•  І тільки думка

Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.

•  Де човен твій

І. Гостя

•  І в короткім осіннім дні

І в короткім осіннім дні
устигаю себе зустріти.

•  Портрет світанку

Та не очікуй! Тільки не очікуй!
Портрет світанку залишай без ока.

•  Тільки вісені право писати такі листи

Тільки вісені право писати такі листи:
переоране поле і віддих чужого гніву.

•  Мара. Куди підеш ти

Куди підеш ти, туди я піду.
Чужа, неповинна

•  В безчассі. Не питайся чому

Не питайся, чому між слідами минулих тебе
порозсипано листя на бруку, де відгомін імені,

•  Супутники тиші

Чуєш покій? Тебе немає,
ніколи тебе не було!

•  Напередодні серпневих прощань

Напередодні серпневих прощань порозквітали айстри
і дехто в масть чорнозему пильнує за цим віддалено.

•  Пізні гвоздики

І зникає у темному закутку
насіниною пізніх гвоздик

•  І коли мені врешті забракне сил. Бистрині

І коли мені врешті забракне сил,
щоб озвучити рештки думок-марнот –

•  У загуслому небі

А зостав-но для мене цю тишу,
цей німотний клубок споминання!

•  Слова-серпокрильці

Майстерно так триматися межі,
кришити побіч вічності хвилини.

•  Біла квіта

Я тебе знаю – повну світла
і мовчазної чистоти.

•  Тінь дерева

Мов паморозь на полотні світанку,
заледве видна, але ж студить як! –

•  Дівчині в ліловому жакеті

Коли проходиш, від муз не гірша,
мене торкаючися зумисно

•  За пташиним співами

Відлітай, моя радосте, відлітай
за пташиними співами в гущаки!

•  Луками

Я почну прокладати весну
глиною

•  Мов сльоза, що тривожно...

Я чаруюся світом, а світ зачарований мною.
І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!

•  Уже і весни

Бо не існує життя без смерті, трави без сонця, людей без серця.
І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.

•  Після квітів

Я квіткою для тебе напишуся
на сонячному аркуші душі

•  Давня прогулянка

Душе моя багряна, луки в маках,
як давня прогулянка, відголоском сюрчавим

•  Природа речей

Змовкає.
Те, для чого немає ні назви, ні втілення

•  Радісна

Коли чую слова твої: будь спокійною! –
розчиняюся легкістю, мов туман.

•  Завершення

Я є слова, з яких стікає втома
густим чорнилом темряви душі!

•  Небом улюбленим

Сьогодні небо знову від мене втікало
кольором (улюбленим) жовтим,

•  Гострообрисно

Як доторкнутися до тебе, єдиний,
коли не вдається віршами?

•  По видних слідах любові

Як скоїться осип крапель в раптовості сонцесходу
на інші холодні краплі, що злиються воєдино

•  Чужої музи

Скажи, чого тобі забракло до повних вигинів пітьми?
Чужої музи ймення світить у поєднанні літер чужо.

•  Й-а

Прийдеш у сні,
а ім'я тобі невідоме,

•  Цьогорічні

Чи ти любиш мене?
І зривається з крони: дуже!

•  Те, як дивишся прямо й руба

Та коли б ти отут стояла,
як примара, як пара, німб чи

•  Не з людини сік

Зачекаюся.
А на ранок запіжить зливою.

•  Мені на ум

О сум! О сум! З якої ти комети
пилом спав

•  Плід

Нікому ніхто не згадається через вічність,
мов грона хисткі, позриваються в трави розсипом.

•  Зриваєш і ділишся

Улюблена, кажеш, ця вітряна, до грози.
Зриваєш і ділишся – в жмені твоїй кизил.

•  По тріщинах розлук

Тільки я також не гомінка.
Що ж, коханий, просто помовчімо.

•  Вільний переклад пісні сича

Я повертаюся до тихої ночі під повен місяць,
туди, де були промовлені такі оглушливі слова,

•  Доброго вересня світу

А жовта троянда, що у вересні тільки лиш випустила пуп'янки,
нагадує: ти, може, і станеш ґрунтом, та життя, як таке, продовжиться

•  Смеркання

Це бій часів. Смеркання і розлука.
Очей не зводь до галузок пожухлих,

•  Природи гості

На ока дно
опадає.

•  До себе давньої

У ночі тихій, свіжій та затишній,
в оточенні ненайвірніших друзів

•  Відгук

Залишся тут! В потоці теплих слів
моя безвадність викупає думку

•  Насічки нут

Лу‌но,
ти роздвоєний клич, я – лут.

•  Поміж вогненних стріл

Перевіряй мої слова на зойк і правду!
Крізь сито обіцянок просівай!

•  З яблуні

Та це ж для тебе думку розпочала
з отої яблуні, що виросла за край

•  Шлях на бескиди

Як лясне електрички бич
у чорну ніч, в безвидну ніч, –

•  Сьомий вітер

Атож, між маків зродиться душа!
Вже сьомий рік, як обіцяла бути,

•  Синя шаля

... от тільки Ваша синя шаля
і п'ять надламаних гілок

•  Забуду

І навіть слова...
І слова також!

•  Усяких слів

Дай серця світу, а мені – лиш мить,
в якій зберу все золото від слова,

•  Легіт

Ти – ім'я на вустах,
сипла істина вічного поклику.

•  Народженим біля ріки

Починайте свій тиждень з нами,
агов, ті, що народилися біля ріки!

•  Прощання з січнем

Не дивися за обрій! Забудь, що гряде світанок!
Не даремно ж цілують наосліп нічниці й час.

•  Загоюється стежка

Загоюється стежка. Хтось пішов
так гостро – в ніч, не вичекавши миті.

•  Бо пелюстки троянд оцих

Бо пелюстки троянд оцих засушених
мене розбудять шурхотом падіння:

•  Безсмертник

Скляні скарби

•  Спіраллю янгольських доріг

Цієї ночі білий пух
так обезкрилено кружляє

•  Зимна вода

А потім – місяць вийшов до ріки.
Зима сіяла, наче чиста діва.

•  Локомотив. Проба пера

Одуру.
Тратяться

•  За некохння

Зірвалась з неба безйменна зірка
у листопадову темну ніч.

•  Дитячі сни

Коли мені страшний наснився сон –
зминали мухи білий круг довіри,

•  Вона чекала його на ґанку

Вона тримала його за руку, аж раптом – в вересні випав сніг.
Отак буває, що й по людині одежа висить на звичнім місці.

•  Невідворотність

Хай храми горять, коли храми горять. Ти слухай:
на землю відчужену вкотиться жовте сонце,

•  Fuga

Засинаєш на правому боці, натягнена, як струна,
а на ранок знаходиш під сходами серце птаха.

•  Дівчатка

Між нами – храми, поля і ріки,
старі образи, нові коханці,

•  Мої вірші та клен навпроти вікон

Мої вірші та клен навпроти вікон
залишаться зі мною, ну а ти

•  Осіння сучукрліт

Вітряний день. Вистрільний. Так, прекрасний!
Здуй мене, вітре, геть!

•  Як полюбити котів

День, як риба у океані глибоководна,
пливе швидко, та не помітно оку. Не виляє хвостом.

•  Коли на горганах ватра

А він мені каже: коли на Горганах ватра
дотліє і зважиться горець зійти додолу, –

•  Поле

І ти, коли сила, змалюй це намолене поле,
його шрамування посівом і виразки голі,

•  Зрячість

Не бачити берегів
на які ти виходиш

•  Daydream

Злітай до мене у осінню вись,
понад пожухлих трав, зчорнілих парків!

•  Людина з чіткими рисами

Повна поглядів і цікавості
йде людина. Картуз при ній.

•  Старі вірші

Коли він нарешті щасливий,
коли вона врешті вільна, –

•  Над помірними поясом падають сливи

Зберігайте тепло!
Метушня над помірним поясом.

•  Вересні

Коси повстяні вересу –
нитка пурпурна з килиму,

•  Ніжності на слова

Чи вистачить ніжності на слова?
Жива, нежива, незнана...

•  Горошина

Перекочувати на долоні пророслу горошину,
аж доки вона не зачепиться корінцем

•  Під зливою

Перечекати зливу, як слова:
холодний шквал у спину. І навіщо?

•  Ожинні ріки

Руки – ожинні ріки; чорні в'юнкі гілляки.
Очі – брудні потьоки. Вірші – кряки.

•  Про землю риб

Він цілує, немов ковтає
бульбашки щастя з мого обличчя,

•  Подарована вічність

Стоп! Кроку немає більше. Перше кліше
шляху пунктиром прострочено для нащадків.

•  Маленький хлопчик закликає

Маленький хлопчик закликає нас
йти на веселку

•  Докучним жалом

Докучним жалом, точеним жалем
повидиться спробунок мій забути

•  Порічки

Вбзивається тільки в стумі, як пальцями гасить свічку,
мов свідку мою, сестрицю, і бавиться теплим воском.

•  З Місяця олії

Злотаво стікають олії нічної лямпади
тонким мотузочком від Місяця аж на чоло.

•  Не каріатида

І стоїш непорушно,
____мов каріатида.

•  Сонний час

Я падаю. Рими пливуть понад ямою. Сонний час.
Провалля у поперек дихає надто палко.

•  Перша гроза

Небо розтяли
перші грози.

•  Не бригантина

Перекроєні сни, перелатані все доношую –
з полотна найдорожчого, з яву та денних пошуків.

•  Родимки

Ніч ця
_____видуває кільця

•  Ангел

По шкірі твоїй – арабески й небесні карти.
По вірі твоїй – перманентні вогні зачину.

•  Квіти страху

Страх прилітає до мене щоночі сивавим птахом.
Знаю якого йому насипа́ти зерна і сміху.

•  Не менестрель

Просто людина середнього зросту
в сірому светрі, в порушенні посту

•  За його радощі та жалі

Марець спіє. Когут запіява.
Вже народжують Тимофія!

•  Чорні перли ночі

Все в порядку, дівчино, все в порядку! –
ніч влягається кутиком простирадла,

•  Перевернути подушку холодним боком

Перевернути подушку холодним боком!
Медитувати на штучних цеглин стіну!

•  Час їсти їжу

А зранку проснуся з дірою в тілі,
за ніч не заштопали, бо не сміли.

•  Прикладися мені до грудей

Помирати щоразу не зразу (разом би з ким?),
бо раба голови своєї.

•  Вже так молилися на сніг

Роздерте неба полотно
цвяхами пальців.

•  У віршах, що написані рік назад

У віршах, що написані рік назад,
у віршах, що написані вік назад,

•  Наче обійми кволі

Наче обійми кволі – б'ється в вікно галуза.
Березень докоряє: дужче ж бо, молода!

•  Людина без жодних рис

Людина без жодних рис проходила завжди повз –
щоранку в той самий час з-за рогу і далі вниз.

•  Маленькій рибині

Розстелю полотно весни,
зачекаюся на дитя.

•  Зима вирвиця

Зима – вирвиця –
ще раз вирветься

•  Щось крилате

Щось крилате вилетить з мого рота,
сяде онде скраєчку на галузу

•  Молитва міжсезоння

Ненамолене місто зранку воістину чисте!
Дзеркала калабань для припухлих облич розклало.

•  Життя за Оккама

Недовго й зотліє знов,
пожухне як пелюсток...

•  Мода на весну

І вперіщить дощ. Проросте трава і набрякнуть сни.
Раптом вийде кльош з моди, а дарма, встигне до весни.

•  Трагедії сучасності

Відпустити сльозу. Крізь порізи стікати,
як березовий сік у чужі животи.

•  А на заході електрички

Вже повні калюжі, а очі – такі спустілі.
Повіє байдужістю, отже – пора втікати.

•  Син пожеж

Цей кусень вугля – син пожеж,
що біля нього заночую.

•  Мить

Наче гострять ножі.
Наче тягнуть по шкірі пальцем.

•  Близькі до прекрасного

Мов перед Пасхою стіни, – забілимо
словом слова: мовчи!

•  SOS

Отак й зникає дужкою між слів,
що – тятива напнута, пасмо нерва.

•  Марія

На згині й перетині всіх вітрів
стоїть Марія,

•  Пізня сарабанда

На панно соло́м'яна троянда
загубила з часом пів листка.

•  Білий колапс

Тут нема ні богів, ні демонів, – тут тільки сніги й сніги.
Тут всі вади гладко зализані, критик не підкопає.

•  Курява

Це ж бо уже й ох!
Синява на межі.

•  Пташка крук

Сумні сади.
В цей час передвесняний

•  Неспинно в нікуди

Я далі йшов.
Високих трав буяли спини.

•  Перекреслені

Станеш, як речення вздовж перекреслене, між людьми.
Скажеш до Господа, наче до автора: де це ми?

•  Дві риски рота

Нитками шию черленими, шерстяними
дві риски рота твоєго, скупі на ласку.

•  Срібний пес

Чи се не славно? – Срібний пес
стоїть високими ногами

•  Не Стоунгендж

Талі, Талі, мрії твої зухвалі!
Як ти пишеш пальцем медові далі!

•  В мене стало негусто друзів

Я – останнє ягня в отарі і від мене чекали шерсти,
та згубила свою сережку, – як не мічена, то нічийна.

•  Блюз на вулиці

Надто багато років ми молилися Господу.
Це здавалося таким важливим!

•  Розбиті маленькі серця

Розбиті маленькі серця дзенькочуть вкупі –
купили за N рупій,

•  Дівчата танцюють шимі

Дівчата танцюють шимі у бліндажі
під реви машин. Приблуда, як ситий шейх,

•  На серпневих галявинах

Попри мене тут люди стаються тихими.
Попри мене тут низько літають соколи.

•  Сніг на голову

І сипле сніг на голову і ніч,
на пелюстки торішнього бутона,

•  Євангеліста

Чому у стінах твоєго міста
так рідко просто, так часто пізно?

•  Пошук

У пошуку потрібних слів
з'являлись символи і рухи.

•  Зернятко

Ти в мені, як зернятко в спілім яблуці,
калатаєш. Виплюнуть – може й зродишся.

•  Захід над морем

Далечіє причал.
Два рум'янці розділені обрієм –

•  На гілці крук

Прочахли простори зими
і ми.

•  Принципи

І вони на мені напнули
білий прапор, як білу книгу,