ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.10.23 09:26
Хіба мені навішаєш раби хомут?
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.

А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?

Віктор Кучерук
2025.10.23 06:14
* * *
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій

Тетяна Левицька
2025.10.22 22:21
Між нами
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.

Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній

Борис Костиря
2025.10.22 21:52
Розпорошеність свідомості
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається

Сергій СергійКо
2025.10.22 17:22
Вільні козацькі дрони
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.

Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі

Артур Сіренко
2025.10.22 15:49
Краплі бузкового меду
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.

Віктор Кучерук
2025.10.22 09:35
* * *
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентин Бендюг (1954) / Вірші

 Шоста колона
Крокує колона
німа, безборонна.
Мороз пропікає -
аж стигне душа.
Крок вправо з колони,
Крок вліво з колони -
І смертю ригає,
гримить ППШа.
Парує недовго
калюжа червона,
Відрубані пальці
в підсумках бряжчать...
Голодна колона
в домашнім полоні,
І ситі ворони
над нею летять.





Найвища оцінка Олена Кропива 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-01-05 18:33:55
Переглядів сторінки твору 5285
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.718 / 5.4  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 4.786 / 5.5  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:02:47 ]
Я б сказала "гарно", якби це насправді не було настільки страшно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Містерман Ірина (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:18:52 ]
мені дуже сподобалося, здається, це один з ваших найкращих творів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:51:57 ]
Містерман Ірина (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:18:52]
мені дуже сподобалося, здається, це один з ваших найкращих творів.
І яку ж оцінку ви поставили за цей, за вашими словами, кращий вірш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 20:12:30 ]
Дуже гарно. В рядках наше минуле з сучасним в парі. Гірка правда. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-05 20:57:28 ]
Здається, Ви вже виставляли цей вірш, пане Валентине, правда? Новий варіант?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:04:35 ]
Так, пане Ярославе, я його уже висавляв, але він залишився без оцінки, як і, мабуть, три четверті моїх віршів. Щось там редакція обіцялася наприкінці року модернізувати, удосконалити та оцінити. Можливо, я сам був у тому винен, що видавав вірші пачками. Тепер зніматиму та даватиму по одному. Може, хтось помітить? Ось, якась читачка з одним віршиком оцінила - поставила трояка, але на словах назвала його одним з найкращих моїх творів. А це вже приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-05 21:18:33 ]
Та не переймайтесь, Пане Валентине, я впевнений, що це просто помилка, сам не раз втрапляв у таке. Вірш справді вартісний, проте для сучасного покоління потрібні пояснення щодо пальців і домашнього полону, бо не всі знають, хто власне охороняв колони і чому ті пальці бряжчать.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:22:56 ]
Хто охороняв, і чому "домашній полон"- відомо, а от про пальці, дійсно, потрібні пояснення

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:40:04 ]
Великі пальці відрубувалися у зеків, яких переганяни на великі відстані з метою знищення (бо нічим було їх годувати) для звітності: такий-то номер убитий при спробі втечі чи через непокору, чи помер у дорозі. Так я чув від колишнього конвоїра у Хабаровському краї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:44:22 ]
Вдячна за пояснення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:47:27 ]
Мабуть, вони були необхідні. Нема за що дякувати. Я дякую вам за увагу та розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-01-09 15:05:16 ]
Зі святами Вас, пане Валентине!
Вибачаюсь, що не дотримала слова щодо оцінювання на свята: якісь дива маю з інтернетом. То з’являється, то зникає...
Я теж не зрозуміла була зміст цього вірша. Й досі не дуже розумію, чому полон домашній?
Ще хочу додати, що вірш сприймається мною як замальовка — без сюжетної композиції, без ставлення автора до події — просто сама подія є трагічною, тому напевно читач має емоційно на неї реагувати: калюжі крові, відрубані пальці... Це ж не є художні засоби, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-01-10 10:58:55 ]
Та ні, пане Валентине. Ви мене не так зрозуміли.
Події, звичайно, жахливі, як і багато чого, що відбувалося в нашій країні (а щось, може й досі відбувається — хто ж знає?). Просто, на мою думку, якби цю невеличку замальовку зробити часткою великого твору, збагативши його (той твір) цікавими образами, метафорами, щоб вона спрацювала на якусь ідею — ціни б їй не було. А так воно просто лишається часткою, хоч і страшною. Я мала на увазі, що є теми (тортури, смерть, дитячі страждання), які викликають емоції в людей навіть, якщо їх (ці теми) просто переповісти і віршів не писати. Ці емоції не є заслугою автора вірша, бо вони не спричинені якимись художніми якостями твору. Але, звичайно, це не значить, що писати про них не треба. Гадаю, може підходити до таких тем якось особливо, маючи якусь мету, чи що...

О, скільки написала! :) Перепрошую, пане Валентине. Сприймайте це як мої роздуми на задану тему.