Автори /
Настка Вільшинська (1988)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
У кожного митця - своя галатея...
•
Акварелі на вікні
•
На згадку про осінь
•
***
•
Зимовий пасаж
•
Мій янгол...
•
Війна без переможців
•
****
•
***
•
Місто, яке ми втрачаємо...
•
Молитва
•
***
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ти твориш… не шкода ні часу, ні сил,
Якийсь ідеал: трохи глини й піску,
Якийсь ідеал: трохи глини й піску,
Пальцем на шибці малюю чудну акварель:
Вітер розхристаний грає на верб саксофоні,
Вітер розхристаний грає на верб саксофоні,
Мертве листя шурхотить під ногами Реквієм,
Барви сонця і крові впереміш скропили сум.
Барви сонця і крові впереміш скропили сум.
Коли ніч опустилась на землю, як чорне панно,
І мазками в’язкої гуаші накидала сніг,
І мазками в’язкої гуаші накидала сніг,
Коли на устах поцілунком жевріє зима
І сонце замерзле розтане у твоїх долонях,
І сонце замерзле розтане у твоїх долонях,
Ти прилітав до мене в снах щоночі,
Ховаючись у власнім стоголоссі.
Ховаючись у власнім стоголоссі.
Розкраяв місяць небеса на шмаття.
Молочне світло на земному лоні
Молочне світло на земному лоні
Зберу докупи й вимету дочиста
Фантомні болі, конвульсійні пута.
Фантомні болі, конвульсійні пута.
Я підіймаю очі до небес, дивлюсь
Уверх, на згаслу сонце-рампу,
Уверх, на згаслу сонце-рампу,
Розжарений подих торкнувся щоки,
Крізь сутінків плащ бачу твій силует.
Крізь сутінків плащ бачу твій силует.
Ніч спустилась на плечі ажурною шаллю,
Діадема зірок увінчала високе чоло.
Діадема зірок увінчала високе чоло.
Сьогодні в двері стукала Весна
Я не чекала, але відчинила.
Я не чекала, але відчинила.
Як заволоче ніч злотисті лики гір,
Притрусить серпантином замріяні поля,
Притрусить серпантином замріяні поля,
Скажи, прошепочи, ну що в мені не так?
Чи, може, я для тебе якась занадто інша?
Чи, може, я для тебе якась занадто інша?