Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
|
Рубрики
• Духовна поезія, про Бога
• Для дітей
• Україні з Любов'ю
• Лірика життя
• Присвяти
• Чорнобильський біль
• Про театр і акторів
• Про поезію і поетів
• Війна, голод
• Прононси
• Перґаменти (і духовні поезії)
• Філософська поезія
• З посмішкою
• Історичне
• Осінь
• Зима
• Літо
• Весна
• Межа
• Таїна (і особисте)
• Співана поезія
• Портрети
• Чернетки
• Творчість
• Наш час
• Іншомовні вірші
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мамут
•
Філософ
•
Миті
•
Не доживу до тебе…
•
Поки йде серце
•
Бйорк
•
Нині
•
Лави
•
Москва
•
Космічні тенденції
•
Хилилася й не падала свіча…
•
Горіхи
•
Жаба
•
Саморевізія
•
Ша… Осінь шелестіла…
•
Засідки
•
Історія
•
Білі коні
•
Депресія
•
Мавка, Вітер і Журба
•
Сон сновиди або ж анабіоз для чужої пародії
•
Арфа в оркестрі
•
У світі є одна деталь…
•
Фонтан
•
Уперше за багато літ і літер…
•
Тобі невідома мелодія білого лебедя…
•
Кіт
•
Щолі́та літа́ пролітали…
•
Махаон
•
Мага́йбі
•
Древня абетка
•
Циганський дощ
•
Ходім зі мною в ліс далеко…
•
Амінь
•
Меланхолія
•
Я зараз пишу на осінній воді …
•
В осонні вересень так радісно сурмить…
•
Прононс 11
•
Тим, хто любить читати вірші…
•
Вітер
•
Тихий терем
•
Прононс 10
•
Між цим і між іншим...
•
Лиш промайне мій день...
•
Вітальне cлово до Дня студента
•
Алфавіт (Осінь золота)
•
Сон уві сні
•
Про хлопчика Чухмарика
•
Півтори години
•
Фіолетове Успення
•
Джунґлі
•
Хвала Україні!
•
Гімн Президенту України
•
Відчинивши місячне віконце...
•
Фенікс
•
Заповідник
•
Короте́ньким ві́ршем…
•
Інший ракурс
•
Розлогі простори розораних нив...
•
Склади мене…
•
Рампа Часу
•
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі...
•
Бетон
•
Яблуневі лещата...
•
Ермітаж
•
Безсоння
•
Нитка
•
Моє ти море…
•
Колодязь
•
Чуже
•
Рейс
•
Синя казка
•
Їзда на возі з музикою кантрі…
•
Швендя
•
Голубці
•
Пилосмокт і крутоліт
•
Що зробити
•
Лічилка
•
Ремонт
•
Натхнення
•
Герману Гессе
•
Важлива путь чи ні…
•
Літній вечір
•
До Дня народження
•
Фламінґо
•
Три сестри
•
Дві мушлі
•
Художник
•
Папір
•
Поклик
•
Думка
•
Літо полите молитвенним цвітом...
•
Жаку Преверу
•
Химера
•
Довгі нігті з тонкими закінченнями…
•
Усім Тобі завдячую, Любове...
•
Соняшник
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Сни ясновиді.
Ну от не весело мені й усе.
І хоч я, дійсно, маленький хлопчик,
І хоч я, дійсно, маленький хлопчик,
В осінній каламуті
туманами сповитій,
туманами сповитій,
Не доживу до тебе.
Просто у шторм відчалю
Просто у шторм відчалю
О, ми! Вихиляємо небо,
хапаючи дощ за пронизок!
хапаючи дощ за пронизок!
Я пригадав, як ти на соколі висіла,
на беркуті, на ґрифі, на орлі –
на беркуті, на ґрифі, на орлі –
У країні заводів і фабрик немає поетів.
Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
Білими смугами зроблено лави,
і коли присідають на них зірки,
і коли присідають на них зірки,
Без перебільшення, ця купа не мала;
мурашки копошать напружено,
мурашки копошать напружено,
Прийшов той час, коли усе,
давно пов’язане з Землею,
давно пов’язане з Землею,
Хилилася й не падала свіча,
немов Пізанська башта.
немов Пізанська башта.
Я вам розкажу,
а з чого́ ж
а з чого́ ж
Камінь металевий – троном у воді
гіркій, гірській, іржавій.
гіркій, гірській, іржавій.
Стан саморевізії,
ревізії самого себе.
ревізії самого себе.
Осінь шелестіла.
Щось схоже на…
Щось схоже на…
Маєш патрони і протигаз?
Мариш у засідках довгий час?
Мариш у засідках довгий час?
Забутая дорого у пітьмі!
Тебе шукала не одна потвора,
Тебе шукала не одна потвора,
Їдьмо, мамо, туди, на той бік –
я собі там коня пристеріг…
я собі там коня пристеріг…
Уже на Другій Пречистій
місто – у падоли́сті!
місто – у падоли́сті!
Мавко моя лісова,
ось аж де ти заховалася…
ось аж де ти заховалася…
Розляглися в чотири боки
три дороги, як дві стежини.
три дороги, як дві стежини.
Арфістка схилилась на арфу
і тихо заснула,
і тихо заснула,
У світі є одна деталь.
На жаль.
На жаль.
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
з низин любовно зібганого ложа,
Уперше за багато літ і літер
я наздогнав заримований вітер!
я наздогнав заримований вітер!
Тобі невідома мелодія білого лебедя.
Нечутно, налякано, по-балетному,
тікає кіт од гріха подалі.
тікає кіт од гріха подалі.
Щолі́та літа́ пролітали.
Розвої вулканів згасали.
Розвої вулканів згасали.
Великий жовтий махаон помер.
Він народив подібного до себе.
Він народив подібного до себе.
Од себе – спасибі, а людям – мага́йбі.
Бо перше й останнє вирішує Бог.
Бо перше й останнє вирішує Бог.
Хрест перевернутий.
Ноги на прив’язі.
Ноги на прив’язі.
Циганський дощ злигався з вітром,
промчав до сонця – і назад!
промчав до сонця – і назад!
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
Розчавлено лежала долі тінь
тебе, святого…
тебе, святого…
Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
гадаючи, що відвернула зливу.
Я зараз пишу на осінній воді,
в якій перед бурею літо втопилось,
в якій перед бурею літо втопилось,
В осонні вересень так радісно сурмить
у ро́зтруби дерев, у ріг достатку,
у ро́зтруби дерев, у ріг достатку,
Євген Геннадійович і Анфіса Афанасіївна
(на їх вимогу робиться це поіменне вказування),
(на їх вимогу робиться це поіменне вказування),
Тим, хто любить читати вірші,
надто ласий до вихилясів,
надто ласий до вихилясів,
Колихай мене, вітре, на крилах своїх,
на печальних і радісних витоках з лих,
на печальних і радісних витоках з лих,
По черзі зупинялися годинники
у теремі, де мешкали годинники,
у теремі, де мешкали годинники,
Скрегонула зубами,
злості крихту вичавила
злості крихту вичавила
Між цим і між іншим
жиє однина.
жиє однина.
Лиш промайне мій день,
мов чаплі крик короткий, –
мов чаплі крик короткий, –
Дійові особи:
1 – Ведучий
1 – Ведучий
Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
барви плутає вітер.
Ти з тим ідеш, кого обрав.
А той, кого ти кинув, озиває.
А той, кого ти кинув, озиває.
У хлопчика Чухмарика
ми бачили ліхтарика.
ми бачили ліхтарика.
Півтори години літа –
до шептання від пристріту,
до шептання від пристріту,
Фіолетова істота
у салатовій сутані
у салатовій сутані
Вже пожерли жаби метеликів…
Осінні зливи.
Осінні зливи.
Хто розумом вільний – не стане рабом
чужих божевільних і злих ідеалів!
чужих божевільних і злих ідеалів!
Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
єдиний розділяючи народ,
Відчинивши місячне віконце
і тумани випивши до дна,
і тумани випивши до дна,
Повертаються тіні, голосить луна,
сірі звірі збираються по́ночі,
сірі звірі збираються по́ночі,
Озеро.
Човен.
Човен.
Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
відгірчила чорним чаєм ніч.
Мій палац стоїть на кордоні
архітектури і декорації.
архітектури і декорації.
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
роззорених сутінок темне безмежжя.
Склади мене у рухи неповторні,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
як Дух Святий, повз пальці відпусти,
Хай одержимість проповідує в самотності
підвладній тіні й тиші наростаючій,
підвладній тіні й тиші наростаючій,
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі,
калина луснула, привалена крильми,
калина луснула, привалена крильми,
Місимо, мішаємо, вминаємо,
час зацементуємо – й минаємо.
час зацементуємо – й минаємо.
Яблуневі лещата.
Білі хащі з воронами жовтими.
Білі хащі з воронами жовтими.
Темний ґрот.
Екзальтовані хащі.
Екзальтовані хащі.
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
у перебіжну ніч,
Ти тікала в продушену шибку,
шию з’ю́шила, штори подрала!
шию з’ю́шила, штори подрала!
Моє ти море,
мій ти океан,
мій ти океан,
За вікнами вік розпогодивсь –
ніде не зітхни, не дихни!..
ніде не зітхни, не дихни!..
Усе, що здобуте не власним горбом,
нарощене й збуте, ген-ген, за бугром,
нарощене й збуте, ген-ген, за бугром,
Старенький автобус. Старенький водій.
Ми, кожен – учасник чорнобильських дій –
Ми, кожен – учасник чорнобильських дій –
У каштанових гаях,
понасаджуваних ді́тьми,
понасаджуваних ді́тьми,
Їзда на возі з музикою кантрі,
через ліси широкошатрі,
через ліси широкошатрі,
Швендя швендяла швиденько.
Скрізь справлялася хутенько.
Скрізь справлялася хутенько.
Довго з ложкою в руці
Ніна їла голубці.
Ніна їла голубці.
Як у мене, так і в мами
день народження – той самий.
день народження – той самий.
Провести́ рукою по корі,
босою ступнею по глиці,
босою ступнею по глиці,
У гамаку чи в кріслі
на дачі чи у місті
на дачі чи у місті
я зачиняюсь на ремонт.
Усі мої казки́ – подертий мотлох.
Усі мої казки́ – подертий мотлох.
Я натхнення своє ображав,
не бажав його і зневажав.
не бажав його і зневажав.
Мурчить і грається з тобою, мов з клубком,
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
смугастий тигр з оранжевим оскалом.
Важлива путь чи ні – ти сам чи ні вирішуй.
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Віршуй її чи так без пам’яті промчи…
Літній вечір з-під мороку
в сутінки довгі,
в сутінки довгі,
Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
зимове пізнє долежить до травня
Цвіте під деревом мільйоннолітнім
мільйоннолітнім синім цвітом
мільйоннолітнім синім цвітом
Піч ковтнула дрова –
видихнула дим,
видихнула дим,
Дві мушлі – два шу́ми…
Шум моря і Шуман…
Шум моря і Шуман…
У сухотах осінніх,
у пустотах морозних,
у пустотах морозних,
На тлі перегорнутих сторіно́к
з’явився цей чистий лист –
з’явився цей чистий лист –
Для тебе я рукою на папері
наводжу силу слів, і не своїх,
наводжу силу слів, і не своїх,
Пізнай мене за думкою й без думки.
Усе так просто, адже вічність є!
Усе так просто, адже вічність є!
Літо полите молитвенним* цвітом,
цвітом задумливим, ледве відкритим,
цвітом задумливим, ледве відкритим,
По колії ходить картате пальто,
немов по канату.
немов по канату.
Химера. Видиво поезій.
По лабіринтах відходжу.
По лабіринтах відходжу.
Довгі нігті з тонкими закінченнями,
елеґантно лаковані в червінь,
елеґантно лаковані в червінь,
Усім тобі завдячую, любове,
утомою, стражданням і нудьгою,
утомою, стражданням і нудьгою,
У березі – сонце на чільному місці,
з пелюстками жару навколо кружала,
з пелюстками жару навколо кружала,
