ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.03 14:22
Осіння пектораль
Прекрасний ранок, трохи сонний,
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень

Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий

Микола Дудар
2025.11.03 09:53
***
і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
А хтось не противиться
А хтось відганя
З очей на потилицю
Місцева фіґня…

Борис Костиря
2025.11.02 21:31
Пожовкле листя
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.

Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,

Світлана Пирогова
2025.11.02 20:59
Холодом стилета
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.

І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.

В Горова Леся
2025.11.02 20:29
Абрикоса
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли

Іван Потьомкін
2025.11.02 18:46
РОССОЛІМО
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики. І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи

Євген Федчук
2025.11.02 15:21
Звідки взялися на світі блохи
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї

Микола Дудар
2025.11.02 08:48
Звучить дочасно і...
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»

Борис Костиря
2025.11.01 22:04
Світло погаслих зірок
Ми дивимось на світло,
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей

С М
2025.11.01 20:33
На ліпше (The Beatles)
Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби

Та й визнав, що усе на ліпше

Світлана Пирогова
2025.11.01 20:10
Не напишу про тебе мемуари
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.

Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.

Іван Потьомкін
2025.11.01 19:34
Епоха палеоліту - поруч
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,

Микола Дудар
2025.11.01 13:17
Піврічне немовля...
Піврічне немовля з матусею і татком…
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…

Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні

Володимир Мацуцький
2025.11.01 12:28
Ми білі ворони
Братам по крові і братам по духу

Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,

Борис Костиря
2025.10.31 21:49
Прощання з літом
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?

Сергій СергійКо
2025.10.31 21:06
Парасолька
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Ялинка
- Коріння немає… Мамо!
Загине тепер ялинка?
- Та ні, посвяткує з нами,
І знову, моя дитинко,
Поверне її віхола
У ліс, де ялинка росла.

- Ялинко, яке ж ти диво…
Ти знаєш, що сніг не білий?
Зима – це бабуся сива…
А вітер – він скількокрилий?
Мій сніг не хоче блищати -
Навчи мене малювати.

- Мамо… Казала – до лісу,
А їх понесли на смітник.
Ялинку суху, напівлису
Он знову несе чоловік…
Матусю, помовч, будь ласка,
Сьогодні померла казка…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-18 21:02:54
Переглядів сторінки твору 4607
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 22:28:13 ]
Зворушливо до сльози.
Самому боляче, коли бачу оберемки мертвих ялинок на смітнику. Але з іншого боку новорічні свята без ялинки не уявляю теж. Доводиться іти на компроміс із совістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 23:13:55 ]
Компромисс этот имеет значительно больше решений, чем просто срубить или купить срубленную елку, однако:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 23:16:36 ]
А у мені чомусь цей вірш викликав асоціацію з Владом Ямою, що з Могілєвською танцював... Оці рядки: "Ялинку суху, напівлису..."
Мене також, як Діму Княжича вірш зворушив до сльози!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:01:51 ]
Це справа поправима. Ялинки не люди, досить мозку місцевим органам влади і деревця не пропадуть. І діткам веселенько. Таня славно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:27:58 ]
В автора є діти?
Не варто так виховувати дітей.
У казці про курочку "Рябу" розбилося яєчко - загинуло майбутнє ціплятко:((( Ми рубаємо ялинки, імо велику рогату худобу, витягуємо з води рибку... Тобто задовольняємо свої потреби різними вишуканими способами.
Я такий анекдот, старовинний.
- Де поділася наша курочка?
- Вона була нечемна, не слухалася, вибігла за ворота, і її з'їла лисичка.
-А якби курочка була чемна, то її би з'їли ми???

Це я до того, що в дитині, навіть зовсім маленькій, потрібно формувати почуття жертовності. Ялинка загинула не просто так - вона до того прикрашала ліс, прихищала тварин, годувала шишкарів (то така пташка, зимою виводить пташенят), потім принесла прибуток лісникові, продавцеві, потім тішила малечу, дарувала їй здоров'я (смолистий дух в кімнаті був?), надихала на малюнки, розвивала фантазію. Деякі мами ще збирають з ялинки хвою (перш ніж викинути) і запарюють, бо у відварі добре купатися, парити ноги, вдихати його пару при застуді і т.д.) Зі смітника її ще можуть потягнути бомжі і погрітися зимної ночі...
Ялинка прожила насичене і гідне життя.
Вона померла не безглуздо.
І тепер важливо, НА ЩО ми обернемо ті добрі почуття і і якості, які вона в нас побудила. Дитина це зрозуміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-19 13:03:52 ]
Дякую усім хто знайшов час заглянути на мою сторінку і не пожалкував слів на відгук.Цей вірш майже автобіографічний – я витягла з душі спогади дитинства. Я завжди раділа цьому святу, але ніколи не розуміла, чому заради того, щоб побути декорацією, повинно вмирати таке гарне деревце. У мене двійко хлопчиків, Людочко, до речі, один уже зовсім дорослий. І якби не вони, цей вірш ніколи б не з’явився, бо я вже якось призвичаїлась, а вони стали виказувати жаль за ялинкою, це під їх впливом ми придбали штучну, яку хлопчики з задоволенням складають і прикрашають. І Новий рік став набагато приємнішим. А після свята мій менший син спробував намалювати ялинку, та в нього та ж проблема, що була і в мене малої: хочеться малювати з абсолютно портретною точністю, а не виходить. У мене інше почуття жертовності: я згодна пожертвувати смолистим духом від ялинки у кімнаті заради її життя. А якщо моїм хлопцям забажається смолистого духу – хай чимчикують до нього пішки і вживають разом з морозним повітрям, навіть якщо за це треба заплатити лісникові. І схоже, мої діти такої ж думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 14:41:34 ]
Тоді це не проблема взагалі! Щиро рада за Ваш вибір. Але, як бути прискіпливим - виробництво штучних ялинок вимагає сировини, забруднює природу... І потім, коли і їх викинуть на смітник, вони ще більше забруднять природу... Так можна далеко дійти. Просто я сказала, що проблема того не варта... А квіти в букетах не шкода приймати в дарунок? "Вони вмирають в целофанних муках, отруєні, простромлені, гнилі" - це також тема для творчості...
Зі щирою симпатією. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 15:42:56 ]
І ще раз вибачте. В моїх коментарях йдеться не про Ваш (достойний !)вірш, а про тему, як на мене (тільки як на мене!), трошки "дешеву". Якщо без наркозу, то виглядає так: дорослі створили дитині казку - збрехали солоденько про турботливу віхолу - не вберегли від жорстокої реальності смітника - боляче вразили дитячу душу - звідси "Матусю, помовч" - казка померла. Тут проблема хіба в ялинці? А читачі бачать лише ялинку (див. попередні коментарі).
Вам ця тема близька, прошу Вас - знайдіть вірш Сергія Острового "Елка". Ви не пожалкуєте! Вам сподобається. І тоді Ви мене краще зрозумієте. Як не знайдете, я тоді напишу і надішлю Вам його з пам'яті.
Зітріть авторською рукою мої коментарі, щоб не псували Вам сторінку. А той вірш таки знайдіть, дуже Вас прошу. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-20 21:22:57 ]
Дякую, Людочко , справді сподобалась «Ёлка», але про молитву вірш у С. Острового сильніший, як на мене. До речі, про квіти, що вмирають у вазі, вже написала Оксанка Шарофостова. Мені сподобалось. А мої знайомі давно вже знають, що я надаю перевагу квітам у вазонах, хоч до букетів теж не байдужа – квітка росте не так довго, як дерево. А щодо того, щоб стерти Ваш коментар, то я проти, бо мені подобаються люди, що не бояться відверто виказувати незгоду.( Про "дешеві" теми можна довго і цікаво сперечатись, це як маленький хвостик, за якого можна витягти великого звіра.) Коментар, що не виходить за рамки нормального спілкування не може забруднювати сторінку, то я б залишила, як Ви не проти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 22:27:20 ]
Там, возле Елки Острового сидели двое неутешных, разлюбивших давно друг друга...Им давно ничего не нужно - ни святых вечеров, ни грешных, просто так их свела привычка...Ось болючіша проблема - ніякі жертви не помогають, почуття мертвіють, а ялинка принесена на вівтар за звичкою, вона нікому не принесла радості...
Я люблю вазони. Жодного стебельця не можу викинути. Тицяю в воду, в землю, в добрі руки. За мною добре росте... Дякую, що ви мене зрозуміли, Тетянко. Людмила.