Знаю:)))
Сама борщ, буває, варю, з олівцем у руках... І то я не пропорції записую, а слова:))))
Натхнення, Яриночко!

Олександре, а куди ж вони опустяться, коли до вуха мого дотягнутися хочуть? Я їх інакше не почую... :о))) І плечі у всіх різні - у когось широкі і мужні, у когось тендітні і все на них виглядає по-різному. Аще можна говорити про дієслово "опускатися"... і завіси, і сонце, і руки, і... Словом, таке.
Я колись писала курсову роботу про явище антитези у творчості Павличка. Видно, що щось таке "антитезне" відклалося у моїй голові. Давно це було.
Одним словом - дякую. Завжди чекаю Вашого допису і з приємністю його читаю.
Вам тепла і натхнення!
:о))
Я.

Не знаю, чи поетичний, але на смак такий нічого собі... :о)))
Дякую, Мироне.
Я.

Ой, а я й не бачила, що тут такі малюночки. :о))
Дякую, Вітрику!

Поставила нового вірша і не бачу, що під попереднім ся робить...
Дякую, Юрцю, та то тілько від цибулі, а ще може вія в око впасти, муха залетіти, а ще я недавно лашку нову купувала і, міряючи, в око цінником завалила. Плакала тиждень. :о)))))))))))))
Цьомки,
Я.

Тішуся, що смакує...!
:о)
Я.