ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.04 22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

хома дідим
2026.09.03 21:40
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір

Ольга Садкова
2026.09.03 21:30
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.

Євген Федчук
2026.09.03 18:52
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч

Борис Костиря
2026.09.03 16:35
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме

С М
2026.09.03 14:38
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній

За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентин Бендюг (1954) / Вірші

 Шоста колона
Крокує колона
німа, безборонна.
Мороз пропікає -
аж стигне душа.
Крок вправо з колони,
Крок вліво з колони -
І смертю ригає,
гримить ППШа.
Парує недовго
калюжа червона,
Відрубані пальці
в підсумках бряжчать...
Голодна колона
в домашнім полоні,
І ситі ворони
над нею летять.





Найвища оцінка Олена Кропива 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-01-05 18:33:55
Переглядів сторінки твору 5681
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.718 / 5.4  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 4.786 / 5.5  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:02:47 ]
Я б сказала "гарно", якби це насправді не було настільки страшно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Містерман Ірина (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:18:52 ]
мені дуже сподобалося, здається, це один з ваших найкращих творів.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:51:57 ]
Містерман Ірина (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 19:18:52]
мені дуже сподобалося, здається, це один з ваших найкращих творів.
І яку ж оцінку ви поставили за цей, за вашими словами, кращий вірш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 20:12:30 ]
Дуже гарно. В рядках наше минуле з сучасним в парі. Гірка правда. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-05 20:57:28 ]
Здається, Ви вже виставляли цей вірш, пане Валентине, правда? Новий варіант?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:04:35 ]
Так, пане Ярославе, я його уже висавляв, але він залишився без оцінки, як і, мабуть, три четверті моїх віршів. Щось там редакція обіцялася наприкінці року модернізувати, удосконалити та оцінити. Можливо, я сам був у тому винен, що видавав вірші пачками. Тепер зніматиму та даватиму по одному. Може, хтось помітить? Ось, якась читачка з одним віршиком оцінила - поставила трояка, але на словах назвала його одним з найкращих моїх творів. А це вже приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-01-05 21:18:33 ]
Та не переймайтесь, Пане Валентине, я впевнений, що це просто помилка, сам не раз втрапляв у таке. Вірш справді вартісний, проте для сучасного покоління потрібні пояснення щодо пальців і домашнього полону, бо не всі знають, хто власне охороняв колони і чому ті пальці бряжчать.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:22:56 ]
Хто охороняв, і чому "домашній полон"- відомо, а от про пальці, дійсно, потрібні пояснення

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:40:04 ]
Великі пальці відрубувалися у зеків, яких переганяни на великі відстані з метою знищення (бо нічим було їх годувати) для звітності: такий-то номер убитий при спробі втечі чи через непокору, чи помер у дорозі. Так я чув від колишнього конвоїра у Хабаровському краї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:44:22 ]
Вдячна за пояснення.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-05 21:47:27 ]
Мабуть, вони були необхідні. Нема за що дякувати. Я дякую вам за увагу та розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-01-09 15:05:16 ]
Зі святами Вас, пане Валентине!
Вибачаюсь, що не дотримала слова щодо оцінювання на свята: якісь дива маю з інтернетом. То з’являється, то зникає...
Я теж не зрозуміла була зміст цього вірша. Й досі не дуже розумію, чому полон домашній?
Ще хочу додати, що вірш сприймається мною як замальовка — без сюжетної композиції, без ставлення автора до події — просто сама подія є трагічною, тому напевно читач має емоційно на неї реагувати: калюжі крові, відрубані пальці... Це ж не є художні засоби, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2008-01-10 10:58:55 ]
Та ні, пане Валентине. Ви мене не так зрозуміли.
Події, звичайно, жахливі, як і багато чого, що відбувалося в нашій країні (а щось, може й досі відбувається — хто ж знає?). Просто, на мою думку, якби цю невеличку замальовку зробити часткою великого твору, збагативши його (той твір) цікавими образами, метафорами, щоб вона спрацювала на якусь ідею — ціни б їй не було. А так воно просто лишається часткою, хоч і страшною. Я мала на увазі, що є теми (тортури, смерть, дитячі страждання), які викликають емоції в людей навіть, якщо їх (ці теми) просто переповісти і віршів не писати. Ці емоції не є заслугою автора вірша, бо вони не спричинені якимись художніми якостями твору. Але, звичайно, це не значить, що писати про них не треба. Гадаю, може підходити до таких тем якось особливо, маючи якусь мету, чи що...

О, скільки написала! :) Перепрошую, пане Валентине. Сприймайте це як мої роздуми на задану тему.