ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Новіцька (1981) / Вірші

 Фаетон

Уперед, вогнекрилі коні!
Поганяю в непам’ять, вдаль.
Лиш у цьому швидкому гоні
Рознесеться моя печаль.
Вже згубився на вітрі дикім
Мій земний слабкодухий сплін.
Тут зірки прихиляють лики
До брунатних моїх колін.
Батьку-Сонце! Ти лиш над небом,
Ти далекий від цих нестям.
О насущна моя потребо
Упиватись вітром! Життям!..
Доле, доле! Лукавий усміх
Подаруй мені. Звесели!
Я запріг в колісницю успіх,
Але КОНІ враз понесли.




Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Майстер Рим 4 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-04-27 03:29:07
Переглядів сторінки твору 3471
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.383 / 5.13  (4.660 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.488 / 5.25  (4.703 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-13 10:45:49 ]
"5" Виглядає цікаво, але останній рядок видається мені не зовсім вдалим, як з огляду заключного акорду, так і з огляду на суть легенди?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-07-17 14:52:52 ]
Суть легенди (якщо грамотно, то все ж міфу, а то ви любитель знаходити помилки у фабулах міфів, а самі з ключовими термінами не дружите) полягає в тому, що юнак Фаетон, син Геліоса, загинув, коли проїжджав небом на сонячній колісниці саме через те, що не зміг управляти схарапудженими кіньми, які понесли колісницю на безвість. Як ви, професіонал, могли забути таку дрібницю? Ай-яй-яй. Отож зміст виправдовує присутність рядка цілковито.

Крім того, тут ви недобачили антитезу "запріг успіх - але КОНІ..." - я ж спеціально виділила логічно наголошене слово, можливо, спеціально для вас, пане чуйний і вдумливий критику. (До речі, ви знаєте, що таке антитеза? А то я вас навантажую, може, не розрахувала... Та ні, маєте ж знати, ви ж почесний редактор.) Тож заключний акорд із цього рядка ще теж може бути, хоч тут про його вдалість розводитись не буду.

Чесно: що ви ще прочитали з цього вірша, крім останнього рядка? А то більше якось помилок не знайшли... Певно, надто цікаво виглядав контекст...

І ще чесно: яке замовлення ви дістали, моніторячи певних авторів? Бо рейтинги у декого із цілком виправданих претендентів на перемогу в конкурсі виглядають тепер "так негарно"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2006-08-11 15:03:13 ]
“4” Шановна Ірино, я з вами корів, чи гусей, не пас, тому прошу розмовляти ввічливо і без двозначних натяків.
Отже, ви так наполягаєте на міфі, хоча я вжив слово "легенда". А як правильно? Як точніше? Думаю, найточніше - це говорити про поему Овідія "Метаморфози". Чим послуговувався Овідій? А ось тут, я думаю, що Овідій послуговувася таки легендами свого народу, а не "Міфами древньої Греції". Так, що прошу більше про ключові терміни не згадувати.
Далі ви, Ірино, пишете: "син Геліоса, загинув, коли проїжджав небом на сонячній колісниці саме через те, що не зміг управляти схарапудженими кіньми, які понесли колісницю на безвість. Як ви, професіонал, могли забути таку дрібницю? Ай-яй-яй. Отож зміст виправдовує присутність рядка цілковито..."
Ви знову Ірино помиляєтесь, я вам коректно натякнув на грубі обставини, але ви грубо "не зрозуміли", і мені, у світлі усіх ваших подвигів, це вже й не дивно. Отож про Фаетона, що так нагадує мені вас, Ірино, і, звичайно, не за рідством, а за поведінкою.
“Я запріг в колісницю успіх…” (Це, напевно, від слова запрігати?)
Що запряг Фаетон? - успіх? Ні, немислиму гординю. Про печаль ви придумали даремно. Показати усій тверді своє рідство із Сонцем-Геліосом, усім, не тільки сину Зевса - Епафу. Проїхати головною дорогою на головній колісниці! Про це мріяли юнаки в усі "героїчні" часи, і в часи пізніші, на приклад, за Римської Імперії. Так що про "рознесення печалі" ви даремно. Та й що таке - "рознесеться печаль"??? -
"Лиш у цьому швидкому гоні
Рознесеться моя печаль."
І вашого спліну не було у Фаетона, - це поняття з'явилося порівняно недавно.
Ось із фразою "Доле, доле! Лукавий усміх
Подаруй мені. Звесели!" я згідний, але не в контексті із печаллю, чи спліном, - а з тим же ТРІУМФОМ.

А чи знав Фаетон, що коні "враз" понесуть?! Звісно все він знав, - і пішов свідомо на це все свинство (бо тільки блискавка Зевса порятувала світ від пекельного вогню, Фаетоном спричиненого).

Отож, в цілому, Ірино, я змушений визнати, що помилявся, кажучи "останній рядок видається мені не зовсім вдалим, з огляду заключного акорду..." - останній ваш рядок абсолютно адекватний авторському баченню і знанням.

Для шановних читачів і для самої Ірини приведу актуальні фрагменти із авторитетного джерела – книжки Н.А Куна “Легенди та міфи древньої Греції”.

Заледь сказав це Геліос (поклявся виконати будь-яке прохання), як Фаетон почав просити дозволу проїхати небом замість самого Геліоса, в його золотій колісниці. І жахнувся осяйний бог.

- Безумцю! Що ти просиш! – вигукнув Геліос, - о, якби я міг порушити свою клятву! Ти просиш неможливого, Фаетоне! Бо таке тобі не по силі! Ти ж бо смертний, а хіба це діло смертного? Навіть безсмертні боги не в силі встояти на моїй колісниці. Сам великий Зевс не може правити нею, а хто є могутніший за нього?! Подумай тільки: на початку дорога так стрімко бере вгору, що навіть мої коні ледве тягнуть. Посередині вона йде так високо над землею, що навіть мною оволодіває страх… В кінці ж дорога так стрімко опускається до священних берегів Океану, що без мого досвідченого управління колісниця стрімголов полетить донизу і розіб’ється. Ти думаєш, можливо зустрінеш по дорозі багато прекрасного? Ні! Посеред небезпек, жахів і диких звірів пролягла дорога! І вузька вона; якщо ти відхилишся в сторону. то чекають на тебе там роги грізного Бика, загрожує лук кентавра, лють лева… Багато жахів містить небесний шлях. Повір мені, я не хочу бути причиною твоєї загибелі!…Подивись навколо себе, подивись на світ, як багато у ньому прекрасного! Проси все, що захочеш, я ні в чому не відмовлю тобі, тільки не проси ти цього! Ти ж бо просиш не нагороду, а страшну покару!
Та Фаетон нічого не бажав чути…
… І, обезумівши від страху, він випустив віжки. Ще швидше понеслися тоді коні, відчувши волю…. Полум’я від близької колісниці охоплює землю… Гинуть… Горять…”

І Зевс закінчує із цим усім неподобством, кидаючи точно в ціль блискавку...
Читали ви про це, Ірино, під час роботи над віршем? А потрібно було би!..
Власне, я тільки про одне хочу вам зауважити, - якщо ви не можете продовжити мудре речення, бачення, осягнення, то краще мовчіть і не порушуйте досягнутого людством.