Автори /
Ірина Новіцька (1981)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Модератор дискусії
•
Набатом
•
Така моя література
•
Хотдоги
•
***
•
Самогубство – це…
•
відозва
•
За мотивами Стівена Кінга (подарунок Дабі-Дабі-Дабі на день народження)
•
Легенда про святу Маргариту
•
Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)
•
***
•
***
•
Мадригал. ІІ
•
***
•
***
•
Середньовічний мотив
•
Фаетон
•
***
•
sapienti satis
•
***
•
З Єсеніна (переклад)
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Пісня мудрагеля Фауста
•
***
•
З Волтера Патера
•
Король Лір
•
Ода міщанину
•
***
•
Промова крутого Ю.А. перед публікою
•
***
•
Художник у в'язниці. Мікроесей на мотив Камю
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Диптих
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Модератор дискусії
в офісному кріслі
в офісному кріслі
Щось негаразд у нашім королівстві.
Забагато кляпів у чесних ротах.
Забагато кляпів у чесних ротах.
Моя література
творилася не в салонах,
творилася не в салонах,
всередині у них попсовані сосиски
тупі важкі предмети
тупі важкі предмети
Не помічав, як мчать перекладні.
Ледь-ледь куріла степова дорога
Ледь-ледь куріла степова дорога
(Як знічений школяр,
стою перед проблемою.
стою перед проблемою.
ти є і не відступай
не потрібно
не потрібно
Всі, можливо, чекають, що врешті звалишся вниз.
Он як кирпи задерли в шалену цю вишину.
Он як кирпи задерли в шалену цю вишину.
„Ви знаєте, в домі тім є превелике горище –
Отам і грішила, а ви собі думали, де?
Отам і грішила, а ви собі думали, де?
"Я претендую" - тридцять відсотків.
"Я протестую" - інших тридцять відсотків.
"Я протестую" - інших тридцять відсотків.
Ми здолали виток історії.
Ми вписалися в поворот.
Ми вписалися в поворот.
Хоч знаю вже, що тут не звариш каші,
Та ж рано так прощатись не з руки…
Та ж рано так прощатись не з руки…
Пані,
Якщо ви волите, щоб я не був,
Якщо ви волите, щоб я не був,
- Де ж ваше золото? – ревнув Кортес. -
Як ви вернутись посміли?
Як ви вернутись посміли?
Знімали літери з рядків,
зі шпальт, зі сторінок, -
зі шпальт, зі сторінок, -
Святі, вустами спечені,
Застиглі в чорнім дереві.
Застиглі в чорнім дереві.
Уперед, вогнекрилі коні!
Поганяю в непам’ять, вдаль.
Поганяю в непам’ять, вдаль.
Хай босим, хай спраглим, хай пішим,
Хай вихудлим вщент, як свіча,
Хай вихудлим вщент, як свіча,
Повітря на ніц не схололо
І ніч пекуча ніби грань
І ніч пекуча ніби грань
світ висотує нас по кровинці
прагне нас заарканити
прагне нас заарканити
На добраніч, друже, на добраніч,
Любий мій, ти вічно у мені.
Любий мій, ти вічно у мені.
Цей парк – як літографія невдала,
Яку зваяв байдужий ремісник.
Яку зваяв байдужий ремісник.
Чи ти ще пробачиш собі цю зраду?
Круглий і жовтий, як око пантери,
Круглий і жовтий, як око пантери,
Дарма леліяв розуміння світу
Про незалежність марячи свою
Про незалежність марячи свою
А ти відбився від громади,
Не дочекавшись сивини.
Не дочекавшись сивини.
Ох, осене… Наобіцяла нам
Нового неба і землі нової,
Нового неба і землі нової,
Вітре-Вагнере, пісня твоя шалена
Пориває геть із пустих околиць.
Пориває геть із пустих околиць.
І хто тобі коли таке сказав,
Що світ ще не позбавлений надії?
Що світ ще не позбавлений надії?
Коли земля нам висковзне з-під ніг,
Хапаємось за перше, що під руки:
Хапаємось за перше, що під руки:
А я тепер повім тобі, Едгаре,
Як я в нестямі біг і голосив,
Як я в нестямі біг і голосив,
Якщо ти міщанин – не міста житель,
А так, пересічний небокоптитель, –
А так, пересічний небокоптитель, –
тут кошмари не сняться тут ніжна й ласкава задуха
укриває до сну твою пам‘ять
укриває до сну твою пам‘ять
ще кілька слів наостанок хоч остогидли амвони
та знову якісь дурні дев’яності лізуть у пельку
та знову якісь дурні дев’яності лізуть у пельку
Ти – студінь зимова. Ти – вітер літній,
Ім’я якому – вітер. (Азазель.)
Ім’я якому – вітер. (Азазель.)
Де була ваша правда? Світ ловив вас, та не спіймав, -
Радше ви тільки думали так, а насправді знали,
Радше ви тільки думали так, а насправді знали,
Ми всі як приманка для хижого звіра
Що криється там за лаштунками днів
Що криється там за лаштунками днів
Це світле плаття належить блазню,
Цей жовтий колір, дзвінки бляшані.
Цей жовтий колір, дзвінки бляшані.
Перехитрив ти сонечко судьбу
Дивись яких чудес отут накоїв
Дивись яких чудес отут накоїв
Ось ваші землі білий бог загарбав,
А ваші діти слугами ростуть.
А ваші діти слугами ростуть.
Ти душу розглядай під мікроскопом,
Виважуй до піщинки форму й зміст,
Виважуй до піщинки форму й зміст,
Хочу звідси подалі До Індії, в Африку, в Ємен.
Перестань ці слова, що печуть, мов розпечена грань,
Перестань ці слова, що печуть, мов розпечена грань,