За згодою сторін? Яка цікава інтерпретація мого невеличкого твору, люба Редакціє! :) Цікаво тільки, що б з цього приводу покійний метелик сказав… щось мені підказує, що він дуже б жалкував з приводу своєї недалекоглядностіі щиро дивувався б думці про його можливу згоду. Я ж прагматик, хоч і в рожевих окулярах, тож з моєї точки зору метелик ні за цапову душу загинув, при тому без усякої на те своєї згоди,тобто не завжди волю почуттям давати можна, як би того не хотілось. : )

Ну, до цього часу наш метелик чудово проводив час якимсь схожим чином, а потім пішов далі, якщо ввібрав Краси достатню кількість, бо ж саме це певно у випадку з метеликом вирішальне для строгих суддів? :)
Ось що скаже строгим суддям краб?
А ви, дорога Тетяно? Останнє невдалий жарт!

Ох, уже ці метелики! Я й гадки не маю, яким чином вони ото Красу вбирають, і чому саме це вирішальне для строгих суддів…:) Як на мене, то у метеликів споживацьке ставлення до життя і до Краси також, ними можна милуватись, бо вони гарні, але не більше.. А! дехто любить їх колекціонувати, але я колекціонерів не розумію. І метеликів з їхньою манерою потрапляти в халепи теж. А краб сказав би суддям так:
На межі двох стихій я полюю на тих,
Чиє надто розніжене тіло
На манірно-нарцисових крилах своїх
До межі наближатись посміло.
Хтось вполює, можливо, й мене на межі,
Та хіба ж це не зветься красою,
Коли змінює різко життя віражі
У мінливому світі прибою…
А я…а я сказала б суддям, що у світі, де кожен вигадує себе і інших з тисячі і одної причини, будь-який вирок не є об'єктивним, бо базується на спотворених вигадками фактах.:)Вирок суддів - це найменше, що мене хвилює, і це вже не жарт.

Тому навряд чи нас щось і будуть запитувати... Добре, якщо дадуть на остаток від свого колишнього "я" щось буркнути, на кшталт: "все одно не вірю!". Що ж, звідси висновок, причини для хвилювань у вас-нас надто різні, а в метелика ось ні. Схоже, метелики проживають більш цілісно життя, аніж більшість із нас? Це Стражі явно сподобається і в крабові...

Цікаво, що багато хто вважає "красою" власні переживання, чи щось таке, як плід своєї уяви :)
Натомість, навіть метеликові ясно, що краса, це лише точні Божественні константи, яких цей метелик свято і дотримується, не кажучи вже про те, що вбирає їх усіма фібрами...

Так що вельми гарну тему ви, Тетянко, як на мене, зачепили...

А я люблю зачіпати! Отак кинеш у воду камінчик, а потім сидиш на березі і спостерігаєш, як по воді кола розбігаються – гарно!:) А щодо Божественних констант Краси, котрих метелики усього лиш дотримуються,то чи не для того хтось був створений саме за образом і подобою, аби теж міг до справи створення Краси руку долучити?

Кола, на відміну від спрощеного бачення, не лише розбігаються, але і збігаються, формуючи і дещо інше на плесі... :)

"Чи не для того хтось був створений саме за образом і подобою, аби теж міг до справи створення Краси руку долучити?"
- Схоже, не зовсім для того... :)
Краса тут вже створена, все інше тут лише прискорює ентропію. Цей світ не можна пересотворювати, від наших доторків він лише псується. Чіпаймо свій внутрішній світ, якого реально раніше не було, є лише Божа ідея із нашим іменем, якої бажано сягнути, цілковита можливість чого і є нашою Свободою, Творчістю, а зростаюче відчуття справжності - Любов'ю - ви ж про сотворення цієї Краси Тетяно?

«Чіпаймо свій внутрішній світ, якого реально раніше не було, є лише Божа ідея із нашим іменем, якої бажано сягнути, цілковита можливість чого і є нашою Свободою, Творчістю, а зростаюче відчуття справжності - Любов'ю» - а Любов не може бути звернена всередину, вона обов’язково буде змінювати навколишній світ, створюючи Красу у внутрішніх світах інших, можливо, за допомогою краси предметної, створеної звичайними людськими руками. І це є частиною Божественної константи…. – ось це я і мала на увазі.

Справді, Анатолію, скільки там того життя, тож чи варто його комусь вкорочувати, у тому числі і собі? Думаю, іншої точки зору тільки краб притримується, й тільки по відношенню до інших. :) Ризик повинен бути виправданим, тобто вартим можливої ціни… Я маю на увазі, що чужим життям ризикувати негоже, а своїм варто тільки у разі абсолютної впевненості у високому рівні позитиву у тому ризику. Адже життя не фільм, назад не відмотаєш. Але це уже зовсім інша тема… Що це мене на аксіоми пробило… :)

Дякую, Іване, мені дуже приємно, що Вам сподобалось.

Ой, Патарочко, не поспішай, не все так просто у цьому житті...

Коло повинно бути завершеним, аби Життя мало можливість рухатись по спіралі. Ви праві, Мрієчко, не важливо, чим скінчиться, важливо, на якому етапі цього руху. Передчасне закінчення чийогось шляху може бути і перепоною на шляху інших, і їхнім містком у майбутнє. Це одне з можливих тлумачень «рівня позитиву у ризику».:)