Та ще епоха перед очима - з такими простими і практичними істинами, що підкріплювалися тими ще модними алюзіями. Колись музика і для цього була потрібна.
Чергове вікно в трунке наше минуле. )

Не маю права коментувати, бо я сам так майстерно би не переклав, і не знаю, чи зробив би що-небудь подібне, щоби воно все доладно склалося докупи.
Мені в Головному офісі вже радили зайнятися такою практикою, а я викрутився. Там було що перекладати. І в резюме моєму теж було, що я мовами володію. Вони там наче не знають, що резюме і реалії – це різні речі.

Зелене м'ясо справді довше за синє, якщо міркувати граматично. Можна було би вжити "біо" – воно як слово більш коротке.
І м'ясо у деякому значенні зелене, бо воно рослинного походження та з аналогічним білком.
Несправжнє, для веганів.
Спробуй з такою їжею набрати м'язової сили, щоби тягати тачку або бурлачити.
Зеленим також іменується м'ясо хворих курчат.
Або і гниле. А що з ним роблять? Проварили, ароматизваторів додали – і будь ласка, їж.

"Матимеш недуг, що вбили брата" (sic!).
Це у Вас родовий відмінок множини. А була "недуга".

Однак буває і просто "недуг", теж іменник, і вже не жіночого, а чоловічого роду.
Ось і спробуй здогадатись, якщо не читав наступного рядка – того, де вони вбили найближчу рідню. Тобто множина.

Як данину українській мові я порадив би не шарпати "стільця", а не стілець. Бо виглядає той стіл-стілець не питомо українським.

Там і вище був ще подібний знахідний випадок, але вже нехай. Я консультувався у мовознавців, то вони так і кажуть, що:

— якщо прагнемо стилістичної чистоти та опори на фольклорну традицію, то краще родовий;

— якщо важлива розмовна природність, конкретність, простота, можна залишити знахідний.
Тобто начебто нічого страшного.
Але вибір родового зробить текст більш "українським за духом".

А я ще додав би, що і переклад.
Це Вам вдалось. Лірика потрясна.

Можна залишити оте знахідне.
От і кажу, що нехай хоч стіл-стілець буде у родовому – для рівноваги обох випадків з різними відмінками.

Поки що все, якщо не взагалі все, бо я вже зазначив, що не маю права коментувати, бо не перекладач. А от читати можу, бо читач.

Як бачите, жодного натяку на критику.
Просто почав читати, а воно як чуже, не зовсім звичне.
Може, так і треба. Ви ж автор перекладу.

Дата сьогоднішня. Підпис мій.

P.S. Мушу спішити, бо має бути місячне затемнення.
Його за будинками поки що не видно.

Хай щастить нам усім побачити і десятки наступних.

Зараз час міркувань, як ми бачимо. За нас цього ніхто не робитиме.
Міркування – це саме те, що не зайве, коли маємо справу навіть з такими другорядними речами як правила з неоднозначними умовами їхнього дотримання та застосування. Умови – це конкретна ситуація, яка вимагає виважених рішень.

На жаль, я не маю можливостей корегування своїх коментарів на сторінках не мого авторства. Вони могли би бути більш точними.

Мені здається, що Ви пропустили частку "не" у "шарпатиме меблів", і тому фраза виглядає дещо дивною або навіть штучною і такою, наче вона була висловлена мною.

Нічого критично страшного поки що немає.
Хто і коли читає чиїсь діалоги?
А якщо читає і розмірковує, то є надія на те, що вони не пройшли непоміченими.

Ще раз на все добре :)


P. S. На місячне затемнення я встиг.
Вперше в житті я відчув опуклість цього супутника. Інші випадки його затемнення бачив неодноразово, але ефект не спостерігався.