
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сонце Місяць /
Вірші
/
музика*
Містере Тамбуристе (Bob Dylan)
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Обернулось вечорове королівство на піски
Зникло із руки
Сліпо залишило тут мене з просоння
Знесиллям ошелешений, я вигорю умить
Нема кого зустріть
Древня вулиця спустівши вмре дрімотно
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
В подорож візьми, на чар-спиральнім транспорті
В оголенім чутті
Хай руки не чіпкі
Без тями пальці ніг
А каблуки чобіт не проти в мандри
Аби кудись я радий & охоче зникну вже
Такий парад-алле
Зачаклуй на танці путь, щоб я протанцював її
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Вчуєш сміх і біганину, й хитанину на осонні
Ані з чого анікому
Неначе втеча до утоми
Жодних огорож окрім небес безмежжя
І чути тільки відзвук від перемотки рим
Поки гра твій тамбурин
Я просто клоун, та й собі
О не зважай кажу якби
Всього лиш тінь, котра чогось бентежить
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Ці забуттєві зникнення за розуму дими
Часових руїн зі мли
Промерзлі пелюстки
Й дерев примари ті
До пляжів вітрових
За доторки лихі скорбот примарних
Чи до небесних діамантів
Цей довільний змах руки
В контражурові морськім
Цирковим довкіл піском
В спогаді чи фатумі
Із-під хвиль, з глибин, либонь
Дозволь мені забуть сьогоднішнє до завтра
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Містере Тамбуристе (Bob Dylan)

Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Обернулось вечорове королівство на піски
Зникло із руки
Сліпо залишило тут мене з просоння
Знесиллям ошелешений, я вигорю умить
Нема кого зустріть
Древня вулиця спустівши вмре дрімотно
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
В подорож візьми, на чар-спиральнім транспорті
В оголенім чутті
Хай руки не чіпкі
Без тями пальці ніг
А каблуки чобіт не проти в мандри
Аби кудись я радий & охоче зникну вже
Такий парад-алле
Зачаклуй на танці путь, щоб я протанцював її
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Вчуєш сміх і біганину, й хитанину на осонні
Ані з чого анікому
Неначе втеча до утоми
Жодних огорож окрім небес безмежжя
І чути тільки відзвук від перемотки рим
Поки гра твій тамбурин
Я просто клоун, та й собі
О не зважай кажу якби
Всього лиш тінь, котра чогось бентежить
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
Ці забуттєві зникнення за розуму дими
Часових руїн зі мли
Промерзлі пелюстки
Й дерев примари ті
До пляжів вітрових
За доторки лихі скорбот примарних
Чи до небесних діамантів
Цей довільний змах руки
В контражурові морськім
Цирковим довкіл піском
В спогаді чи фатумі
Із-під хвиль, з глибин, либонь
Дозволь мені забуть сьогоднішнє до завтра
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
примітка:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію