ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
* * *
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Серед акул
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Найменше зло тріади
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
* * *
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
Легенди про самшит
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Бумерангом вернеться
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
* * *
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Рожеві метелика
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
ПАПУГИ ШАЛЕНОГО ВІССАРІОНА
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
Архів
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Квочка
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Лагідний Кеп Клек (Procol Harum)
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку

Світлана Майя Залізняк
2025.06.17 21:33
Золотавий лан
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Золотавий ла

Борис Костиря
2025.06.17 21:28
* * *
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.

Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.

Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30

Тея ТектоНічна
2025.04.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

  ***
Хтось чув коли плач дороги?
Чи просто стежинки малої…
Їх топчуть байдужі ноги,
Й немає тут волі злої.

Їх можна облити брудом –
Хай потім дощем змиває.
Чомусь так вважають люди,
Що стежка душі не має.

Чи варто дивитись під ноги,
Коли нам так сяють зорі?
І топчемо серце дороги
Шляхами своїх історій.

Все стерпить стежина сіра,
Бо то вже така її доля.
У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля.

Трава проросте крізь серце,
Як будуть вони вмирати.
На стежці – калюж озерця
Чи сльози? Не людям знати.

Не скаже того дорога,
Мовчатиме і стежина,
Бо зронить собі під ноги
Людина гірку сльозину.

Обпечені людським горем
Страждатимуть вони тихо.
Покара то чи покора –
Біль чути чужого лиха?

***
«Людина я» - так гадаєш, –
«То що мені до доріг?»
До часу, як помічаєш
На серці сліди…від ніг.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-26 00:50:01
Переглядів сторінки твору 3584
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 10:33:54 ]
Дужий, як на мене, початок: " Хтось чув коли плач дороги?" Це як раз той випадок, коли запитання містить і вичерпну відповідь, і дійсно спонукає до роздумів. У такій формі інформація доноситься динамічно і має виразне емоційне забарвлення.
Мені дуже імпонує настрій твору і акцент на "дорогу" - це направду багатоплановий і глибокий образ. На жаль, я не зрозуміла вповні (а тому і не відчула) слів "У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля". Але "На серці сліди…від ніг", думаю, знайоме і болюче багатьом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 12:33:52 ]
Дякую, Людочко, за відгук. Мені важливо знати, чи вдалось сказати те, що я намагалась, так, щоб мене зрозуміли. А як це іще дізнатися, як не з коментарів? Тож щиро дякую. Щодо "У серці дороги – діри Шматочками мертвого поля." - інфаркт, коли у мого тата був інфаркт, лікарі казали "у нього все серце в дірках", при інфаркті виникають на серці неробочі, мертві ділянки. Якщо поєднати образ дороги і людини, то вибоїни на дорозі, якою усі користуються, але залишаються байдужими до її стану, стають подібними до інфарктних сердець людей з такою ж долею. Сумно, що мені не вдалось донести цей образ достатньо виразно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:51:39 ]
Не сумуйте, Тетяно, адже я коментувала від себе особисто, а інші читачі будуть чутливішими. Та й я ще не зовсім зачерствіла, Ваш настрій, як мені здається, вловила, просила лише уточнень.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:38:19 ]
Таня, Вас з святом, пройдешнім, вчорашнім, хорошим святом Татіани. А вірш серйозний. Мабуть є ще смисл попрацювать і тоді вийде дуже навіть нічого так собі.... Я хотів сказати достойний вірш. Як читач.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 13:27:41 ]
Дякую, Олександре. Я не пишу Вам коментарів, але вже давно хочу вам сказати, що завжди рада бачити Вас на своїй сторінці із зауваженнями. Від Вас віє позитивом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-03 10:27:01 ]
"стежкИ","на стежкАх" правильніше, чи ні?

Пані Тетяно, якщо без образ, то ви зараз ніби на роздоріжжі і можливо прийшов час вирішувати, куди далі - йти "наліво" - шляхом модернізму, себто суттєвих заперечень задля створення нових формальних ілюзій, "направо" - "оцерковлення творчості", чи "прямо" - намагатися гармонізувати себе із глибинними властивостями Природи, Всесвіту.
Для останнього варто продовжити серйозну роботу із термінами і означеннями, які ви вживаєте - бо наприклад розуміння "людини" у цій композиції недостатньо глибоке.
"Чи сльози? Не людям знати" - повірте, що людям якраз це і дано знати...

Тобто йдеться про рівень протиріч, на якому ви творите - він уже не достатній для вас. Себто, ввійшовши глибше в терміни, і означення - ви ввійдете у глибші творчі води, що, напевно, актуально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 19:39:13 ]
Шановна Редакціє, дякую за увагу. Образ бути не може. На жаль, чи ні, я не належу до когорти тих, хто свідомо формує свій поетичний світ, обирає напрям; швидше усі досяжні для мене світи моделюють якщо не мій внутрішній світ, то , принаймні, його стан. Чи це мій особистий недолік, чи гармонійні відносини з негармонійним світом, але, не маючи уявлення про себе завтра, я не маю можливості обирати і напрям. Тож, як мені не сумно, але змушена визнати, що Ви, очевидно, робите мені великий комплімент, зауваживши, що мій рівень уже для мене недостатній. Це не означає, що я не хочу його підвищувати, просто не впевнена, що здатна. Але завжди рада бачити Вас на своїй сторінці з найжорсткішими зауваженнями. Як фактор впливу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 20:48:37 ]
Шановна Тетяно, ви помітили, що ви задаєте у своїх творах запитання? І це дуже добре. Просто, як мені здається, ви очікуєте відповідей не звідти, звідки вони приходять. І намагаєтесь отримане "вкласти у вуста" чогось такого дуже ідеалізованого, звичного свого бачення. Тобто у ваших рядках досить сильно помітний оцей примус. Він, щоправда, помітний ледь не у всіх авторів - у кого більше, в кого менше. Не помітний у людей із ідеальним слухом, які направляють погляд у той бік, звідки прийшла відповідь насправді. На кшталт, того ж Петра Сороки чи Мойсея Фішбейна, ще ряду авторів, серед яких і Аня Осадко.
На це здатні всі ми, але потрібно у кожному вірші намагатися відмовлятися від своєї сили - особистісної чи колективної, і проявляти слабкість. Бо там, де ваша слабкість, там найбільше ввійде у композицію "сторонній" Вищий вимір, і саме цей вимір ми вже повинні оточувати своїм досвідом, своєю мовою...