ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Червневий смак
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
По той бік Золотої Липи
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
Рідна хата
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
* * *
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Сопух
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
VV
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Трава
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Альбукерке (Neil Young)
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Чому в деяких людей душа гнила
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Сарасате й "Наспіви циганські"
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Наш карпатський дідусь
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Психотравма, як подарунок від матері
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Гадки
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Загублений твір
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентин Бендюг (1954) / Вірші

 ***
Я мав собі у сні коня -
Такого білого, як сніг:
По срібних хмарах кінь мій біг,
А вслід летіло вороння,
Як сажа чорне і крикливе.
Тремтячий я уп`явся в гриву:
Кресав кінь зорі з-під копит,
А гайвороння зле, сварливе
Летіло вслід,
З небес видовбуючи зорі.
Метнувся кінь мій метеором,
Копитом місяць засвітив,
Чумацький Шлях перелетів
І став як вкопаний в Понорі.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-11-07 02:01:58
Переглядів сторінки твору 5053
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.137 / 5  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 4.121 / 5  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.691
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 09:48:59 ]
"Я мав собі у сні коня" - як на мене, не найкращий початок.
Якби ви, Валентине, поставили перед собою технічне завдання уважно слідкувати за красою рядка, то, я переконаний, на порядок би виросли поетично.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 10:19:15 ]
Шаную вашу думку, але залишаюся при своїй. Де критерій оцінки краси рядка? Мені ся не сподобало?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 11:02:31 ]
Валентине, ви не повірите, але критеріїв аж забагато. Звичайно, варто почати від найпростіших, наприклад, слідкувати за милозвучністю нанизаних на рядок слів. Зрештою, милозвучність - це певний чистий обсяг ефіру навколо кожного слова, наприклад "мав собі" містить мінімум цього ефіру, а "Копитом місяць" напевно і зовсім не містить. В цілому вірш і дихає цим накопиченим ефіром, або задихається від його відсутності. Зрозуміло, що дихання "ставить" вибраний автором стиль, а голос... та це вже потрібно говорити про інші критерії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 11:15:31 ]
Цікаво, цікаво. А звідки "певний чистий обсяг ефіру"? Це якийсь термін, що має визначення? Хто автор? "Копитом місяць" - збіг приголосних, чого я уникаю, але, шановний добродію, чудовий і оригінальний образ МІСЯЦЬ - ВІДБИТОК КІНЬСЬКОГО КОПИТА виправдовує такий збіг та акцентує увагу на образі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 11:27:11 ]
Щодо авторства, то відповідь аж надто очевидна, будь-який предмет природним чином оточений ефіром - тим чи іншим. Автор усім відомий.

Щодо "копитом місяць" - я ж не кажу, що тут проблеми із метафорою, просто наводжу приклад того місця, де поетичного ефіру (між копитом і місяць) не помітно. Як на мене, він зник іще раніше, починаючи з "мій метеором, Копитом місяць..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 11:47:04 ]
Тим "ефіром" (беру у лапки цей сумнівний термін) не обовязково , гадаю, "оточувати" кожне окреме слово, а дати простір для ритмічної ланки, образу, строфи... Всяке вдале, а тим паче - віртуозне порушення "канонів" у мене викликає лише захоплення. Дякую за намагання мені допомогти. Коли ласка, ознайомтеся з моєю прозою і щось про неї скажіть.Валентин Бендюг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-09 16:15:11 ]
До незавершеного діалогу.
Кілька прикладів з класики:
+
Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
А дужий грім зустрів такі дієзи,
Що злякано дзвенить вікно!
++
Вже одспівали на дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї...
+++
Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!
Чи далося ж тобі те золото?
...Вже мені не сміятись тепер,
По-старому, безглуздо-молодо...

Євген Плужник.

+
Над містом місяць, наче ліхтарня...
++
Вийди самітник тоді перед дім,
тиша обійме тебе, мов мороз...
+++
Немов візник широкі віжки,
Підносить ніч імли сувої...
++++
Міх хмар із зорями, мов з житом,
Бере на плечі ніч і йде.
У круглім місяця кориті
Замісить тісто золоте.
+++++
На поверхню білих хвиль голомозу
вибігнуть очі на звіди.
++++++
Людей зводим,
В блуд їх вводим,
Ляском манним,
Ляском п’яним.
+++++++
...сонце в хомуті блідих брудних хмар...
++++++++
...скарб усіх нас спільний...
+++++++++
Будуєм, будуєм, будуєм мости...
++++++++++
Мов водоспад, що вниз невпинно рине...
Богдан-Ігор Антонич


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 21:00:47 ]
П. Валентине,
Образ Вашого "місяця" справді є гарним і вдалим образом (думаю, що Майстерні цього не заперечують)!
Не все, що є класикою, служить взірцем для
творення. Не все що пишеться - шедеврова річ.
Бути собою, бути іншим і разом з цим "світитися" правдою, гармонією, милозвучністю, силою слова - хіба ж це не критерій для поета?
Думаю, що загалом Майстерні мають рацію - ми мусимо працювати над милозвучністю рядків на менше ніж над їхнім змістом - тут якраз
і проявляється майстерність автора.
І коли я починаю читати:
"Я мав собі у сні коня" - то моя уява налаштовується на "дитячу замальовку" для дошкільнят на рівні "купила мама коника..."
Тому Майстерні й відреагували відповідно на Ваш твір.
Ось така моя скромна думка.
З повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 22:10:16 ]
"Не все, що є класикою, служить взірцем для
творення. Не все що пишеться - шедеврова річ."
Пане Юрію! Я вже десь писав, що майстер відрізняється від ремісника тим, що не виконує роботу по копилу (за взірцем), і навіть власні повтори не копіює, - він творить. Звичайно ж, існують визнані майстри у кожній справі, і похвала такого майстрв багато значить. Навіть його критична оцінка вартніша за сотню пустих похвал невігласів.В українській поезії також були і є майстри своєї справи. Коли кажемо про класиків, то тут не оминути жодному з нас Шевченка і Франка. Так ось і в одного, і вдругого (і не в ранніх їхніх творах) знаходимо непоодиноке сусідство однакових приголосних (а тим паче - голосних). Вони не вважали це якимсь ганчем, як не вважали це недоліком у віршуванні інші чудові українські поети, приклади з творів яких я навів вище.
Що ж до бездумного наслідування взірцям - то це робота для ремісників: у цеху висів копил, який мав повторити підмайстер, щоб стати ремісником.
Тепер про перший рядок мого вірша. А ви читайте його так, як його написано, а не туліть до нього власні стереотипи, - ось і все. Погоджуюсь з вами, що не все написане мусить бути і має визнаватися шедевром. Але чесна людина знає ціну і собі, і тому, що вона створила. Вона може і має право дещо завищувати ціну своєї роботи, але, коли має совість - то не дуже. Здається, сказане мною, не повинно викликати ваших заперечень. Залишається собою - не завжди "світитися любовю", а часом паленіти гнівом і ненавистю, нищити ворога словом і ділом. Але робити це з любові до власних святинь. Такі мають бути. Отак, коли коротко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-14 22:42:26 ]
Валентине, nут, щонайменше, дві важливі, як на мене, речі. Перша - і справді не все, що пишуть добре знані автори є завше дуже якісним, чи просто якісним письмом. Одне краще, інше гірше. У цьому явищі спостерігається, так би мовити, авторський масштаб.
Друга річ, це очевидні, знову суто як на мене, в тій чи іншій мірі напружені місця у приведених вами рядках.
Ці місця, звичайно, бувають корисними, а бувають і шкідливими. Залежно від характеру композиції, і вибраного стилю.Тобто вважаємо, що майстер своєї справи завжди ідеально володіє своїм інструментарієм. Якщо не володіє - то не майстер.
Майстер також ставить дихання своєму тексту композиційно інтегрувавши весь ефір, яким дихає і яким оточене кожне означення. Вірш оживає. Отримує своє звучання, свій голос. І тут як із голосом співака виконавця - відчутно 1) чи цей голос правильно поставлений. 2) Чи відповідає він сюжету, декораціям, сцені.
Тому окремі фрагменти, приведені вами, не дають повної картини, важлива цілісність. І якщо вона є, то все прекрасно.
Щодо наших диспутів, то вони мали б нам приносити якусь практичну користь, бо просто так сперечатися немає змісту. Ніхто не намагається проповідувати істину, але ділиться своїми поглядами - це, як на мене, найкраще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 22:50:02 ]
"Щодо наших диспутів, то вони мали б нам приносити якусь практичну користь, бо просто так сперечатися немає змісту. Ніхто не намагається проповідувати істину, але ділиться своїми поглядами - це, як на мене, найкраще."
Згоден з фіналом. Гадаю, що ми те й робимо.Тобто я маю толерантних співбесідників, а не носіїв істини, наділених адмінресурсом. сподіваюся, що так буде й надалі.