ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Як гинуть багаті царства…
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес

Борис Костиря
2026.07.12 13:42
* * *
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.

Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,

Роксолана Вірлан
2026.07.12 12:08
* * *
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить

і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу

хома дідим
2026.07.12 10:33
* 139 *
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю

Устимко Яна
2026.07.12 10:31
люблю римовані вірші
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді

у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім

Віктор Кучерук
2026.07.12 07:20
* * *
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?

Ірина Вовк
2026.07.12 06:37
"АНАСТАСІЯ. Срібний хрест Адмонта" (продовження1)
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…» За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Сила ( Ahothaho - 33)
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
***
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
* * *
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
* * *
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
* 138 *
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта»
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонта догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напів

С М
2026.07.10 21:34
Пришпил (Jethro Tull)
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля - всього живого човник
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валентин Бендюг (1954) / Вірші

 Як впаде та зоря
Як впаде та зоря із неба,
Під якою родився я,
Усміхнусь я тоді до себе
І промовлю своє імя.

Пригадаю життя минуле,
Що, як блискавка, пролетіло,
І усе, що збулось і забулось...
І душа попрощається з тілом.

І полине душа у космос,
Там шукатиме довго бога...
...Зогниє моє тіло, а кості
Опочинуть в земних чертогах.




Найвища оцінка Павло Якимчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-03-13 21:41:58
Переглядів сторінки твору 7133
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.606 / 5.5  (4.700 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 5.415 / 5.33  (4.494 / 5.03)
Оцінка твору автором 6
* Коефіцієнт прозорості: 0.886
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-13 21:57:47 ]
Пане Валентине, кожен поет розмірковує над сутністю життя і смерті. Але оптимістичне ставлення до ситуації тішить. Філософ Ви наш!
Ніжно - ЛР.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-13 22:01:22 ]
Пані Лесю, я вже знаю, як то буде! Хоча не легко померти, як казала одна бабуся, сорочку не закалявши.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-13 22:17:26 ]
А я так собі задумав. Знав одного чоловіка, який виготовив собі гарну дубову труну ще за життя і тримав у ній пшеницю для курей... Звали його Антон Цикальчук. Не надіявся дядько, що коли помре, то хтось за нього так подбає... А я собі так сьогодні загадав. А чому? А Бог його знає... Дописував на роботі розвідку про графа Каліостро, який гостював у Сутківцях під Проскуровом... Мо, це вплинуло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-13 22:38:10 ]
Ну й асоціації у Вас...
Мабуть, той чоловік довго жив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-13 22:42:24 ]
Та жив трохи більше, як у Біблії нам назначено. Там сказано, що дав нам бог літ 70, а при доброму здорові і праведникам 80. Моїй мамі, слава Богу, вже 83. Мабуть,Ю живе за свого тата, що помер у 33-му, за двох своїх сестер, що померли тоді ж, за сина-первістак, що помер однорічним, за чоловіка, що помер у 54...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-13 22:52:33 ]
Коріння Вашого роду міцне. Хоч історія і невесела.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-13 22:57:19 ]
Мамине міцне. Я у неї вдався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-14 08:31:14 ]
Бажаю всього найкращого і Вам, і Вашій мамі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-14 08:55:02 ]
І я вам, і я вашій мамі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Якимчук (Л.П./М.К.) [ 2008-03-14 09:15:31 ]
Доброго ранку, Влентине. Мені це знайоме. Думки про смерть приходять десь після пятидесяти, коли розумієш, як мало часу зосталось і багато що вже стало неможливим, і хочеться встигнути зробити задумане. Вам це вдається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-14 09:35:02 ]
Дякую, земляче. Але ті погані думки у мене зявилися зарання, бо доводилося багато ризикувати життям.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2008-03-14 10:45:15 ]
Чоловічий вірш, й ставлення до завершення шляху чоловіче. Напевно Валентине, не лише від статі, а й від ризику воно формується. Сьогодні було б 88 моїй мамі, що померла спокійно і мужньо місяць і два дні тому. Вона пройшла через фронти Другої Світової з 1941 по 1945. Теж ризикувала багато.
А вірш простий, лаконічний і справді чоловічий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-14 10:59:00 ]
Дякую, пане Володимире. Не знаю, що й казати.
Мама - то дуже і дуже багато. Спостерігаю за людьми із дитбудинків. Як важко їм вписуватися у нормальне людське та ще й сімейне життя! Чомусь пригадуються експерименти з мавпочками, які виростали в ізоляції. Коли така мавпочка потім випускалася у стадо, то не могла адаптуватися, а коли народжувала, то як горіхи розкушувала голівки своїх мавпенят...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2008-03-14 11:06:02 ]
Я знаю про ці дослідження. Здавалося б одвічний ланцюг материнства руйнується в одній ланці недоотриманої любові. А почуття батьківства апріорно властиві лише 15-20% чоловіків! Решта набувають їх в процесі безпосереднього контакту з дітками! Отакі ми, чоловіки. Мабуть тому й люблю я своїх двох, що тягав їх на руках одночасно (крепкий був).
Щасти Вам!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-14 11:17:24 ]
І Вам щасти, земляче-волиняку! Бути батьком - це чудово! А вже дідом - то не передати! Яким би пяним чоловік не був і як би не ухилявся від наступного тоста, а за онуків випє!