ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Новіцька (1981) / Вірші

 Всі однакові (Трохи відповідь Ані Хромовій)
"Я претендую" - тридцять відсотків.
"Я протестую" - інших тридцять відсотків.
Ось їх світогляд.
Решта припадає на монологи настроїв
і твердження, що життя таки прегидотна штука,
а найгірше, що не дуже й спростуєш.

То тільки у віршах -
ну, інколи у поведінці -
вони такі гарні й романтичні.

Насправді вперті, хоч кіл на голові теши.
Горді, хоч не підступайся.
Хочуть самі все вирішувати,
але поки діждешся...

Генії-раціоналізатори.
"Пельмені зварити? Нема нічого легшого!
Наливаєш води, закидаєш, ставиш на вогонь - і все!"
Золоті верби за ними ростуть.
"Чого стаття ще не готова?!"
"А у мене така трагедія:
вчора чистив картоплю
і пальця порізав,
сильно..."

Скільки я часу збавила,
аби хоч трохи
стали для мене передбачуваними.

Честолюбці.
Фантазери.
Мудрагелі.
Дипломати.
Лицедії.
Драмороби.
Віршописці.
Списотруси.
Знають по тисячі способів,
як ускладнити собі життя,
і принаймні по тридцять способів,
як його обірвати.
На щастя,
більше говорять, ніж роблять.

Можуть, коли хочуть,
але рідко знають,
чого саме хочуть.

Люблять, коли хвалю.
Ненавидять, коли спізнююся.
Над подарунками тішаться як діти.
Заглядають до рота,
коли говорю дурниці,
та ще й кажуть, що те все геніально.
Псують мене, одним словом.
Розбещують, поганці.

Я ні на що не скаржуся,
але з ними реально чокнутися можна.

Прибирати їхній бардак.
Бігати з їхніми дорученнями.
Правити їхні похапливі рукописи.
Розуміти їхні проблеми.
Знати їхні звички і пунктики.
Вкоськувати депресняки.
Наганяти розуму в голови.
Допомагати матеріально.

Реальне жахіття.
Реальне до сміху,
а часом до болю.

І все ж добре, що ви у мене є,
люди добрі,
зорі мої падаючі.






Найвища оцінка Володимир Вакуленко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анна Хромова 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-05-30 20:45:38
Переглядів сторінки твору 6638
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.829 / 5.21  (4.660 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.751 / 5.13  (4.703 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Хромова (Л.П./Л.П.) [ 2006-05-31 12:09:15 ]
Іринко, чесно, ніяк не можу здогадатись, чим же трохи спичинила таку трохи відповідь, але то байдуже. Суперова штука - може, не загльно-естетично-об*єктивно-правильно-літературної точки зору, а з людської. Влучно, точно і про головне. Чогось дуже схожі місцями думки опосіли останнім часом :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-31 13:58:00 ]
Нє-нє-нє!
Нічого не влучно, і нічого не точно (з людської точки - звичайно, я не про літературу). Прямо капризні монстри якісь. Навколо. І навіть чудова кінцівка у вигляді реверансу у бік все тих же монстрів нічого не виправляє. Бо дуже вже ця ложка меду малесенька і виглядає кісточкою для заспокоєння цілої зграї перевертнів. Але якщо все дійсно так, то що ж - не повезло. Але я не думаю що все саме так. А якщо не так, то й твір гротескний. І виглядає кривим дзеркалом для автора.
Коли мене всі аж занадто вже діставали, я сідав і думав: а скількох же я сам, такий дорогоцінний, дістаю. І тоді шальки терезів майже моментально врівноважувались. А ще кажуть розумні люди, що недоліки світу і оточуючих - це зовнішня реакція на наші ж власні вади. І буде так, аж доки ми сам-в-собі щось там не поправимо. Правда смішно. Принаймні я - сміявся.
Нічого особистого, Іринко, просто за чоловічу половину абідна.
Після цих слів автор цього горе-коментаря, на очах читаючих, автоматично перевтілюється в довжелезний ряд героїв-невдах вищеозначеного твору. І зі ним ще чоловік з десять-двадцять-тридцять ще більших невдах, які про жіночу половину понаписали б ще й не такого.
Всіх обнімаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Хромова (Л.П./Л.П.) [ 2006-05-31 15:37:12 ]
Сергію, ну чому ж нє-нє-нє? Людина, яка не врівноважує собі в голові постійно ті шальки, яка бачить усіх довкола "перевертнями" і не шукає недоліків спочатку в собі, а тоді - в інших, ніколи не опиниться в описаному душевному стані. Бо до таких людей не йдуть по допомогу, пораду, підтримку, до них не звертаються. Такий настрій, як мені здалося, - то раптовий напад мізантропії, надрізкого ч/б бачення, спричинений втомою і всякими подібними незадоволеностями чи, може, браком можливостей - коли хочеш розрадити, розворушити, а не можеш. І ота остання "кісточка" - то якраз і є маленький крочок до повернення до звичного "любі мої", така собі втомлена посмішка. Я принаймні так зрозуміла. А підмічені особливості поведінки та світосприйняття таки мають місце (не обов*язково всі без винятку у кожного без винятку), але зазвичай спричиняють розчулення, реакцію типу "у ти ж мій маленький", бажання підтримати чи й подивитись збоку на себе. От так от :))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-31 16:32:14 ]
З"являється автор попереднього коментаря і з криком: Та ці жінки просто змовилися!!! - грюкає дверима і біжить писати відповідь в захист слабкої чоловічої половини. По дорозі йому трапляються:
1.пивбар
2.гарненьке дівча на тому боці вулиці
3.дегустаційний зал кримських вин
4.кілька гарненьких дівчат і молодиць
5.німецький пивбар з свинячою рулькою
6.всі зустрічні дівчата і молодиці гарненькі і підмигують
і він забуває куди й за чим йшов.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-05-31 17:01:09 ]
Люди!!! Сергію!!!! Розслабся, які мізантропи? Я ж душею відпочивала за цим віршем, і не тому, що хотіла так дуже опустити чоловічу половину роду людського, а, навпаки, сказати оте прикінцеве "любі мої", яке має на увазі Аня. Справа в тому, що вищою мірою негуманно і по-свинськи ненавидіти таких от суб*єктів. які не досить того що самі себе не люблять (а таки так), а роздаровують усе своє найкраще абсолютно безкорисливо... Щось мене на речугу поперло. що, власне, найпереконливіше доводить мою щиру прихильність. Ну іронік я. Ну забуваю помастити медом язика. Але - всією душею прив*язана до цього типчика чоловіків, яким щедро наділила мене доля. Сподіваюсь, на типчика не образитесь?

Тут виведено загальний тип, писаний із багатьох моїх знайомих. Моє пояснення, про кого (і частково кому) я пишу і живу. Тема моїх гнроїв зайшла одного разу в коментарях, тож я й "подвизалась". Самій цікаво стало: а наскільки ж я їх знаю?

А ви харош гууби дууууути...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-05-31 17:02:08 ]
Одруківок, як маку, блін...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-31 20:15:35 ]
Дик, по попередньому моєму коментареві ж видно що я абсолютно розслаблений. Тоєсть не такий що рухатись не можу і лежу, споглядаючи стелю, а тіпа веселий і щасливий. І дуже себе люблю, тоесть не так що прямо сам себе, а тіпа надзвичайно з собою дружу - то есть ставлюсь до себе дуже і дуже прихильно.
І, як мені видає, ми тут нічого не виясняємо, а просто спілкуємось. Так що не потрібно нічого пояснювати. Всьо й так зрозуміло.
А це ти їх чудово обізвала - ГНРОЇ.
Саме так - і це ні в якому разі не одруківка, а якщо й вона, то за Фройдом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-31 22:15:50 ]
Зайшов на вогник, а дєвок немає - порозбігалися...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-05-31 23:15:20 ]
Свою думку я вже висловив. Підтверджую: дуже файно.
Чомусь для деяких те що справедливе - дуже колеться. Та всі ми такі, любимо покритикувати, а про себе не любимо. Принаймі в цьому вірші, я знайшов 5 авторів з цього сайту(не рахуючи себе).

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-05-31 23:31:08 ]
О, зайшов Вовчик - підтримати дєвчонок (Іринку). Подпєвала. Хто б сумнівався. Я вже зачекався - ну де ж цей Вакуленко-пєрєбєжчік. Який же ти розумний та розважливий, шановний WWW. Вся фішка в тому, що якщо відчуваєш це справедливим, то воно таким для тебе і є. А якщо не відчуваєш - то навпаки. Ти якщо добре пошукаєш, то й 10 чи 15 авторів знайдеш. (А себе рахуй, рахуй - за двох, або й трьох). Але то вже твоє особисте.
Покедава.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Новіцька (Л.П./М.К.) [ 2006-06-01 15:56:03 ]
Всім дуже спасибі!

Цьомкаючи в кілька десятків щік Татчина і навербованих невдах, Новіцька з прокуреним дискантовим співом "Я дяяякую тобі за теее, що ти завжди зі мноооою..." біжить на пошту слати кількадесят гривень оюному поганцеві з вищеперечислених...

вічно юному поганцеві...

.....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-06-01 22:12:11 ]
Ось, чекайте кину відповідь після вівторка на цей вірш. Я сьогодні на роботі саме склав на цю тему віршика з моєї точки зору.