Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
Рубрики
/ Межа
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Радше, аби не одне і те ж…
•
Світ за́ очі йдучи…
•
Шість хвилин, як я прокинувсь…
•
За мною спостерігають…
•
Аби ти з пам’яті пішла…
•
Чорна субота і вірш про неї…
•
Розворушити почуття твої не важко…
•
Поруч
•
Де ти дзвонитимеш завтра…
•
Заклинання від горя мого
•
Син маму в богему штовхає…
•
Чужі небеса
•
Ризикуєш підпасти під гніт…
•
Образа
•
Комерсантка
•
О, ти була його остання…
•
Неабияка
•
Після тебе руками розводжу сліпий…
•
Відьма
•
Як крові напила́ся муха…
•
Іронія мінорів
•
Закляття
•
Її врятував дельфін…
•
Ой, оскільки ти мене взяла́…
•
Омана
•
Таке оголене плече…
•
Монте-Крісто
•
Ворожба
•
Сон першого дня війни
•
Дивна річ…
•
І вже до тебе я холодний лід…
•
Місто дихає гнилим…
•
Кожен має свій піар…
•
Епітафія 2
•
Добре, я твій, – а що́ без тебе…
•
Космос, удостоєний кількаярдів зірок…
•
Перед тим, як піти у відпустку…
•
Який веселий світ…
•
Поламали бузок над криницею…
•
Про́ща
•
Чий сон не мине
•
Жасмин
•
У чорному тілі тримали тебе…
•
Мелодія жалю
•
Покарання Господнє 1
•
Хандра
•
Тугим вузлом зав’язані вуста…
•
Волевиявлення
•
Мовчазний свідок
•
Подоляночка
•
Якщо чорним ти будеш…
•
Не коханим ти став у моєму промінні…
•
Цигарки…
•
Турботи*
•
Коли кажуть: Я не ревную…
•
Бездітність
•
Цокаючись з задзеркаллям
•
Він сидів, розбитий сонцем…
•
Корозія
•
Я приверну тебе оце до себе…
•
Покликання свого не розумію…
•
Ти на підносі принесла мені – любов…
•
Той, хто гарячими руками…
•
Усе обопільно…
•
Її вікно – щоразу без завіс…
•
Розл(у)ючення
•
Останній день своєї злої долі…
•
Бранець
•
Ой, не треба, не треба, не треба…
•
Транс
•
Зізнатися у тому, що неправда…
•
Ковзанка
•
Плейбой
•
Згадую тебе, мов прілу осінь…
•
Траєкторія
•
Злам
•
На лихолітті вдавлена нудьга…
•
Культурне
•
Експресоб’ява
•
Якби не твій глумливий вигук…
•
Вітражі
•
Ґламур
•
Винен
•
Стріла летіла
•
Заздрість
•
Гроші з’їли планету…
•
Скандал
•
Це ти показала, якою буваєш…
•
Зрадниця
•
Руйнація
•
Скна
•
Розбрат
•
Ляпаси
•
Свята повія
•
Блокада
•
Інтоксикація
•
Жирандолі
•
Чудо
•
Полуда
•
Лікареві Боткіну за його хворобу
•
Аморальний вчинок
•
Амнезія
•
Мораль
•
Ієроґліф
•
Яма
•
Печаль
•
Симфонія життя присвячена…
•
Горе
•
Жаба
•
Нитка
•
Колодязь
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
залишу тебе теж.
Світ за́ очі йдучи,
без будь-яких причин,
без будь-яких причин,
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
А тут мені повідомляють,
За мною спостерігають.
І роблять досліди.
І роблять досліди.
Аби ти з пам’яті пішла –
я б у театрі мав аншлаг.
я б у театрі мав аншлаг.
Чорна субота і вірш про неї.
От і не стало маленької феї.
От і не стало маленької феї.
Розворушити почуття твої не важко.
Але реакції твої чомусь зворотні.
Але реакції твої чомусь зворотні.
Буду твоєю тінню.
Потойбічним хлопчиком.
Потойбічним хлопчиком.
Де ти дзвонитимеш завтра
дзвоном своїх сережок?
дзвоном своїх сережок?
Моя найдорожча дитино –
три тижні тобі віку
три тижні тобі віку
Син маму в богему штовха́є
і робить із чистого бруд.
і робить із чистого бруд.
Набридло це все,
а з усім – і ви всі!
а з усім – і ви всі!
Ризикуєш підпасти під гніт.
На голову сіла сила коханок рожевих.
На голову сіла сила коханок рожевих.
Найтоншим порухом
замлоєного тіла
замлоєного тіла
Ніч – моя свобода, я – її споруда.
Голе серце білим світило.
Голе серце білим світило.
О, ти була його остання.
Ти з ним жила через кишеню,
Ти з ним жила через кишеню,
Ти таки – влаштувала мені самоту
доскональну,
доскональну,
Після тебе руками розводжу сліпий,
і повітря хапаю безмовно, як риба.
і повітря хапаю безмовно, як риба.
Ти виростаєш із пі́тьми
суцвіттям бузку з весни
суцвіттям бузку з весни
Як крові напила́ся муха,
й з дощем звінчалася посу́ха,
й з дощем звінчалася посу́ха,
Тремчу на паралоні,
де бомжі ночували.
де бомжі ночували.
Оселися в останній молитві грішника,
кому самий лише вид храму вже настрій псує.
кому самий лише вид храму вже настрій псує.
Її врятував дельфін.
Вона загулялася в морі,
Вона загулялася в морі,
Ой, оскільки ти мене взяла́
просто проти ночі й край села,
просто проти ночі й край села,
Та хоч би раз
мені у руки впала
мені у руки впала
Таке оголене плече,
кістляво-прозоре скло,
кістляво-прозоре скло,
Міняю свою трикімнатну труну
У центрі міста –
У центрі міста –
Зараз кину монету.
Що випаде – так і буде.
Що випаде – так і буде.
Проста сільська хатня кімната,
мазана білою крейдою.
мазана білою крейдою.
Дивна річ! А й досі пам’ятаю,
за яким ліском спить сущий жах!
за яким ліском спить сущий жах!
І вже до тебе я холодний лід.
Слід невловимий ти спіймала
Слід невловимий ти спіймала
Місто дихає гнилим.
Всі каналізації відкрито.
Всі каналізації відкрито.
Кожен має свій піар, свій манір під свій кошмар,
а обличчя власного не бачить.
а обличчя власного не бачить.
Такі, як ти, лише марнують час,
коли вирішують за мною полювати,
коли вирішують за мною полювати,
Добре, я твій, – а що́ без тебе?
адже останні мої вуста.
адже останні мої вуста.
Космос, удостоєний кількаярдів зірок,
не є, однак, ані Героєм Радянського Союзу,
не є, однак, ані Героєм Радянського Союзу,
Перед тим, як піти у відпустку,
весь мій мозок нагадує пустку.
весь мій мозок нагадує пустку.
Який веселий світ.
А світ веселий.
А світ веселий.
Поламали бузок над криницею,
обпатрошили – ані квіточки!..
обпатрошили – ані квіточки!..
Уко́тре я прощу́ тобі таке?
А слово в тебе, звісно, не тривке.
А слово в тебе, звісно, не тривке.
Знову ніч пропливу
і до ранку причалю
і до ранку причалю
Еміле-Еміле,
потрощені хвилі
потрощені хвилі
У чорному тілі тримали тебе,
тобою тебе обзивали на "бе",
тобою тебе обзивали на "бе",
Усе мені не так…
Без тебе білий світ
Без тебе білий світ
Не без того, щоб грішити,
ти живеш і будеш жити.
ти живеш і будеш жити.
Тіло вживалося в світло
і спершу лежало.
і спершу лежало.
Тугим вузлом зав’язані вуста,
кінці якого стягнуто жінками.
кінці якого стягнуто жінками.
Розбилося вікно.
Фуґас упав на стіл.
Фуґас упав на стіл.
– Не звертаймо на нього уваги.
– А що він? Навмисне дражниться?..
– А що він? Навмисне дражниться?..
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Моя любов маленькою була.
Якщо чорним ти будеш –
я чорнішою стану,
я чорнішою стану,
Не коханим ти став у моєму промінні,
не яснішим ти був, хоч затьмарював довго,
не яснішим ти був, хоч затьмарював довго,
Цигарки.
Пива пляшка.
Пива пляшка.
Світе милостивий! Жодної з причин
я не бачу, сивий… Тілько щастя плин…
я не бачу, сивий… Тілько щастя плин…
Коли кажуть: «Я не ревную», – не вірте.
Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
Ревнощі стиха підточують щастя скирту,
Протяжливі звуки тонкі
застудженим голосом – ти.
застудженим голосом – ти.
Цокаючись з задзеркаллям
чаркою оковитої,
чаркою оковитої,
Він сидів, розбитий сонцем,
з синім оком, біля столу,
з синім оком, біля столу,
Ось іржавого серця останні гудки
мене залізного.
мене залізного.
Я приверну тебе оце до себе
самим червінцем чи одним притулом,
самим червінцем чи одним притулом,
Покликання свого не розумію.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Занедбані слова, уривки почуттів.
Ти на підносі принесла мені – любов.
Готуєш добре.
Готуєш добре.
Той, хто гарячими руками
торкається мене щоночі
торкається мене щоночі
Усе обопільно.
Підпільно.
Підпільно.
Її вікно – щоразу без завіс,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
щоранку навстіж дзенькає шибками,
А в сльозах, ой, не гарно додому йти…
Приходь до мене в радості
Приходь до мене в радості
Останній день своєї злої долі
ти на пустій панелі провела,
ти на пустій панелі провела,
О, вража душе!
О, харци́зо люта!
О, харци́зо люта!
Ой, не треба, не треба, не треба
диким голосом рвати мене.
диким голосом рвати мене.
З червоної лінії встануть перші слова –
ультимативна форма.
ультимативна форма.
Зізнатися у тому, що неправда!
Звести́ на себе на́клеп до знаття!
Звести́ на себе на́клеп до знаття!
Не вмію на ковзанах їздити.
Ходити на ковзанах незвично.
Ходити на ковзанах незвично.
Я це вже бачив,
я це чув
я це чув
Згадую тебе, мов прілу осінь.
Паростя осик навколо лісу.
Паростя осик навколо лісу.
З-перед вістря гострого спису,
що насамперед,
що насамперед,
Немає сумніву.
Червоні черевики
Червоні черевики
На лихолітті вдавлена нудьга
уже створила деякі умови,
уже створила деякі умови,
Стає на ноги велика культура,
колосальна і довгострокова!
колосальна і довгострокова!
Терміново потрібен закуток
для виробів з власної шкіри,
для виробів з власної шкіри,
Якби не твій глумливий вигук,
що вдерся в аз, який ще вчу;
що вдерся в аз, який ще вчу;
Після чорної й білої лжі
б’ються посуд, трюмо й вітражі,
б’ються посуд, трюмо й вітражі,
Знов обличчя це – не налице́,
а навиворіт, як після лому!
а навиворіт, як після лому!
Поплещу я тебе по плечу,
ніби друга.
ніби друга.
Стріла летіла
Убити не хотіла.
Убити не хотіла.
Ні слова – тобі, ні півслова – мені.
Бентежно напружені жести.
Бентежно напружені жести.
Гроші з’їли планету.
Планета у череві гро́шей.
Планета у череві гро́шей.
Я люблю його,
не заважайте
не заважайте
Це ти показала, якою буваєш,
коли завітаєш у постіль чужу?
коли завітаєш у постіль чужу?
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
але чи скоро голос мій признається,
Строк гідності моєї сьогодні вийшов;
у генах,
у генах,
Як незасіяна рілля,
до злив і сонця збайдужіла,
до злив і сонця збайдужіла,
Не взнаки́ тобі плакати,
названий брате.
названий брате.
Перший ляпас, якого отримав від тебе,
був пекучим, як сіль, зашарі́лось лице.
був пекучим, як сіль, зашарі́лось лице.
Знала в небі тільки Бога,
грішна йшла лише на сповідь,
грішна йшла лише на сповідь,
Тривога. День. Народження царя.
Сурмлять ґазети про блокаду міста.
Сурмлять ґазети про блокаду міста.
На Бога надійся – і сам не гріши.
Не плач і не смійся –
Не плач і не смійся –
Миготіли жирандолі
у простій сільській стодолі.
у простій сільській стодолі.
Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
цю осліпленість збожевілля,
Горбатого чіпляли на хреста.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Він грішник і просив у себе вмерти.
Лікарня номер п’ять, святошинські ліси,
повітря дощове, палата паром дише,
повітря дощове, палата паром дише,
І було світло в усьому домі,
на всіх поверхах світло сяяло.
на всіх поверхах світло сяяло.
Ані згадаю,
ані пригадаю.
ані пригадаю.
Вислуховую мораль.
Коло вуст, які ліворуч,
Коло вуст, які ліворуч,
О, ієроґліфе злий!
Беззастережний оракуле!
Беззастережний оракуле!
Серце поступово відхиляється від норми,
а з ним – і бажання.
а з ним – і бажання.
Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
Це віник в кутку, це вінок після року…
Це віник в кутку, це вінок після року…
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
На цій найвищій ноті я завис
Той ранок дійшов до рук,
як сука з останніх сук!
як сука з останніх сук!
Камінь металевий – троном у воді
гіркій, гірській, іржавій.
гіркій, гірській, іржавій.
Ти тікала в продушену шибку,
шию з’ю́шила, штори подрала!
шию з’ю́шила, штори подрала!
За вікнами вік розпогодивсь –
ніде не зітхни, не дихни!..
ніде не зітхни, не дихни!..