Автори /
Тетяна Роса (1964)
|
Рубрики
/ Спостерігаючи життя
Опис: Люди діляться на тих, хто живе, і тих, хто спостерігає...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Бордель на зеленому полі
•
Варіації перекладу
•
Спокуса
•
2019р. Післявиборче…
•
«Пацифіст»
•
Проліски 2016
•
2015
•
***
•
Осенняя рефлексия
•
Догматик
•
До-ре-мі...:)
•
Гимн тараканов
•
У течії теорії
•
«Патріот»
•
Басня о каждом
•
***
•
***
•
Ах, мужчины...
•
Леди Ж…:)
•
Равлик
•
Жалі за …
•
Жовтень (акровірш)
•
Навіяне
•
Жовтень
•
Вересень
•
Липень
•
Тріумфатору особистих війн
•
Серпень
•
***
•
Нотатки про зворотний бік перемог.
•
Травень (акровірш)
•
Весняний l'amour
•
Субординаційне :))
•
Підсвідомість (акровірш)
•
Квітень (акровірш)
•
Прощання з зимою
•
Березень
•
Галатея в кавычках или Пигмалион-неудачник :)
•
Лютий
•
Лозунг некоторых граждан
•
Совет от лукавого.
•
Січень
•
***
•
Нісенітниця
•
Грудень
•
листопад-падолист
•
Жених
•
Політика пустих слів
•
***
•
Картина каплями воды
•
Вечір над морем
•
Сірим світу цього присвячую...
•
Гаряча вдача
•
Страшнее смерти
•
Старе місто
•
Лазурові східці
•
Гроза
•
Апокаліпсис розуму
•
Сніг і весна.
•
Снег
•
Сніг
•
Майже молитва
•
Сум мольфара.
•
Проти ночі...
•
Тим, хто не зустрів свою половинку, присвячую…
•
Дуже давня історія
•
***
•
Пані Розмова
•
Дівчина у інвалідному візочку.
•
:) Компліменти
•
Ревнощі (акровірш)
•
Ревність.
•
Авторові «451⁰ за Фаренгейтом»
•
Людина-дзеркало
•
Людина-ліхтар
•
***
•
Просто...
•
***
•
***
•
Хмара
•
Дисонанси
•
Березневий дощ
•
Вершина раскола
•
***
•
Буденна історія.
•
Три круга
•
Сон про Вищий Вимір
•
***
•
Кризовий настрій
•
Ялинка
•
Нестача душ
•
Гніздечко
•
Першій половині ХХ сторіччя.
•
ГИМН СКАРАБЕЯ
•
****
•
Неминуче
•
Не треба
•
Літо-підліток
•
***
•
***
•
Стереотип ожидания
•
Історія
•
Если...
•
Homo sapiens
•
Етюди
•
О понимании
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розкошують будяки
на зеленім полі.
на зеленім полі.
Вчепилось дерево в скалу,
Мов пальцями, корінням:
Мов пальцями, корінням:
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
Углиб не видно. Ховай огидне
Будинки сірі. Сірі лиця. Сіризна
уздовж узбіч дороги і життя. Бреде,
уздовж узбіч дороги і життя. Бреде,
«Я пацифіст! Насиллю –ні! Нам не потрібне військо!» -
отак позицію свою декларував Онисько.
отак позицію свою декларував Онисько.
Торішнє листя сподівань стає землею,
Шматочкам ґлею зручно у серцях,
Шматочкам ґлею зручно у серцях,
Лис у шкіру добродія вліз
І брехня захлинається ревом.
І брехня захлинається ревом.
Тури гуркочуть копитами,
кривавими плямами вкритими -
кривавими плямами вкритими -
Ах, как эта осень, красавица осень,
порой раздражает несносно–тоскливым дождём.
порой раздражает несносно–тоскливым дождём.
Рівень отруйності, мій «талмудисте»,– мінлива межа…
Жаскою й жорсткою сторожею хордиться жах,
Жаскою й жорсткою сторожею хордиться жах,
До тебе я ніс здобуте,
Реберця хрумкі й шикарні,
Реберця хрумкі й шикарні,
Желанье, братцы, жрать да гадить
с натуры нашей не изгладить,
с натуры нашей не изгладить,
Теорія – яке чудове слово:
нагадує жіночі імена,
нагадує жіночі імена,
Скніти любиш,
голубиш свої проблеми,
голубиш свої проблеми,
Пожалела меня мышь:
«Ты ж моя соседка, слышь,
«Ты ж моя соседка, слышь,
Липа розквітла…
Липовим квітом
Липовим квітом
Осягнення, на жаль, кордони має,
Але безглуздю, втім, немає меж.
Але безглуздю, втім, немає меж.
Ах, мужчины, ваши взгляды
Сводят девушек с ума:
Сводят девушек с ума:
Ну как вот можно не влюбиться
В огромность изумрудных глаз?
В огромность изумрудных глаз?
Ти лиш поглянь: ось сонячне проміння
Скрутилось у спіраль – прозрінь коріння
Скрутилось у спіраль – прозрінь коріння
На сумнівів камінні
Зламала вісь фортуна.
Зламала вісь фортуна.
Жаріє ще краплиночка тепла –
Останній лист від сонячного літа.
Останній лист від сонячного літа.
Не відповівши на ворожість,
Програєш битву – виграєш війну.
Програєш битву – виграєш війну.
Доречні у пору айстрових
Реверсії лісу настроїв,
Реверсії лісу настроїв,
Вода ельфійських володінь
Ембріональні холоди
Ембріональні холоди
Лінь зморила літній день -
Ич, розсівся дукою,
Ич, розсівся дукою,
Війна – ріка, і там, на дні,
Хтось опинився у багні.
Хтось опинився у багні.
Тополя вкрила жовтим листям
Траву серпневу.
Траву серпневу.
Ту війну стереже брехня,
Гриф «Секретно» і там, і тут.
Гриф «Секретно» і там, і тут.
Скільки воєн вже було,
скільки їх ще буде?
скільки їх ще буде?
Тюльпанно-абрикосово-бджолина
Рапсодія весняного тепла.
Рапсодія весняного тепла.
Весна! У цім слові є стільки гламуру,
Що пташка за співом забуде й поїсти.
Що пташка за співом забуде й поїсти.
Тихонько, мой ангел, тише,
не мни себя, милый, богом.
не мни себя, милый, богом.
Під маскою «Я непричетна до пошуку
Істин та сутності в світі цім сущого»
Істин та сутності в світі цім сущого»
Крок від проліска, крок від крокусу – ось і примула.
Вітром залишки сну зимового всі повимело.
Вітром залишки сну зимового всі повимело.
Білий шалик залиш́ивши на землі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Оголивши сніжно-ніжні плечі,
Біжи, тікай з долонь землі,
Екс-волода́рко білосніжна.
Екс-волода́рко білосніжна.
Ты стремишься напролом
И грохочешь, словно гром.
И грохочешь, словно гром.
Ледь чутно коротшають ночі – час крапає світлом у дні,
ю́рмляться ще холоди між снігами і вітром,
ю́рмляться ще холоди між снігами і вітром,
И на земле возможен рай,
Коль под собою сук не рубят:
Коль под собою сук не рубят:
Предай того, кто слаб, предай,
Ведь победителей не судят.
Ведь победителей не судят.
Сніг іскрився кольорово,
І у ньому, неглибоко,
І у ньому, неглибоко,
Там, за хмарами – темінь Всесвіту,
В тому мороці – німби зоряні.
В тому мороці – німби зоряні.
Широким степом України
блукав підводний флот човнів,
блукав підводний флот човнів,
Герб зими на попоні хмари.
Рветься в клапті вотола сіра –
Рветься в клапті вотола сіра –
Легіт легко зманив листву
Ирій свій долілиць шукати.
Ирій свій долілиць шукати.
Як набридло хлопцю пивом
Самогонку запивати,
Самогонку запивати,
Слово не зробиться хлібом,
зі слів не збудується храм.
зі слів не збудується храм.
Мить – і жалоба вкрила
простір.
простір.
Течёт широкая река,
Над нею лес дремучий,
Над нею лес дремучий,
Автор сам відкрива завіси.
Знов прем’єра.
Знов прем’єра.
Не засуджуйте шкап, шановні,
що понуро свій тягнуть віз,
що понуро свій тягнуть віз,
Жив метелик – нічний нахаба,
Серце в грудях він мав гаряче.
Серце в грудях він мав гаряче.
Между истиной и бредом
Аж до пены на губах,
Аж до пены на губах,
У очах старого міста
сива давнина
сива давнина
Угору, по лазурових східцях,
під вітру в крилах срібні камертони,
під вітру в крилах срібні камертони,
Какая ярость в этом громе!
Бедняга, мечется в истоме
Бедняга, мечется в истоме
Зá що цей мозок на шмаття покраяно?
Здобич лихого душа неприкаяна:
Здобич лихого душа неприкаяна:
Він горнувся весні до ніг,
Цілував він її сліди,
Цілував він її сліди,
Сходит снег. Он уходит с дорог,
С крыш, обочин, полей и аллей.
С крыш, обочин, полей и аллей.
Сходить сніг. Сходить сніг із доріг,
Із дахів, із узбіччя алеї.
Із дахів, із узбіччя алеї.
Хто там долями світу відає?
Дай нам вектор єдиний – єдності,
Дай нам вектор єдиний – єдності,
- Скажи, віщунко сивоока,
чому сумна душа мольфара?
чому сумна душа мольфара?
Пощо творúш поклони, грішне тіло?
Вони не варті навіть копійчини.
Вони не варті навіть копійчини.
Місяця срібним пилком припорошений,
дощ розсипає прозорі горошини.
дощ розсипає прозорі горошини.
Хоч вір, хоч живи без віри -
У зради свої канони.
У зради свої канони.
Осінь Літо прив’язала
павутинкою тонкою,
павутинкою тонкою,
Її підступності немає меж.
Не помічаєш, як програєш.
Не помічаєш, як програєш.
Волосся довге.
Обличчя миле.
Обличчя миле.
О… комплімент… Це так приємно…
Їх хтось придумав не даремно.
Їх хтось придумав не даремно.
Рветься, плутається думка, серце крає на шматки,
Електричним струмом б’ється дотик милої руки.
Електричним струмом б’ється дотик милої руки.
Чорна кішка недовіри одуріла від нявчання -
не рятує ані крик, ані спустошливе мовчання
не рятує ані крик, ані спустошливе мовчання
Реінкарнація безглуздя людства,
Експансія думок короткозорих,
Експансія думок короткозорих,
Скажи мені тихо слово –
І відповідь буде тихою,
І відповідь буде тихою,
Зігрію я вашу довіру,
Тепло розливаючи палко.
Тепло розливаючи палко.
Ничто не вечно, но бесследно сквозь нас мгновенья не текут:
Закрыты в мраке подсознанья эмоций тени там и тут
Закрыты в мраке подсознанья эмоций тени там и тут
Страдать, рыдать и резать вены,
Иль молча броситься с моста,
Иль молча броситься с моста,
Дитина хоче бурі, бо просять вітру крила,
такі чудові – тільки вбрались в пір’я.
такі чудові – тільки вбрались в пір’я.
Вона диво, ця водорість-бранка.
Увесь день їй дивуються риби,
Увесь день їй дивуються риби,
Вийде хмара на синє подвір’я,
кине погляд ласкавий донизу.
кине погляд ласкавий донизу.
З ПЕРШИМ КВІТНЯ!
Дощ прозорі краплі на гілках
Три доби розвішує намистом.
Три доби розвішує намистом.
До чего же
я устала
я устала
Останні нічні морози
Несе в далечінь вітрами…
Несе в далечінь вітрами…
Він просив, він благав, він ставав на коліна:
- Моя мила, Мадонно, кохана єдина,
- Моя мила, Мадонно, кохана єдина,
оДинаково серые лица,
пЕрвый круг над вратами ада.
пЕрвый круг над вратами ада.
Моя буденність – звичайна, сіра.
А Вищий Вимір – то вища міра
А Вищий Вимір – то вища міра
Хтось чув коли плач дороги?
Чи просто стежинки малої…
Чи просто стежинки малої…
Нашорошено тиша щулиться,
Страшно – поряд блукає крик.
Страшно – поряд блукає крик.
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
Загине тепер ялинка?
Пливе листком серед калюж
Дум філософських тема:
Дум філософських тема:
(За мотивами народних пісень)
Вони мали завдання – жити,
Та Зло – з будь-якого боку:
Та Зло – з будь-якого боку:
Жизнь в сущности своей – дерьмо
На нюх и визуально,
На нюх и визуально,
Не звертай уваги
на чужу зневагу,
на чужу зневагу,
Бачиш зірку? Її немає –
згасла, зникла
згасла, зникла
Не знеболює серце тиша –
воно не камінь, ото й болить.
воно не камінь, ото й болить.
Літо сіло на осонні:
розфарбовані долоні
розфарбовані долоні
В двох кишенях телефони
Дзеленчать весь час рингтони,
Дзеленчать весь час рингтони,
Суне потяг крізь час з небуття в небуття,
Ми з’являємось в ньому нізвідки.
Ми з’являємось в ньому нізвідки.
Мы ждём, когда придёт весна
и всё проснётся ото сна.
и всё проснётся ото сна.
Як небо глибокі,
Космічно-холодні,
Космічно-холодні,
Если запомнишь о ком-то плохое,
А после другое добавишь такое –
А после другое добавишь такое –
Прилипли очі до екрану
Лиш сонечко зійшло. Ще рано,
Лиш сонечко зійшло. Ще рано,
Болото
Я не озеро і не річка,
Я не озеро і не річка,
Если вдруг тебя гнетёт
Окружающих непонимание,
Окружающих непонимание,