Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Валентин Бендюг (1954)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Клекочуть лелеки
    Клекочуть лелеки в блакитному небі,
    Кружляють у парі на заздрість мені.
  •   БЛЮЗ
    Сьогодні ти така сумна,
    Моя кохана,
  •   Летіли лебеді
    Летіли лебеді над ставом
    В холодну сиву каламуть,
  •   Як впаде та зоря
    Як впаде та зоря із неба,
    Під якою родився я,
  •   Вірші для дітей
    Бринить бджола і джміль гуде, –
    Лоскочуть вербам котики.
  •   Українські седоки
    Седока 1Б
    Запах матіоли – як туман,
  •   Епіграми
    Епіграми
  •   пародії
    Пародії
  •   Українські танки
    Танка – 1Б
    Таке холодне сяйво
  •   Богданів бердиш
    Кіт чорний в осмаленій хаті
    Очима до місяця світить,
  •   Осеніє
    Висмажило все,
    Виснажило все
  •   Кисличка
    Чи назбирали ми грибів? - не пам`ятаю...
    Та пам`ятаю осінь золоту:
  •   ***
    Коли ще не забамкали в костелі,
    Коли ще сплять в садках міські оселі,
  •   Між двох розп’ять
    “Після смерті вашої вибуде ще більше
    і, може, ще за життя вашого
  •   ***
    Мов неприкаяний той Каїн,
    Очей твоїх я уникаю, -
  •   Білий вірш
    На чорній книзі
    Біліє череп;
  •   Кричать сичі
    Кричать сови, сплять діброви
    (Т.Шевченко)
  •   ***
    Переселяється село моє на цвинтар –
    Перебирається із хат у домовини.
  •   Сорок днів
    Субтропічні дощі під Батумі -
    Монотонні, холодні, нудні.
  •   Ласиці
    Їду автобусом на Різдво додому.
    Тихо, біло, шлях знайомий
  •   Котигорошко
    Наді мною
    Небо зоряне.
  •   Шоста колона
    Крокує колона
    німа, безборонна.
  •   Відболіла мені Україна
    Відболіла мені Україна, -
    тільки серце болить…
  •   Н.
    У монастир піти хотіла, -
    Спасати душу…
  •   Русалка
    Зеленоока, русокоса
    Русалко з росяних долин!
  •   ***
    Квітневий день, –
    похмурий, сірий:
  •   ***
    Цілу ніч проявляв світлини,
    А день осінній
  •   Вчора піп освятив ресторан
    Вчора піп освятив ресторан.
    Завтра нужник базарний освятить,
  •   Кіт-котище
    Кіт-котище
    Мишку шукав.
  •   Хвора мишка
    Мишка з миски
    Їла кашку
  •   ***
    Коли мені важко і відчай у душу
    Вповзає холодним смердючим вужем,
  •   ***
    Я мав собі у сні коня -
    Такого білого, як сніг:
  •   Колискова
    Ходить сон біля вікон...
    А мені не спиться: місяць -
  •   ЮРКО-РИБАЛКА
    Раз нам дуже закортіло
    Наловити карасів.
  •   ***
    Ти вже приїхав
    чи снишся мені,
  •   махтумкулі фрагі
    Доле! Отямся, доле!
    Темно. Вогонь почах.

  • Огляди

    1. Клекочуть лелеки
      Клекочуть лелеки в блакитному небі,
      Кружляють у парі на заздрість мені.
      А я, моя мила, сумую без тебе,
      А я все рахую до зустрічі дні.

      Прилинь, прилети, моя пташко, до мене.
      Скажи, що кохаєш мене як колись -
      І згине нудьги павутиння зелене,
      І злине душа за лелеками ввись.

      Приходь, - я прошу, я молю і благаю.
      Приходь і ночами, будь ласка, не снись.
      Шепни мені рідна: “Жаданий, кохаю” -
      Хай злине душа за лелеками ввись.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.31 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. БЛЮЗ
      Сьогодні ти така сумна,
      Моя кохана,
      Немов засніжена весна,
      В снігу тюльпани.
      В снігу тюльпани вогняні
      У дні травневі -
      Пелюстки вуст і кіс лляних
      Сніги січневі.
      Печать печалі на чолі
      Торкне цілунок, -
      І зникнуть ласиці на склі -
      Сумний малюнок.
      Ти усміхнешся - щезне сніг
      І лід розтане...
      Нам щастя спинить часу біг,
      Моя кохана.



      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    3. Летіли лебеді
      Летіли лебеді над ставом
      В холодну сиву каламуть,
      Вставав похмурий ранок мляво,
      Гойдали хвилі сонну ртуть,
      Пір`їнка місяця пірнала
      У хвилях тих, та ще бджола
      У них знесилено кружляла...
      Вже віджила.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Як впаде та зоря
      Як впаде та зоря із неба,
      Під якою родився я,
      Усміхнусь я тоді до себе
      І промовлю своє імя.

      Пригадаю життя минуле,
      Що, як блискавка, пролетіло,
      І усе, що збулось і забулось...
      І душа попрощається з тілом.

      І полине душа у космос,
      Там шукатиме довго бога...
      ...Зогниє моє тіло, а кості
      Опочинуть в земних чертогах.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.33
      Самооцінка: 6

    5. Вірші для дітей
      ***
      Бринить бджола і джміль гуде, –
      Лоскочуть вербам котики.
      У гай по ряст дівчатко йде,
      А сонце в літо котиться.

      Метелик п’є з берези сік,
      Квітує мати-мачуха,
      В ярку приліг зайчатком сніг, –
      Нема де заховатися.

      ***
      Гарна дівчинка Іванка
      У сорочці-вишиванці,
      У намисті і вінку
      Під вербою, в холодку
      Білу хустку вишивала,
      Вишиваючи, співала.
      А співанка та про літо,
      Про метеликів у квітах,
      Про волошки у житах,
      Про русалок у лугах…
      Гарна дівчинка співала
      Про Івана, про Купала.


      ***
      Стоять верби
      Понад річкою;
      Попід вербами -
      Стежка стрічкою;
      В’ється стежечка
      Берегами,
      Між покосами,
      Мчить лугами.
      А по стежечці
      Біжить дівчинка:
      У віночку,
      В руках квіточка.
      Понад річкою,
      Берегами
      Несе квіточку
      Своїй мамі.

      ***
      На скакалочці стрибаю, -
      Як метелик, бант літає.
      Я стрибаю без упину, -
      В мене ніжки – як пружини.
      Починаю рахувать:
      - Раз, два, три,
      чотири, п’ять…
      Можу дострибать до ста,
      Бо скакалка непроста, -
      З чарівного магазину,
      Де господарка Мальвіна.

      ***
      Промінь останній зстригали стрижі,
      Сонце за обрій ховалось,
      Та й зупинилось у дня на межі,
      Мов солов’їв зачекалось.

      Ось за рікою вже тьохнув один…
      - Ку-ку! – зозуля озвалась.
      Поміж лататтям у теплій воді
      Жабки співати збирались.

      Роси лягали, тумани пливли,
      В сутінках тіні щезали…
      Ось вже і жабки свій хор завели,-
      Сонечко спать проводжали.

      ***
      Молоденьке, в дві цяточки, сонечко
      У моє залетіло віконечко.
      Стало лапками вії мені лоскотати:
      -Прокидайся. Вже сонце зійшло.
      Годі спати.

      ***
      Сонце…
      Сходило сонце, -
      Вилазив на небо
      червоний павук.
      Місяць
      втопивсь в ополонці,
      зорі
      шугнули за греблю,
      в лісі
      прокашлявся крук.


      ***
      Віз котивсь Чумацьким Шляхом -
      Сіль чумак у Возі віз.
      На нещастя, у невдахи
      Тріснула у Возі вісь, -
      Сіль розсипалась по шляху,
      Колесо скотилось в ліс.

      ***
      Кіт-котище
      Мишку шукав.
      Виліз на горище
      І там заблукав.
      Темно на горищі,
      Вітер в шпарку свище…
      Хоч і кігті наготові -
      Стало страшно котові.
      Хоч і світяться очі -
      Котик мишки вже не хоче:
      Мурчик лапки підняв
      І заплакав: “Няв! Няв! Няв!..”

      ***
      У мене випали два зуби,
      А нові все не ростуть…
      На горище їх закину –
      Мишки кращі принесуть.

      ***
      Білий пес із підпаленим вухом
      Сердито гавкає
      На сріблясту павутину бабиного літа,
      Що зачепилася за його зелену буду.

      Космічний Котигорошко

      Наді мною
      Небо зоряне.
      Серед неба
      Шлях проорано.
      А тим Шляхом
      Сестра Галя йде,
      А за нею
      Шатлом Змій гуде.
      Та вже бачу:
      Булава летить, -
      Буде Змія
      Галин братик бить.
      За неправду
      Змія вік навік
      Аж по шию
      Зажене у тік.

      ***
      Ударив грім.
      Загуркотів,
      Посипавсь градом
      По шиферу, по блясі, по шибках,
      Зазеленів оббитим виноградом
      І забілів на всіх семи стежках.

      ***
      Висмажило все,
      Виснажило все
      До нестями;
      Виблискалося,
      Вигримілося
      Град-дощами;
      Хмариться вже,
      Хмуриться вже,
      Холодніє…
      Вже по Іллі,
      Вже по теплі,
      Осеніє…

      ***
      Ти вже приїхав
      чи снишся мені,
      Грізний Михайле
      на білім коні?!
      В коси заплетена
      гривонька біла…
      Сріблом засяяли
      ангельські крила…
      Меч вогняний
      спалахнув у вікні…
      В ласицях шибки.
      За вікнами сніг.
      Мама вогонь у печі запалила.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Українські седоки
      Седока 1Б
      Запах матіоли – як туман,
      Липа у медовому вінку,
      Місячна стежина на ставку,
      Хтось сміється…
      Я туди пливу, -
      Ти не клич, - тебе я не почую.

      Седока 2Б
      Місяць срібний лине серед хмар,
      Хмари чорні, як лабрадорит
      І важкі, неначе той граніт,
      Що лежить у тебе на могилі.
      Як повірити, що Бог тебе забрав,
      Як не розлюбити той калини цвіт?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Епіграми
      Епіграми

      Миколі Магері

      Микола Никанорович - поважний чоловік.
      Микола Никанорович солідний має вік.
      Микола Никанорович, як те мале дитя, -
      Три казочки для “Читанки” писав усе життя.

      Броніславу Грищуку

      Заріс, як той Хемінгуей,
      І сивизною весь покрився, -
      Пасе Мархоцькому гусей,
      Щоб Вічний Рим не завалився.

      Миколі Федунцеві

      Поет Микола Федунець
      Лавровий сплів собі вінець.
      Про те зухвальство Муза взнала
      І листя з чубом общипала.


      Анатолію Ненцінському

      Поляк він, мабуть, український,
      Бо ж записавсь у “Білий птах”…
      Ні. Українець, наш Ненцінський, -
      Який із нього, з біса, лях?

      Миколі Мачківському

      Кругленький, добрий, тихий,
      Чужу біду і власне лихо
      Човпе потроху, щось римує,
      Що наримує - надрукує...
      Такий невредний чоловік:
      Від діда втік, від баби втік,
      Від вовка втік, від зайця втік...

      Івану Іову*

      Душа правдива - внук Мамая:
      Козацький норов, чорний вус…
      У шинку в Лондоні співає:
      - На Україну повернусь!..

      Іванові І

      Іван в собі раба зборов,
      Бо ж доки націю ганьбити -
      Москальське прізвище носити? -
      Тепер він І, а не І - ов.

      Павлу Гірникові

      Циганський вигляд і натура,
      І погляд, як у різника...
      Не вбереглась література
      І понесла від Гірника.

      Федорові Куркчі

      Ліпить Федір із глини чортів.
      Якось Бога зліпить захотів:
      Сидів, ліпив цілий вечір,
      Та вийшов не Бог, а кошлатий Федір.

      Миколі Мазуру

      Скульптор Мазур любить метал, -
      Залізо і сталь - не глина:
      Дощі не розмиють його п`єдестал...
      Хіба що… згорбатіє спина.

      Василеві Кравчуку

      Один ізяславський байкар
      Страх не любив Оси і Трутня,
      Бо заважали пить нектар
      І написать що-небудь путнє.

      Валерію Басирову

      Мов у сметані борода,
      А голова - головка сиру, -
      Хоч аксакалом вигляда,
      Та все шайтанить наш Басиров.

      *Іван Іов -
      хороший поет-експериментатор,
      що рано пішов з життя,
      але за життя був людиною
      веселою і компанійською,
      ці епіграми читав.
      Гадаю, коли не образився тут,
      то й там його душа усміхнеться.

      Самоепіграма
      У нього прізвище коняче
      І кінська в нього голова, -
      Бендюжить всіх, кого побачить,
      Не підбираючи слова.





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. пародії
      Пародії

      Що це?


      Ігор Римарук написав:
      В гірському вересневому селі
      Читав “Сонети темної любові”,
      Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
      ....................................
      Чи це - химера, вигадка міська?

      Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
      На скелі ліз, у реченнях блукав,
      Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
      Чи це - поезія така, Римарукова,
      Чи це - химера, вигадка міська?


      Гра словами

      Павло Мовчан, “Голос” написав:
      Біля грубки так святково
      вип`єш чай і будеш знов
      переважувати слово,
      що вимірює любов.
      .......................
      Це звичайне хитрування,
      гра словами, і не більш,
      у той час, коли кохання
      вперто проситься у вірш.




      Біля грубки так святково
      (це ж тобі не радіатор!)
      пережовувати слово,
      запашну п`ючи гербату.

      І любов тоді, й кохання
      вперто просяться у вірші...
      Та виходить римування,
      гра словами - і не більше.

      Годі, Музо, чаю лити, -
      вже Пегас гризе за плечі:
      лий, голубко, оковиту -
      геніальні видам речі!

      Поп`єм води


      Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
      Не зволікайте, це не діло,
      Надалі відкладать не варто, -
      Прийдіть до мене в понеділок,
      Поп`єм води з одної кварти!
      ........................................
      Прийдіть до мене в понеділок,
      Коли зоря впаде на трави...
      ........................................
      Приходьте, стукайте у ганок,
      Надалі відкладать не варто.
      Не згаєм вечір - стрінем ранок,
      Поп`єм води з одної кварти.




      Якщо напитись закортіло,
      То у неділю йти не варто, -
      Прийдіть до мене в понеділок
      І принесіть велику кварту!

      Не зволікайте, це не діло,
      Не сир, щоб відкладать у ворок, -
      Прийдіть надвечір в понеділок
      Або під ранок у вівторок.

      Приходьте, стукайте у ганок, -
      Терпіти спрагу більш не варто:
      З моїх балад тече, як з крана, -
      Поп`єм води з одної кварти.



      Сальєрщина


      Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
      В майбутнє прочинивши двері,
      Розгін узявши ого-го,
      В натхненні тисячі сальєрі
      Шукають Моцарта свого.




      Боюсь я виткнутись за двері
      Із дому рідного свого:
      Не Моцарт я, та злі сальєрі
      Ще не второпали того.

      Загублять душу душогуби,
      Отруять, гади, хоч кого...
      Не моцарт я, сальєрі любі!
      Я написав лиш: “ого-го” .

      * * *


      С.Чернілевський написав:
      І день іде, і літо йде за літом,
      І лінь стоїть, як вірний челядин.
      Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
      І, Боже ж мій, чи я такий один?



      Чого, ото спитатись, нуджу світом?
      Чому лінивий, як німецький кінь?
      Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
      Чому мені не мовить “татку” син?
      Чому ще й досі донечки не маю?
      Чого блукаю, як безплотна тінь?..
      А голос внутрішній мені гукає:
      - Раніш за тебе народилась лінь!
      Якщо вже так, то в тому я не винен.
      То ж буду вибивать я клином клин:
      Знайду собі ліниву “половину”,
      Бо ж, мабуть, я на світі не один.

      * * *


      В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
      Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
      Біжить людей затуркана ріка...




      Бував не раз в Америці й Європі,
      По штрассе, авеню і стріт блукав.
      Запам`яталось: попи, попи, попи...
      То ж каку описав я землякам.

      Самотня заблука

      Забрела я на сайт "Еротика"
      Начиталась й насолодилась !
      Аж свого я відкрила ротика…
      ………………………………...
      ... Все. Пора. Йду вимикатись....
      (Л..а)

      Забрела я на сайт еротики,
      А потім на сайт порнографії:
      Розпашілі там губки і ротики, -
      Все ворушиться – не фотографії.

      Надивилась тієї екзотики,
      І так захотілося спати...
      Довелося вже вкотре і знов-таки
      Самотужки себе покохати.

      Я смиренно молилась Всевишньому:
      - Чом сама я на всю планету,
      Скільки можна отак, по-колишньому? -
      Дай Адама мені з Інтернету!!!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Українські танки
      Танка – 1Б
      Таке холодне сяйво
      Цей княжич посилає,
      Пишаючись собою між зірками
      І видивляючись у дзеркало ставка,
      Що враз взялося кригою свічадо.

      Танка – 2Б
      І цей вчорашній сніг
      Розтане неминуче,
      Бо ж не даремно вже з Карпатських гір
      Лунає пісня-грім річок могутніх,
      І кару ту не зупиняє Бог.

      Танка 3Б
      Хреста печать
      Не можна полюбити
      І важко тамувати ревний біль…
      Та як же нам прощатися навіки
      Осінньої вечірньої пори?

      Танка 4Б
      Серденько,
      Моє кохання – вір -
      Літній луг і квіти запашні:
      Скільки б їх не рвав і не косив,
      Цвітом вкриє літо луг той знов.

      Танка 5Б
      Наприкінці цього сумного року,
      Коли опале листя сніг накрив
      І сонний гай стояв сумний та голий,
      Почув, як дуб шумить -
      Цей нелинь віковий.

      Танка 6Б
      Ущухла літня злива, тільки грім
      Збиває подушки із теплих хмар
      Та блискавки
      Ще ціляться у храм,
      Де бог чужий живе в ковчезі золотім.

      Танка 7Б
      Не тим печалюся, що ти мене забула, -
      Печалюсь долею твоєю, згубо:
      Життям клялася ти,
      А свідком місяць був
      І зорі нам співали в ніч купальську.

      Танка 8Б
      Прийшла весна, та ще похмуре небо,
      Не видно сонця і на землю сипле сніг.
      А що ж за хмарами, -
      Чи не летять лелеки?
      Цвіте вже сон-трава, а їх усе нема.

      Танка 9Б
      Ти не кажи мені, що хочеш спати -
      Нам не до сну в оцю вишневооку ніч:
      Горить іще вогонь
      І сипле в небо зорі…
      Глянь, - папороті цвіт на сході спалахнув.




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    10. Богданів бердиш
      Кіт чорний в осмаленій хаті
      Очима до місяця світить,
      А бердиш Богданів шукає ката
      І з верб опадають нехрещені діти.
      Регочуть русалки, -
      Їм лилики й п’явки
      Лоскочуть побабчені перса і виї,
      А ризи подерті, й обідрані шати
      Волочить заюшений вітер.
      Сліпий вовкулака
      Із переляку
      До місяця морду шкірить
      І молиться богу своєму, і виє
      На бердиш Богданів псявіра.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    11. Осеніє

      Висмажило все,
      Виснажило все
      До нестями;
      Виблискалося,
      Вигримілося
      Град-дощами;
      Хмариться вже,
      Хмуриться вже,
      Холодніє…
      Вже по Іллі,
      Вже по теплі,
      Осеніє…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    12. Кисличка
      Чи назбирали ми грибів? - не пам`ятаю...
      Та пам`ятаю осінь золоту:
      Ловили листя на льоту,
      Немов пташок
      У Раї.
      Як ті Адам і Єва ми були з тобою,
      А ліс осінній - наш грибний Едем:
      В тумані йдемо чи пливем -
      Немов у сні,
      Росою.
      І сонце сходило за тим осіннім лісом,
      Підпалюючи золото вогнем:
      Глодовим вогняним кущем
      Явивсь Господь...
      І тиша...
      Знайшли ми яблуньку і їли з того древа,
      Аби пізнати смак добра і зла:
      Мені кисличку ти дала...
      ... І їв Адам,
      І Єва.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    13. ***
      Коли ще не забамкали в костелі,
      Коли ще сплять в садках міські оселі,
      Коли ще ластівки із нірок в скелі
      Не полетіли на ставок, -
      Лелеки будять сонний Городок.
      Ці бузьки-боцьони в поранній тиші,
      Цей перестук, цей стрекіт-клекіт
      Нагадують село моє далеке:
      Про те, що мати вже давно не пише,
      Про те, що відлетять мої лелеки
      У теплий край, у вирій-рай,
      І тут мене, а маму там залишать.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    14. Між двох розп’ять
      “Після смерті вашої вибуде ще більше
      і, може, ще за життя вашого
      діти ваші вже не будуть вашими.”
      М.Смотрицький


      Ніч прийшла у Дермань,
      Як прочанин голодний,
      Принесла, як вериги, туман;
      Одягла власяниці на дзвони холодні,
      Сповила монастир у дрімотний дурман.

      Тільки гавкіт собак
      У розорених селах
      Долітає крізь мжичковий мак...
      Віковічний вітряк скоро муку домеле,
      Бо життя вже змолов той безкрилий вітряк.

      Залишилася ніч
      І остання вже свічка...
      Відцуралися Київ і Січ...
      Я сьогодні піду, моя Мамо, у вічність, -
      Вже душа моя чує чаїний сей клич.

      Сповідаюсь Тобі,
      Моя Нене єдина.
      На одрі я у скруті й журбі.
      Причасти і прости, Мамо, блудного сина, -
      Не шукав у світах я розкошів собі.

      Я спасення шукав.
      Не собі, а народу,
      Що сліпцем серед зрячих блукав.
      Я в освіті його бачив ключ до свободи, -
      Тож, себе ув`язнивши, “Граматику” склав.

      Для Литви і Руси,
      Для Поділля, Волині, Вкраїни,
      Для братів, які гризлись, мов лютії пси,
      Для сиріт і старчат на безкраїй руїні
      Я надію шукав на прийдешні часи.

      Був колись я Максим...
      Вже Мелетій в сивинах...
      Де мій Смотрич, Острог, а де Єрусалим?
      Знав я польську і грецьку, й латину,
      Та за Тебе молився лиш словом своїм.

      Причасти і прости,
      Мамо, блудного сина, -
      Бо ж не був я безгрішним святим, -
      Та коли тяжкий хрест свій несла Батьківщина,
      Я підставив плече, щоб його донести.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    15. ***
      Мов неприкаяний той Каїн,
      Очей твоїх я уникаю, -
      Бо що скажу? Які слова?
      Твій погляд душу обпікає
      І серце терном обвива.

      Я не скажу тобі нічого:
      Хай буду грішник перед Богом, -
      Стерплю, вгамую серця біль…
      Я не скажу тобі нічого…
      Та погляд твій – на рани сіль.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    16. Білий вірш
      На чорній книзі
      Біліє череп;
      На ньому сіра
      Сидить сова,
      Що заглядає
      У книгу долі,
      А в ній закладка -
      Моє ребро.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    17. Кричать сичі
      Кричать сови, сплять діброви
      (Т.Шевченко)

      Кричать сичі, аж кров холоне;
      Над містом – чорний хмаролом
      І око місяця червоне;
      Кажан, що лапою-крилом
      Вчепився в чуба і стриже
      Стару посічену чуприну
      Над переораним чолом,
      Повзе на тім’я. А на спину
      Стерв’ятник сів і хижим дзьобом
      Довбе в потилицю щосили…
      Стоять в очах хрести й могили
      І дикий цвинтар за селом.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    18. ***
      Переселяється село моє на цвинтар –
      Перебирається із хат у домовини.
      Голодним вовком завиває вітер
      І в душу снігом сипле хуртовина.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6

    19. Сорок днів
      Субтропічні дощі під Батумі -
      Монотонні, холодні, нудні.
      Чорні хвилі у білому шумі
      Відраховують сорок днів.
      Мокрі пальми, бамбук і мімози,
      Білі гори у вічних снігах...
      ... В Україні лютують морози,
      Синє небо в різдвяних зірках...
      Божеволію, марю, сумую:
      Так повільно спливають дні...
      Чорні хвилі у білому шумі,
      Субтропічні дощі затяжні.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.58 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 5

    1. Ласиці
      Їду автобусом на Різдво додому.
      Тихо, біло, шлях знайомий
      До останнього пенька на узбіччі…
      Та раптом сяйнуло у вічі:
      Лисиця руда, як сонце в ту мить,
      Снігом незайманим поруч біжить
      В посадці ялин зелених…
      …Війнуло крізь шибку теплом на мене.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    2. Котигорошко
      Наді мною
      Небо зоряне.
      Серед неба
      Шлях проорано.
      А тим Шляхом
      Сестра Галя йде,
      А за нею
      Шатлом змій гуде.
      Та вже бачу:
      Булава летить, -
      Буде Змія
      Галин братик бить.
      За неправду
      Змія він навік
      Аж по шию
      Зажене у тік.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    3. Шоста колона
      Крокує колона
      німа, безборонна.
      Мороз пропікає -
      аж стигне душа.
      Крок вправо з колони,
      Крок вліво з колони -
      І смертю ригає,
      гримить ППШа.
      Парує недовго
      калюжа червона,
      Відрубані пальці
      в підсумках бряжчать...
      Голодна колона
      в домашнім полоні,
      І ситі ворони
      над нею летять.




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Відболіла мені Україна
      Відболіла мені Україна, -
      тільки серце болить…
      та ноги…
      Та ще очі
      ліниві
      не хочуть
      читати Шевченка
      ані Винниченка,
      і бачить не хочуть
      нікого
      й нічого…
      Відболіла мені Україна, -
      тільки матері шкода…
      і доньки…
      І себе жаль…
      придурка старого,
      що моливсь
      до чужого
      Бога.
      Шкода пташки…
      і пісні її…
      Й того Слова,
      що, трикляте,
      не вляжеться спати,
      доки душу із тебе не вийме
      й не кине
      юрмі
      очманілій
      під ноги.
      Відболіла мені Україна, -
      обірвалася…
      розпачем…
      з лютого болю…
      Одурілий,
      на попелищі,
      проклинаю
      і долю,
      і волю.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Н.
      У монастир піти хотіла, -
      Спасати душу…
      Та шкода тіла.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 6

    6. Русалка
      Зеленоока, русокоса
      Русалко з росяних долин!
      Тобою марив не один,
      Та чи ж один зітхає й досі?..
      А ти... Обітявши русі коси,
      У світанкових миті росах,
      Купальський скінчивши танок,
      Між лілій кинула вінок.
      До ритмів нових прилучилась,
      Убралась в джинси й чобітки...
      Скажи ж, чи сняться ще вінки?
      Чи лиш мені така наснилась?
      Зеленоока... русокоса...
      Русалко з Смотрича-ріки.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    7. ***
      Квітневий день, –
      похмурий, сірий:
      дрімають квіти у бруньках;
      лелеки сплять
      і бачать вирій
      в своїх пташиних дивних снах.
      Дрімаю я,
      дрімає став,
      куняє щука у ставку,
      карась – і той десь задрімав, -
      а ні хвоста у рибнику.
      А десь там кіт
      чекає риби –
      муркоче в теплому кутку…
      Лиш джміль старий
      бриньчить на дримбі
      у нерозквітлому бузку.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    8. ***
      Цілу ніч проявляв світлини,
      А день осінній
      Видався таким сірим,
      Блідим і невиразним,
      Як недопроявлене фото
      З домальованими кетягами горобини.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    9. Вчора піп освятив ресторан
      Вчора піп освятив ресторан.
      Завтра нужник базарний освятить,
      Бо єпископ довів такий план:
      Те святити, за що добре платять.

      Телебачення теж має план, -
      Не задурно ж пітнів оператор:
      Піп з кропилом попав на екран,
      З ним шинкарка була й ресторатор.

      Там кагор і шампанське вино,
      Там горілка і кава з лимоном...
      Де є гроші, там всі заодно, -
      Славлять Бога, а служать мамоні.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 6

    10. Кіт-котище
      Кіт-котище
      Мишку шукав.
      Виліз на горище
      І там заблукав.
      Темно на горищі,
      Вітер в шпарку свище…
      Хоч і кігті наготові -
      Стало страшно котові.
      Хоч і світяться очі -
      Котик мишки вже не хоче:
      Мурчик лапки підняв
      І заплакав: “Няв! Няв! Няв!..”



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    11. Хвора мишка
      Мишка з миски
      Їла кашку
      Ложкою у ліжку
      І слухала казку.
      Гарна була казка
      І смачненька кашка.
      Це було учора,
      Мишка була хвора.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.08 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    12. ***
      Коли мені важко і відчай у душу
      Вповзає холодним смердючим вужем,
      Щоб кров мою пити, і серце так здушить,
      Що й сонце стає нетривким міражем, -
      Звертаюсь до тебе, Тарасе.

      Коли маловірство і сумніви точать,
      Мов шашелі-черви, мій розум і дух,
      А злі ворожбити вороже пророчать,
      Що шлях мій трудний - лиш до безвісти рух, -
      Звертаюсь до тебе, Тарасе.

      Коли безнадії і розпачу хвилі
      Мене обнімають і тягне на дно
      Безодня в холодному чорному вирі,
      І жить чи померти - стає все одно, -
      Звертаюсь до тебе, Тарасе.

      ***
      Ти для мене - не ідол,
      Не ікона, зчорніла від часу.
      Ти - сучасник мій, любий Тарасе,
      Хоч ровесники ви з Світовидом.
      Що для вічності час? -
      Для безкрайого степу пилина...
      Смертний я, та безсмертний Тарас
      І ніколи не вмре Україна.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    13. ***
      Я мав собі у сні коня -
      Такого білого, як сніг:
      По срібних хмарах кінь мій біг,
      А вслід летіло вороння,
      Як сажа чорне і крикливе.
      Тремтячий я уп`явся в гриву:
      Кресав кінь зорі з-під копит,
      А гайвороння зле, сварливе
      Летіло вслід,
      З небес видовбуючи зорі.
      Метнувся кінь мій метеором,
      Копитом місяць засвітив,
      Чумацький Шлях перелетів
      І став як вкопаний в Понорі.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 6

    14. Колискова

      Ходить сон біля вікон...
      А мені не спиться: місяць -
      Мусульманський медальйон -
      Над хрестами біс повісив.

      А дрімота коло плота...
      Як задрипана циганка:
      Персні й кульчики зі золота,
      В золотих зубах цигарка.

      Питається сон дрімоти...
      Чи лишилось маковиння? -
      Щоб приспати злу гризоту,
      Заглушить дурне сумління.

      Де ж ти будеш ночувати?..
      На вокзалі при клозеті, -
      Бо давно пропив вже хату, -
      буду спати на газеті.
      А-а, лю-лі...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 5

    15. ЮРКО-РИБАЛКА
      *
      Раз нам дуже закортіло
      Наловити карасів.
      Тож взялись з Юрком за діло:
      Накопали черв’яків,
      Хліба добре замісили –
      Вкрали куряче яйце –
      Баба Ганя так сварилась!
      Навіть лаяла за це.
      Потім вудки наладнали:
      І гачки, і поплавці,
      І грузила підібрали, -
      Ми ж рибалки, ми ж – ловці!

      І хоч дуже поспішали,
      Бо вже вечір наставав,
      Але яблук вже нарвали
      Й пирогів Юрко набрав.

      **
      В церкві дзвони задзвонили;
      Череда вже з поля йшла;
      Чаплі до ріки летіли, -
      Ми ж виходили з села.

      Спотикалися, спішили,
      Бо ж кортіло карасів, -
      То й лоби у нас змокріли,
      Й піт з чубів аж капотів.

      ***
      Серпик місяця з’явився,
      Задзижчали комарі.
      Ми на річці. Час спинився, -
      Час вечірньої зорі…
      Хто рибалка – той згадає:
      Оживає поплавець…
      Ось веде… ось викладає…
      Не витримує терпець –
      Підсікаєш і, здається,
      Лусне жилка-волосінь…
      На траві карасик б’ється –
      Карася маленький син.

      Поплюєш і відпускаєш.
      Кажеш: - Батька приведи!
      Товста жаба засміється:
      -Ква-ква-ква, - дурненький, жди!
      Татариння шелестіло,
      Чавкав короп в лепесі, -
      Ми його зловить хотіли…
      Та ловились карасі.

      Комарі нам докучали,
      Їх ловили кажани,
      Що круг нас уже літали
      І пищали, як в’юни.
      ****
      Сіло сонце за Понору.
      Риби вже із піввідра.
      Тож, додому саме впору, -
      Вудки змотувать пора.

      Йшли неквапом, говорили
      І про щук й про окунів,
      Як в’юнів колись ловили –
      Тих писклявих вертунів…

      *****
      Ось і стежка між городів.
      Пес загавкав – не впізнав, -
      Думав, може лізе злодій,
      Але потім заскавчав,
      Замахав хвостом привітно
      Й лапу Юрчикові дав.
      Світло вже горіло в вікнах,
      Котик на порозі ждав…

      ******
      Риба смажилась, шкварчала…
      Геть забувши про яйце,
      Баба Ганя усміхалась
      Й внука звала молодцем.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    16. ***
      Ти вже приїхав
      чи снишся мені,
      Грізний Михайле
      на білім коні?!
      В коси заплетена
      гривонька біла…
      Сріблом засяяли
      ангельські крила…
      Меч вогняний
      спалахнів у вікні…
      В ласицях шибки.
      За вікнами сніг.
      Мама вогонь у печі запалила.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5
      Самооцінка: 6

    17. махтумкулі фрагі
      Доле! Отямся, доле!
      Темно. Вогонь почах.
      Серце моє з болем
      Хлипа в твоїх руках.
      Мертвим в землі тісно, -
      Доле, тут трупи всі!
      Душу забрала, тіло
      Ріже твій гострий ніж.
      Доле, ти хижим вовком
      Виєш: луна - пустка...
      Дим чужинецьким шовком
      Землю мою спутав.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5
      Самооцінка: 6