ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Вірші / музика*

 Містере Тамбуристе (Bob Dylan)
Образ твору  
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
 
Обернулось вечорове королівство на піски
Зникло із руки
Сліпо залишило тут мене з просоння
Знесиллям ошелешений, я вигорю умить
Нема кого зустріть
Древня вулиця спустівши вмре дрімотно
 
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
 
В подорож візьми, на чар-спиральнім транспорті
В оголенім чутті
Хай руки не чіпкі
Без тями пальці ніг
А каблуки чобіт не проти в мандри
Аби кудись я радий & охоче зникну вже
Такий парад-алле
Зачаклуй на танці путь, щоб я протанцював її
 
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
 
Вчуєш сміх і біганину, й хитанину на осонні
Ані з чого анікому
Неначе втеча до утоми
Жодних огорож окрім небес безмежжя
І чути тільки відзвук від перемотки рим
Поки гра твій тамбурин
Я просто клоун, та й собі
О не зважай кажу якби
Всього лиш тінь, котра чогось бентежить
 
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
 
Ці забуттєві зникнення за розуму дими
Часових руїн зі мли
Промерзлі пелюстки
Й дерев примари ті
До пляжів вітрових
За доторки лихі скорбот примарних
Чи до небесних діамантів
Цей довільний змах руки
В контражурові морськім
Цирковим довкіл піском
В спогаді чи фатумі
Із-під хвиль, з глибин, либонь
Дозволь мені забуть сьогоднішнє до завтра
 
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Я прокинувсь, але нікуди податься тут
Містере Тамбуристе, грай пісень своїх
Цим ранковим передзвоном за тобою піду
 
 
 
 
 
 
 
 


 
 
 
примітка:
оригінальний арт, музика, текст оговорюються як матеріали,
права на які є відповідно застереженими, а їх використання
на цій сторінці як таке, котре не має комерційного характеру.

 
 
 


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-03 16:56:55
Переглядів сторінки твору 8133
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2025.07.05 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-03 16:58:13 ]
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Though I know that evening’s empire has returned into sand
Vanished from my hand
Left me blindly here to stand but still not sleeping
My weariness amazes me, I’m branded on my feet
I have no one to meet
And the ancient empty street’s too dead for dreaming

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Take me on a trip upon your magic swirling ship
My senses have been stripped
My hands can’t feel to grip
My toes too numb to step
Wait only for my boot heels to be wandering
I’m ready to go anywhere, I’m ready for to fade
Into my own parade
Cast your dancing spell my way, I promise to go under it

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

Though you might hear laughing, spinning, swinging madly across the sun
It’s not aimed at anyone
It’s just escaping on the run
And but for the sky there are no fences facing
And if you hear vague traces of skipping reels of rhyme
To your tambourine in time
It’s just a ragged clown behind
I wouldn’t pay it any mind
It’s just a shadow you’re seeing that he’s chasing

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you

And take me disappearing through the smoke rings of my mind
Down the foggy ruins of time
Far past the frozen leaves
The haunted frightened trees
Out to the windy beach
Far from the twisted reach of crazy sorrow
Yes, to dance beneath the diamond sky
With one hand waving free
Silhouetted by the sea
Circled by the circus sands
With all memory and fate
Driven deep beneath the waves
Let me forget about today until tomorrow

Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
I’m not sleepy and there is no place I’m going to
Hey! Mr. Tambourine man, play a song for me
In the jingle jangle morning I’ll come following you



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-05-04 00:04:34 ]

За переклад не беруся нічого казати, бо не перекладач, і текст першоджерела (оригіналу) досить нескладний. Читається з розумінням. І я побачив, що перекладацьких вигадок і фантазій немає. Тобто, все чесно :)
Слухати було складніше. Мені. Виконавця.
Що впало в очі.
Стягнені форми дієслів.
Але немає куди діватися (переклад-пісня), бо так виходить і ніхто цього не забороняє.
Можливо, "податись" було би краще за "податься".
Але то таке - дрібниці. І коми, яких немає з обох боків "спустівши" - теж дрібниця. Це дієприслівниковий зворот. А в англійській вони без ком.
Пробігся оригіналом (по таких мені це якось вдається), потім перекладом, теж слухаючи виконавця, - і нормально.
Про дрібнички не міг не висловитися, бо було би формально (читала-бачила-люблю-поділяю).

За цими моїми скромними ремарками постає дещо більш значиме - авторська робота.

Дякую,
Ю. С.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-04 07:17:40 ]
Навзаєм щиро дякую, друже

як не дивно, Ділана Боба, котрий є класиком бітницької поезії, та й літератури, ще й нобелевським лавреатом
у нас не перекладають, ачи хіба хто часом візьметься за древній текст Blowin’ In the Wind
в якому нема чось такого посутно діланівського, нмсд, але він (текст) досить таки невибагливо простий направді
мінімально поетичний & одверто неоднозначний декларативно, нема над чим голову ламати
й все на цім

російською часом виринають які тексти, навіть десь бачив Hurricane, начеб і не верлібром переклад, що є найзвичнішою практикою
або є старовинна вже трансляція поетично-прозовішого масиву на ймення Tarantula, егеж російською, над яким трохи старався прикінці 80х
нікому тоді ще невідомий Максім Нємцов, небезперечна спроба, та все ж бажаючих зробити щось ліпше не найшлося і досі,
наскільки мені відомо

тобто ось яка ситуація, щодо поета, який не підбирав до музики будь-яких-перш-ліпших слів, чим примітивніш
але можна сказати навіть навпаки, писав музикальні поезії, до яких надалі робив не сильно вибагливе музичне аранжування
щоби донести першочергово - текст, а ситуація виглядає отож десь-наступним чином:

в найтиповішому випадку в якогось ентузияста появляється бажання, тут звичайно собі уявити, що відлунав якийсь момент
і певні слова несподівано склалися в щось таке, як навіть своєрідний переклад -
а далі вже залежно від характеру першотвору & тут, можу запевнити, здебільшого є від чого впасти в відчай,
можливо й складається переклад аля, що таких на кшталт результатів можна часом назирити в інтернеті,
хай би навіть і фб, чи там, стіхіру (років 10 там не бував)
або ж на який амальгамі, чи то ще десь-інде, в принципі, ґуґль здатний нарити для будь-кого таких народних перекладань, різних, російською
ну, якщо судити строгіш, аніж просто ентузіястично, то інформативне уявлення часом можна собі скласти

усе ж, якщо Вам колись траплялися на очі такого роду зразки, Ви й самі можете, як насамперед постійний читач, а також і автор поезій,
в якого є чималий вже досвід & бачення відповідності тексту як такого, не будемо вже починати про якусь там якість
бо інтернет, ентузіязм, є-шо-є, а не подобається то й не треба дуже було, вони-собі, тощо
тобто, нагадує випадок із Tarantula, мовляв, ось вам, для інтересу, в електронну бібліотеку, чи в блоґ
& ніхто не вимагатиме грошей за таке, але це не значить, що при великому бажанні хтось не бажав би злупити грошей навіть у такий спосіб,
наполягаючи на примарному копірайтові, хоч Ви ж самі розумієте, що таке пострадянський інтернет-простір і які в кого там авторські права
тому, тексти які вже б не були, є певним ерзацом для задоволення мінімального інтересу, який довго не триватиме, як правило

українською мовою все набагато примітивніш, якби, та й зрозуміло, чому
ентузіястів тут менше і дедалі менше, монетизація скоріше негативна, тобто витрати ресурсу задля примарного якогось задоволення
будемо це звати амбіціями, а якогось суспільного запиту катма, що в наявному випадку наче дивно трохи
адже, якщо вже автор таки нобелевський лавреат, це якось мало б розташовувати відповідно видавців певного спрямування
але я не хочу зараз говорити про які Богдани, бо це окрема болюча для мене, як читача насамперед, тематична область

якісь часописи, той самий Всесвіт, який нмд не зміг дати ради зі Стіною Пінк Флойд [див. 1+2 число 2017р. = 1057-1058], а якщо на їхній редакційний погляд
це нормально, то значить, як і теперішній уряд у цій нашій країні, як всяке інше на різному рівні, не хочу заглиблюватися, бо нема снаги,
але вжеж, насамперед культурна сфера, просто свідчать про епоху пост-всього
і оце пост-все, для мене саме, має однозначно негативну конотацію. бо що таке пост-література, чи пост-культура, тощо -
це все в найліпшому сенсі якби імітація, або й пародійна імітація. так ніби всі, хто щось міг, повимерли, а ті, хто натомість, не сильно вміють,
може колись навчаться, а може й ні

маю свій окремий інтерес щодо Ділана Б., інтерес, який для мене є невипадковим, і свою власну історію поневірянь, із тим, щоби якось підступитися трохи
і все це дуже непросто, суб- & супер-сенси практично непідйомні, алітерації які тут суціль усе ~ неповторні,
прискипливіша деталізація не на користь загальному й навпаки,
переклад неможливий по максимуму, бо треба повністю перестворювати весь текст -
бо це не з російської на українську ’перекладаючи’ деякі літери поміняти, або й лишити -
сам текст є такого штибу, що в самого автора він так само є один, неповторний, але більш ні в кого, здається, чогось оттакого та й нема

отож, із чим тут & що порівнювати




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тата Рівна (Л.П./Л.П.) [ 2020-06-07 00:14:58 ]
Цікаво читати й переклад, і, особливо, коментарі Ваші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-06-08 00:38:03 ]
Тетяно, дякую щиро)

коментарі колись були мистецтвом у свому роді, навіть на шпальтах цього ресурсу
необов’язково навіть по суті, але сама енергетика, що провокувала & під’юджувала
до чогось своєрідно прекрасного без будь-якої особливої потреби
тим більше, без потреби написати щось для привернення уваги до власної оцінки твору. . .
тепер бачте, все поінакшало

спілкуватися майже нема із ким, нечислені десь-присутні творчі типу особистості
таке враження, що зосередилися на тім, щоби спорудити собі надгробний курган
зі слів, які могли би закопірайтити (с) й таким чином начебто надбати якесь виправдання життю
ну і це також, мабуть в найліпшому випадку, але загалом, мабуть без рефлексій навіть
пишуть без кінця й постять, ходять і носять, туди-сюди, як мурахи, або терміти
одне й те саме, без кінця. самі бачте, чогось іншого якби і нема. ентропія, мабуть,
але що ж ~ природній процес, фізика
й хто ми такі, щоби знецінювати чи спростовувати фізику?