дякую всяко щемно & —

ну, це найперша річ, на найпершому лонґплеї The Doors
тобто, із чого все мало би починатися для будь-кого
як то пишуть буржуї ~ "opener"

я декілька років мав льязон
із джезовою співачкою у Заґребі
(все суто віртуально, а-ля дружбанство)
вона часом могла написати мейл
мовляв, я одпочиваю від усяких напрягів
хоча тут є бар, зайшовши можна одразу почути
наприклад, "Break On Through (To The Other Side)"
хіба не прикольно?
(звісно, що прикольно

хто ж сперечається)
квінтесенція гайнувшої хз куди епохи
Джим Морісон, який ще встидається дивитися публіці в очі
й радше обертається до залу спиною, співаючи
але тверезий . . . . .

надалі він все більше був бухий
така фігня

Перелік груп, що в колі незмінної уваги, вражає. Не можу це пояснити інакше, аніж симбіозом розуміння музики і слів. І тоді вимальовуються ті ще краєвиди. Я особисто, все частіше ніби з іншого боку підходжу до музики і словесності - від витоків гармоній, не надто зважаючи на прийняті і прийнятні цивілізацією алюзії. Але як перекладати без розуміння аллюзивної частини? Тож і не надто цікавився вивченням інших мов. І в чомусь програв, у чомусь виграв.
Але що цікаво, фактично в Україні немає розуміння музики року, вже не кажучи про виконавців. Особливо цікаво спостерігати зараз за намаганнями писати рок з нейромережами - все одно виходить консервативний народний спів. Що ви про це думаєте?

я так собі скромно думаю, що музика є музикою насамперед
& ми прив’язані до певних речей в силу спогадів
оце, знаєте, Наталя Воропай, із Праги пише
"Як Ви?", десь у кінці лютого 2022
я їй відписую, ну, інтернета нема, суцільний обстріл зранку до вечора
часом нема води, але ще є електричний струм
і поки за вікнами хтось умирає в конкретну оце хвилину
у нас тут Боб Марлі співає "No Woman, No Cry"
імовірно, що в цім є якась суть, але тексту там мало цікавого, в тій пісні
і це несуттєво, розумієте, музика не дорівнює текстові
музика вона є музика, це звук, це ритм собі, це чийсь-ще голос
і цього є достатньо, щоби триматися якби, щоби не лежати і вмирати
але робити щось, мислити позитив, щоби жити, яксь оттак

але перекладання/перекладацтво, як арт, воно потребує все ж більшого
аніж просто рефреном "No Woman, No Cry", бо то скоріше проза, аніж поезія

але все ж і музика була ще в тонусі. . .
бо, якщо завгодно, можна порівняти із тим самим 1970 Isle of Wight Festival
(десь 4 роки поспіль)



якби — так,
але, я навіть не знаю,
щось умерло, видимо

Чудові варіації

хотів насамперед подякувати правдиво, бо так ніби це езотерика мабуть для більшості)

але якби мені запропонували скласти перелік топ-п’яти груп 1960х, тексти яких вартувало би перекладати
із тим, щоби запропонувати не лише незгірші слова, але й належний супровід
який був би вірогідно актуальним повсякчас, і щодо слів
не соромно було би його презентувати
+ контексти

я би включив The Beatles, The Rolling Stones, The Doors, The Jimi Hendrix Experience
насамперед

і хоча, щодо комерційного й іншого резонансу
на п’яте місце просяться Creedence Clearwater Revival
музично ~ авжеж
але я більше із текстом, тому обрав Procol Harum
у Кріденса надто багато примітивних текстів
мені шкода, що так, але, як уже є



(ще допишу далі, трохи згодом, із дозволу)

А хіба пісні Діп Перпл не ввійщли б у 5-ку найпершого перекладання?

Deep Purple хороша група, я не сперечатимуся
я особисто люблю Space Truckin’
і саме наприкінці, коли Ґіллан повторює цей референ
абсолютно божевільним фальцетом
але оце як його перекласти?


ось у моєму плейлісті, якби щоденне слухання:

Alanis Morissette
Alexander Spence
Big Brother & The Holding Co (весь)
Blue Cheer (3)
Blues Magoos (2)
Bob Dylan (6 альбомів)
Bob Marley & The Wailers (3 шт)
Bob Weir (5)
Boz Scaggs (4 альб)
Bubble Puppy
Buffalo Springfield (весь)
Canned Heat (2)
Carly Simon
Clark Hutchinson (2)
Copperhead
Country Joe & The Fish (майже всі)
Cream (весь)
Creedence Clearwater Revival (весь)
Crosby Stills And Nash / Crosby Stills Nash And Young (майже всі)
David Crosby (2)
Crow (3)
David Bowie (8 альбомів)
Deep Purple (5 альбомів)
Derek And The Dominos
Dire Straits (всі)
Eagles (всі)
Everything But The Girl (2)
Elton John (4 альб)
Eric Burdon & The Animals (4)
Eric Clapton (10 альбомів)
Fairport Convention (всі)
Fleetwood Mac (8 альбомів)
Foghat (2)
Ford Theatre
Fotheringay (2)
Frank Zappa (and the Mothers of Invention) 11
Free (повністю)
Frumious Bandersnatch
Genesis (майже повністю)
Gentle Giant (чимало)
George Harrison
George Michael (3)
Golden Earring
Goldfrapp (3)
Gorillaz (4)
Grateful Dead (10)
Harvey Mandel
Hot Tuna (декілька)
Humble Pie (декілька)
Ilya (декілька)
Iron Butterfly (майже всі)
It’s A Beautiful Day (3)
Jack Bruce
James Taylor
Janis Joplin (4)
Jefferson Airplane (весь)
Jefferson Starship (весь)
Jerry Garcia
Jesse Colin Young
Jethro Tull (альбомів 10)
Jimi Hendrix (12)
J. J. Cale (5)
J. K. & Co
Joe Walsh (3)
John Dummer Blues Band (3)
John Fogerty
John Lennon (4)
John Mayall (5 альбомів)
John Phillips
Juicy Lucy (3)
July
Kaleidoscope (UK) всі
Kaleidoscope (US) декілька
Kate Bush (уся)
King Crimson (4 шт)
Kruder & Dorfmeister
Led Zeppelin (весь)
Lenny Kravitz
Leon Russell (2)
Little Feat (3)
Loggins and Messina (2)
Lou Reed (4)
Love (3)
Lovin’ Spoonful (повністю)
Lynyrd Skynyrd (майже весь, старий)
Mad River (2)
Man
Manfred Manns Earth Band (3)
Marillion (із Фішом, весь)
Massive Attack (весь) And Giles
Mick Abrahams Band (3)
Mint Tattoo
Moby Grape (3)
Morcheeba (3)
Mountain (2)
Mr. Flood’s Party
Music Emporium
Nazareth (2)
Neil Young (9)
New Riders of the Purple Sage (4 альбоми)
Old And In The Way
Patricia Kaas (десь 6 шт)
Paul Kantner & Grace Slick (3 сольних альбоми)
Paul McCartney (And Wings) 11
Paul Simon (2)
Peter Gabriel (4)
Pink Floyd (6)
Pretty Things (4)
Procol Harum (5)
QMS (весь)
Queen (весь)
Relatively Clean Rivers
Rich Mountain Tower
Robin Trower (4)
Ry Cooder (6)
Sade (всі)
Santana (3)
Savoy Brown (4)
Sia
Simon And Garfunkel (5)
Sly & The Family Stone (4)
Spirit (5)
Spirits & Worm
Stevie Ray Vaughan (весь)
Steamhammer (2)
Steppenwolf (4)
Stevie Nicks
Sting (майже весь)
Strawberry Alarm Clock
Supertramp (5)
Syd Barrett (весь)
Ten Years After (8)
The 13th Floor Elevators (3)
The Alan Parsons Project (7)
The Allman Brothers Band (4)
The Band (5)
The Beach Boys (7)
The Beatles (повністю + антології)
Paul Butterfield Blues Band/The Butterfield Blues Band (4)
The Byrds
The Doobie Brothers (4)
The Doors (повністю)
The Glass Family
The Hollies
The Kinks (8)
The Mamas & The Papas (3)
The Marcus King Band
The Marshall Tucker Band
The Monkees (2)
The Moody Blues (7)
The Rolling Stones (22)
The Steve Miller Band (повністю)
The Travel Agency
The Velvet Underground (5)
The Wallflowers
The Who (5)
The Youngbloods (3)
Traffic (2)
Transatlantic Railroad
T Rex (4)
Ultimate Spinach (2)
Vanilla Fudge
Van Morrison (7)
Velvert Turner Group
Wishbone Ash
Yes (4)
Zerfas
Zero 7 (3)
ZZ Top (9)

все це трансфери з вінілів
тобто, загалом, я все це слухаю роками день-у-день
ну багато є груп, де слова небагато важать
або самі групи нічим таким не видатні, у тексті, може одна-дві речі, ну були
як-от The Charlatans (американська група із Сан-Фран, середина 1960х), або
наприклад, West Coast Pop Art Experimental Band
та й сотні інших

ну, якби Deep Purple тут не робить особливо погоди
радше в ефірі The Kinks, і в них дуже навіть були тексти
хоча і багато дурні
але я може спромігся би нарешті перекласти "Acute Schizophrenia Paranoia Blues"
все в процесі, звичайно ж
звідки знати, хто до тебе постукає завтра, ізнічев’я?

у "Всесвіті", до речі, у 2023, здається, був альбом "Deep Purple In Rock",
хтось його переклав, навіть непогано досить
а всі їхні інші альбоми, ну є окремі речі, вжеж, але так, щоби
захотілось перекласти весь цілий альбом Deep Purple, хм)

усе ж я радше за Procol Harum

оскільки на цій сторінці завершується (або починається, для послідовного читача) найперший/дебютний/однойменний альбом групи, дозволю собі перекласти трохи матеріалу, котрий називається “Чому в сценічних виступах The Doors не було бас-гітари”


Утворена в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, у 1965 році, група The Doors була активною менше десяти років, випустивши дев’ять студійних альбомів, які назавжди залишилися в історії музики. The Doors є однією з найвпливовіших груп усіх часів, яка записала музику, що продалася в кількості близько 100 мільйонів платівок по всьому світу.
Джим Моррісон був співаком і основним автором текстів, Робі Кріґер – гітаристом, Джон Денсмор – барабанщиком, а Рей Мензарек – клавішником. Але де ж бас-гітарист? Якщо у складі The Doors ніколи не було свого бас-гітариста (за життя Джима Моррісона), то як вони могли створювати свою музику без цього?

(...)

Слухаючи дискографію The Doors, ми насправді не помічаємо відсутності бас-гітари тому, що клавішник Рей Мензарек заповнює цю прогалину своєю грою.
Однією рукою він фокусується на сольних клавішних партіях, а іншою грає на “басових” партіях. Ним використовувався клавішний басовий синтезатор Fender Rhodes, “який мав 32 ноти з надзвичайно низьким звучанням, і мені було досить легко це робити”, – так розповідав Рей Манзарек у 1998 році, у програмі Fresh Air. Клавішник додатково пояснив, як це працювало, в інтерв’ю з Гарві Куберніком у 2010 році. “По-перше, ліва рука створювала той самий гіпнотичний звук Doors. Наприклад, під час соло в ‘Light My Fire’ це тризвук ля-мінор – сі-мінор, що постійно повторюється, подібно до ‘My Favorite Things’ Джона Колтрейна.”
“Лівою рукою я граю те саме знову і знову. Права рука грає філігранніші пасажі, акомпануючи Роббі Кріґеру, підкреслюючи його акорди. Коли я граю сольні партії, я граю все, що мені завгодно. Басова лінія просто йде собі, ніколи не змінюючись і не спиняючись.”
Він також додає наступне: “Знову і знову, як туземні барабани чи Howlin’ Wolf, який грає одну зі своїх пісень все на тих самих акордах. Те саме весь час, без перерви. Якби я доручив робити це басисту, хлопець після 2 або 3 хвилин гри на тих самих двох тріадах сказав би мені: ‘Мені не цікаво це робити, Рей…’”, – каже Манзарек.
За словами Рея, насправді для нього не було фізично складно грати ці баси наживо. Це демонструє, наскільки талановитим був клавішник. Джон Денсмор схвально відгукнувся про його здібності в інтерв’ю з That Jamieson Show у 2021 році. Барабанщик згадував, що він (Рей Манзарек) був настільки вправним, що “міг змусити свій мозок функціонувати так, якби двоє музикантів працювали водночас”. Тільки в 1972 році, коли група продовжила записувати музику і виступати вже без Моррісона, в її складі з’явився басист Джек Конрад. За словами Рея Манзарека, басовий клавішний синтезатор насправді не мав хорошого звуку в студії.
Отже, для деяких пісень їм був потрібен справжній бас-гітарист. Ларрі Кнехтель грав на басу в “Soul Kitchen”, “Twentieth Century Fox”, “Light My Fire”, “I Looked At You” та “Take It as It Comes” на дебютному альбомі 1967 року.
При запису “Strange Days” (1967), із групою грав Даґ Лубан, басові партії якого можна чути майже на всіх доріжках альбому. Для “Waiting For The Sun” (1968) вони знову запросили Лубана, який грав у “Spanish Caravan”. На цьому альбомі також записана інструментальна робота Лероя Віннігара, і Кері Магнесса (у пісні “The Unknown Soldier”). На четвертому альбомі “The Soft Parade” (1969) знову був запрошений Лубан, а також доклався і Гарві Брукс. Обидва басисти грали майже на всіх доріжках. На “Morrison Hotel” (1970) у них було двоє нових басистів: Рей Неаполітан і Лонні Мак. На записах “L.A. Woman” (1971), останньому альбомі з Джимом Моррісоном, появився новий музикант, Джеррі Шефф, чиї басові партії звучать у всіх піснях на альбомі.

(...)


https://rockandrollgarage.com/the-reason-why-the-doors-never-had-a-bass-player-live/

Це все те, що ніколи більше не повториться. На жаль. Кращі підуть далі, в інше актуальне мистецтво. А гірші не потягнуть колишній рівень. Залишається згадувати і насолоджуватися вічноживими слідами талантів.