
      завуалює на плесі ріки
      і заховає у той океан,
      де не щезають літа і роки



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Есмеральда
      О, нерозумний Квазімодо,
      я не люблю... гірку сльозу,
      коли показую народу
      свою розумницю козу.
      А як побачу мого Феба
      на білогривому коні,
      то я готова і на небо...
      хоча і жаль тебе мені.
      Ти щирий, вірний... та упертий...
      і рятував мене не раз...
      але судилося померти
      всьому народу напоказ...
      зате у храмі після смерті
      ніщо не роз’єднає нас.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Програна гра
      – І чула, й виділа, і знала
      як та циганка, що гадала,
      яка у неї буде роль,
      коли об’явиться король...
      А ти не дуже то й барився
      і... з палуби моєї змився
      на інші ріки і моря...
      не я... не я твоя зоря,
      а ти під зорями не мій...
      але іще й сьогодні сниться
      отой бубновий лицедій
      і мрія пікової дами,
      що у Таро не має тями.






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Дохлятина Московії
      Які огидні пики-лиця:
      коняка, сука і убивця...
      І як лякають ще здаля
      оці опудала кремля –
      і гуманоїд-кровопивця,
      і бісова в етері трійця
      які на поприщі халтури
      стають все вище на котурни.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Реінкарнація
      Може, я не твоя Беатріче.
      Ну, а ти майже Данте уже.
      Я запитую, – милий, невже
      не могли ми зустрітись раніше?
      Ти повів би мене у ті дні,
      де існують заблукані тіні,
      ти любив би мене уві сні
      і були б ми щасливі і вільні.
      Та недоля між нами стоїть.
      Я чужа і невільна дружина
      і не я в цій пригоді повинна
      повернутись за межі століть,
      де побачу тебе хоч на мить
      як матуся заблудлого сина.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Без варіантів
      Небо чує наші голоси,
      у мені луною резонує,
      наші світлі аури парує
      у своїй гармонії краси.

      Я іду до тебе і донині
      вірую ілюзії надій,
      адже душі не бувають винні,
      що роковані одна одній.

      Самота сотає наші душі,
      а жага висушує уста,
      як пожежа воду у калюжі.

      Поки не досягнута мета,
      є ще середина золота,
      і до неї ми ще не байдужі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Самосуд
      Спливає все і явне, і таємне,
      яке із головою видає
      само себе, коли душею темне
      ангелика із бестії вдає.

      Не хочеться, та говорити мушу, –
      не відпирається брудна душа,
      яка марає іншу чисту душу.

      У совісті немає палаша.
      Її із мулу викине на сушу
      Феміда і заріже без ножа



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Весна
      Радій. Це я іду
      веселкою до тебе.
      Дивись у небеса.
      В калюжі не дивись.
      Немає унизу
      ні сонячного Феба,
      ні того, що несе
      пір'їною увись.
      Якщо не буде крил,
      побуду із тобою
      луною інших літ
      до самої зорі,
      до іншої зими
      квітучою весною
      за обріями дня,
      що сяє угорі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. На всі боки
      Це явно означає, що тобі
      уже байдужі радощі людини,
      а я радію і твоїй журбі
      за мною, і лихій годині.

      Ти опинився на своїм горбі,
      я почиваю у своїй долині,
      а там, де кожен судить по собі,
      немає золотої середини.

      Та нині не однаково мені,
      куди йдемо, веселі і сумні,
      у цій земній і неземній юдолі...
      Куди нас ця дорога не веде,
      якщо і заблукаю де-не-де,
      я буду залишатися на волі.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Не разом
      – Тобі «у сумі самоти»
      до мене ще іти й іти
      одному... пішки... як до неба.
      А що іще поетам треба?

      Тобі – дорога суєти
      не так до мене як до себе,
      мені до іншої мети,
      де і поезія – плацебо.

      Не висихає течія...
      і тиха муза, а не я
      на пару буде із тобою...
      У неї вищий пілотаж,
      і піруети, й епатаж...
      а я побуду поза грою.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Ассоль
      Я не була твоя Ассоль…
      Билиною біля причалу
      за неї я зіграла роль,
      коли нежданого чекала.
      Надія, віра і любов
      мене за обрій поманили...
      я уявляла знов і знов
      у гавані його вітрила.
      Я не була твоя Ассоль,
      коли навіки розлучались,
      але у пам’яті зостались
      рожеві мрії і пароль
      тієї, що на ноті соль
      луною серця обізвалась.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Мальвіна
      Життя театр, точніше фарс.
      Сміється публіка з Мальвіни
      і не рятує Буратіно.
      На сцену вийшов Карабас
      і папа Карло нас не спас,
      а у печі – одні жарини.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. На коні Петлюри
      У мене є жіночі клони...
      я і Бандера, і Петлюра,
      бо не прощаю моветону
      на сайті мови і культури.
      Від брехунів нема відбою,
      а кавалери десь далеко...
      Лишаюся сама собою,
      мені запитувати легко, –
      чому це роззявляє рота
      проти поета-патріота
      або влаштовує кориду
      оця поношена калоша?
      Бо це не так російська воша,
      як наша українська гнида.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Рефлексії
      Москаль – це не образа, позаяк
      і клони є, і я їх нагадаю, –
      Олена – це, напевне, Залізняк,
      а Музичук – це поетеса Майя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Блокада
      В безсилій люті поетична вата
      включає свого матюґальника,
      аби із жіночками воювати
      в традиції лайливого совка.

      Питається, – чого воно лютує?
      Прозорості не може досягти
      аматора поезії і всує
      плюється зі своєї висоти.

      Така уже порода гонорова:
      бики, тупоголові бугаї
      поза-літературної полови
      показують амбіції свої...
      і ратицею гупає корова**,
      аби усі помітили її.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Донья Тобоська
      Нехай тобі іще не сто
      і ти не юний, а зелений,
      але не може так ніхто
      подати шляпу і пальто,
      аби явитися джентльменом.

      Зарадить лицар у біді,
      та не радітиму авансом.
      Сміялись люди ще тоді
      як рогоносець на суді
      іменувався Санчо Панса.

      Нехай такі ми не одні
      на полі бою біля гаю.
      Але сподобалось мені
      що мій ідальго на коні
      мене очима обіймає.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. На часі
      Політати і мені охота
      разом до тієї висоти,
      за яку воюють донкіхоти
      на шляху до вищої мети.

      Ну, а поки.. плаваю на волі.
      Перехрестями своєї долі
      повертаю на свої круги,
      де і друзі є, і вороги.

      Ми не пара у житейській прозі,
      та мені з тобою по дорозі...
      з музою – у радості й біді...
      Я люблю змагатися у слові
      і по цій дорозі до любові
      будемо птахами на воді.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. І хочеться, і колеться...
      – Не обійму́, бо яснолиций Місяць
      далеке відображення моє,
      яке удень тому лише помітять,
      що і на Сонці білі плями є.

      Зійду зорею, що тобі засяє
      надією новою... а мені...
      я уявляю, що тебе чекаю
      ночами у причільному вікні.

      Як повновидий, завітай до хати.
      А от коли являєшся рогатий,
      коли я одинока і сумна,
      тоді не смій. Це не моя вина,
      що набагато краще засинати,
      коли я залишаюся одна.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Не пройдений етап
      – Фантазії немає меж...
      я закриваю цю сторінку.
      Читай моє. Я можу теж
      тобі поставити оцінку.

      Єлейні арії твої
      не заслуговують «відмінно»...
      Не забуваймо рубаї
      Хайяма... а читаймо Ліну.

      Це ідеал усіх жінок.
      Люблю її пейзажі сині
      і дні, о... дні її осінні...

      А твій сонет – мені урок...
      Та не один його рядок
      ще догорає у каміні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. По одній лижні
      Тінь доганяти весело і легко.
      Під гору лізу, із гори біжу,
      а де нема протоптаної стежки,
      виписую фігури Ліссажу.

      Кигиче чайка голосом плаксивим
      і ґелґає своє гусей табун...
      вітаючи мене, велеречиво
      віщує щастя птиця гамаюн.

      Воно десь є між трьох високих сосон,
      заблукане у лісі, безголосе
      вороною пікірує на лід
      або здіймає лебедині крила...
      а от Мороза-діда не зустріла
      і білий іній замітає слід.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. Гаряча купіль
      ***
      І за цикли, й за сонети
      не чекай, – віват!
      Неоцінені акценти...
      приморожені поети...
      осовілий сайт...

      ***
      Караюся, але не каюсь
      за зайві баєчки мої.
      І у мережі – хата скраю,
      і на арені оминаю
      відволікаючі бої.

      ***
      Нарікати на ніяке перше,
      що плювало у лице твоє –
      марнота. І поки сили є,
      а собака на щити не бреше.
      захищаймо те, що Бог дає.

      ***
      Цієї ночі і вода свята,
      і незгасаючий вогонь свободи
      єднають племена одного роду,
      а нас нехай минає самота
      у течії невисохлого броду.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Блискавка і грім
      Нічого не буває без причини.
      Нікого не чекай у самоті
      і не шукай зі свічкою людини...
      сізіфи й діогени вже не ті.

      Лихої, а не світлої години
      горнята били не одні святі...
      і не радій, що істини прості
      ведуть до золотої середини.

      Давно немає сил у Перуна,
      а правда є і кривда не одна
      панує між богами і донині...
      змагаються велике і мале
      аж грім іде у небесах, але –
      Зеве́с метає блискавки у глину.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Зимова пісня
      Мій сину, темно надворі.
      Не час у ліс одному.
      Не допоможеш ти сестрі,
      О, синку, будьмо вдома!

      Там люта холоднеча скрізь,
      І вітер виє сильно;
      Тому у цей дрімучий ліс
      Не йди, моя дитино!

      О мамо, мамо, втри свої
      Сльозою вкриті очі.
      Я знаю, що знайду її
      І викраду у ночі.

      Не буде ні спокійних снів,
      Ні радості самому;
      Я звик до снігу та вітрів,
      Чекай обох додому.

      Дивилась довго у вікно
      Зажурена матуся;
      Та син із ночі все одно
      У хату не вернувся.

      Розтанув сніг, і вітер стих,
      І засіяло сонце,
      А мати жде дітей своїх
      Весною у віконці.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Торішнє сум'яття
      Я не чекаю... і напевне знаю, –
      мене усе влаштовує, як є,
      але спокуса спати не дає,
      що, може, в самоті себе пізнаю.

      Ми на одній і тій же висоті,
      куди юрмі заказані путі...
      з якою – ні взаєморозуміння,
      ані бажання – щедрого каміння.

      З чужими – рідні, з рідними – чужі...
      уміємо затамувати в серці
      знайому увертюру інтермецо,
      яке не затихає у душі,
      коли далекі й давні міражі
      відлунюють мелодією скерцо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Емпатія
      Це – не мені, та нібито відчула
      на шиї, на своїй, чуже ярмо...
      Навіщо залітати у минуле?
      Творімо світ, в якому живемо.

      Від нинішнього спокою немає.
      А нумо – у майбутнє! Пам’ятай
      усе, що докотилося до краю,
      вертається як сонце у свята.

      Видумуймо, чого усім бракує.
      Його не дочекаєшся ніде,
      якщо душа волає, – де ти, де!?...
      Хай вольова енергія нуртує!
      Що автор уявляє і малює,
      те ангелом із неба упаде.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Колядування
      На Різдво до ранку сяють небеса.
      і природа одягає ризи.
      Сяє і чекає лісова краса:
      бані храму, капища, круїзи.

      Як у ці хороми нині не піти?
      Ось із джерела жива водиця
      ручаями в озері святиться...

      Будемо сьогодні тільки я і ти,
      а між нами, може – Божий Дух святий
      Того, хто сьогодні народився.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Навзаєм
      Вітаю, друже! Ми вже на порозі
      різдвяного локдауну. Руки
      не подаю(як ратиці – бики),
      а обійму на лютому морозі,
      коли не у поезії, а в прозі
      побігаємо на перегонки.

      Хай НАТО – в хату, а війна – в імлі,
      а ми, щасливі – на своїй землі.


      І ми – усім

      Ой, не чекаймо миру на розпутті,
      якщо не переможуть «майдануті».
      Зелена йолка сяє до пори,
      коли її покотять із гори.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Нестиковка
      У карантині я уже не та
      і важчає тягар цієї ноші...
      Усе коротші осені літа...
      мабуть тому пора ця – золота,
      а от роки у юності найдовші.

      Ярило повертає до весни
      і вищає орбіта у зеніті...
      як мовиться, – на носі яре літо.
      І видяться такі пророчі сни,
      що хочеться в обійми полетіти.

      А в декого одне у голові –
      намилив лижі і гайда до лісу...
      Не доганяю я цього гульвісу.

      Раніше – що не день, то візаві...
      а нині... видно небеса праві,
      коли між нами нап’яли завісу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Як ...ти там?
      Бачила тебе як наяву...
      уві сні... а на душі тривога...
      випадає по воді дорога...
      нібито до берега пливу,
      та усе не видно, до якого.
      Наче у пустелі міражі.
      Видно, що вінчає сьоме небо,
      коли цього, може, і не треба...
      Стоїмо обоє на межі
      ще свої і, наче, не чужі...
      Як би не упасти до ереба
      на крутому цьому віражі?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Я не я
      Навіщо зазіхати на чуже?
      Є гавані і є свої причали.
      Хай Бог мене від того береже,
      аби я не своє оберігала.

      Ти любиш силуети негліже,
      тобі як і мені усього мало...
      згадаємо навіяне, адже
       і я твоє колись давно читала.

       Дарма, що нині я уже не я.
      І ти іще у класиках не ходиш.
      Така фортуна. Що одна не можеш,
      те ми обоє в піні житія
      осилимо. Озвучимо ім’я –
      на те і є ми сотворіння Божі.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Перебір
      Навіщо той гармидер «Енеїди»?
      Людей вінчають зорі угорі.
      І десь візьмуться у моїм дворі
      не тільки ангелята, але й діти.

      І не сонети о такій порі
      на часі... і не до сучліту...
      А хто зготує істи дітворі?
      А як же я на море не поїду?

      Та уявляю, – ой, лечу, лечу...
      наобіцяю як ота синиця
      варити юшку у морській водиці...

      На каруселі з далечі кричу
      і я за це нічого не плачу...
      і слава Богу, що мені це сниться.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Не почуте
      О! Об’явився у моєму лісі
      блукаючий у хащах Берендей!
      А може це у образі гульвіси
      Юноною спокушений Еней?

      Я не одного Ґрея полонила,
      коли була ще юною Ассоль,
      та полиняли золоті вітрила
      і запізніла унікальна роль.

      Я ще біжу і вітер доганяю,
      але в моїй душі не тане лід...
      і хто мене такою упіймає,
      коли за мною пропадає слід?

      Я зіткана із пари Аеліта...
      мелодія чиясь у трьох словах...
      ..............................................
      за обріями перелітний птах
      синицю не зуміє обігріти...
      ..............................................
      але якщо до серця притулити,
      то я лечу... і тану у руках.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Розлука
      І я сама. Пряду на полотно
      нитки життя, любові і розлуки.
      Ось і робота... і немає муки,
      що не угодна Богу все одно.

      Йому – не все одно, та серця звуки
      не долітають, падають на дно
      і поки зійде хоч одне зерно,
      я не страждаю, не ламаю руки.

      Я не ламаю руки ні за ним,
      ні за його пропащою душею
      єдиною, та схожою з моєю,
      яку обніме вітер перед тим
      як овіває фіміаму дим
      його зорю із іншою зорею.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Самоосвіта
      Вірус надихає на реформи.
      Хочеться податися за тин
      і не повертатися додому,
      поки на подвір’ї карантин.

      Не чекаю у городі дядька,
      де уже буяє бузина.
      Я й сама перекопаю грядку,
      бо сама не оре борона.

      А душею лину до поезій.
      Муза щось нашіптує щодня.
      Серце завмирає у бентезі,
      а в хліві кувікає свиня.

      Не до оди і не до сонету,
      поки добре й вічне – мій оброк.
      Чоловік чекає на котлету,
      а мене очікує урок.

      На чуже не вистачає серця
      і не уповаю на своє –
      добре дуже дорого дається,
      вічне капіталу не дає.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Карантин
      ***
      Дозвольте, пані і пани,
      Вітати з келії моєї
      Усіх заручників цієї
      Епідемічної весни.

      Все утрясеться і пройде:
      Жалі, печалі і тривоги,
      Повідкриваються дороги
      І сад зелений зацвіте.

      Критичний розум оживе,
      Перевантажений знаннями,
      І зійде зрілими плодами
      Переосмислення нове.

      Мине цей час лихий і злий
      І ми чистіші і мудріші,
      Та до парафії добріші
      Усядемося за столи.

      І подарує нам усім
      Умиротворений Всевишній
      Забуті радощі колишні
      І крихту щастя в кожен дім.

      ІІІ.XX



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Осінь
      Яка сумна пора!Люблю зів’яле листя
      І проводи його прощальної краси,
      Коли чарує очі осені намисто,
      В багрець і в золото одягнені ліси.
      У храмі їхньому гуляє вітер чистий
      І небо з далини доносить голоси,
      І сонця світлу мить, і вранішні морози,
      І сивої зими нечувані погрози.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Літо
      Ох, літо красне! Я́ любив би і тебе,
      Якби не спека ця, та комарі, та мухи.
      Ти, гублячи усіх, являєш нам себе,
      І мучиш; як поля, ми боїмось засухи;
      Благаємо води, та небо голубе
      Не посилає ні́ дощу, ні завірюхи,
      Бо провели її вином та хороводом
      І помина́ємо́ морозивом і льодом.

      2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Зима й весна
      ІІ
      Тепер моя пора: весни я не люблю;
      Відлига та моква; я хворію весною;
      Кров бродить; почуття лиш додають жалю;
      Я задоволений суворою зимою.
      Під місяцем ясним сніги її ловлю,
      Мчу з милою саньми дорогою крутою,
      Коли під соболями свіжа як зело
      Вона вам руку жме, цілуючи в чоло.

      ІІІ
      Як весело мені, в залізо взувши ноги,
      Черкати дзеркала заледенілих рік!
      А чари зимніх свят?.. А ці нічні тривоги?..
      Та треба мати честь; пів року сніг та сніг,
      Це у кінці кінців і мешканцю барлоги,
      Ведмедю, надокучить. Ну не можна вік
      На санях до Армід кататись у хуртечу
      Чи киснути за склом подвійним біля печі.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Одного разу
      Одного разу із далекого села
      Мене до нього наша доля привела.

      А він лежав і усміхався уві сні
      І стало жаль його невимовно мені.

      Його у спокої лишили лікарі,
      Бо мав померти, рани мучили старі.

      А я останньою надією була,
      Тому й забрала до цілющого зела.

      Всі ритуали, і закляття, і знання,
      І магію таємну кликала щодня.

      Благала Бога, сонце, зорі і пітьму,
      Щоб і мені допомагали, і йому.

      Поїла травами, чекала долі знак,
      Аж поки став на ноги милий мій козак.

      Благословили нас тоді мої батьки,
      Аби були душа з душею на віки.

      І не кажіть, що у житті нема чудес,
      Якщо не бачили як чоловік воскрес.
      ********************
      Його до мене наша доля привела,
      Аби і я із ним для щастя ожила.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Ой, жаль-жаль
      Маю зайві планові години,
      за які виховую дітей,
      щоб ішли у люди із людей,
      все іще затурканих донині
      тліючими гаслами ідей.

      Маю ще виховувати внука
      і вивчаю трудову науку,
      як хазяйнувати на землі.
      Знаю всі ази, і веді, й буки,
      відкіля беруться мозолі.

      Маю незахищену хатину
      від руїни у лиху годину
      і така охоплює печаль...
      Маю пояснити сиротині,
      що за це Московії не жаль.

      Жаль усіх, кому пообіцяли
      світле і майбутнє на віки,
      а сучасне наше обікрали
      українофоби-канібали –
      кегебісти і більшовики.

      Жаль каліку одиноку бабцю,
      що чекає паю із ріллі
      і на смерть покладені рублі...
      *************************
      Жаль, що і освіту – зайву працю
      знову обвели навколо пальця,
      україномовні москалі.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Дисонанс
      Як хочеться намилити копита
      Пегасові своєму і коню.
      Нема до кого правду говорити,
      нема від кого слухати брехню.

      Нема кому жалітися. О, Боже,
      куди мене занесло і несе?
      Подумала, дурна, що я щось можу,
      повірила, що муза – наше все.

      А тут закони як у возі дишло.
      Те ж саме, що в Кацапії було –
      не висувайся, щоб чого не вийшло,
      рівняйся по ранжиру на хамло.

      На сцені засідають боягузи,
      а публіці партеру все одно,
      що їй богема демонструє гузна
      і нікому ударити гузно.

      Та ну вас в баню, генії поезій,
      заслужені, підпільні, потайні...
      *********************
      Як жаль – погоду визначають бевзі,
      що голови сховали у багні.

      2020



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Мафія парнасу
      Пробиваємось вгору крізь терни,
      та знічев’я у тих, що вгорі,
      інквізиція псевдомайстерень
      запускає свої пазурі.

      Дуже тісно стає у ПееМі,
      бо куди нам до сяючих зір!
      І обрубують зайве по темі
      двічі Майстер, Матюк і Юсір.

      Опускають поета нізащо.
      Пліснявіє зелена доба.
      У поезії дує найкраще
      на прозоре надута губа.

      ************************
      Під веселу мелодію Net-у –
      one-two-three,
                     ein-zwei-drei,
                                раз-два-три
      йдуть поети, звиняйте, у Лету
      і щезають на сайті майстри.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Рукави широкі
      Рукави циганки
      як ворота вшир,
      доломан у неї –
      дорогий убір.
      А в тім доломані
      пісня до людей,
      наче із неволі
      рветься із грудей.
      А пісні у неї –
      як весною квіт.
      Розійдеться злато
      у широкий світ!

      2020




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Деформація реформи
      Що хазяїн сайту обіцяє,
      те і забуває на ходу.
      У стакані буря затихає,
      і нема ніякого роздраю.
      Байки анонсує какаду.

      До одного місця, що піїти
      віршами оплачують оброк.
      Крадії нікому не помітні...
      Головне – уміти оніміти,
      голову ховаючи в пісок.

      Експериментує як владика
      мужня реформатора рука...
      І на сайті іноді базіка-
      є інкогніто відома трійка,
      ніби за вказівкою ЦеКа.

      То ніяке не совєцьке диво,
      що якусь шістьору б'ють тузи –
      лагідно, і щиро, і правдиво
      у своєму стилі – косо-криво
      сіє безнадію Лао-цзи.

      Мекають не Сидорові кози
      про високу місію свою,
      смикаючи сіно з того воза,
      де нові латунські й берліози
      обрізають пісню солов’ю.

      ************************
      Каюся, що хочеться признатись
      мовою культурного села, –
      ех, якби отут поматюкатись,
      як би грішну душу відвела.

      2020



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Дайте клітку яструбу
      Яструб у зеніті,
      поки ще літає,
      на золоту клітку
      волю не міняє.
      Дикі коні в полі,
      поки є ще сили,
      розірвуть стремена,
      погризуть вудила
      Так і ті цигани
      буйного народу –
      підуть у неволю
      за його свободу.

      2020



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Вчила мене стара мати
      Вчила мене стара мати
      грати і співати
      і навчила часто, часто
      сльози проливати.
      Та й тепер, буває, плачу,
      плачу, як згадаю,
      хто отих дітей циганських
      музиці навчає.

      2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Щось не так
      Повіває тепло
      Як було восени.
      На осонні – зело.
      Ні зими, ні весни.

      Щось у лісі не те.
      Поздихали вовки.
      Омела не цвіте,
      А лоза – навпаки.

      І не ті кольори,
      І – у голову хміль.
      Насолили майстри –
      Є і рани, і сіль.

      Що собі не роби –
      Ні туди, ні сюди...
      От пірнути б якби
      За обійми біди.

      ****************
      До Йордану сама
      Доливаю води.
      Ополонки нема,
      Щоб упасти туди.

      2020



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    48. Ай! Моє брязка́льце
      Ай! Моє брязка́льце
      троїсто лунає,
      як циганська пісня
      мре і серце крає!
      Мре і серце крає
      на циганській мові.
      Кінець пісні, танку́, горю
      і моїй любові.
      Кінець пісні, танку́, горю
      і моїй любові.

      2020





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Пісня, що в мені
      Цей голос чую знову я,
      коли згасає день,
      і повниться душа моя
      перлинами пісень.

      У пісні обіймаю я
      оточуючий світ,
      і співу вільна течія
      несе мене в політ.

      І тихо заспіваю я,
      коли душа щемить
      і у юдолі житія
      вмирає щастя мить.

      2020



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Ой, жаль-жаль...
      Усе, що є, міняється навіки,
      а іноді і кане на віки
      у пам'яті як вирвана сторінка.
      І жаль буває того чоловіка,
      який удався трохи не такий.

      Ну, не такий як нам, буває, треба:
      жере, плює, жартує невпопад,
      аж поки не піде собі на небо...
      Нікого, хто живе заради себе,
      ніхто ніколи не чекав назад.

      А я чекаю як мулла на Мекку,
      як на весну чекають журавлі
      на цій ще не оновленій землі —
      а раптом закурликає лелека
      не відтіля, а зовсім недалеко
      і пожаліє за мої жалі.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    51. Божа роса
      Зріє зело у городі.
      Господи-Боже, єси.
      Іскри роси на укропі,
      наче веселка краси.

      Вірую, вірю і знаю,
      як, і коли, і чому
      йду я стезею до раю,
      щоб уклонитись Йому.

      За небеса наді мною,
      хмари і Божу росу.
      Все, оповите Тобою,
      я на вівтар понесу.

      Все на землі невмируще –
      роси, і душі, і цвіт...
      Віра у істину сущу
      все ще утримує рід.

      Де вже піднятися вище?
      Йду по зеленій траві.
      Де ви, мої візаві?

      Вам би до хаосу ближче?
      ...........................................
      Вітер опівночі свище
      лиш у пустій голові.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Ідилія
      Ось мої веселі чорнобривці
      У садочку, де знайшлася я.
      Зріють огірочки у теплиці.
      Кожному вигадую ім’я.

      Це ось - маціпунє як дитина.
      Лежні полягали у траву.
      А найперший – може, і єдиний.
      Ігорочок – так його назву.

      Хай міцніє гудиння-пагіння.
      Я стебельце кожне оброблю.
      Перший виростає на насіння,
      ну а інші росами поллю.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Позаурочні роздуми
      Мешкаю у крайньому селі,
      Маю всю провізію до чарки,
      Поки ще рачкую у ріллі,
      Де такі як я учителі
      Колять очі, наче олігархи.

      Маю трохи лісу у вікні,
      Стелю - небеса над головою
      І дощі, коли хмарини дою.
      І немає спокою мені,
      Що нікого цим не удостою.

      Падаю опівночі без ніг
      Майже на шляху до перемоги...
      Чоловік повзе через поріг...
      Він уже зробив усе, що міг,
      У шкарпетках, щоб не мити ноги.

      Промайнула ще одна весна.
      Наступають вороги і літо.
      І до чого більше звичні діти,
      Відає хіба що сатана,
      Моляться якому московіти.

      Бігаю до школи на зорі,
      Викладаю неукам природу.
      Йду, як люди кажуть, до народу...

      Тай гадаю, що і школярі,
      Поки здохне зайве угорі,
      Будуть воювати за свободу.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    54. Пам'яті моєї мами
      Любить моя мама матіоли,
      Чорнобривці, айстри під вікном.
      Висіває щовесни навколо
      Дому квіти осяйним вінком.
      Хоч відчуло втому вже серденько,
      Зморшок стало більше на лиці,
      Вийде на подвір’ячко раненько,
      Прошепоче: «Сходьте, майорці!»

      Квіти – діти. Їм - аби до сонця
      І по світу - на усі кінці,
      А матусі будуть у віконці
      На її стежині чебреці.

      Обвіває вітер срібні коси...
      Край дороги матінка стоїть.
      Поки вип'є сонце свіжі роси,
      Виглядає світанковий цвіт.

      Не сумуй, моя матусю рідна,
      Я приїду ще на вихідні,
      Знову привезу тобі насіння,
      Щоб цвіли фіалки весняні.
      Я розвію сум дитячим сміхом,
      Закружляю, наче наяву,
      Похвалюсь тобі своїм намистом,
      У таночку витопчу траву...

      Так було...
      А нині кожне літо
      Я не залишаю вже село.
      Вже й мої повиростали діти.
      Все в мені тобою ожило.
      Сходять і не в'януть чорнобривці,
      Пахне матіола під вікном,
      Б'ють джерела у твоїй криниці,
      Лиш тебе немає за столом.

      Гляну із причільного віконця -
      Може внук до тебе їде знов...
      Привезе мені насіння сонця
      І дитячу віддану любов.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    55. По лінії життя
      Говорять, нібито я відьма,
      Хоч не літаю на мітлі...
      І як не догоджай сусідам,
      Буває тісно на землі.

      Не всі святі і невмирущі.
      Але із юної пори
      Лікую немочі і душі,
      Чекаю помочі з гори.

      Не маю у руках синиці...
      Тримаю півня і курей.
      До дна цілющої криниці
      Черпаю сили для людей.

      І зі своєї хати скраю
      Я ще не відаю, та знаю
      Минуле їхнє й майбуття.

      Нічого іншого не чую.
      Побачу руки і малюю
      Незримі лінії життя.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5