Як у мене, так і в мами
день народження – той самий.
І тому для нас обох
подарунки всі – на двох.

Маму всі розцілували
й пилосос подарували,
а мені – в свої шість літ –
іграшковий вертоліт.

Я подякував усім –
і до кухні разом з ним.
Там завів його, як треба,
і підкинув прямо – в небо!

Він злетів, але дарма,
адже неба там нема!
Протаранився і луснув,
бо ударився об люстро!

Ось пропелер, ось багаж,
ось кермо і фюзеляж,
ось проґрама, ось система –
вкупі все, але окремо!

Мама каже: "Не журись!
Сльози витри й посміхнись.
Клей, крути, працюй, як слід –
буде з нього "крутоліт"!
Ти ж за нього не платив?
А погрався – і скрутив!"

А на завтра мама встала,
довго прала й прасувала
і, завершуючи крос,
увімкнула пилосос.

Він одразу затріщав,
весь затрясся й загарчав,
раптом вибухнув щосили,
навіть не вковтнувши пилу!

Я – до мами: "Не журись!
Витри сльози й посміхнись.
Клей, паяй, хоч до дірок –
буде з нього "пилосмокт"!"

Ось такі у нас стосунки.
Не везе на подарунки.
Вже в ремонті кілька літ
пилосмокт і крутоліт.

2002 р., Богдани

Вірш включено до збірки віршів для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
«Тобі, золотко моє…» – https://dlib.kiev.ua/items/show/873
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-тобі-золотко-моє-збірка-віршів-для-малят.html