насамперед усяко дякую

розумію, що не до веселощів нам у цім завершенні серпня, але
можна і не сильно аж веселитися, музика однак терапевтична річ, хіба ні?

щодо самої композиції . . . .

(ось фрагмент від ШІ, трохи редагований)

Історія пісні The Beatles «Being for the Benefit of Mr. Kite!» пов’язана з цирковим постером 19 століття з 1843 року для Цирку Пабло Фанке (Pablo Fanque’s Circus). Джон Леннон знайшов цей постер в антикварному магазині під час зйомок промо-відео для «Strawberry Fields Forever» і більшою частиною переписав свій текст ізвідти, де вказувалося на виконавців і номери, включно із містером Кайтом, містером Гендерсоном та Генрі-Драбантом (кінець довідки)

Пол МакКартні, який охоче виконує на концертах (їх десь вже було із 3000) практично весь каталог пісень за авторством Леннон-МакКартні, довший час оминав сей номер, через те, що басова партія сильно йде урозріз із вокалом, співати і грати одночасно на бас-гітарі непросто, але пишуть, що якось в якомусь останньому чи передостанньому турне, таки-подужав

я же просто відтворюю в публікаціях сам альбом Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band (1967) від останньої до першої пісні, то ж чергова якби пісня звідти

у Бітлз складнощі були в аранжуванні, яке мало відтворити провінційний ярмарок & колаж зі звуків, які приблизно нагадували би подібну гулянку
Леннон, у своїй манері ставити завдання продюсеру, заявив, що звучання звукових ефектів має бути таким, щоби відчувався присмак свіжої тирси
ну, яким чином все це створювалося, про це написано чимало, все є по-всякому, "в Інтернетах", як тепер деякими дописувачами прийнято висловлюватися
звичайно, є також чат джіпіті, і не лише, можна скажімо, його помордувати, почавши із особи Pablo Fanque . . . якщо хтось довіряє чату джіпіті

на ілюстрації до публікації: Джон Леннон і його постер (до речі, можна замовити на будь-якому онлайн-селлері копію собі запросто, товар як товар))

гадаю, і в США, і в Росімперії у ХІХ ст були всякі подібні розваги, ну я пригадую хіба, як в нашу диру приїздив (і не раз) цирк-шапіто, десь на початку 80-х
імовірно, не зовсім відповідний настрій, хоча ——
тепер взагалі нема їх, у найліпшому випадку якийсь луна-парк, і то радше по тих містечках, де є відпочивальники, бажано із дітьми

сама композиція досить складна для інтерпретацій, й текст затиснений по максимуму
удоста поморочився, щоби якось випрозорити, але майже не сягнув успіху, на жаль