Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ніна Виноградська (1961)
Мій серцекрик, що чую тільки я,
А ти його відчуєш як неспокій,
Як щось тривожне і болюче, доки
Не виникне в душі моє ім,я.

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ярослав Чорногуз, [ 2016-09-05 22:57:27 ],
на сторінці поезії     "До матерів"   Виноградська Ніна

Правда болюча і гірка...)
Коментатор Анна Віталія Палій, [ 2016-09-06 14:40:26 ],
на сторінці поезії     "Вишивала долю"   Виноградська Ніна

Просто і наскільки змістовно!)
Хіба хати наголос треба поміняти.
Коментатор Нінель Новікова, [ 2016-09-09 19:19:27 ],
на сторінці поезії     "Віктору Тютюну"   Виноградська Ніна

Зворушливо і поетично, пані Ніно!
Коментатор Нінель Новікова, [ 2016-09-09 19:22:08 ],
на сторінці поезії     "Пам'яті Володимира Данилова, десантника 81 бригади"   Виноградська Ніна

Серце обливається сльозами, бо гинуть найкращі, ті, що не сховалися, не відкупилися...
Коментатор Катерина Савельєва, [ 2016-09-17 17:15:33 ],
на сторінці поезії     "Душі твоєї тепле літо"   Виноградська Ніна

Красиво))
Коментатор Галина Кучеренко, [ 2016-09-22 21:43:30 ],
на сторінці поезії     "Пробачте, мамо!"   Виноградська Ніна

…І навіть там за вічною межею
Нам оберегом буде на віки,
Вібрації ми ловимо душею -
турботливі одвічні молитви…
Коментатор Вікторія Торон, [ 2016-09-23 01:59:58 ],
на сторінці поезії     "Вогонь великий свічка збереже"   Виноградська Ніна

Мужній вірш.
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2016-09-23 22:01:24 ],
на сторінці поезії     "Пробачте, мамо!"   Виноградська Ніна

Такі були і мої рідні в Грищенцях, чий світ обмежувавсь щоденними клопотами...
Коментатор Роксолана Вірлан, [ 2016-09-24 21:19:30 ],
на сторінці поезії     "Пробачте, мамо!"   Виноградська Ніна

так відходять СВітлі - вони знають наперід час.
Щемливий текст - душевний вірш.
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2016-10-04 11:21:14 ],
на сторінці поезії     "Матерям убитих"   Виноградська Ніна

Усі, в кому свободи є потреба.
Оцей рядок мене замислив.
Відчуття свободи дуже мінливе......
Головне, щоб... виборюючи свободу, людина не клала її потім під ноги іншому поневолювачеві. Ми розуміємо це.
Та чи всі прозорливі...чи не є гаслом здобуття свободи...
А загиблих жаль - усіх.
Коментатор Серго Сокольник, [ 2016-10-05 14:20:08 ],
на сторінці поезії     "Матерям Росії"   Виноградська Ніна

Що ж... Щось подібне і в Афгані було... Труни відсилали, правда...
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-10-06 19:30:16 ],
на сторінці поезії     "Матерям Росії"   Виноградська Ніна

Відповідь на запитання знайшов у перших рядках...)
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-10-06 19:37:20 ],
на сторінці поезії     "Перемир'я"   Виноградська Ніна

Страшно стає, коли починаєш думати, що це ще не останні жертви цієї довготривалої війни.
Герої не вмирають!..
Коментатор Віктор Кучерук, [ 2016-10-27 17:56:58 ],
на сторінці поезії     "Не буде"   Виноградська Ніна

Так просто і виразно...)
Коментатор Світлана Луцкова, [ 2016-10-28 11:40:40 ],
на сторінці поезії     "Не буде"   Виноградська Ніна

Так шкода, як, буває, шкода дитини. І хочеться пригостити пряничком, без дірки :)
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2016-11-03 15:31:04 ],
на сторінці поезії     "Не перервалася"   Виноградська Ніна

сумно...

місце хати - звучить трохи дивно, але зворушливо...
плацента рідної землі...
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2016-11-04 19:26:53 ],
на сторінці поезії     "Кропива"   Виноградська Ніна

Я з того покоління,пані Ніно, для якого кропива й лобода були часткою супу...
Але ж відтоді стільки води збігло,про гіркі післявоєнні часи забуто,а в пошуках будь-яким чином кращого життя забувається мова, без якої важко ототожнювати себе з тими, хто попри труднощі плекав її.
Дай Боже, щоб сталось так, як Ви завершуєте свій вірш.
Коментатор Вікторія Торон, [ 2016-11-12 10:37:38 ],
на сторінці поезії     "Без назви"   Виноградська Ніна

Глибокі почуття, гарно втілені у слові.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2016-11-12 10:45:31 ],
на сторінці поезії     "Без назви"   Виноградська Ніна

сколихнулось у душі щось таке близьке-призабуте...

Зітру образ тавро, аби
душа, мов ружа, квітла.
Серед обмови і ганьби
стою легка і світла.

На сни, що сонячні були,
холодні впали роси...
Серед зневаги і хули
стою простоволоса.

Між тих, кого люблю, стою
в терновім ореолі.
Не одвертайтеся, молю,
я щойно з цього болю.

2004

Дякую...
Коментатор Данчак Надія Мартинова, [ 2016-11-13 12:13:26 ],
на сторінці поезії     "Спомин"   Виноградська Ніна

Сумно, але сильно...
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   54