Автори /
Нічия Муза (1969)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вітру в полі
•
Прощальний круїз
•
Прощальний круїз
•
Роздвоєння
•
Західняцька мотиваційна
•
Offline
•
Будь, що буде
•
Запізніле виправдання
•
Чесна афера
•
Самокритика
•
Вчорашнє завтра
•
На гребні видимого
•
Із видимого екрану
•
На фініші
•
У кінці тунелю
•
Напередодні
•
Хоробрий кравчик
•
Долі навзаєм
•
Відмінки невгасимого
•
Відгомін Бучі
•
Ранок
•
Зимній ранок
•
Не моєму соловейку
•
***
•
Близьке й далеке
•
Остання роль
•
На грані
•
Тіням Овідія
•
Що-небудь від себе
•
Рефлексії
•
Коронована осінь
•
Спроба відродження
•
Біла палітра
•
Вереснева сюїта
•
Вічному менестрелю
•
Географія шкільного коридору
•
Географія шкільного коридору
•
Серпневі вітражі
•
На крилах преображення
•
У павутинні плетива
•
Луна
•
Санація нехристів
•
Ніс по вітру
•
Шукачі пригод (Афродіта)
•
Випробування спокусою
•
Пересміх
•
Погода
•
Рокове вчора
•
Співучасниця
•
Мати Україна
•
Кульбаба
•
Фея та ельф
•
Березова каша
•
Віра у весну
•
З весною наодинці
•
До брата
•
Із небес
•
Розчинені в часі
•
Есмеральда
•
Програна гра
•
Дохлятина Московії
•
Реінкарнація
•
Без варіантів
•
Самосуд
•
Весна
•
На всі боки
•
Не разом
•
Ассоль
•
Мальвіна
•
На коні Петлюри
•
Рефлексії
•
Блокада
•
Донья Тобоська
•
На часі
•
І хочеться, і колеться...
•
Не пройдений етап
•
По одній лижні
•
Гаряча купіль
•
Блискавка і грім
•
Зимова пісня
•
Торішнє сум'яття
•
Емпатія
•
Колядування
•
Навзаєм
•
Нестиковка
•
Як ...ти там?
•
Я не я
•
Перебір
•
Не почуте
•
Розлука
•
Самоосвіта
•
Карантин
•
Осінь
•
Літо
•
Зима й весна
•
Одного разу
•
Ой, жаль-жаль
•
Дисонанс
•
Мафія парнасу
•
Рукави широкі
•
Деформація реформи
•
Дайте клітку яструбу
•
Вчила мене стара мати
•
Щось не так
•
Ай! Моє брязка́льце
•
Пісня, що в мені
•
Ой, жаль-жаль...
•
Божа роса
•
Ідилія
•
Позаурочні роздуми
•
Пам'яті моєї мами
•
По лінії життя
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вертаємося до своєї хати
на кращі села, де ще є сім’я,
на кращі села, де ще є сім’я,
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
Фата-Моргана іншою буває –
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
cherche la fam... а я кажу, – мерсі,
Життя дається нам у боротьбі.
Минає час, і ось – пора у вирій
Минає час, і ось – пора у вирій
– Ой Марійко, Марійко, як мі без тя бути?
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
Беруть мене у військо рекрути-рекрути.
Мало що побачиш у вікні,
та на те і водяться поети,
та на те і водяться поети,
Ой, згодна я... і це уже не жарти.
Коли вже є оказія така,
Коли вже є оказія така,
Я не ота і не моя вина,
що пошта переплутала адреси.
що пошта переплутала адреси.
А рейтинги малюють аферисти,
аби летіти в небо голубе,
аби летіти в небо голубе,
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
ворогу і другу у собі,
Жили ми у союзі як брати,
а от окремо... кожне пам’ятає,
а от окремо... кожне пам’ятає,
Напевне, що у тому зорельоті
багато нас і наміри свої,
багато нас і наміри свої,
Така пора, коли пора уже
судити ще учора несудиме,
судити ще учора несудиме,
Ой, не сип мені солі на рани.
Я то знаю, де кара небес,
Я то знаю, де кара небес,
Не чекай на мене вечорами.
Я прийду, приїду, прилечу
Я прийду, приїду, прилечу
Ми одцвіли у маєві черешень,
зів’ялими упали у траву,
зів’ялими упали у траву,
Ну що тобі далося те шоха,
якщо і мухи посліду боїшся?
якщо і мухи посліду боїшся?
Паде роса на молоді отави,
а у гаю зозуля закує
а у гаю зозуля закує
На зло і всупереч війні
я ще сумую за тобою,
я ще сумую за тобою,
Як уві сні... імла війни між нами...
як у печері...непроглядна даль
як у печері...непроглядна даль
«Люблю тебе!» - шепнула дню зоря,
обнявши небеса і світ сором'язливо
обнявши небеса і світ сором'язливо
Мороз і сонце, день урочий!
Мій друже, протирай-но очі –
Мій друже, протирай-но очі –
Якби ми знали ще маленькі,
що нас недоля не мине,
що нас недоля не мине,
Я не зима, я Аеліта,
таємна Муза нічия,
таємна Муза нічия,
Були ми і щирі, й наївні
красуні – велика й мала:
красуні – велика й мала:
Була б і я надією твоєю,
якби не залишилась назавжди
якби не залишилась назавжди
Наїзнику Пегаса
немає часу
немає часу
О, мій Овідію в сутані,
не панікуй, не зарікайся...
не панікуй, не зарікайся...
А я мовчу,
не маю слова
не маю слова
Я поспішаю на урок.
Не буду ранити словами,
Не буду ранити словами,
І до мого саду залітає
фея коронована щодня
фея коронована щодня
О, любий Данте, необачний друже,
у цьому світі вже давно не рай.
у цьому світі вже давно не рай.
Рано ще журитися, козаче,
доля не минає восени,
доля не минає восени,
Як там у тебе?
у мене й досі
у мене й досі
А я не оглядаюся назад,
у часі чумакую помаленьку,
у часі чумакую помаленьку,
Почалося... плескає в долоні
і сідлає парти юна рать,
і сідлає парти юна рать,
Почалося... плескає в долоні
і сідлає парти юна рать,
і сідлає парти юна рать,
Блякне день і тінями на воду
падає, лягає на дахи...
падає, лягає на дахи...
Заспівай і пісня понесе
у краї далекі, заповідні
у краї далекі, заповідні
Вінками плесо заснує
як у садах Семіраміди
як у садах Семіраміди
Ще випромінює частоти
твоя душа моїй монаді
твоя душа моїй монаді
Та не чіпай ти екс-сексотів,
що на парнасі височать
що на парнасі височать
Я не сумую за стежиною
і за мелодією теж:
і за мелодією теж:
– Даремно в’яне наше літо...
уже й до осені пішло,
уже й до осені пішло,
Заросла тернами колія...
азимути долі невідомі...
азимути долі невідомі...
І я тієї ж... он-де і святі
і ті, бувало, глечики ліпили.
і ті, бувало, глечики ліпили.
По Україні ходять хмари,
буває блискає, гуде
буває блискає, гуде
Минають сірі дні і білі ночі
туманами окутують Неву,
туманами окутують Неву,
Я ще є. Опудало моє
загорає нині на городі
загорає нині на городі
Чекаю визволителів своїх,
коли на схід, на північ і на південь
коли на схід, на північ і на південь
Закортіло літепла кульбабі...
і нема метелика... йому
і нема метелика... йому
Чекаю ельфа...
уві сні...
уві сні...
Уплету анапести у ямби
і впишу у рубрику – «сонет»...
і впишу у рубрику – «сонет»...
Знову проснулись весняні вітри
зранку і аж до нічної пори
зранку і аж до нічної пори
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Ще й не було, а вже нема весни.
Не оминуть і тебе первоцвіти,
будеш ходити по рясту не раз...
будеш ходити по рясту не раз...
Як не є, але одна дорога
нас веде до вічної ріки,
нас веде до вічної ріки,
Очі озер, сині моря,
а за горою – найвища гора.
а за горою – найвища гора.
О, нерозумний Квазімодо,
я не люблю... гірку сльозу,
я не люблю... гірку сльозу,
– І чула, й виділа, і знала
як та циганка, що гадала,
як та циганка, що гадала,
Які огидні пики-лиця:
коняка, сука і убивця...
коняка, сука і убивця...
Може, я не твоя Беатріче.
Ну, а ти майже Данте уже.
Ну, а ти майже Данте уже.
Небо чує наші голоси,
у мені луною резонує,
у мені луною резонує,
Спливає все і явне, і таємне,
яке із головою видає
яке із головою видає
Радій. Це я іду
веселкою до тебе.
веселкою до тебе.
Це явно означає, що тобі
уже байдужі радощі людини,
уже байдужі радощі людини,
– Тобі «у сумі самоти»
до мене ще іти й іти
до мене ще іти й іти
Я не була твоя Ассоль…
Билиною біля причалу
Билиною біля причалу
Життя театр, точніше фарс.
Сміється публіка з Мальвіни
Сміється публіка з Мальвіни
У мене є жіночі клони...
я і Бандера, і Петлюра,
я і Бандера, і Петлюра,
Москаль – це не образа, позаяк
і клони є, і я їх нагадаю, –
і клони є, і я їх нагадаю, –
В безсилій люті поетична вата
включає свого матюґальника,
включає свого матюґальника,
Нехай тобі іще не сто
і ти не юний, а зелений,
і ти не юний, а зелений,
Політати і мені охота
разом до тієї висоти,
разом до тієї висоти,
– Не обійму́, бо яснолиций Місяць
далеке відображення моє,
далеке відображення моє,
– Фантазії немає меж...
я закриваю цю сторінку.
я закриваю цю сторінку.
Тінь доганяти весело і легко.
Під гору лізу, із гори біжу,
Під гору лізу, із гори біжу,
І за цикли, й за сонети
не чекай, – віват!
не чекай, – віват!
Нічого не буває без причини.
Нікого не чекай у самоті
Нікого не чекай у самоті
Мій сину, темно надворі.
Не час у ліс одному.
Не час у ліс одному.
Я не чекаю... і напевне знаю, –
мене усе влаштовує, як є,
мене усе влаштовує, як є,
Це – не мені, та нібито відчула
на шиї, на своїй, чуже ярмо...
на шиї, на своїй, чуже ярмо...
На Різдво до ранку сяють небеса.
і природа одягає ризи.
і природа одягає ризи.
Вітаю, друже! Ми вже на порозі
різдвяного локдауну. Руки
різдвяного локдауну. Руки
У карантині я уже не та
і важчає тягар цієї ноші...
і важчає тягар цієї ноші...
Бачила тебе як наяву...
уві сні... а на душі тривога...
уві сні... а на душі тривога...
Навіщо зазіхати на чуже?
Є гавані і є свої причали.
Є гавані і є свої причали.
Навіщо той гармидер «Енеїди»?
Людей вінчають зорі угорі.
Людей вінчають зорі угорі.
О! Об’явився у моєму лісі
блукаючий у хащах Берендей!
блукаючий у хащах Берендей!
І я сама. Пряду на полотно
нитки життя, любові і розлуки.
нитки життя, любові і розлуки.
Вірус надихає на реформи.
Хочеться податися за тин
Хочеться податися за тин
Дозвольте, пані і пани,
Вітати з келії моєї
Вітати з келії моєї
Яка сумна пора!Люблю зів’яле листя
І проводи його прощальної краси,
І проводи його прощальної краси,
Ох, літо красне! Я́ любив би і тебе,
Якби не спека ця, та комарі, та мухи.
Якби не спека ця, та комарі, та мухи.
Тепер моя пора: весни я не люблю;
Відлига та моква; я хворію весною;
Відлига та моква; я хворію весною;
Одного разу із далекого села
Мене до нього наша доля привела.
Мене до нього наша доля привела.
Маю зайві планові години,
за які виховую дітей,
за які виховую дітей,
Як хочеться намилити копита
Пегасові своєму і коню.
Пегасові своєму і коню.
Пробиваємось вгору крізь терни,
та знічев’я у тих, що вгорі,
та знічев’я у тих, що вгорі,
Рукави циганки
як ворота вшир,
як ворота вшир,
Що хазяїн сайту обіцяє,
те і забуває на ходу.
те і забуває на ходу.
Яструб у зеніті,
поки ще літає,
поки ще літає,
Вчила мене стара мати
грати і співати
грати і співати
Повіває тепло
Як було восени.
Як було восени.
Ай! Моє брязка́льце
троїсто лунає,
троїсто лунає,
Цей голос чую знову я,
коли згасає день,
коли згасає день,
Усе, що є, міняється навіки,
а іноді і кане на віки
а іноді і кане на віки
Зріє зело у городі.
Господи-Боже, єси.
Господи-Боже, єси.
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
У садочку, де знайшлася я.
Мешкаю у крайньому селі,
Маю всю провізію до чарки,
Маю всю провізію до чарки,
Любить моя мама матіоли,
Чорнобривці, айстри під вікном.
Чорнобривці, айстри під вікном.
Говорять, нібито я відьма,
Хоч не літаю на мітлі...
Хоч не літаю на мітлі...