Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ярина Брилинська (1968)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   *****
    одного разу
    коли ти візьмеш мене у подорож
  •   ходить сон
    переночувати
    сон цей
  •   *****
    вилітають із твоїх вуст
    їдкими осами правди
  •   писати про тебе
    хочу писати про тебе
    малювати строфи
  •   **********
    плаваєш
    у твердих водах
  •   бабині тенета
    відведений на осінь
    так швидко мине
  •   *****
    вже час
    перейту цю пристрасть убрід
  •   *****
    у байдужому місті
    де манекени сліпими грудьми
  •   усупереч
    простягають корінь до кореня
    зв"язатися хочуть
  •   пора матіоли
    коли настане пора матіоли
    прийде час ув очі тобі поглянути
  •   інфінітивно
    безконечна дія
    тебе чекати
  •   я прийду
    запроси у свою білу зиму
    бо моя чорна
  •   була зима
    сьогодні була зима
    затиснені морозом
  •   *****
    різдвяними долонями долі
    розбігаються у різні боки шляхи
  •   ОСІНЬ - ПЕРУКАРКА
    Вже зовсім скоро
    осінь натомиться
  •   *****
    Коли втому поділити на два -
    можна отримати тишу.
  •   *****
    Тіло любові помирає,
    а душа припадає біля нього,
  •   життям жонглюючи
    Клоуне усміхнений,
    запалюєш кільця моїх бажань,
  •   ПОДОРОЖ
    На лівому березі осені
    ще пахнуть спасом яблука,
  •   *****
    Ґаздинею буду
    у ґражді серця свого.
  •   *****
    Коли місяць-юнак
    витинає серпом візерунки
  •   *****
    народжена із пристрасті і сили
    як буря на просторах океану
  •   ***
    Сумніви,
    мов Японії далекої воїни,
  •   ТЕЛЕГРАМА
    Бути дощем.
    Крапками і тире
  •   ЛИСТ
    на склі вікна
    напише листа
  •   весна минає
    Так холодно і мокро. І весна минає.
    Минає час.
  •   наче шовком
    наче шовком
    по тілу голому
  •   *****
    читай її
    незнайомку що в руках тримаєш
  •   ЖИТТЯ ЇЇ БУЛО СОНЯХОМ...
    життя її було соняхом
    до неба здіймалося
  •   ховаємо любов
    ховаємо любов
    далі від ока людського
  •   сорок морок
    Прилетіли сороки,
    приблизно – сорок.
  •   я світло тобі дарую
    сміюся чи посміхаюся
    я світло тобі дарую
  •   несерйозне
    Жовте око
    солодко гріє
  •   Вона і Він
    Вона і Він...
    На відстані руки
  •   житіє літа
    Напишу
    житіє літа мого і літ.
  •   ******
    прислухаючись до тиші,
    що між горнятками
  •   елегія зустрічі
    Одягне сукню
    з білих цикламен,
  •   *****
    Зустріти весну у тугому сповитку бруньки.
    Боятися вкотре розквітнути назустріч...
  •   *****
    як звучить велика пустка
    у якій живемо?
  •   *****
    ніколи не відкривай вікон
    бо
  •   """"""""
    Чи знаєш
    який вигляд має долоня
  •   загублена
    я стала старшою ще на один спогад
    закопаю його
  •   смак ночі
    нам смакуватиме сьогодні ніч
    бо місяць
  •   СОНЦЕМ НАПОВНЕНИЙ
    цей затінок сонцем наповнений
    нагадує тишу якою мовчиш
  •   ДОВГІ КВІТИ
    довгі квіти
    як довгі
  •   МРІЯ
    "Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
    Я попелище. Ані сліз. Ні зла."
  •   *******
    Якщо Бог існує -
    піду до Нього у гості
  •   КАРМЕН
    Кармен,
    затиснувши у зубах
  •   ДЕНЬ ПО НОТАХ
    ДОкором
    дивиться
  •   *****
    Не прошу нічого.
    Лиш дрібку
  •   ГОСТИНА
    Вростаю
    у дні свої спокоєм
  •   ЛІРИЧНІСТЬ
    моя ліричність не опала
    з останнім
  •   *********
    Боже...
    чому Ти не створив мене
  •   така зима
    зима така
    аж холодно димам
  •   боса любов
    підніматися щаблями
    звуку і кольору
  •   безсоння
    на оргáні подвір’я дому мого
    вітер знову заграв свій нічний хорал
  •   *****
    тужать за розмовою слова
    сиротливо туляться одне до одного
  •   *****
    їхатимеш здалеку
    я стану при дорозі
  •   ЗІРКА
    троє царів
    постукали
  •   подяка
    заслоню фіранку старого року
    замерзлі грона моїх мрій
  •   цей сніг втомився
    цей сніг
    втомився танути у грудні
  •   неправильні запитання
    пересуваюся канатом життя
    і
  •   ***
    одного дня
    насмілюєшся померти
  •   ***
    жінки
    не танцюють аркана
  •   злий вірш
    навколо тіні втрати
    а може страти
  •   спогад
    втомлене сонце
    серпнево
  •   вечір
    на плечі мого міста
    легким серпанком філософії
  •   Ніч без Тебе
    присутність
    пахне домом
  •   ergo sum
    до себе
    рухаюся вперед
  •   Весна
    вмитися першою весняною зливою
    зачерпнути долонями пахучої дощівки
  •   Мальва
    у Тебе було дев'ять життів
    а у мене лише два
  •   ***
    на спицях буднів
    сплету тобі життя
  •   ***
    Ти будеш
    барвистою стрічкою
  •   У Русові...

    Така будь, бесідо моя!
  •   чекаю
    моє чекання
    з першими звуками твого голосу
  •   ***
    оголені дерева
    запізнілої весни
  •   ***
    літера до літери
    думка до думки
  •   ***
    буває так що нізвідки
    невідомо як і для чого
  •   ***
    Не хочу проминути...
    минають темний провулок
  •   Хочу бути арфою...
    "...кожен нерв зроблю струною, сам я арфою зроблюcь." Олександр Олесь
  •   ***
    стою...
    на сороковому поверсі
  •   птах
    у конверті
    сплетеному з чорних гілок
  •   ***
    зникаю у своєму дивному світі
    повіривши словам
  •   малюнок на склі
    ...читаю колір...
    вдивляюся
  •   ***
    чим є твоє мовчання

  • Інша поезія

    1. *****
      одного разу
      коли ти візьмеш мене у подорож
      я розіпну на своїх руках
      вітрило
      щоби мужність свою
      позаду залишити

      у теплому морі
      волосся своє замочу
      рибам історії наших прощань
      розповідаючи
      щоби тугу
      через сито слів пересіяти

      на ліанах
      сон твій гойдатиму
      у колискові думки про нас
      вплітаючи
      щоби ранок
      за вечір мудрішим став

      при вогнищі
      танець дощу танцюватиму
      у лоні своєму мрію про сина
      ховаючи
      щоби упевненість
      тілу моєму не зрадила

      а потім повернемося
      і будемо дні рахувати
      у місяці складати
      роками зв"язувати
      вітрила днів
      над порожньою колискою
      напинаючи



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ходить сон
      переночувати
      сон цей
      перемалювати на біло
      темні кутки
      випустити на волю
      чорну кішку тривоги
      аби не блукала
      по кімнатах
      і не обплутувала сном
      моїх рук і ніг
      не чинила мене
      нерухомою
      перед голою правдою
      сновидінь
      не вдивлялася
      у душу прискіпливо
      де й так
      товаришки її
      вишкрібають татуювання
      туги і сумніву

      прокинутися у день
      де маленький хлопчик
      за руку ведучи бабусю
      піснею
      стежку до мене малює



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. *****
      слова
      вилітають із твоїх вуст
      їдкими осами правди
      а я чую лише
      міжрядковий зміст
      дивної ніжності

      вона проливається на мене
      гострими цівками болю
      і
      прокладає шлях
      до мого здичавілого серця

      усупереч очевидному
      вкриваюся
      білим саваном спокою
      і стаю сном
      що пахне
      невицілуваними цілунками
      торкає
      пеленою сивого диму
      і звучить тобою



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. писати про тебе
      хочу писати про тебе
      малювати строфи
      вигнуті
      як твої вії
      з-під яких сміючись
      дивишся
      на мою безпорадність

      прагну писати про тебе
      ім"я твоє
      змішати зі зорями
      і на нотному стані неба
      мелодію днів минулих
      у пісню нового дня
      заплутати

      буду писати про тебе
      слухати серце
      що перечить
      вустам
      і зникати як крапля дощу
      на осінній долоні ночі



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. **********
      плаваєш
      у твердих водах
      потойбіччя екрану
      ховаєш свій голос
      у телефонній трубці
      а я питати хочу
      чи буде цього літа
      весна дворічної давності

      питати хочу
      і не питаю

      бо не чуєш
      бо ще не час
      відкрити слух
      і чути
      як мовлю до тебе
      що
      можу чекати віки
      аби перед тим
      як до раю потрапити
      ще раз зустріти тебе
      на цій землі грішній

      і не мовлю до тебе
      бо не чуєш
      бо не час

      це ж добре
      вік не вмирати
      у чеканні душу гартуючи
      білої ночі
      до місяця промовляти
      випрошуючи
      зорі промінчик
      на світлу долю
      бо ж краще у вірі
      століття жити
      аніж в один день
      сухою кульбабою
      без віри
      померти



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. бабині тенета
      час
      відведений на осінь
      так швидко мине
      що не втигнеш
      наловити
      бабиного
      літа
      і
      наплести хусток
      аби взимку
      ховати під ними
      яблука від морозу

      а як бути ранетові
      без бабиних тенет?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. *****
      вже час
      перейту цю пристрасть убрід
      не шукати мостів
      що із тіл береги творять

      загубити човни
      а із весел розкласти ватру
      аби не згубився той
      хто боїться
      у вічі любові
      глянути



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. *****
      у байдужому місті
      де манекени сліпими грудьми
      вдивляються у ніч
      самотній чоловік
      на пероні згорілого двірця
      листа читав

      “прийди на перон... прошу...”

      невідомо ким
      коли написані
      літери обгорілих слів
      крутилися у повітрі
      клаптиками сірого снігу
      і мовчки осідали
      на обвуглене табло часу

      "прийди на перон... прошу..."

      не пам’ятав уже
      як кинув до її ніг
      букет блискавок
      як витанцьовувала по них
      дрібними па
      вдаючи що не пече
      сама ж бо
      кликала його листом

      “прийди на перон... прошу...”

      у байдужому місті
      чоловік самотній
      згоріло читав манекенам
      сліпого листа
      про спалену ріку
      якої уже
      ні їй
      ні йому
      не перейти



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. усупереч
      простягають корінь до кореня
      зв"язатися хочуть
      мов коней двоє
      дні наші

      б"ють копитами у пустку
      у пастку ступають
      і вчорашніми покосами плачуть
      коні днів наших

      обмотуємо їх коралями
      будні прикрашаючи
      а вони
      вперто груди напинають
      розривають стукотом пута
      строкату мелодію проминання творячи

      рвуться акорди
      музики гамір стихає
      а у тиші розквітлій
      напружені руки коріння
      зв"язатися хочуть
      ошалілим коням
      усупереч

      б"ють копитами
      простягають корінь до кореня
      б"ють копитами
      дні



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. пора матіоли
      коли настане пора матіоли
      прийде час ув очі тобі поглянути

      не обдуриш дотиком
      не обведеш навколо пальця
      не засмієш мого голосу

      а будеш
      через вікно прочинене
      рахувати зо мною
      китиці дрібного фіолету
      меди раннього літа вдихати
      і слухати як дзвенять
      насипані з подолу ночі
      роси

      коли настане пора матіоли
      прийде час ув очі тобі поглянути

      не шукатиму форми
      не гризтиму душу
      не краятиму серце

      а буду
      тихо снувати павутину
      суму білого
      запахами матіоли
      вкриватися
      з цвіркунами про вічне
      розмовляючи

      бо

      коли настане пора матіоли
      прийде час
      настане вечір
      запахнуть меди
      задзвенять роси
      заговорять цвіркуни
      тільки ти мовчатимеш
      у моїх долонях очі ховаючи



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. інфінітивно
      безконечна дія
      тебе чекати

      місячним променем
      вимальовувати вуста
      на останній сторінці сну
      закривати книжку ночі
      і жити день

      у горнятку кави топити
      плин часу
      замішувати ложечкою
      вир думок
      і ковтати вічність
      спрагло припадаючи
      до зимної порцеляни

      пити те що було
      а що буде
      залишити на дні
      і гущею кавовою
      ворожити завтра

      подивитися вслід
      лінивому голубові
      що не хоче листів носити
      і спогадом затуркотіти

      викричати свій страх
      у порожню вулицю
      і
      зачинити дня браму
      перепливаючи
      у наступний акт
      безконечної дії

      тебечекання



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. я прийду
      запроси у свою білу зиму
      бо моя чорна

      снігові хмари
      не чіпаються за мій дах
      бо він почервонілими очима
      у небо дивиться

      під ним дві ластівки
      у вирій дорогу забули
      а на комині замерзає лелека
      крилами обгорнувшись

      запроси у свою білу зиму
      і я піду

      легкокрилими ногами
      шляхи до тебе прокладаючи
      у вуста свої пісню вкладу
      щоб німувала зустрічі очікуючи

      пересіяні спогади
      у торбу полотняну поскладаю
      живитися ними буду
      аж шляхи мої чорні закінчаться

      запроси у свою білу зиму
      і я прийду

      ____________________

      Ілюстрація - робота Ольги Кваші "У синіх Карпатах"



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. була зима
      сьогодні була зима
      затиснені морозом
      легені міста
      на видиху
      стрімко опадали
      додолу
      старими вуличками
      так
      як опадають
      пониклі рамена
      стиглої жінки
      що сухими квітами
      пахне

      сьогодні була зима
      а я позичила собі дім
      і відсутністю твоєю
      витерла мокрі сліди
      торішнім снігом
      залишені



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. *****
      різдвяними долонями долі
      розбігаються у різні боки шляхи
      мене шукати

      а я тут
      на безіменний палець нанизана
      виблискую вчорашнім спокоєм
      солодко пахну кутею
      вертеп нового дня
      зустрічаючи

      



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ОСІНЬ - ПЕРУКАРКА
      Вже зовсім скоро
      осінь натомиться
      зачіски деревам
      вигадувати.

      Літові просто,
      бо дрібні кучерики листя
      усеньке літо живуть собі на кронах,
      ранішніми росами притрушені.
      А зелені пасма гілок,  
      сонячними променями міцно налаковані,
      легко укладаються у барокові фризури
      епохи Людовіка.

      Осінь вигадує.
      Бо той, хто голий -
      на вигадку багатий:
      заплітає колючі віти у коси,
      павутинами міцно зв’язує.
      Гілля, вперто пручаючись,
      вистрілює догори
      і чорними пазурами
      небові очі дряпає.

      А воно борониться -
      на очі окуляри накладає
      і, протираючи скельця,
      посипає гілля снігом,
      одягаючи дерева у
      смиренні шапки,
      по-доброму шурхотить
      вустами-хмарами:
      “Не будете чесані
      аж до весни...”



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. *****
      Коли втому поділити на два -
      можна отримати тишу.
      Вона на повіки спадає
      сонним спокоєм
      і словом колисковим
      шепоче.

      Пахне тиша матіолою
      з бабусиної грядки.
      І, вкрита ковдрою
      літнього вечора,
      тане медовою краплею
      у молоці дурману сновидінь.

      Шумить тиша морем
      у загубленій мушлі.
      Піднесеш її до вуха
      і чуєш, як мовчить
      одинока втома,
      на двох не поділена.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. *****
      Тіло любові помирає,
      а душа припадає біля нього,
      з останніх сил голосячи:

      “Знаю твої стрімкі коридори,
      знаю звідки приходить втома,
      які м”язи напружує сміх.
      Пам’ятаю смак сліз твоїх,
      схожих до запаху крові...
      Не покидай мене.

      Я знаю звідки прилітають думки
      і звивають гнізда мрій у твоїй голові.
      Я пам’ятаю, як ти плакало з розпачу
      і як застигало у розкоші.
      Згадай, як швидко рухалися пальці твої
      мелодією ніжності на скронях весни посивілої,
      а сьогодні лежать занімілі,
      першим снігом осені притрушені...
      Не покидай мене...

      Не покидай мене...
      Не поки... дай..
      Не... поки...
      Не...”



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. життям жонглюючи
      Клоуне усміхнений,
      запалюєш кільця моїх бажань,
      і жонглюєш ними
      у вигаданих тобою напрямках.

      Відходиш, не чекаючи овацій,
      залишаючи мені трохи ніжності
      і павутину сивого диму,
      що має обриси твого обличчя.

      Той фіміам одурманює мій мозок
      і я пишу вірші
      так, наче роздаю цілунки.
      А потім мовчу до тебе посмішкою,
      знаючи, що завтра вона втече від мене.

      Побіжить собі світом,
      веселіших кутиків вуст шукаючи,
      зникне за небокраєм сонця заходом.
      А я –
      перемовчу осінь,
      перенімую зиму.

      А на весну зажебоню віршами,
      жонглючи кільцями своїх бажань,
      у напрямках,
      наодинці з собою
      вигаданих.




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ПОДОРОЖ
      На лівому березі осені
      ще пахнуть спасом яблука,
      і ожини терпнуть на вустах
      присмаком спекотного літа.
      Ще на очі кленам 
      не лягають пожовклі повіки
      бабиного літа,
      і день не маліє ніччю.

      А на правому березі
      на припонах вітри стоять.
      Ще мить - і зірвуться
      старим дням сріблом
      бороди малювати,
      на вікна візерунки ліпити
      і берег правий
      у кригу заковувати.

      Сідаєш у човен
      і, днями веслуючи,
      перепливаєш осінь,
      так і не ставши
      вічним пілігримом
      її доріг.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. *****
      Ґаздинею буду
      у ґражді серця свого.

      Зґарда дукачами горло стисне
      аби не хлипало жалісливо,
      солоний розпач ковтаючи.

      Чугайстра до господи
      своєї запрошу -
      най руки мені при боках тримає,
      бо знову зірвуться
      коням баским гриви чесати
      і колючим волосом, наче дротом
      до себе прив’яжуть.

      Світку мій!
      Падаю на коліна
      і сиру землицю пускаю собі ув очі,
      аби заліпила темною нічкою зір мій,
      щоби не бачити, як виблискують зрадливо
      щастя підкови, над порогами моїми розвішані.


      ________________________________
      ҐАЗДИНЯ, - те ж саме, що господарка

      ҐРАЖДА, - комплекс житлових будинків і господарських приміщень у гуцулів.

      ЗҐАРДА, — архаїчна гуцульська шийна прикраса.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. *****
      Коли місяць-юнак
      витинає серпом візерунки
      на воротах осені.

      Коли тепло старіє
      і втікає від літа,
      збираючи на своєму шляху
      павутинки сонця.

      Коли оголені віти
      порожнього саду
      серце твоє обіймають,
      залишаючи після себе
      подряпини слів.

      Коли душа, наче рана,
      а золоте листя віршів
      лягає на неї цілющим зіллям -

      огорни совість свою
      габою жертви
      і піснею заколисуй,
      наступного літа
      чекаючи.




      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. *****
      народжена із пристрасті і сили
      як буря на просторах океану
      в мені кипіла мрія

      ізорана ріллею божевілля
      життя моє без співчуття ламала
      я піддалася бурі

      погасла потім як небесна зірка
      вогненним спалахом життя її поникло
      затихла пісня пристрасті.

      її печаль відбилася на сонці
      прощальним усміхом старого міма
      як всохла квітка ніжності

      бо пелюсток її
      торкалися
      самотньо



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Сумніви,
      мов Японії далекої воїни,
      мечами самурайськими
      у серці самотньому
      бій вчинили.

      Болю завдавали
      домові своєму.

      Тихо співала біва*
      про сакури квіти,
      що соком стиглої вишні
      вимальовували візерунки
      любові нерозділеної
      на старому кімоно
      учорашньої гейші.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ТЕЛЕГРАМА
      Бути дощем.
      Крапками і тире
      написати
      мокру телеграму
      про те, що літери,
      загорнені у пакунки слів,
      чекають відправлення
      на пошті буднів.

      Що остання крапля парфумів
      завмерла терпкою згадкою
      на пульсі моєї артерії,
      обіймаючи пахощами
      пожовклі фото
      чорно-білих
      спогадів.

      Розповісти,
      що світ – це море,
      а я у ньому
      лише барвиста риба,
      на гобелені
      твого життя
      виткана.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ЛИСТ
      на склі вікна
      напише листа
      довгого як далечінь
      і прозорого наче вода

      про ритмічне безсоння
      під монотонний шепіт
      годинника

      про два звуки
      що заплуталися у гармонії
      буднів
      і снують один без одного
      павутину мелодії

      про відламане гілля любові
      що відпускає паростки крил
      крізь мертву кору

      а потім
      огорне листа
      коштовною палітуркою
      віконних рам
      і втішатиметься сама
      дивним фоліантом
      пилом висушених сліз
      притрушеним



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. весна минає
      Так холодно і мокро. І весна минає.
      Минає час.
      Та не минаєш Ти,
      самотню душу світлом обійнявши.

      Без зайвого страждання й суєти
      минає цвіт. І тільки де-не-де
      принишкла зав"язь плоду,
      тепла чекаючи, аби налитись соком
      і осені у спадок передати
      кінця початок.

      Весна відходить холодно і мокро,
      закутана в боа дощу. Лиш очі
      зелено дивляться назустріч літу
      і тихо плачуть, бо весна минає.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. наче шовком
      наче шовком
      по тілу голому
      візерунки малює
      голос чорний
      бруньки тиші
      холодом пестить
      теплом
      лоно думки
      вкриває
      ворожить на
      квітах бузкових
      що медами спливають
      шпаринки суму
      наповнюючи
      ласощами весняними

      покуштуй зі мною



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.46 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. *****
      читай її
      незнайомку що в руках тримаєш
      вдивляйся зіницями у зміст
      жадай її жіночності
      прихованої у вигині строфи
      роздягай її
      вірш за віршем
      повільно долаючи ґудзики слів
      мов перепони на пишних шатах
      відкрий для себе тіло її розуму
      глибину чуттів виміряй думками
      що птахами здіймаються
      над неприступними брамами
      райських садів
      її величності
      поезії



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ЖИТТЯ ЇЇ БУЛО СОНЯХОМ...
      життя її було соняхом
      до неба здіймалося
      сонцю пелюстки позичало
      щоби могло воно
      землю пестити
      коли променів бракуватиме
      насіння днів теребила
      вилущувала зернинки
      печаті цілунків ставила
      духом почуттів живила
      щедро словами поливаючи
      а вони
      розколисані музикою дня
      у вірші запліталися

      прокотилося сонце
      канатом обрію
      у темряві ночі втопилося
      лушпиння днів
      холодний вітер підхопив
      у пустку розвіяв
      а слова
      мокро і солоно
      потекли по її обличчю
      на самотні пальці капаючи
      віршами ненаписаними

      а життя її було соняхом...



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ховаємо любов
      ховаємо любов
      далі від ока людського
      ховаємо у серці
      але забуваємо
      що серце є любові домом
      де всі двері і вікна відчинені
      де стіни співають пісню серцю
      а воно на пальчиках легко танцює
      і любові добре так

      ховаємо любов
      далі від ока людського
      ховаємо у головах
      тоді всі запитують
      чому на вулицях так багато
      розквітлих тюльпанів бродить
      очі їхні блищать як зорі Єгипту
      а вуста червоні наче схід Сонця
      і любові добре так

      ховаємо любов
      далі від ока людського
      ховаємо у словах
      закопуємо їх
      у городах власних душ
      тоді плодоносять віршами
      висушені на шпильках думки
      а мудрість всміхається ласкаво
      і любові добре так



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. сорок морок
      Прилетіли сороки,
      приблизно – сорок.
      СорокА морОками
      голову оплутали
      зимі-дівчині.
      Аж розплакалася...
      Бо на вигляд
      сорок
      і
      думок сорок
      про те,
      що дорога до літа стелиться,
      що тепло льоди топить,
      що тіло її тане разом зі снігом,
      що день стає довшим за самотність,
      що жовтий колір не личить,
      а чорного
      сорока відтінків уже не нарахує
      ....................................

      Порозганяла сорок.
      Думки перелічуючи,
      морОки порозплутувала.
      На вигляд не зважаючи,
      весні руку подала.
      Сороковим вирієм
      усміхнулася і -
      полетіла
      зима-дівчина,
      з душею
      за двадцять.



      *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "А я у гай ходила"



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. я світло тобі дарую
      сміюся чи посміхаюся
      я світло тобі дарую
      наче зоря зорю
      променем пестить
      так на твоєму серці
      усміх мій
      ніжності квітку малює

      він пахне травами
      що луки між собою
      перевеслами зв’язує
      з літом про тебе
      розмовляючи

      я посміхаюся тобі
      і сіре світло моїх очей
      тонкою ниткою в’ється
      між твоїми пальцями
      візерунки дотику
      виплітаючи

      сміюся чи посміхаюся
      я_просто_світло_тобі_дарую





      *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Сонце"



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. несерйозне
      Жовте око
      солодко гріє
      холодний фіолет
      моєї блузки.

      Оксамитовим
      поглядом
      лоскоче
      кутики
      моїх
      вуст,

      а вони,
      розтанувши,
      злітають
      догори,
      обриваючи
      нитки тягарів -
      дарунок сумного
      П’єро.

      Сміюся,
      бо хочу бути ним,
      жовтим оком.
      А може бабою?
      Ні, не скіфською.
      Хочу бути
      жовтою бабою КУЛЬ -
      кульБАБОЮ...


      *обіцяне Софії Кримовській :о)



      Коментарі (42)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Вона і Він
      Вона і Він...
      На відстані руки
      поглядами мовчать...

      Вона -
      на безіменний палець
      ніжність нанизує,
      білої смуги
      пустку вкриваючи,
      сльозами сміючись,
      мріє.

      Він -
      сліди Її на себе міряє,
      самотності квітку
      зігріти хоче,
      до ніг тягарі сумніву
      прив’язує,
      словами жонглюючи,
      мріє.

      Вона і Він.
      На відстані руки...
      Кожен про своє -
      мріють.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. житіє літа
      Напишу
      житіє літа мого і літ.

      Покочуся
      з високого горба
      клубочком спогаду,
      намотаю на думку
      трави аромат,
      що з дитинства
      довгою ниткою тягнеться.

      Бджіл наслідуючи,
      буду смакувати
      солодкий нектар,
      у китицях
      конюшини захований,
      і до мака червоного
      всміхатимусь,
      на повіках сонця
      теплий тягар
      відчуваючи.

      Забуду про час,
      заховаю його
      до порожньої пляшки
      і закоркую до вечора
      що ароматом
      житньої цілушки пахне



      *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Житіє літа"



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ******
      прислухаючись до тиші,
      що між горнятками
      зі мною у хованки бавиться,
      готую вечерю.

      слова
      непрошеними голубами
      опускаються на плечі
      і гудуть про своє,
      а може про те,
      що моїм не буде,
      а віршем станеться.

      не знають, туркотливі,
      що сьогодні не метафорами,
      а зіллям Провансу
      страва запахне,
      цибуля пропече очі
      і до столу подам
      вечерю,
      сльозами моїми
      приправлену.


      *ілюстрація до вірша - робота Ольги Кваші "Тропіки"



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. елегія зустрічі
      Одягне сукню
      з білих цикламен,
      притулить обличчя
      до холодної шиби,
      і буде чекати
      коли прийде той,
      хто вміє малювати
      на її плечі
      безконечник
      ніжності.

      Він прийде.
      Вип’є з її вуст
      таємницю чекання,
      на вічність помножену.
      До грудей притулиться,
      заховавшись
      від доріг
      непройдених
      у просторому
      домі серця її.

      А потім
      дивитимуться удвох
      на осиротілий
      кущ цикламеновий,
      прощанням
      обійнявшись.




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    38. *****
      Зустріти весну у тугому сповитку бруньки.
      Боятися вкотре розквітнути назустріч...
      Вкритися рясними плодами,
      що ароматами ніжності
      до скронь тулитися будуть.
      А потім знову опасти додолу
      сухою тінню минулої величі,
      осені землю теплом
      своїм вкривши.

      І знову

      зустріти весну,
      поділивши на двох
      сніданок зі сонцем.



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. *****
      Чуєш,
      як звучить велика пустка
      у якій живемо?
      Вона співає нам
      пісню про час,
      якого не можемо втримати
      ніколи,
      ніяк,
      нічим.

      Живемо у небутті,
      заповнюючи його
      галасом,
      неспокоєм,
      сумнівом
      і солоними
      від сліз запитаннями
      коли,
      чому,
      для чого?

      А може
      спробувати
      врятуватися від цього,
      сховавши голову
      у зірковий пил
      і заснути?
      Бачити сни, більші
      за Всесвіт
      і зрозуміти цю пустку,
      щоб разом з нею
      тихим голосом
      пісню її снувати

      про
      звільнення від страждання,
      від непотрібної любові,
      від болю у серці,
      від слів порожніх,
      часом наміряних.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. *****
      ніколи не відкривай вікон
      бо
      у чотирьох стінах
      затихає вітер
      червону троянду
      у вуста
      цілуючи

      ніколи не складай віршів
      бо
      у словах почуття
      силу втрачають
      тебе від
      туги
      звільняючи

      не пиши собі листів
      бо
      померлі
      не вміють
      читати



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. """"""""
      Чи знаєш
      який вигляд має долоня
      на рентгенівському знімку?
      Вона схожа на крило,
      що згубило пір"я,
      а з ним
      здатість до лету.

      Мої долоні
      які вміли зігріти у холод
      обгортаючи теплом,
      щоку твою неголену,
      опали додолу втомлено
      і
      спочинку просять.

      Руки мої
      знають біль безсилля.
      Переплелися пальцями,
      мов два птахи налякані,
      за крила тримаючись,
      щоб
      до тебе не летіти.



      Коментарі (38)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. загублена
      я стала старшою ще на один спогад
      закопаю його
      у лютневий сніг
      що анемічно хоче
      рипнути морозом
      і
      розтанути до наступної зими
      забувши про власну
      смерть

      я стала старшою ще на один вірш
      написане мною
      малює стежку від і до
      віддаляючи початок від кінця
      на одне слово
      на два
      на строфу
      наближаючи
      кінець до початку

      гублюся в часі
      та сказано жити
      не день
      не два
      не рік
      вічність

      і посміхатися
      усмішкою Джоконди



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. смак ночі
      нам смакуватиме сьогодні ніч
      бо місяць
      світить білою тарілкою

      позичу її у нього
      бажаннями розмалюю
      і на вечерю тобі подам
      помаранчу
      міцно цедрою обтягнуту

      вона
      квіткою відкриється
      соковиту душу
      перед тобою оголюючи

      ти
      будеш смакувати жовтуваті
      краплини півдня
      що до твоїх уст
      пристати хочуть
      мов кораблі
      чуттєвої гавані
      шукаючи

      а я
      торкнуся їх
      і понесу своїм устам
      помаранчеву звістку
      про те
      що ця ніч
      смаку повна



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.45 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. СОНЦЕМ НАПОВНЕНИЙ
      цей затінок сонцем наповнений
      нагадує тишу якою мовчиш
      до мене

      сушу на дощі своє волосся
      що мокрими пасмами прилягає до скронь
      а бачу сонце

      воно стікає по мені
      кольоровими клаптиками
      з яких пошию картату ковдру
      аби теплом вкритися
      і нового дня чекати

      занурю у нього руки по лікті
      прийдешнього зачерпну повні пригорщі
      голос свій напою
      і промовлю

      що

      ти
      сонцем
      наповнений...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ДОВГІ КВІТИ
      довгі квіти
      як довгі
      ночі
      порожні
      без сну
      пахнуть
      незнаним
      краєм
      солодко

      довгі квіти
      як ноги
      бузька
      самотні
      одна
      без одної
      на даху
      старої
      хати
      потрісканої

      довгі квіти
      сохнуть
      маківками
      донизу
      вдивляючись
      у землю
      порожню
      де померло
      коріння
      їхнє
      відрізане



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. МРІЯ
      "Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
      Я попелище. Ані сліз. Ні зла."
      Софія Кримовська

      *********

      Душа моя
      була деревом
      з кроною широкою
      і листям соковитим.
      На ній птиці гніздилися
      у почуттях купаючись.
      На вітрі крила сушили,
      сонцем себе зігріваючи.
      Райські пісні співали,
      туркотливо неспокій
      заколисуючи.
      У вирій летіли
      і поверталися,
      поживи
      у мене
      шукаючи...

      Згоріло все.

      Лиш зола тліє,
      про картоплину мріючи.

      Може, хоч її зігріє...



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.67 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. *******
      Якщо Бог існує -
      піду до Нього у гості
      за друга слово
      замовити.

      Може потраплю на трапезу,
      що небесами пахне,
      а може
      просто посидимо вдвох
      і помовчимо музикою
      думок.

      Голуби пухнастих хмар
      тріпотітимуть над нами.
      А ми будемо пити
      з порожніх
      кухлів
      свячену воду
      і спраги не знатимемо.
      З порожніх тарілок
      будемо їсти
      хліб і рибу
      і голод
      не буде нас боліти.
      А моє слово про друга
      прозвучить
      молитвою.

      Я знаю,
      що Бог
      може розуміти мову,
      написану нотами спогадів,
      загублених поміж
      відрізками часу,
      у яких зникли
      його флейта,
      моя пісня,
      її танець,
      наші
      долі.

      Я знаю,
      Він чує,
      як той, за кого прошу,
      м’яко вимовляючи
      жіноче ім’я “Нінья”*,
      тихо підтверджує
      в ніч
      Твоє існування
      іспанською.
      І не дає сльозі упасти
      на скельце своїх
      окулярів.



      * Нінья Пасторі - іспанська співачка





      Коментарі (37)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. КАРМЕН
      Кармен,
      затиснувши у зубах
      багряну троянду,
      сидить на ліжку
      і плаче,
      розгризаючи до крові
      пелюстки
      своєї свободи.

      Важкі кульчики
      дотягуються до
      шепоту вуст
      її.

      Кармен,
      взявши у руки
      голову,
      вдивляється
      у пустку вечора
      що гримить
      кастаньєтами
      у ритмі фламенко.

      Повіки, опадаючи
      тягарем гордості,
      тихо гаснуть
      на очах
      її.

      Кармен
      бровою зламаною,
      ніби блискавкою,
      перекреслила ніч.
      І поплила
      мецо-сопрановою
      тугою у вічність.

      Поперек пустого
      ліжка.
      затихла пісня 
      її.



      Коментарі (34)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ДЕНЬ ПО НОТАХ
      ДОкором
      дивиться
      ранок на мене,
      у сну лабіринт
      заплутану.

      РЕквізити дня,
      подорожі чекаючи,
      морозом пахнуть,
      наче свіжовипрана постіль,
      у бабині куфри
      поскладана.

      МІряю час,
      додаю й віднімаю
      сподівання,
      математики життя
      навчаючись
      даремне.

      ФАлдами,
      одна за одною,
      опадають додолу
      важкі хвилі
      обов’язків,
      у передчутті зустрічі
      зникаючи.

      СОльною партією
      закінчиться
      пісня дня
      для двох
      написана.

      ЛЯчно вулицями
      пробіжить вечір,
      нічного спокою
      шукаючи.

      СІм нот
      колисково
      у лабіринті сну
      мене
      заплутають
      до ранку.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. *****
      Не прошу нічого.
      Лиш дрібку
      запаху твого,
      щоб у ладанку
      покласти
      і
      на шиї носити.

      Амулетом моїм
      не буде,
      лиш спогадом...
      Сухою незабудкою
      між сторінками
      нашої книги
      покладеною.

      Тільки б ярмом
      не стала....



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ГОСТИНА
      Вростаю
      у дні свої спокоєм
      і
      страву готую -
      відстані
      годувати

      Вони дивляться
      на мене диким лісом,
      дихають пусткою здобичі
      і
      голодним звіром
      стогнуть,
      поживи шукаючи.

      Кілометрами наміряю
      потрави гарячої,
      у ночви виллю,
      стану на порозі,
      тричі свисну,
      віддалі
      на гостину
      скликаючи.

      Їжте гості.
      Їжте.

      Тільки мене не гризіть.



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ЛІРИЧНІСТЬ
      моя ліричність не опала
      з останнім
      листям
      осені

      захована між гіллям
      шепотіла корінню:
      бережи соки
      бо
      пори року
      повернуться
      тільки-но замішу
      тісто на жайворонків
      щоб
      весну зустріти




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. *********
      Боже...
      чому Ти не створив мене
      подібною до
      каменя?

      Тоді до мук
      була би
      твердою,
      а під натиском
      ніжності,
      кришилася на порох
      і летіла...

      Боже мого болю...

      Оксамитовим
      подихом вистели
      пусте гніздо мого серця.
      Так легко,
      щоб не прим’яти крил
      блакитного птаха
      бо
      йому ще
      за щастям летіти.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. така зима
      зима така
      аж холодно димам
      летіти

      тримаються
      за комини хвостами
      й
      натягненими
      струнами
      тремтять
      прозоро
      видихаючи в повітря
      згорілі
      миті
      затишку

      зими такої
      замерзають зорі
      і дзвонять синім льодом
      нам у душу

      впустіть погрітися



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. боса любов
      підніматися щаблями
      звуку і кольору
      на стріху спогадів
      жадібно смакуючи вустами
      замерзлу бурульку
      радості

      любуватися самотністю
      вищою за міст
      що руками обіймає небо...

      а любов моя
      йтиме по снігу
      боса

      гарячими кроками
      виміряє стежку до тебе

      слідами мокрими
      візерунки намалює

      роздоріжжя доріг
      замкне у коло

      щоб повернувся



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    12. безсоння
      на оргáні подвір’я дому мого
      вітер знову заграв свій нічний хорал
      побудив картини
      що чорними павуками на стінах повисли
      розчесав хвою на прибраній ялинці
      аж зелень помолоділа
      зашурхотів спасівським зіллям
      щоб не спало
      щоб оберігало
      розбудив
      похиленого
      на жовтизну гуцульського глека
      дідуха
      не спи дідугане
      бо
      завтра тобі до пивниці

      завіяв білою піною небо
      а воно осіло на мене
      прозорою завісою
      щоб
      простору не бачити
      і не летіти
      услід за вітром

      і
      не грати хоралів
      не будити картин
      не чесати хвою
      не шурхотіти зіллям
      не будити дідуха
      не розвіювати піну
      сну
      засну
      сплю
      .....



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. *****
      тужать за розмовою слова
      сиротливо туляться одне до одного
      і мовчать

      залишаються тільки спогади

      обкутати ними закоцюблі плечі
      немов барвистою хусткою
      з буковинським візерунком
      і грітися
      перебираючи пальцями кольори
      у пошуку теплого подиху
      нової весни

      розтанути

      потекти потічком поміж конваліями
      поснулими від зимна
      і
      прожебоніти
      кілька слів
      про те
      що

      тужать за розмовою слова…



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. *****
      ти
      їхатимеш здалеку
      я стану при дорозі
      повним колодязем
      щоб
      напився мене
      розкину віти
      рясною яблунею
      аби
      скуштував мене
      вимережу радістю стежку
      до дому мого
      хочеш -
      смійся з мене
      а я
      намащу душу
      трунками запашними
      словами зрозумілими
      щоб
      сп’янів від мене
      і
      замкнув у колі рук своїх

      не вирватись...



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ЗІРКА
      троє царів
      постукали
      у мої двері

      зірку шукали

      я хотіла
      залишити її собі
      щоб
      завжди знати дорогу
      а вона
      благала не розпинати
      її променів

      царі пішли

      моя
      надія
      світилася
      у їхніх долонях



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. подяка
      заслоню фіранку старого року
      замерзлі грона моїх мрій
      заглядатимуть у вікно
      а я складатиму
      подячну пісню життю
      бо воно
      дало мені очі
      коли розплющую їх
      можу відрізнити
      чорне від білого
      і побачити зорі
      а у натовпі чоловіка
      якого кохаю

      дякую життю за те
      що дало ходу
      моїм втомленим ногам
      ними пройду міста і моря
      гори
      оази
      пустелі
      і через Твою вулицю
      і через подвір’я Твоє
      і через життя Твоє

      подякую життю за сміх і плач
      бо вони
      це
      радість і сум
      дві матерії
      які творять мою пісню

      і ваш спів який є тим самим співом

      і спів усіх який є співом моїм



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. цей сніг втомився
      цей сніг
      втомився танути у грудні

      йому наміткою полежати б
      отак
      в пустелі днів холодних
      до тих часів
      коли весна волого очі
      вмить розплющить
      бо
      снігу снігове -
      зігріти
      зимном
      землю
      пробачивши теплу
      непроханий
      прихід




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. неправильні запитання
      пересуваюся канатом життя
      і
      обережно жонглюю думками
      складаючи їх у запитання

      чому
      вперті яблука
      не хочуть падати у небо
      і ставати
      запашними плодами
      впевненості
      що
      не минає

      чому
      трагічний кінець
      початку
      стає продовженням
      світлого тривання
      у просторі
      твоїх
      рук

      чому
      порозвішувані
      на павутинках днів
      сльози
      не висихають
      а протяжно бринять
      забутою на покосі
      косою

      чому
      Різдво з роками
      сивіє

      чому
      неправильно
      поставлені
      запитання
      залишаються
      без
      правильно
      сформульованої
      відповіді

      чому...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      одного дня
      насмілюєшся померти
      очевидно
      над твоїм вибором
      зарегоче
      найближчий ближній
      спинившись неподалік
      твого ще живого
      тіла

      викинеш
      непотрібні речі
      бо для чого
      тримати при собі
      зайвий тягар
      коли й без нього
      летиш донизу
      гарматним ядром

      забудеш думати
      позбудешся залежності
      від розуму
      він знає
      що завжди може
      тебе зупинити
      перед отим
      невідомим
      відомим

      напишеш тестамент
      для порожніх мрій
      а може ілюзій
      поцілуєш у вуста
      самоту
      посмієшся з неї
      кинувши через плече
      байдуже
      “бувай, сестро”

      звільнишся від усього

      підеш уперед

      і повернешся

      бо

      щоразу коли насмілюєшся померти
      повертаєшся до життя



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    20. ***
      жінки
      не танцюють аркана
      вони арканізують життя
      хапаючись
      за рукави
      чоловічих сорочок
      коли відцентрова сила
      викидає їх
      з життєвого кола

      вони
      безкрило
      втискають голови
      у слабкі плечі
      і
      примружують очі
      щоб у круговерті танцю
      не погубити поснулих бісиків
      що
      загойдані байдужою увагою
      розімлілими
      мріями
      малюють
      акордеонно-пристрасне
      танго
      далекої
      Аргентини



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. злий вірш
      навколо тіні втрати
      а може страти
      таврована болем
      жертва
      власних ілюзій
      прямує
      стежкою розпачу
      у скриньку
      невідомості

      зачиняється...

      почуття
      запалюються
      неоновими лампами
      і
      стають порожніми
      ілюзіями
      мрій
      хвилина божевілля
      кладе на очі
      свою важку руку
      з білими рубцями
      пристрасті на пальцях
      а душа
      наче видута з цигарки
      непотрібна крихта тютюну
      кружляє світом

      ніяка

      як
      дистильована жінка


      28.11.09



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. спогад
      втомлене сонце
      серпнево
      хилить
      кульбабову голову
      до барвистої гойдалки
      спогадів
      змащую
      зеленкою
      побиті коліна
      моєї душі
      і
      перетворююся
      на маленьку
      дівчинку
      вона примружує очі
      намагаючись
      розгледіти
      крізь павутину вій
      обриси далекого літа
      що солодко звучить
      дзвонами грушок
      бринить
      схованими
      у сірникові коробки
      джмелями
      і
      млосно
      пахне
      цинамоном

      з-за кам’яної гори літ
      тужливим сопрано
      вилітають голуби
      пісні мого дитинства

      дерева меншають
      тіло огортає
      павутинка тепла

      повертаюся...


      27.11.09



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. вечір
      на плечі мого міста
      легким серпанком філософії
      ароматної кави
      спадає п’янкий вечір
      запалюючи теплі вогні
      у вікнах прадавніх кам”яниць
      обплетені
      павутиною історії старі мури
      дихають на людей
      сюжетами доль
      кадрами німого кіно
      пожовклими фотографіями
      заворожуючи уяву
      солодкою ностальгією часу
      тужливий голос
      проникливого саксофону
      збуджує уяву...

      відродитися
      для ночі на Руській
      віднайти
      затишок на Староєврейській
      десь біля Домінікан
      зустріти свою любов
      і
      зрозуміти що це твоя доля....



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Ніч без Тебе
      Твоя
      присутність
      пахне домом
      мережиш життя
      світлими
      дорогами
      повернень
      і
      мовчиш болем
      несказаного
      слова
      відчуваю
      його делікатний дотик
      до
      порисованого
      буднями
      серця
      і
      знову
      болить в мені
      прихована ніжність
      нанизана на чекання
      довге
      як ця
      безконечно
      самотня
      осіння
      без
      Тебе
      ніч


      19.11.09



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ergo sum
      є
      я
      до себе
      рухаюся вперед
      туди де мене не було
      щоб уже ніколи не йти
      вкриваюся страхом
      над моїми думками
      що печально висять
      і молоком вогких туманів
      шаленим танцем дощу
      мучить мене
      заплаканий листопад
      і шукаю двері у літо
      огортаюся білою пусткою
      Я просто стікаю болем


      Я просто стікаю болем
      огортаюся білою пусткою
      і шукаю двері у літо
      а заплаканий листопад
      мучить мене
      шаленим танцем дощу
      і молоком вогких туманів
      що печально висять
      над моїми думками
      вкриваюся страхом
      щоб уже ніколи не йти
      туди де мене не було
      рухаюся вперед
      до себе
      я
      є





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Весна
      вмитися першою весняною зливою
      зачерпнути долонями пахучої дощівки
      і хлюпнути отверезінням собі в обличчя
      добре...

      після священного омовіння свіжістю
      вилискувати соковито-зеленим змістом
      і пізнавати суть тривання всесвіту
      добре...

      вибухнути молодим пагоном
      простягнути до сонця свою душу
      і затріпотіти на весняному вітрі вільховим цвітом
      добре...

      бавитися власним настроєм
      жонглювати мелодійними словами
      вслухатися у гуркотливу музику весни
      і знову летіти...

      радіти...

      жити...

      весна.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Мальва
      у Тебе було дев'ять життів
      а у мене лише два
      до мого першого
      Ти торкнувся своїм болем
      і воно спалахнуло міріадами
      сяючих відчуттів
      збуджуючи уяву
      і
      просвітлюючи розум
      моє друге життя
      втілилося у мальву
      кольору п'янкого бордо
      що пустила міцні корені
      у саду Твого острова
      живі вужі її коріння
      обплели вишуканими
      візерунками слів і поглядів
      Твою останню надію -
      човен втечі
      Ти пробуєш на міцність
      силу коріння мальви
      а вона сміється з Тебе
      кутиками бордових пелюсток
      з яких капає на Твої вуста
      п'янке вино
      терпкого розуміння
      і солодкого смутку...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      на спицях буднів
      сплету тобі життя
      з пухнастих ниток
      власних почуттів
      кожна
      зроблена мною петля
      буде досконалим
      завершенням думки
      що пройде важкий шлях
      від мого розуму
      до серця та рук
      і там увіллється у
      м'яку нитку
      яка стане полотном
      твого майбутнього
      взором слугуватимуть
      мої думки і молитви
      промені любові
      освітять той
      шлях
      що мудрі звуть
      життєвою мандрівкою
      а коли закінчу роботу
      подарую тобі
      створене мною
      диво переплетень
      і химерних візерунків
      запитаєш
      звідки я взяла
      стільки ниток...
      не зізнаюся
      у цьому
      ніколи
      бо
      щоб сплести тобі життя
      я
      потай розплела
      своє



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Ти будеш
      барвистою стрічкою
      яку я вплету сьогодні
      у свою косу
      вдень вона лежатиме
      у мене на плечах
      і я носитиму її радісно
      щоб усі бачили
      мій скарб і заздрили
      а вночі
      я перекладатиму її на груди
      і зачарована
      Твоїми пестощами
      засинатиму
      до завтра...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. У Русові...

      Така будь, бесідо моя!
      В. Стефаник


      запах свіжозораного чорнозему збентежив мою пам"ять
      дивлюся у повиту безлистими тополями далечінь
      і відчуваю як родяться у моєму єстві дивні амбіції
      огортаючи своєю проникливістю мій розум

      завмирають думки біля рядочка ненадрукованих слів
      що проросли могутніми черешнями твоїх діл
      напоєні правдою і болючим співчуттям
      справжні свідки німого болю і мовчазної туги

      вона чесала своє волосся і запитувала про любов у горішка
      а ти бачив лиш важкий камінний хрест на далекому горбі
      і майстерно перебирав струни свого величного слова
      видобуваючи з людського життя оголену пісню правди




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. чекаю

      моє чекання
      з першими звуками твого голосу
      зависає у телефонній трубці
      і тремтить наче павутинка бабиного літа
      що зачепилася за мої вії

      чекаю
      кутаюся у твій баритон
      і розігріваю на слабому вогні надії
      свої несказані слова
      що примерзли до піднебіння
      так і не злетівши з вуст...

      чекаю
      і розливаюся гарячим воском
      на зимну воду байдужості
      може хтось наворожить диво
      чи далеку дорогу
      а може сподівану зустріч

      чекаю
      від воску солодко пахне медом
      відчуваю його липку суть
      намащую золото бджіл
      на байдужість людей
      смакую
      і

      продовжую чекати...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      оголені дерева
      запізнілої весни
      вплітаються
      чорними вітами
      у моє посивіле волосся
      замальовуючи
      білі пасма
      рудим вогнем пристрасті.
      вона мовчазна....
      це так неприродно для неї
      її вогонь
      забирає усі слова
      закриває
      пекучим поцілунком вуста
      не даючи шансу на відповідь.
      пристрасть
      спалює мої думки
      і вже не знаю хто я
      розгублена дівчинка
      що шукає руки батька
      чи палка жінка
      лоно якої
      рветься на частини
      у передчутті розлуки
      а може я сонце
      на якому іноді
      трапляються спалахи
      і провокують магнітні бурі.
      хто я?
      шукаю...
      чекаю...
      люблю...
      Тебе...


      08.03.09



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***

      літера до літери
      думка до думки
      зав’язується слово моє у плід
      сушу його на сонці
      наче в’язанку білих грибів
      і нанизую на нитку речень
      не ставлячи крапок і ком
      вдихаю п’янкий аромат
      словесної сушениці
      не чекаю Різдва
      щоб приготувати з неї
      смачну страву
      споживаю уже
      пригощаю інших
      стає смішно і легко
      бо знаходжу врешті те
      що роками ховалося -
      музику смутку
      зміст життя
      гармонію існування
      зав’язується слово моє у плід
      а я зав’язуюся у слово...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    34. ***

      буває так що нізвідки
      невідомо як і для чого
      почуєш голос
      що нагадуватиме тобі
      твій
      візьмеш його
      обережно в долоні
      і піднесеш до вуха
      щоб краще чути зміст слів
      тихих
      він проникне у тебе
      і заговорить своєю
      ласкавою мовою
      відкриє приспану істину
      чуєш?
      як бринить одинока сльоза
      протяжним звуком самотності
      і давньою піснею
      того далекого літа
      якого
      ніколи
      не
      було



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***

      Не хочу проминути...
      минають темний провулок
      щоб не затягнув бува
      своїми вогкими
      моторошними обіймами
      у пастку ночі
      минає невблаганний час
      ти хапаєшся за нього
      наче за драбинку на шнурках
      а вона вислизає з твоїх рук
      слизькою змією втрат
      минають далекі силуети
      дерев і хат за брудним
      вікном швидкого поїзда
      і ти відчуваєш дивне
      задоволення від того
      що це не твої обриси
      розмиті швидкістю
      зникли назавжди
      Хочу бути тим,
      що не минає...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Хочу бути арфою...
      "...кожен нерв зроблю струною, сам я арфою зроблюcь." Олександр Олесь

      Хочу бути арфою...
      дзвеніти мелодіями,
      виблискувати силуетом,
      відчувати на собі натхненні руки
      музиканта...

      Хочу бути арфою...
      проникати дзвоном струн,
      наче сизим димом
      у всі щілини Твоєї душі
      і одурманювати Твій
      розум...

      Хочу бути арфою...
      дивувати світ прозорим звуком,
      цілувати струнами Твої пальці,
      що витягують дивні звуки
      з оголених нервів
      моєї душі

      Хочу бути арфою....



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      стою...
      на сороковому поверсі
      свого земного життя
      що проминає
      оперлася...
      на поручні балкону
      і дивлюся донизу
      чи далеко летіти
      хочу...
      зрозуміти свій страх
      перед польотом
      у невідоме відоме
      сную...
      мов мудрий павук
      нитки білого суму
      поволі опускаючи їх додолу
      думаю...
      а може це коси
      посивілої царівни
      яка чекає дива



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. птах
      у конверті
      сплетеному з чорних гілок
      зимового дерева
      одна добра людина
      прислала мені птаха
      його великі очі
      світилися спрагою пустелі
      пальцями-пір"їнами
      обвислих крил
      тримався
      за чорні прутики своєї тюрми
      щоби не впасти
      бо коли довго не літаєш
      втрачаєш здатність
      твердо стояти на двох
      у дзьобі птах тримав
      клаптик паперу
      ця біла невідомість
      проросла у моїй душі
      німим знаком запитання
      що там?
      простягнула руку
      розгорнула
      у пошуку відповіді папір
      біле молоко
      невидимого чорнила
      промовило до мене
      голосом підсвідомості

      це не птах

      це я



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***

      зникаю у своєму дивному світі
      повіривши словам
      бо хтось колись мені сказав – ти диво
      ди
      во
      шукаю того дива
      мадручючи гостинцями власного серця
      хочу ковтнути води
      во
      ди
      з твого непостійного джерела
      шукаючи причини щоб жити життя
      а воно зникає наче далекий овид
      о
      вид
      чи просто небокрай
      що осипається додолу порожніми реченнями
      і мінливими настроями твого “я”
      небо
      край
      краю небо навпіл чітким розчерком слова
      і дивлюся на схід нового сонця
      мого сонця
      мого дива
      мене



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. малюнок на склі
      ...читаю колір...
      вдивляюся
      мокрим від сліз
      серцем
      у нанесені легким
      штрихом
      лінії твоєї долі
      ...бракує барви...
      ...твій пензлик безсилий...
      зачаровано
      повільно
      витягаю
      із розтопленої
      гіркої смоли буднів
      руку
      і занурюю пальці
      у кольоровий акрил
      не мого життя
      осмисленим рухом
      кладу на скло
      їхні різнобарвні
      відбитки
      малюю
      прадавню легенду
      горю
      у жертовному вогні
      ...відьма...


      15.03.09



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***

      чим є твоє мовчання

      можливо - це спогад
      що бринить вчорашнім днем
      і пахне ранковою кавою
      твого пробудження

      можливо – це пустка
      якої не можна оминути
      після шаленства поглядів
      і відвертості слів

      можливо – це музика
      якої ми ніколи не чули
      бо її ще ніхто
      не написав

      а
      може
      це
      мудрість



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --