ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.22 21:52
Розпорошеність свідомості
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається

Сергій СергійКо
2025.10.22 17:22
Вільні козацькі дрони
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.

Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі

Артур Сіренко
2025.10.22 15:49
Краплі бузкового меду
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.

Віктор Кучерук
2025.10.22 09:35
* * *
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Він - вона - вони - воно...
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь (рондо)
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентин Бендюг (1954) / Вірші

 ***
Я мав собі у сні коня -
Такого білого, як сніг:
По срібних хмарах кінь мій біг,
А вслід летіло вороння,
Як сажа чорне і крикливе.
Тремтячий я уп`явся в гриву:
Кресав кінь зорі з-під копит,
А гайвороння зле, сварливе
Летіло вслід,
З небес видовбуючи зорі.
Метнувся кінь мій метеором,
Копитом місяць засвітив,
Чумацький Шлях перелетів
І став як вкопаний в Понорі.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-11-07 02:01:58
Переглядів сторінки твору 5186
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.137 / 5  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 4.121 / 5  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.691
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 09:48:59 ]
"Я мав собі у сні коня" - як на мене, не найкращий початок.
Якби ви, Валентине, поставили перед собою технічне завдання уважно слідкувати за красою рядка, то, я переконаний, на порядок би виросли поетично.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 10:19:15 ]
Шаную вашу думку, але залишаюся при своїй. Де критерій оцінки краси рядка? Мені ся не сподобало?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 11:02:31 ]
Валентине, ви не повірите, але критеріїв аж забагато. Звичайно, варто почати від найпростіших, наприклад, слідкувати за милозвучністю нанизаних на рядок слів. Зрештою, милозвучність - це певний чистий обсяг ефіру навколо кожного слова, наприклад "мав собі" містить мінімум цього ефіру, а "Копитом місяць" напевно і зовсім не містить. В цілому вірш і дихає цим накопиченим ефіром, або задихається від його відсутності. Зрозуміло, що дихання "ставить" вибраний автором стиль, а голос... та це вже потрібно говорити про інші критерії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 11:15:31 ]
Цікаво, цікаво. А звідки "певний чистий обсяг ефіру"? Це якийсь термін, що має визначення? Хто автор? "Копитом місяць" - збіг приголосних, чого я уникаю, але, шановний добродію, чудовий і оригінальний образ МІСЯЦЬ - ВІДБИТОК КІНЬСЬКОГО КОПИТА виправдовує такий збіг та акцентує увагу на образі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-07 11:27:11 ]
Щодо авторства, то відповідь аж надто очевидна, будь-який предмет природним чином оточений ефіром - тим чи іншим. Автор усім відомий.

Щодо "копитом місяць" - я ж не кажу, що тут проблеми із метафорою, просто наводжу приклад того місця, де поетичного ефіру (між копитом і місяць) не помітно. Як на мене, він зник іще раніше, починаючи з "мій метеором, Копитом місяць..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-07 11:47:04 ]
Тим "ефіром" (беру у лапки цей сумнівний термін) не обовязково , гадаю, "оточувати" кожне окреме слово, а дати простір для ритмічної ланки, образу, строфи... Всяке вдале, а тим паче - віртуозне порушення "канонів" у мене викликає лише захоплення. Дякую за намагання мені допомогти. Коли ласка, ознайомтеся з моєю прозою і щось про неї скажіть.Валентин Бендюг.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-09 16:15:11 ]
До незавершеного діалогу.
Кілька прикладів з класики:
+
Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
А дужий грім зустрів такі дієзи,
Що злякано дзвенить вікно!
++
Вже одспівали на дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї...
+++
Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер!
Чи далося ж тобі те золото?
...Вже мені не сміятись тепер,
По-старому, безглуздо-молодо...

Євген Плужник.

+
Над містом місяць, наче ліхтарня...
++
Вийди самітник тоді перед дім,
тиша обійме тебе, мов мороз...
+++
Немов візник широкі віжки,
Підносить ніч імли сувої...
++++
Міх хмар із зорями, мов з житом,
Бере на плечі ніч і йде.
У круглім місяця кориті
Замісить тісто золоте.
+++++
На поверхню білих хвиль голомозу
вибігнуть очі на звіди.
++++++
Людей зводим,
В блуд їх вводим,
Ляском манним,
Ляском п’яним.
+++++++
...сонце в хомуті блідих брудних хмар...
++++++++
...скарб усіх нас спільний...
+++++++++
Будуєм, будуєм, будуєм мости...
++++++++++
Мов водоспад, що вниз невпинно рине...
Богдан-Ігор Антонич


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 21:00:47 ]
П. Валентине,
Образ Вашого "місяця" справді є гарним і вдалим образом (думаю, що Майстерні цього не заперечують)!
Не все, що є класикою, служить взірцем для
творення. Не все що пишеться - шедеврова річ.
Бути собою, бути іншим і разом з цим "світитися" правдою, гармонією, милозвучністю, силою слова - хіба ж це не критерій для поета?
Думаю, що загалом Майстерні мають рацію - ми мусимо працювати над милозвучністю рядків на менше ніж над їхнім змістом - тут якраз
і проявляється майстерність автора.
І коли я починаю читати:
"Я мав собі у сні коня" - то моя уява налаштовується на "дитячу замальовку" для дошкільнят на рівні "купила мама коника..."
Тому Майстерні й відреагували відповідно на Ваш твір.
Ось така моя скромна думка.
З повагою,
Л.Ю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 22:10:16 ]
"Не все, що є класикою, служить взірцем для
творення. Не все що пишеться - шедеврова річ."
Пане Юрію! Я вже десь писав, що майстер відрізняється від ремісника тим, що не виконує роботу по копилу (за взірцем), і навіть власні повтори не копіює, - він творить. Звичайно ж, існують визнані майстри у кожній справі, і похвала такого майстрв багато значить. Навіть його критична оцінка вартніша за сотню пустих похвал невігласів.В українській поезії також були і є майстри своєї справи. Коли кажемо про класиків, то тут не оминути жодному з нас Шевченка і Франка. Так ось і в одного, і вдругого (і не в ранніх їхніх творах) знаходимо непоодиноке сусідство однакових приголосних (а тим паче - голосних). Вони не вважали це якимсь ганчем, як не вважали це недоліком у віршуванні інші чудові українські поети, приклади з творів яких я навів вище.
Що ж до бездумного наслідування взірцям - то це робота для ремісників: у цеху висів копил, який мав повторити підмайстер, щоб стати ремісником.
Тепер про перший рядок мого вірша. А ви читайте його так, як його написано, а не туліть до нього власні стереотипи, - ось і все. Погоджуюсь з вами, що не все написане мусить бути і має визнаватися шедевром. Але чесна людина знає ціну і собі, і тому, що вона створила. Вона може і має право дещо завищувати ціну своєї роботи, але, коли має совість - то не дуже. Здається, сказане мною, не повинно викликати ваших заперечень. Залишається собою - не завжди "світитися любовю", а часом паленіти гнівом і ненавистю, нищити ворога словом і ділом. Але робити це з любові до власних святинь. Такі мають бути. Отак, коли коротко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-11-14 22:42:26 ]
Валентине, nут, щонайменше, дві важливі, як на мене, речі. Перша - і справді не все, що пишуть добре знані автори є завше дуже якісним, чи просто якісним письмом. Одне краще, інше гірше. У цьому явищі спостерігається, так би мовити, авторський масштаб.
Друга річ, це очевидні, знову суто як на мене, в тій чи іншій мірі напружені місця у приведених вами рядках.
Ці місця, звичайно, бувають корисними, а бувають і шкідливими. Залежно від характеру композиції, і вибраного стилю.Тобто вважаємо, що майстер своєї справи завжди ідеально володіє своїм інструментарієм. Якщо не володіє - то не майстер.
Майстер також ставить дихання своєму тексту композиційно інтегрувавши весь ефір, яким дихає і яким оточене кожне означення. Вірш оживає. Отримує своє звучання, свій голос. І тут як із голосом співака виконавця - відчутно 1) чи цей голос правильно поставлений. 2) Чи відповідає він сюжету, декораціям, сцені.
Тому окремі фрагменти, приведені вами, не дають повної картини, важлива цілісність. І якщо вона є, то все прекрасно.
Щодо наших диспутів, то вони мали б нам приносити якусь практичну користь, бо просто так сперечатися немає змісту. Ніхто не намагається проповідувати істину, але ділиться своїми поглядами - це, як на мене, найкраще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-11-14 22:50:02 ]
"Щодо наших диспутів, то вони мали б нам приносити якусь практичну користь, бо просто так сперечатися немає змісту. Ніхто не намагається проповідувати істину, але ділиться своїми поглядами - це, як на мене, найкраще."
Згоден з фіналом. Гадаю, що ми те й робимо.Тобто я маю толерантних співбесідників, а не носіїв істини, наділених адмінресурсом. сподіваюся, що так буде й надалі.