ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2020.05.30 08:52
Я пишу, а вона не читає…
Я читаю – не чує вона…
Уляглася безмовно безкрая
Між серцями двома далина.
Хоч кохана ні слова не чує
І поезій не бачить країв, –
Я страждаю, й надіюся всує,
Бо люблю несказанно її…

Микола Соболь
2020.05.30 08:21
Вітер колише ще сонні лілеї,
Трави спивають ранкову росу,
Мрія прокинулась, лину до неї.
Хочу побачити неба ясу.
Сонечко сходить, радіє планета,
Води Дніпрові шепочуть: «Привіт…» –
А на воротах розкинув тенета
Хоче зловити павук цілий світ.

Сергій Губерначук
2020.05.30 07:16
Ховала ніч закохані дощі
удалині, ген-ген поза лісами.
Ми втрьох зустрілися й мовчали без причин,
порозумілися – й співали все те ж саме .

Ця вірна пара і єдин поет
спинили час розмовою про Всесвіт –
бо в кожного душа відчула злет

Євген Федчук
2020.05.29 19:36
У Римі паніка – розгнівані боги
Струснули землю й величезна яма
У римлян утворилась під ногами,
Яку й перестрибнуть не до снаги.
Сенат зібрався:що робити мають?
Рішили, щоб уникнути біди,
Хай кожен житель кидає туди
Землі по жмені. Та й позасипають

Олександр Панін
2020.05.29 16:35
Є Дивний Келих -
Панацеї Кубок,
Якого прагнуть
Пересохлі губи…
Невидимий жаданий
Келих цей -
Небес Дарунок,
Чи Пекельна Згуба?

Ін О
2020.05.29 12:58
Ця тисяча літ і тумани й хуртечі!
Триває зима, як війна, до оскоми.
Мій воїне,
серце болить від зневіри та втоми,
Від льодяних з півночі віхол та течій!
Ця тисяча літ, мов покута приречень...
Ми вбиті й воскреслі в покорі достроку.
Молитвами серця

Віктор Кучерук
2020.05.29 09:28
Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -
І дощу таночок чудернацький
Зашумів відрадно за вікном.
Плюскотів і нісся на всі боки,
Вправність демонструючи і спіх, -
Навіть хтось уважний та стоокий
Виконавців не злічив би всіх.

Сергій Губерначук
2020.05.29 08:43
У деяких містах лежать мої листи.
У декількох листах тісняться вірші.
Є в двох чи трьох рядках, звертаючись на ти,
моє колишнє… почуття поспішне.

Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
Що першим є, коли в тобі горю, –

Микола Соболь
2020.05.29 06:21
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
«Порятуй нас, матінко Москва,
Від бандер спаси, великий Ленін!
Мову відбери нам, хай язик
Чоботи сатрапові оближе,
Бо для мене Україна – пшик,
Мокшинська братва до серця ближче…»

Ігор Деркач
2020.05.28 21:33
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.

Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,

Євген Федчук
2020.05.28 19:19
У широкім степу понад шляхом
Одинока береза стоїть.
Чорна смуга, що схожа на рану,
Білий стовбур берези ятрить.
Пам’ятає береза багато,
Бо вже років і років пройшло,
Як колись на узбіччі дороги
Гомонілося людне село.

Олександр Панін
2020.05.28 16:02
Привиддя тяжкі
Мені душу гнітили…

Л. Українка

***

Вітались

Галина Сливка
2020.05.28 15:15
І як воно? Здійнятися в політ,
Коли усе змаліле, мов полова,
Летить за вітром і хурделить світ...
А ти - навпроти... Ти - на крилах слова...
Тобі - піском солоним в очі, в рот.
Тобі іржавий свист вражає вуха
Так, що не годна вже знайти чеснот
В ска

Шон Маклех
2020.05.28 12:28
Сурма босоногого ангела
Зроблена з синього повітря:
Густого – наче сльози старої берези
Пораненої диким лісовим привидом,
Що блукає одвіку стежками,
Якими ніхто не ходить –
Ніхто, навіть олені з очима-тінями,
Навіть тупоноги голкоспинні.

Тетяна Левицька
2020.05.28 12:10
Листопад зривав іржаве листя з дерев, шматував і кидав на мокру бруківку під ноги перехожим. Обважніле небо торкалося верхівок пірамідальних тополь, ніби хотіло на них спочити. Різко похолодало, погода була глибоко осінньою, та я маиже кожного дня забирал

Дума Козак
2020.05.28 11:12
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
Над нею стелиться димок
із нездійсненних мрій
і тане в озері зі снів,
без берега і дна,
поміж затоплених човнів
і присмаку вина…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Вірші

 kudos
Образ твору  
Із чистого аркушу ми почнемо із тобою
Узявшися разом ~ класичне чорнильне перо

За нього тримайся, немовби повстанець за зброю
Як покерну фішку, заставивши все на зеро

Бо що воно потім, земна чи космічна озорість
Кохання, котрого ні з ким за життя не було

Чи тиха нудьга між потвор алкогольних корозій
Не наша печаль, тривіальний пролог~ епілог

Залишимо віршам обірвані струни нічев’я
Невидимі зорі, брудний заяложений бинт

Поскільки нема в цьому світі нічого плачевніш
За цю неможливість ~ оттак віршувати собі

Як вітер сумує за чимсь, що уже не повéрне
Ще птаха мовчить, у розоренім кимсь-то гнізді

Та кривдою кпить надреальність, поймає оферти
& Квити травневі, унадливі, лиш би кудись

далебі*




 


 
_______________________________
Art © “Ides Of May”‎, 1987





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-05-21 00:32:17
Переглядів сторінки твору 404
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.05.30 00:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 06:59:05 ]
Прекрасний, прозорий вірш, Сонце Місяцю! Вражає! Близько і зрозуміло!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 07:00:56 ]
Гарна рима!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-22 04:49:18 ]
Тетяно, дякую розчулено, радий Вам завжди, без жодних застережень

всіх належних приємностей Вам повсякчас, авжеж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-05-21 14:51:25 ]

Як картина, вірш, нмд, має закінчений вигляд.
По-перше, назва. У неї існують, як я з'ясував, значення, що мають і саркастичний відтінок крім більш серйозного, позитивного та схвального.
По-друге, кода. Про неї можна було би багато не казати, бо вона досить відома не лише версифікаторам.
Так що, нмд, kudos красномовно вдалий.

Трохи не зрозумів оцю строфу. Якась, тбм, якщо я не помиляюсь, якась майже непримітна неузгодженість.

За нього тримайся, немовби повстанець за зброю
А далі -
Як покерну фішку, заставивши все на зеро
Мені попередній родовий відмінок у наступному рядку з "фішкою" здається якимось незручним.

І в передостанній строфі, якщо би мені пощастило написати такий гарний вірш як Ваш, я б написав "кимось гнізді". "Кимсь-то" є нормативною формою, але вчувається мені у ньому певне фонематичне скупчення. Такий от собі дискомфорт. Та й попереду був "чимсь".
Можливо, займенники і повинні були перегукуватися (чимсь-кимсь). А я пропоную "кимось" - і запропоноване розвалює конструкцію. Не знаю.

Звичайно, я розмірковую як читач.
І певною мірою - як і колега у цій науці писати-творити разом з музами та фортунами.
І які до мене поки що повертаються приблизно у такий спосіб: до когось передом, а до мене - спиною. От і залишаюся здебільшого читачем.
До Вас вони повернулися саме так як треба :)

Дякую,
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-22 04:46:09 ]
Юрію, дякую

оскільки ясності нам не дано, згідно із днркачем (& навіщо ж розумному сперечатися з йолопами, правильно?) ~
чого би не насолоджуватися манівцями, тим більше, там всякі свої цікавинки є . . .

щодо назви загалом, якщо вона необов’язково має випливати з тексту, то хай би & самодостатнє яке слово, ще не сильно затерте
& багатовимірність можна імітувати, чи натякати на таку імітацію, все це якби мистецтво, нічого особливо не пояснюючи, все інтуїтивно, авжеж

щодо назви як я її інтерпретую, то мабуть найліпший варіант перекладу все ж таки: ’винагорода’
’слава’, або ’почесті’ се ймовірно трохи зависоко, ’заохочення’ чи ’вигода’ в розумінні ’зиск’ ~ не до поезій це, адже тут чогось би нематеріального
а ’винагорода’ ніби нічого так, а ще ліпше би сказати ’отримана винагорода’, бо отримання її має сенс, оскільки приклади, які наводяться,
часом містять і таку фразу, як ’винагорода жеж дісталася іншому’

про фішку таки непросто, тут, напевно, перемудрив
весь цей наворот якби існує зокрема, і побудова речення якби трохи відрізняється
перш за все слід розуміти, що на зеро ставиться не сама фішка. зеро це рулетка, а покер - то покер, там нема зеро. це має бути очевидним
покерна фішка - це в принципі не якась сильно суттєва цінність, навпаки, можна так мислити, номінальна, або й мінімальна
тобто, її не відривають від серця, або там, розстаються з нею із якимсь скреготом, але без питань роблять ставку, чи піднімають вже зроблену ставку
отже, пригоди фішки мали би перемкнути увагу від зброї, якщо ні - значить автор недопрацював, що ж, треба взяти до уваги, на майбутнє, і з подякою, однозначно ж

вертаючись до зеро ~ зрозуміло, що це є чистого виду відчуття, ставити на зеро, десь так само, як йти ва-банк (& трохи може затертіш цей вираз,
оскільки не сприймається мені особисто як імовірність втратити геть все, хоча такий, начебто, зміст)
тут трохи є коливань між ’поставити/поставивши’ & ?
’поставити’ якби не особливо тут підходить із ’п’, хоча може ця невіра і пройде, колись
з іншого боку, ’заставити’ не дуже є ідеально насправді, оскільки дещо неоковирно, тобто, в розумінні ’робити ставку’, хоча . . .
напевно, все це робочі моменти, які поки що потребують трохи дистанціювання, простіш кажучи, хай пройде трохи часу, а там ревізуємо, скоріш за все

Ваше ’кимось гнізді’ ~ непогано, правда, може й дійсно вірогідніш як із погляду практичного мовлення
але ’кимсь-то гнізді’ трохи алітерує & веселіш якось, тим більше там про печаль
оце про ’чимсь-кимсь’ Ви чітко підмітили одразу ж, бо я таки люблю симетрії, тому, можна списати й на волюнтаризм
ніколи ще досі не вживав ніде в текстах ’кимсь-то’, на відміну від кимось. але згоден, що так само можна було би й переосмислити, чому ні, знову-таки

тобто, я не кидаюся щось міняти вже не тому, що маю якісь упередження, ні, редагується все часто і густо і безжально
просто направду потрібно трохи рефлексії, в тому числі й щодо власних умовиводів, якби . . .
наразі,

всяке моє Вам уклінне за добрі слова й наміри,
& всі безперечні подяки, також

щиро








Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2020-05-23 20:08:51 ]

І справді немає підстав аварійно щось міняти.

В отих двох рядках мене непокоїла лише комбінація з прийменником "за" без будь-яких знаків пунктуації в кінці рядка. Ось і виходило, що прийменник в наступному рядку стосувався і зеро. "Як" виглядав не зовсім доречним.
Але то таке.

Згадався анекдот про мар'яжистів.
"Все одно ж непогано вийшло"(с).

Щасти Вам
і до нових зустрічей.
Ю. С.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-05-24 06:13:06 ]
Юрію, всяко вдячний, щоразу, із незмінним серйозом, направду ~

міняти щось не проблема, і все одно мінятиметься через деякий час, те чи інше
а розумна, досвідчена критика ніколи не даремна, чогось-то я дякую, не з пустої ввічливості
все це якби зерна, які так чи інак зійдуть, оце я вже точно знаю зі свого власного досвіду

скажімо так, текст у десь-недоперфекційованому стані, який можна із більшою вірогідністю критикувати
але й, водночас, у цім статусі, чи стані, такого тексту, є свої плюси, ну для мене так точно

звичайно ж, на поверхні, як Ви вже самі бачите, знаходиться думка про залежність від стилю
і таки кожен певною мірою є часом заручником свого стилю
я міг би елементарно поставити фізичну крапку (значок), при кінці рядка про зброю
і не було би мабуть причин вчитуватися
але із іншого боку, наявність причини вчитуватися й трохи дискутувати не є зле)

я не так багато чогось віршую останнім часом, щоби це було більше одної-двох несильно розгонистих строф
тобто, пиріжково-порошкова форма окей ~
& це не тому, що не можу, або не бажаю, бо це зовсім так
скажімо, мене цікавить певний авантюризм, проба якихсь інакших щоразу можливостей
але я не маю звички когось там епігонити, чи в когось щось красти, тому що мені нема що більш робити
окрім як мутити сотні текстів, нічим особливо не відмінних одне від одного
хай хтось зве таку звичку графоманню, а хтось музою, то байдуже, насправді

тож віршування відбувається в формі трансляції, яка врешті-решт, проситься, як то кажуть, під запис
це все енергетичні штуки, само собою, ніяке тойбічне радіо не диктує слів, чи, тим паче, рим
звісно ж, як у багатьох інших, я так собі це уявляю завжди, нав’язується певний ритм, здавалося би, чимсь-десь оригінальний
а також є трохи слів, які вкладаються до того ритму & все це разом якби ключ, котрим можна спробувати щось відімкнути

для мене завжди є смисл скомпонувати текст із образів & слів, які відповідні власному стану моменту, а також
не були сильно заангажовані раніш, тому само собою, часом дещо мусить виглядати не зовсім звичним, навіть для мене самого
тут завжди є спроба замаху на щось нове, хоч нічого нового бути не може, але в принципі, про це якраз оце й вірш