Лезеру сповниться тридцять &
Збере його іграшки хтось
І мати пришле вирізки із газет
Про тих колєг, що тепер всі дорослі
Оце – Гарвіц І. Ґрін, йому тридцять три
В солідному кріслі, при банку –
Сержант Доу Джонс, що у двадцять сім років
Командує військовим танком . . .
Та Лезера вабить і досі в піску
Залягти голяка без мети
Малювати все гори, мов пухирці
Й повітря руками гребти
 
Хто знав, що Лезер продуктивний, атож
Що у палички до барабанів
Затискає обабіч ніс, хай би було
Ще віртуозніш фурчання
 
Та все проходить . . .
 
Лезеру сповниться тридцять &
Безслинним, тяжким язиком
З розпачливим поглядом, видасть він:
Вже не бути мені юнаком?
Для дітей він знаменитість
Маячня для їх батьків
І часом із непримітних
Що не знають як у гру ввійти
Де слів знайти. . .
Тож я маю сказати «Ні, ти не старий».
І докласти зусиль, аби. . . всміхнулось в нім. . .
Немовля
 
 
 
 
 
 
 
 

 
примітка:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.