Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Струмок надій змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Струмок надій змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється гучно в руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється гучно в руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Вірші
пародії
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
пародії
Пародії
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або під ранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
Що це?
Ігор Римарук написав:
В гірському вересневому селі
Читав “Сонети темної любові”,
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові...
....................................
Чи це - химера, вигадка міська?
Ходив у ліс, відсиджувавсь у слові,
На скелі ліз, у реченнях блукав,
Блудив, як біс, з прикметниками в мові...
Чи це - поезія така, Римарукова,
Чи це - химера, вигадка міська?
Гра словами
Павло Мовчан, “Голос” написав:
Біля грубки так святково
вип`єш чай і будеш знов
переважувати слово,
що вимірює любов.
.......................
Це звичайне хитрування,
гра словами, і не більш,
у той час, коли кохання
вперто проситься у вірш.
Біля грубки так святково
(це ж тобі не радіатор!)
пережовувати слово,
запашну п`ючи гербату.
І любов тоді, й кохання
вперто просяться у вірші...
Та виходить римування,
гра словами - і не більше.
Годі, Музо, чаю лити, -
вже Пегас гризе за плечі:
лий, голубко, оковиту -
геніальні видам речі!
Поп`єм води
Петро Осадчук, “Гуцульська балада” написав:
Не зволікайте, це не діло,
Надалі відкладать не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок,
Поп`єм води з одної кварти!
........................................
Прийдіть до мене в понеділок,
Коли зоря впаде на трави...
........................................
Приходьте, стукайте у ганок,
Надалі відкладать не варто.
Не згаєм вечір - стрінем ранок,
Поп`єм води з одної кварти.
Якщо напитись закортіло,
То у неділю йти не варто, -
Прийдіть до мене в понеділок
І принесіть велику кварту!
Не зволікайте, це не діло,
Не сир, щоб відкладать у ворок, -
Прийдіть надвечір в понеділок
Або під ранок у вівторок.
Приходьте, стукайте у ганок, -
Терпіти спрагу більш не варто:
З моїх балад тече, як з крана, -
Поп`єм води з одної кварти.
Сальєрщина
Г.Гарченко, “Моцартіана” написав:
В майбутнє прочинивши двері,
Розгін узявши ого-го,
В натхненні тисячі сальєрі
Шукають Моцарта свого.
Боюсь я виткнутись за двері
Із дому рідного свого:
Не Моцарт я, та злі сальєрі
Ще не второпали того.
Загублять душу душогуби,
Отруять, гади, хоч кого...
Не моцарт я, сальєрі любі!
Я написав лиш: “ого-го” .
* * *
С.Чернілевський написав:
І день іде, і літо йде за літом,
І лінь стоїть, як вірний челядин.
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
І, Боже ж мій, чи я такий один?
Чого, ото спитатись, нуджу світом?
Чому лінивий, як німецький кінь?
Чого я ріс і вицвів пустоцвітом?
Чому мені не мовить “татку” син?
Чому ще й досі донечки не маю?
Чого блукаю, як безплотна тінь?..
А голос внутрішній мені гукає:
- Раніш за тебе народилась лінь!
Якщо вже так, то в тому я не винен.
То ж буду вибивать я клином клин:
Знайду собі ліниву “половину”,
Бо ж, мабуть, я на світі не один.
* * *
В.Бровченко, “Довічна заблука” написав:
Двигтить, у джинси обтягнувши попи,
Біжить людей затуркана ріка...
Бував не раз в Америці й Європі,
По штрассе, авеню і стріт блукав.
Запам`яталось: попи, попи, попи...
То ж каку описав я землякам.
Самотня заблука
Забрела я на сайт "Еротика"
Начиталась й насолодилась !
Аж свого я відкрила ротика…
………………………………...
... Все. Пора. Йду вимикатись....
(Л..а)
Забрела я на сайт еротики,
А потім на сайт порнографії:
Розпашілі там губки і ротики, -
Все ворушиться – не фотографії.
Надивилась тієї екзотики,
І так захотілося спати...
Довелося вже вкотре і знов-таки
Самотужки себе покохати.
Я смиренно молилась Всевишньому:
- Чом сама я на всю планету,
Скільки можна отак, по-колишньому? -
Дай Адама мені з Інтернету!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
