Витримуй екзамен
Із кимось бути до кінця
Вір тому хто позаду
Не задержуйся
Тримайся задля вірних
Бо це правдива честь
Дотримуючись правил
Хай інші грають без

І в катранів сліз не бракне
Що так само ллються з лиць
Та в катрановому царстві
Годі роздивиться сліз

Дотримуйся темпів
Вкладаючись у строк
Якби не встигав хто
Тоді сповільнюй крок
Ми — погляди ваших вічей
Підтримка ваших рук
Серця небезгрішні
Та в них огневий струм

І в катранів сліз не бракне
Що так само ллються з лиць
Та в катрановому царстві
Годі роздивиться сліз

В нетрях цих всяк одинак
І скрут чимало звідусіль
І природно що за смаком
Синь морів суцільна сіль

Хай там хто гадав би
Що б тільки захотів
Триматись є щастя
Триматися наш стиль

І в катранів сліз не бракне
Що так само ллються з лиць
Та в катрановому царстві
Годі роздивиться сліз

В нетрях цих всяк одинак
І скрут чимало звідусіль
І природно що за смаком
Синь морів суцільна сіль

І в катранів сліз не бракне
Що так само ллються з лиць
Та в катрановому царстві
Годі роздивиться сліз




 

 
Новий розвиднюється світ
Що сяйніше від світел сонць усіх
Зримо на баштах, мохом вкутих
Наше дивне незбагненне і майбутнє
Вчорашній дім, набридлий нам
Сьогодні вже чудесний храм

Відчинено любові брами
І вигадка пряде від рання
Є світом сон & сном є світ
Прагрá природних сил вирує скрізь
Вирує скрізь

І світу предковічний дух
Обертається й квітує навкруг
Усе мусить привітне встріти
З інакшого зростати й зріти
У всьому будь-чого є слід
І будь-що стрівши одразу спрагло
уливається в його глиб

Відчинено любові брами
І вигадка пряде від рання
Є світом сон & сном є світ
Прагрá природних сил вирує скрізь
Вирує скрізь

За вірою ідуть діла
Із далечі де розпочинається мла
Пензля фантазії би взяти
Заштрихувати, розмалювати
Згинуть у диму магічному врешті
Хіть і туга життя й смерті

Відчинено любові брами
І вигадка пряде від рання
Є світом сон & сном є світ
Прагрá природних сил вирує скрізь
Вирує скрізь

Хто у коханні вищім ствердивсь
Запрагне ран, як милосердя
Із болем кожну пов’язь рвати
Так вірний має злишнім стати
І плоть розчиниться сльозами
В журі & гіркій нестямі
Світ гробом явиться в той день
Як долу попіл серць спаде

Відчинено любові брами
І вигадка пряде від рання
Є світом сон & сном є світ
Прагрá природних сил вирує скрізь
Вирує скрізь




 

 
Містичний Агент зайшов і
Проказав: ”Не тре‛ понтів?“
Припрошував, за якийсь номінал
Вже нині нир-ванни сягти
Якби я прагнув, хотів & міг би
Не відмовити у платні
Він би кинув решту нагальних потреб
Присвятивши увагу мені
Я на це . . .
Слухай, брате
Кого джайвить се Космічне Сміття?
(Ну кого джайвить Космічне Сміття)
Чуєш, брате
Не марнуй на мене час

Містичний Агент нервово
Пововтузився трохи & дзинь
Сягнув до кишені Містичної Роби
Та вийняв набір для голінь
Хоч там була не голярка
Не бляшанка з пінкою
Та він запевнив, ледь зіскочила кришка
Безвідмовний вибір, все тут!
Олія від Афро-дайти
І прахи Великих Вазу
Сказав:
”Віриш-ні, але знаю напевно
Лікує й астму, й шизу!“
Я на це . . .
Слухай, брате
Кого джайвить се Космічне Сміття?
(Який такий гуру з тебе, далебі)
Чуєш, брате
Не марнуй на мене час
Пильнуй свій час . . .

У мене досить власних проблем
І тут немає рад
Тож, всі препарати до медитацій
Запхай собі у зад
”А ОСЬ КРИСТАЛЬНА КУЛЯ!“ І він
Глянув крізь на світ
Я вхопив річ
Із його руки
Хай би знав, як робити не слід
В газету голову огорнув
На вигляд став як Мара
Мовивши кілька мамбо-джамб
Сказав діткам спатки пора
Персні забрав
Годинник теж
І все, що зумів найти
Навів на дурника гіпноз
Він не видав і звуку з тим
Я повідав усе майбуття йому
Оскільки вже розмова зайшла
Сказав ”На м’ясо зростають ціни, а
Твоя мила не зна з ким злягла . . .“

Слухай, брате
Кого джайвить се Космічне Сміття?
(Оце чи справжнє пончо, не придбане в ”Сірз“ пон-чо?)
Знаєш бо,
Ти, різникуючи, зрубиш гроші
Тож не марнуй на мене час
(Пильнуй свій, пильнуй свій власний час . . .)
Ом шанті, ом шанті, ом шанті-ом
Ш-ШАНТІ




 

 
Вві склі, анфас—всі звичайні проблеми
& весь тривіальний фарс
Питай, знайшовши голос, у чому твій труд
на що ти дав згоду
буденні дні, спів під ніс
& наче буде ще гаразд
Цей раз все не за чином—душа незворушна
тіло причинне
типово однобокий погляд
хоч немає ілюзій ані з твого, ні з мого
двійнику постійний, пліч-о-пліч незмінно
о ти—моя латентна тіне
Ще в думках: ”Дивацький зміст у відчуванні змін
без розуміння для чого було усе
хіба у контексті років . . .“
Як оминути, і я не проти забути, о так
Чи безум лише зворотна хвиля емоцій надмірних
чи твій прихисток, моя тіне, там
чи літанія— знаки її шанувань без упину
чи тріщина всіх дамб?

Гряде! розірветься навкруги
хто би повірив наперед у нещастя
У паніці, хапай етер
крізь водоверть & смерть
ніхто й нікого як усе
не приймеш і долоні, простягнутої врятувати тебе
Чи я лишив тебе в часи випробування?
Чи це недолік, що я дивлюся, як плачеш?
І ті фантоми що зринали, мали б знати
ти дізнався б від них
якби не втечі й намір осягти в самоті

Ми й тепер не згублені: як подивишся у ніч
ті кольори & ті вогні, мов речуть
що люди не бозна де, просто навпроти
і лиш німий одвічний спротив
тримає нас тут

Якщо безум йде, хай сповнить знизу до верху жадання
втопить слабкість і блаж, і святе й не
хай згасить життя, візьме душу й усе сповідання
хай замістить мене

Мабуть не пора ще мчати нам, тандемно чи поспіль—
паралельний обрій притягує нас
Мабуть хибно це, триматись чогось в один лише спосіб
та прийде інший час
інший час




 

 
Чи все насправді так
Чи щось фантазія
Хоч провалися
Не втечеш від реальності
Очі земні
До неба здійми й сягни
Я лиш безпутник, не варто співчуттів
Завше тихо йшов, тихо йду
Не вгорі, не внизу
Вітер віє світом, де нема потреби мені, мені

Мамо, вчинив я смерть
У лице наган навів
Стрелив я, загинув він
Мамо, ось життя пролог ─
Відкинути й покинути усе
Мамо, ну-у
Змирися і не плач
Якщо я завтра не вернусь додому
Перемовч, перемовч, у сльозах нема потреби

Часе, ти надійшов
По спині в’ється жах
З болю в герці повсякчас
Люди, прощавайте ─ я вам ніхто
Обертаюся відтак лицем до скрут
Мамо, нуу (вітер віє світом)
А життя триває
Часом ліпше б його зовсім не було

Бачте маленький силует людини ген
Скарамуш! Скарамуш! Він танцює фанданґо!
Блискавиця & грім ─ непереливки усім
Ґалілео, Ґалілеє
Ґалілео, Ґалілеє
Ґалілеє Фіґаро ─ славіть його!

Я син безпутний, хто таких любить
Він лиш безпутник із простої сім’ї
Вирятуйте його від страхоти
Тихо йшов, тихо йду ─ миром відпустіть
Із миром! ні, не відпускай його ─ хай би йшов
Із миром! не відпускай його ─ хай би йшов
Із миром! не відпускай його ─ відпусти!
Не пускай його ─ відпусти (не вір)
Не пускай його ─ відпусти!
Не відпустять, ні ─ о-о-о
Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні
О мамаміа, мамаміа, мамаміа, відпустіть!
Велзевул свого дідька нав’язав мені
мені, мені

Всі оці ваші камені й плювки
Всі оці ваші кохання й вироки
О леле ─ ви тут всі проти мене
Я прагну від вас ─ я прагну від вас, хоч куди

Бо нема потреби
Бачите самі
Бо нема потреби ─ ні, нема потреби мені

Світом віє вітер . . . .




 

 
Ночі в атласі не розвиднітися
Без адресатів залишитись листам
Сум за красою скрізь, чиї очі немов
Вічність чи сутність, що ніде не знайшов

Я кохаю тебе, так нестямно, о якби знала ти

Десь люди звикло разом із кимсь
Що мене змучує, не відати їм
Хто марно твердить безпідставні думки
Щастя насамкінець, є в бажанні твоїм

Я кохаю тебе, так нестямно
О якби знала ти, о якби знала

Ночі в атласі не розвиднітися
Без адресатів залишитись листам
Сум за красою скрізь, чиї очі немов
Вічність чи сутність, що ніде не знайшов

Я кохаю тебе, так нестямно
О якби знала ти, о якби знала


Глибше вдих, густішає синь
Світло зникне звідусіль
Ремствують люди, що глипнуть назад
Іще день безплідних енерговтрат
Шалені коханці сплелись клубком
Нелюба плач не вчує ніхто
Мати до пипки кладе малюка
Снить дідуган про юнацький вік, так
Сферичне скло, що править ніччю
Усуне колір з наших вічей
Квіт мов попіл, плід мов сніг
І нам судити, котрий з них
Ймовірний чи облудний




 

 
Номер п’ять-шість, сім-вісім, ну десь так
З вулиці Ікс, аби ввійти, дайте знак
Один удар, за ним підряд ще три, ось ви і за дверми
Самі, або можливо, не самі

Служниця, без зайвих слів, вас поведе
По сходових, по кулуарах безкінечних, де
Бароковий декор & в злоті темнім

Афродіти або Саломеї

Якщо вільний, просіть номер сорок п’ятий
Цей покій називається ”Клеопатра“
Колони ліжка ~ пластики рококо
Негри зі смолоскипами ~ їй-бо

Нагі раби, точені із ебену
Що німо споглядатимуть цю сцену
Тримають люстро, рефлектуючи мої

Неквапні обійми з Мелодì . . . .




 

 
День, наче пес
В постіль услід іде
У моїх думках ллє батьківська кров
Сто літ поспіль днесь

Ізнов у тій долині
Вбрані в блакить кістки
Хлопці-солдати, старими не стати їм
Кажуть: як твій син?

Віє з історії
Армагеддонський жах
І всякий говорить, та жоден не слухає
Не зійтись ніяк

Чи така ціна свободи
Темрява могил
В неньку-землю лагідну
Зрештою, лягти




 

 
Джон Веслі Гардінґ
І простолюд є друзі
Із револьверами в обох руках
Відчиняв усякі двері
Він у цій окрузі
Та жодного разу
Не кривдив бідняка

Якось у Чейні Каунті
Розповідали так
Із коханою спинявсь
Він чи гостив
І скоро лад місцевий весь
Пішов був навскосяк
Бо повсякчас він мав
Нагоду помогти

Через телеграфний дріт
Гуло його ім’я
Та жоден не довів
Провин йому
І невідомо про мисливця
Що ловив його чи взяв
Бо не бувало так
Щоб він дурниць утнув




 

 
Скинь газ, до чого цей спіх
Твій ранок довгим бути міг би
Шпортайся бруківкою
Ловлячи щастя, гіпоблуде
Па да да да да да, гіпоблуде

Ей ліхтарю, дай згадаю
Твої квітки, що розквітають
Чи нема мені тут рим?
Ді-ді ду-ду, гіпоблудних
Па да да да да да, гіпоблудних

Нема жодних діл тут
Домовленостей ніц
У плямах дрімотних, у дрейфі до снів
Осипай мене ранку пелюстям своїм
Лайф кайфовий
Гіпоблуде




 

 
Сидячи на пагорбі
Бачу люди мруть собі
Іти потойбіч ліпше було би
Із пальцем убік

Вірю я у магію
Бо вона швидка мов ртуть
Не треба сили при гіпнозі, так
Поглянь в очах
Що там бачиш
Як тобі взагалі?
Я чуюсь фейком, як мене звуть філ
Чи навіть білл

Тут життя вир
День йде за днем
Не знаю, чи я живу, чи то
Все начебто би
Життя моє бува примарним
Якщо гадаєш, я щасливий
Барв мене (жовтим)(синім)

Тут я був раз
Тут був два рази
Не знаю, три – чотири або
П’яти вже досить, чи
Я граюсь із номерами
Аніж мене лічити
Ліпше скинь

Без потреб ділити день
Будь-коли мені окей
Не хочу, щоби ти займав мій час
Так не гаразд

Вони зачиняють тебе
Вони викидають ключі
Гадаю, хто їхня здобич завтра, я чи ви?

Ми всі притомні та хочемо на волю
Волю... волю... волю... волю


(всі діти божі прагнуть бо волі)




 

 
Інспектор з мене зняв калим
Лишивши особняк і в нім
Лінощі яскравим полуднем

На яхті плив би та
Забрали геть усе біда
Все що мав яскравим полуднем

Хто би із лабет мене звільнив
А це бабисько мабуть прагне крові ні
Я ж кохався у легкім житті
Жив собі в приємності
Лінощах яскравим полуднем
Літньої пори літньої пори
Літньої пори

І подруга мій кадилак
Забрала до батьків плела
Наклепи з пияцтвом & насильством

Тож сиджу один
Цмулю з пивом льодяним
Лінощі яскравим полуднем

Я би залюбки відчалив десь
Вкажи зо дві причини
Чом нести сей хрест

Я ж кохався у легкім житті
Жив собі в приємності
Лінощах яскравим полуднем
Літньої пори літньої пори
Літньої пори

Хто би із лабет мене звільнив
А це бабисько мабуть прагне крові ні
Я ж кохався у легкім житті
Жив собі в приємності
Лінощах яскравим полуднем

Літньої пори літньої пори
Літньої пори літньої пори
Літньої пори




 

 
Бачу, на сході темний місяць
Навстріч нам біда йде
Бачу, трус землі й зірниці
Бачу, є & буде зле

Не ходи ніде
Загибель жде тебе
Місяць темний сходить ген

Чую, урагани віють
Видно, кінець вже скоро тут
Страшно, бо розіллються ріки
Всюди глас розпаду & скрут

Не ходи ніде
Загибель жде тебе
Місяць темний сходить ген
Так, бо!

Вірю, позбирав ти речі
Вірю, до смерті зготувавсь
Явно, погода недоречна
Око за око, повсякчас

Не ходи ніде
Загибель жде тебе
Місяць темний сходить ген




 

 
Славетні фолкові дні
Немов у чарі грали ми
’Зе Рівербот‘ дощами
знай гримів
Опівніч ганяла
до псів

О, Ізабелло, ти горда Белло
Тебе роздерли
Тебе зорали
Ти справжня лиш
під макіяжем
Як не бажати
ліпших вражень?

До Навахо, по всьому шляху
Недопалки на
сміттєбаках
Кельнерки сумують
під дощем
Та їх бойфренди
мож‛ підійдуть ще?

Матінку Гуску
несе в сніги
Зле взуття
злосні дітлахи
Потрібен хтось
щоби гнів зірвати
А я дріб’язок
що їй мов цвяшок у п’яти

Як напишу я
біль минув
Неточне
значення в цих букв
І швидка не встигне
будь-куди
Минуле ховає
всі сліди
Зупиняти мить ~
лапати дим

Сьогодні в одній
розважальній мережі
бачив під дахом
кімнату для стежень
Для мами й тата
мабуть є різниця ~
сплата кіднапперам
чи віра в поліцію

Ви, критику, собі там
чи надбали якийсь
інакший крам?
Беріть шлунковий зонд
& абордажні сни
утнемо щось разом
чому ні

Ось я у Торонто
джайвовим гостем
І на розі вулиці
пів на шосту
У підземці нікого
кафешки пусті

І тільки на сільгоспринку
чую начебто услід:
Супроти вітру
ссяєш ти
Нехай не знаєш, але так

Немає друга
в грязі цій
Що сказав би
ти лиш ссяєш
як і всі

Уперше бачу я
такого брехуна
На кожні вуха в нього
окрема локшина
Як він пам’ятає
що брехав цей раз?
І наче не до мене &
ймовірно, не про вас




 

 
нині ― кінець
приятель ревний
нині ― кінець
останній день, кінець

для планів барбарос, кінець
усьому, що збулось, кінець
безпеці й милостям, кінець
не гляну в твої очі більш, ніде

уявляєш, як було б
свавільно без умов
гірко без надій
рятувальники в
безнадійній млі

згуба католику самота пустель
всі діти навіжені є
навіжені дітлахи
у чеканні дощів літніх

загрозливе передмістя
мчи гайвеєм кінґс, бейбі
химерні сцени золота шахта
мчи гайвеєм вест, бейбі
мчи змією, мчи змією
до озер, правічних вод, бейбі
змія протяжна, семимильна
стара мов
цей світ, шкіра мовби лід
гайвей ― саме те
і вест ― саме те
бо тут ми всі у темі
ген автобус кличе нас
ген автобус кличе нас
шофере, куди в цей раз?

убивця піднявся вдосвіта
взув черевики
взяв лице з античної галереї
& з тим, він пішов коридором
до кімнати, де спала його сестра
& потім
завітав до свого брата, & потім
він пішов коридором, далі
& двері ті
він прочинив
”Батьку?“
”Так, сину?“
”Я уб’ю тебе“
”Мамо? Я хочу...“

нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
нумо, бейбі, з нами, це твій шанс
біля синього автобуса
блюзи усі в авто-
бусі
нумо ж

вбий! вбий! вбий! вбий!


нині ― кінець
приятель ревний
нині ― кінець
останній день, і все

карайся, болю мій
та услід іти не смій
кінець і сміху, й оман пустих
кінець ночей, вмирань у них
ось і кінець




 

 
Як у дитинстві, тато не раз
Казав бува, “Сину, не поспішай
Відкрию причину, як знати б хотів
немає ніц
на світі, щоби надто далеко йти”

Вжеж, хоче люба кільце із камінчиком
Більш, аніж цяцьку яку-небудь іншу
Щоб скуштувати ті знади тремкі
Підеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй

Зайшовши в крамницю, зі шпалером, ось
Дюпрі каже, мабуть, це мені би здалось
Тисячу доларів просить єврей
Дюпрі на те:
“Сплачу тобі еквівалент свинцем”

Віриш-но, сину, мов без змісту
перш за все палець гачка знай тисне
що нам резони, чи хибні, чи не
знаді глузд не конкурент

Суддя каже, “Строк дають за діло таке”
Дюпрі йому, “Що зробити, є та’ як є”
Суддя каже, “Сину, річ за твоє життя”
Дюпрі тут:
“Це мені здається справедливим, суддя”

Друга любій аніхто не поверне
Дюпрі програв і сходить зі сцени
Люба його трохи буде в печалі
Та піде ось, приведе наступного
щоб він її бавив

Суддя: “Знаю, сину, я любку твою
Та це таємниця, що її не здають”
Дюпрі: “Ваша честе, видно, так мені й слід
Але правдиво і те
що й вам смакують знади тремкі”

Віриш-но, сину, мов без змісту
перш за все палець гачка знай тисне
що нам резони, чи хибні, чи не
знаді глузд не конкурент

Є багацько подібних пригод
Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
Чимало людей в бруд упали лицем
Щоб добути любій з діамантом кільце




 

 
Як чортики вже у своїй коробці
Коли клоуни в постіль пішли
Чуєш плентається
щастя вулицею
Пурпур барвить слід

І вітри шепчуть Мері


Мітла похмуро змітає
Битий посуд від учора гулянь
Королева ридає
Жінки нема в короля

І вітри плачуть Мері


Вогні автівок
Вдягнуть блакить знову
І порожнє сяйво
в ліжку як тут
Туманний острів десь та зник
Бо життя що збулись
Помруть

І вітри квилять Мері


Ті вітри хіба згадають
Ймення звіяні в час
На милицях Йде старість
Або мудрість
І мимрить Ні
Це останній раз

І вітри плачуть Мері




 

 
Я родивсь на мулистих водах
Що добро, і що зло
Казала мати, слухай синку
Як зазвичай було
Знайди дівчину, й живіть у правді
Вона буде поряд, вночі & вдень
А тільки зрадиш їй ти
Тут казці й кінець
Та доля лиха
Дурнем був і падав, як стій
Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
Прагнучи десь перечекати
Пристати

Я би ліпше спав, ніж казати щось
Не вірю я словам уголос
Коли тобі я зрадив
Ганебно змовчав
Знайди дівчину, й живіть у правді
Вона буде поряд, вночі & вдень
А тільки зрадиш їй ти
Тут казці й кінець
Ганебно мовчав я
Дурнем був, із честі сміявся
Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
Прагнучи десь перечекати

Все гуляв дощем, шнурівки розв’язані
Прагнучи десь перечекати
Пристати

Все гуляючи дощем




 

 
Я на твоїм вогні
знов чуття обпалив
дальше нудота й блуд

А про твій щедрий жар
пристрасті що не жарт
склав я тобі цей блюз

Кожен ранок, як ти йшла
я молився про твій захист
від нещастя, щоби слово держав
той, з яким ти жила
жодних образ, ачи глузів

Крізь атлас дожидань
я вітаю печаль
в ложа любов стелить блюз

І я склав цей блюз тобі
І я склав цей блюз тобі
& я розсуду збувсь щоб ти чула
& я рвав би на собі
на собі рвав би волосся щоб почула
& знаю словам не йми віри
що ж, о третій ранку я знову
співаю пісень тобі




 

 
Вдома, з праці, Джульєтта
Свій сніданок з’їсть
Втирає в шкіру аромати
Секретно дійові
”Час у постіль вже“
Вона бере пальто
Бо можна спізнитись у сінематограф
Сінематограф

Ромео свій апартамент
Під сходами, замкне
Цей шал в очах, квітчаний шарф
Недільний мільйонер
Час у постіль вже
Із нею, геть печаль ―
Не встоїть, якщо принесу шоколад

День ясний вернеться і патер Терезіас
Слухай розповідки ті, що він їх не вигадав
Світ пройшовши від & до, з його таємницями
Морем був, і яривсь без меж
Був землею, віддавав усе
Певно, моря менш, аніж землі



Стели Рясноти

”Я не місцева“
Шепче Тесса стара
”Не хвилюйсь
дійдемо цілі“

Дякуймо за файні знижки
у співпраці Тесс
Все самотньо в o’хелл-і
Ночі смертна тінь на склі


Англійські ребра з явичини знишка до 47 пенсів за фунт
Пік Фрінз Фемлі асортимент від 17 1/2 пенсів до 12 пенсів
Рідина Фейрі Джайнт здешевшала з 20 пенсів до 17 1/2 пенсів
Галаретка до столу по 4 пенси шт.
Масло Анкор ціну з 11 пенсів збито навпіл
Кремові бісквіти Пташі Вічі – пропозиція тижня!


(Омлет з яєць)




 

 
Іржавих місяців ланці
Розчепить сонця зблиск
Дорога мінить обрії
Турніри почались
Флейтист пурпурний награє
Співає хор із ним
Три колискові з древніх мов
При Дворі Кармазиновім

Зачинить ставні бургомістр
На вікнах мрій і снив
І жде задвірний пілігрим
Без жодних перспектив
Скрик дами пік
Жалобний марш
Розтрісканий б’є дзвін
Огневу відьму зве прийти
При Дворі Кармазиновім

Барвінки гледить садівник
Витоптуючи флокси
Вітрила пне прямокутний бриз
Букет квасний-солодкий
Жонглер пістрявий знаки дасть
Оркестри грають гімн
І жорна сповільняють хід
При Дворі Кармазиновім

У ранок сірий плач вдовиць
І жарти мудреців
Чи доженеш божисту мить
При фарсові оцім
Та блазень жовтий лиш торкне
Безжалля струн своїх
Всміхнувшись на ляльковий вальс
При Дворі Кармазиновім




 

 
Лезеру сповниться тридцять &
Збере його іграшки хтось
І мати пришле вирізки із газет
Про тих колєг, що тепер всі дорослі
Оце ― Гарвіц І. Ґрін, йому тридцять три
В солідному кріслі, при банку ―
Сержант Доу Джонс, що у двадцять сім років
Командує військовим танком
Та Лезера вабить і досі в піску
Залягти голяка без мети
Малювати все гори, мов пухирці
Й повітря руками гребти

Хто знав, що Лезер продуктивний, атож
Що у палички до барабанів
Затискає обабіч ніс, хай би було
Ще віртуозніш фурчання

Та все проходить...

Лезеру сповниться тридцять &
Безслинним, тяжким язиком
З розпачливим поглядом, видасть він:
Вже не бути мені юнаком?
Для дітей він знаменитість
Божевілля для батьків
І часом із непримітних
Що не знають як у гру ввійти
Де слів знайти...
Тож я маю сказати, ’Ні, ти не старий.‘
І докласти зусиль, аби... всміхалось в нім...
немовля




 

 
Ти на малюнку в човні серед річки
Кущів помаранча, небес карамель
Кличуть тебе & неквапний твій відгук
До калейдоскопів очей
Целофан квітів зелених-рудих
Німбом довкіл голови
Дівча зі сонцем в очах ти шукав
Не знайти

Люсі в небі із діамантами

Назирці йди, онде міст & фонтани
На гойдалках люди, в їх пляцках алтей
Усмішки всюди, твій дрейф поміж квіти
Зростаючі високо, хей!
Берегом їдуть, доставлять де хоч
Таксомотори з газет
Ззаду сідай, там у хмарах тебе
Не знайти

Люсі в небі із діамантами

Поїзд чекає тебе, з пластиліну
Вокзальники, з люстра краватки, а ще
Погляд раптовий з-поза турнікету
Крізь калейдоскопи очей

Люсі в небі із діамантами




 

 
Вступивши із фандáнґо
далі колесом пройшлись
там нудоти напад бистрий
а юрба волала біс
& дужчав гуд у залі
відлітала стеля геть
заманулось нам іще напій
свій бар котив лакей

Все це відбулось із нею
казкував млинар тоді
кшталт лиця
примарний досить
став білішим за блідий

Вона мені: причини
не існує жодної
я ж ішов крізь гральні карти
не пустивши її
до шістнадцяти весталок
що пливли кудись невдовзі
хай закрив би вічі навіть
все одно б я видів щось &

Все це відбулось із нею
казкував млинар тоді
кшталт лиця
примарний досить
став білішим за блідий




 

 
Листя мов іржа
Небо хмарове
Де би не пішов я
У зимовий день

Спокій і тепло
Я знайшов би в Ел Ей
Каліфорнія Мрій
& цей зимовий день

Залою собору
Подавшись навпростець
Десь там уклякнув на коліна
У молитовний жест
Священник полюбляє холод
Зостанусь так він жде
Каліфорнія Мрій
& цей зимовий день

Листя мов іржа
Небо хмарове
Де би не пішов я
У зимовий день

І якби не з нею
Вже би їхав геть
Каліфорнія Мрій
& цей зимовий день

Каліфорнія Мрій
& цей зимовий день




 

 
Таксі б’є байдики
Маючи намір на нічний тариф
І морехід на самоті
Сипле істинами як рештою, і нарешті . . .
Шпортає в спідній кишені, мав бути ще четвертак
Зігнутий чинарик, з пачки Кенту, та
Мріє про кельнерку, очі в тон Мексвелл Хаус
Мармелад стегон, перманентовий герць
Вона має стразовий бейджик «Айрін»
Забирає прядки дешево-біляві з очей

Тексакський маяк горить
Стальний ремінь, трудяга із «Кільця-Клапани Спешл» . . .
Кричить: ”Повний бак, масло зирніть“
”Хтозна, мабуть розподілювач, а мо‛ той пальник“

Вже ранкові вечірні газети на стендах
І горлає глашатай, повні жмені монети
Бекон-млинець ~ сімдесят центів
Плюс яєчня і зверху пачка Кенту
«Адам-Єва на плоті» ~ гайнуть як по маслу
Є деруни, маю обмаль часу

І світанок розкине килим діамантів
Через ринковий паркінг сутінкових Куп-Девіллів
І лишить місто хазяю
Котрий позмітає
Вас, фантоми суботнього дна . . .




 

 
Преамбула:

1   На початку Людина створила Бога
і в образі Людини
вона створила його

2   І Людина надала Богові чимало
імен, щоби він міг бути Господом всієї
землі, коли це підходило людині

3   І уві дні семимільйоннім
Людина відпочила і поклалася
дуже на свого Бога і побачила
що добре воно

4   І Людина створила Акваланґа з
пороху земного і ще безліч
інших, уподоблених до свого роду

5   І цих менших людей було кинуто у
порожнечу; І декого було спалено, і
декого роз’єднано із його родом

6   І Людина зробилася тим Богом, що
створений нею, зі своїми чудесами
правлячи тепер по всій землі

7   Але і тоді, як це все вчинилося
Дух, який перше подвигнув
людину на створення її Бога
так само пребував у всіх людях: навіть
у Акваланґові

8   І людина його не бачила

9   Але, заради Христа, їй
врешт би прозріти



Акваланґ

Сидячи у парку
на дівчаток очі хтиво пнеш
Шмарклями повний ніс
брудні нігті мнуть штанів сукно
Акваланґ
Спраглий в зимнім сонці
у чеканні рюшок-панталон
Акваланґ
Чуєшся мов падло
спльовуючи свою ницість у лайно
О, Акваланґ

Сонце знобить
старий бреде, самотньо
тратить час в єдиний спосіб той
Литку зведе
лиш нагнеться по недокурок ─
спускається в нужник
на теплий спід

І собі сам
хоч армія на рейді
спасіння, a la mode
або чай для всіх
Акваланже, ей
не зривай зі свого місця
придурку, шо
не впізнаєш своїх

Чи ти ще пригадуєш
промерзлу вогку ніч
як усі льодинки в бороді
дзеленчать з агонії
І легень останній хрусткий схрип
з глибин пірнальника
і буяння клумб
як нестям, навесні



Зиза Мері

Хто би жив як дурник
Бідар або крадій
Маючи багатія в руці
Хто цупив би цукерку
З-поза щічки малюка
Як міг би втяти з грубих гаманців

Зиза Мері
Настрибує сюди
Без жодних угод
Але повсякчас у грі
Ланчує в Гемпстед вілідж
Хай вівсянка на воді
Там і Джек-цирульник
Друг а ще водій

Сміх на весь майданчик
Як не знітить хлопчаків
Радше з нею блудники старі
І мабуть їй на очі
Потрапив Акваланґ
Що врочить крізь перила школярів

Знає Мері
Про життя постійне зло
Із бідняком – царівна
Віддає, якби було
Інших шиє в дурні
Її ласка – знамено
Робін Гуд вона, і Гайґейт
З нею поряд – вже не дно




 

 
Є панянка, якій любий зблиск золотий
До вподоби і сходи на небо
Вже би йшла до крамниць, хай зачинено, вмить
Її слово розв’яже проблему
Вона справить і сходи на небо

Ніби знак на стіні, та не віриться їй
Слів багато зі змістом подвійним
На дубку за містком пісню птаха свистить
Часом всі наші помисли схибні

І все так дивно
O, все так дивно

Я живу з відчуттям, як на захід не глянь
Все душа плаче за розставанням
Бачу подумки ліс і дими, що знеслись
Голоси тих, що стали й дивились

І все так дивно
O, все настільки дивно

Хтось казав, скоро час, буде пісня для нас
І флейтист наверне нас до згоди
День займеться новий для тих, що все йшли
І лісами лунатиме радість

Ген метушня круг огорожі, геть остороги
Це прибирання на честь Мей Квін
Як є дві стежки, та в походах, часами довгих
Дороги поміняти можна

І все так, дивно

У голові гуде без ради, якби не знав, то
Тебе флейтист покликав до втіх
Панянко, чуєш вітровій, чи ти не знала
Оперто сходи на виск вітрів

Коли мчимо шляхом нічнім
За душу більша наша тінь
Там є панянка з моїх рим
У сяйві білім, котра вчить
Видобувати злотий зблиск
Якщо старанним будеш так
Урешті мовиться тобі
Що всі одне й один є всі
Будь каменем, та не котись

Вона справить і сходи на небо




 

 
Ми на вуличній війні
Діти наші біля ніг
І обожненій моралі нині зась
І пани, так звана власть
Що благословляли нас
Знову проти, і гвинтівки ждуть наказ

Скину кашкета на честь конституції
І вклонюсь новій революції
Посміхнуся перемінам
Гратиму своїх пісень
Кожен божий день
Сповідуватиму все те ж
Нема дурних, авжеж

Настав час перемін
Це відчували ми
Нас позбавили парканів, так чи ні
Але світ все той самий
Жодних історичних змін
Знов стяги майорять на якійсь війні

Скину кашкета на честь конституції
І вклонюсь новій революції
Посміхнуся перемінам
Гратиму своїх пісень
Кожен божий день
Сповідуватиму все те ж
Нема дурних, авжеж
Ні, ні!

Подамся зі сім’єю у світи
Як вийде нам вціліти у борні
Папери заберу й всміхнуся увись
Все гаразд, невинні зомбі й брехуни!

Не ви?

На вулиці, хоч як
Найменших змін не бачу я
Міняються лиш гасла, далебі
Ті, що ліваки були
Перейшли на правий бік
Тільки бороди подовшали собі

Скину кашкета на честь конституції
І вклонюсь новій революції
Посміхнуся перемінам
Гратиму своїх пісень
Кожен божий день
Сповідуватиму все те ж
Нема дурних, авжеж
Нас не проведеш
Ні, ні!

Єєеееееееееееееееееееееей!!!


Йде новий бос
Чим не старий бос




 

 
Тíкають геть секунди, що склали нудний день
Кришиш кудись години, чи як повезе
Б’єшся крізь лід на ділянці отій у містечку
Чекаєш на щось чи когось, хто б наставив тебе

Втомлений від загоряння, дощ удома переждеш
Юності й життя ще повно, час нема подіти де
Тут раптом помічаєш, десяток літ позаду
Хто сказав, що треба мчати, що постріл був до старту

Ти біжиш і біжиш, здоганяючи сонце, що тоне
Ніч обминає, знову з-за спини встає
Сонце все те ж, хай відносно, лиш ти постарішав
Дихаєш важче, на день ближчає смерть

Кожен рік стає коротшим, часу не знайти ніяк
Задуми ані до чого, прози на пів-аркуша
Втримуєш у спокою свій відчай, cе
Англійський стиль
Час минув, скінчилась пісня
Все сказати і не встиг


Ось і рідний дім
Побути радий ти своїм
Прийдеш як із холоду й втоми
Гріє радо тут вогонь кухонний
Далеч над поля ~ лани
Кличе заржавілий дзвін
Вірних, щоби вклякнули в
Проханні стиха до магічних сил




 

 
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожиті colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
Кудись пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі
Для когось пекло, комусь парадиз
Вона винесла світло, показала де йти
Голоси лунали в коридор
Я майже чув мотив:

Відпочинь в Готелі Каліфорнія
світ чудових місць
світ чудових лиць
Є номери в Готелі Каліфорнія
Будь-коли у них
Знайдеться нічліг

Вона як тіффаніз хибна, тримає мерседес-бенц
Чимало гарних-гарних хлопчаків, френдами зве
У дворі тупцювання ~ лляється піт
Цей танець до згадки, цей до забуттів

Знову кличу я кепа
Замовлю питво
Рече: Cей спірит не буває тут зі шсятдев’ятого
Та голоси усе кличуть далечини
Чи розбудять у північ, аби
Слухав просто снив . . .

Відпочинь в Готелі Каліфорнія
світ чудових місць
світ чудових лиць
Вирує життя в Готелі Каліфорнія
О який сюрприз, не розповіси

На дзеркальній стелі
Шампанське россо, лід
Їй слово: Ми усі вполонені тут із волі власної
У палаті магів
Щовечір їхній збір
І сталеві дзвенять климки
Та не вбитий досі Звір

Мій останній спогад, біг у
Напрямку дверей
Неначе вихід міг найти
У минуле, звичне десь
Пустись, каже портьє
Той, хто вселився сюди
Має сплачувати за постій
Ніяк не з’їхати