Автори /
Оксана Маїк (1969)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Не святкове
•
В очікуванні Дива
•
Небесний пілігрим
•
ОСІННЯ ЗАМЕТІЛЬ
•
* * *
•
* * *
•
Може
•
* * *
•
Тіні
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Із літа
•
* * *
•
* * *
•
Запрошення до танцю
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
У Семенів день
•
* * *
•
Час збирати
•
Моє небо
•
Полиново-медова любов
•
* * *
•
Ти мрієш
•
* * *
•
* * *
•
НЕ
•
Послухай, коханий (3)
•
Послухай, коханий (2)
•
Послухай, коханий
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Моя Голгофа
•
Коли
•
Жебрачка
•
Весняний настрій
•
* * *
•
* * *
•
Весняна казка
•
* * *
•
У гостину
•
* * *
•
* * *
•
Коли...
•
* * *
•
Вікна
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пісня Любові
•
* * *
•
Балада про осінь
•
Реквієм любові
•
* * *
•
* * *
•
Самотній сад
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЧОРНІ ЯНГОЛЯТА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Знову про каву...:))
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Три кроки ночі
•
Іронічне
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
"Зцілися, лікарю..!"
•
Кредо
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Інші береги
•
До Миколая
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Різдвяний триптих
•
* * *
•
Гра
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Малюнок із дитинства
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Холодно
•
* * *
•
* * *
•
* * *
допила до дна свою казку
на денці лиш боляче й жаско
на денці лиш боляче й жаско
я б забула ці небесні квіти,
але що із пам"яттю зробити:
але що із пам"яттю зробити:
І знову мені не спиться...
Втомлено іде, немов на плаху,
Крилами волочить по землі
Крилами волочить по землі
мете двірник осінню заметіль
здіймає вітер спогадом про літо
здіймає вітер спогадом про літо
Озвись мені, моя любове!
У світлій змові я з тобою.
У світлій змові я з тобою.
мої каштанові думки
не хочуть в ірій одлетіти
не хочуть в ірій одлетіти
може я
може ти
може ти
Прости, моя любове,
Що я на "ти" із болем.
Що я на "ти" із болем.
Дикі тіні шолудивих псів
Бродять по краях моєї долі.
Бродять по краях моєї долі.
Сумую я без тебе і самую...
Самотність до добра не доведе:
Самотність до добра не доведе:
Регоче громом наді мною небо
І креше блискавиці Ілія,
І креше блискавиці Ілія,
яка різниця як я виглядаю
для кого мала би плекать красу
для кого мала би плекать красу
В Йоганнесбурзі випав сніг.
Чи ж на душі й тобі сніжить
Чи ж на душі й тобі сніжить
*
Спалила осінь літні кораблі:
Спалила осінь літні кораблі:
світ - шкереберть
жниво
жниво
все не так,
все не те!
все не те!
Потанцюймо?
Оця краплина роси
Учора була сльозою.
Учора була сльозою.
Бабине літо ходило босе,
із трав збивало холодні роси,
із трав збивало холодні роси,
а вже по обіді
а вже по теплі
а вже по теплі
Суміш диму, думок і дива.
Літо в ірій летить вітрами.
Літо в ірій летить вітрами.
Багатогранність.
Грані - самоцвіти.
Грані - самоцвіти.
Мабуть таки час починати збирати каміння,
Бо достатньо уже по житті ми його розкидали.
Бо достатньо уже по житті ми його розкидали.
Моє небо іще не покраяне
На кордони, межі і секції.
На кордони, межі і секції.
Ой любове моя непрохана!..
Не чекала ж - а знову закохана.
Не чекала ж - а знову закохана.
Граблі мене нічому не навчили.
То що тепер? Хіба узяти вила,
То що тепер? Хіба узяти вила,
Ти мрієш лелекам гніздо збудувати
Десь біля власної тихої хати,
Десь біля власної тихої хати,
Скажіть мені, у чім моя вина?
Що біля нього без вина хмільна?
Що біля нього без вина хмільна?
Найбільший страх - це страх перед собою.
Нема звитяжців у такім двобою,
Нема звитяжців у такім двобою,
не тут
не туди
не туди
Послухай, коханий:
вже стихли відлуння громів.
вже стихли відлуння громів.
Послухай, коханий:
півкроку іще до зими
півкроку іще до зими
Послухай, коханий:
безжальні холодні вітри
безжальні холодні вітри
Пече з-під фарби срібло сивини.
На гребенях хвилин спливають роки.
На гребенях хвилин спливають роки.
Я замикаю у коло
Лінії наших доль.
Лінії наших доль.
Сідає мені на долоню
Метелик щастя. Чужого.
Метелик щастя. Чужого.
Мале дитя приходило в мій сон.
Всміхалося і ручки простягало.
Всміхалося і ручки простягало.
Коли я дивлюсь в твої очі,
Я знаю більше за тебе:
Я знаю більше за тебе:
Дзвінок. І на порозі - жінка.
З якого роду - племені, хто зна?
З якого роду - племені, хто зна?
Тужавіє земля -
зійшла весняна повінь.
зійшла весняна повінь.
Серпантинно
час у діл збігає.
час у діл збігає.
от і поле засіяне
помилками
помилками
Я розповім тобі казку.
Хочеш?
Хочеш?
Відкрити душу перед людські очі
І легко, й страшно: хтось би не зурочив
І легко, й страшно: хтось би не зурочив
"Моя любуню, а ходи-ходи!
Спочинь, розпруж си, на бамбетлю всєдь си.
Спочинь, розпруж си, на бамбетлю всєдь си.
А десь у снах, котрі мені не сняться,
Блукаємо в едемському саду
Блукаємо в едемському саду
За вуаллю туману
заховаю оману.
заховаю оману.
Коли зчорніють сніги
і місяць буде уповні, -
і місяць буде уповні, -
з"їм ягідку калини, -
додам собі гіркоти
додам собі гіркоти
Лунке зимове надвечір"я. Передриги.
Порипує морозцем тиха вулиця.
Порипує морозцем тиха вулиця.
Я з роду Авеля.
Я радше жертва,
Я радше жертва,
Нагі, нужденні душі процвітають.
Їм добре тут.
Їм добре тут.
Гарячий подих п"янкого літа
Поглинула осінь - й дощами розквітла.
Поглинула осінь - й дощами розквітла.
Знаєш, а ми із тобою запрошені
туди, де пахнуть трави нескошені,
туди, де пахнуть трави нескошені,
Як це важливо - понадвічне диво:
На пташиних крилах зацвіла любов!
На пташиних крилах зацвіла любов!
Хоч зараз втечем від наступного ранку,
Зупинимо час, затуливши фіранку.
Зупинимо час, затуливши фіранку.
За півкроку до осені...
Вже отави покошені,
Вже отави покошені,
А ти мені вже відболів,
відкровоточив.
відкровоточив.
Усі вживають ті самі слова,
У всіх одна вкраїнська мова.
У всіх одна вкраїнська мова.
Чи блуд тебе вчепився, чоловіче,
Що бродиш манівцями без пуття,
Що бродиш манівцями без пуття,
Цей сад - нічий. Порослий бур"яном.
Кропива обпікає віти голі.
Кропива обпікає віти голі.
Дні-близнюки, безбарвно-невагомі,
кудись зникають, що і не збагну.
кудись зникають, що і не збагну.
Хтось засіяв в серці біль.
А хто? Й навіщо?!
А хто? Й навіщо?!
Такий нестерпний холод...
Як розплата
Як розплата
Зіграєш на гітарі мого тіла
Хмільний романс, що літо відлетіло
Хмільний романс, що літо відлетіло
Пишемо власну
Історію творіння світу.
Історію творіння світу.
Недолюблена, неголублена,
У чужих світах десь загублена,
У чужих світах десь загублена,
Вона святкує
вечір розбитих ілюзій.
вечір розбитих ілюзій.
Жар журливого жадання...
Тихо згасла зірка рання...
Тихо згасла зірка рання...
А Місяць, такий розпутний,
Ллє срібне вино до путні
Ллє срібне вино до путні
Чорні янголята світами блукають.
Чорних янголяток в Небо не пускають.
Чорних янголяток в Небо не пускають.
Я - звичайна людина.
Звідкіль мені знати
Звідкіль мені знати
За Бугом сходить сонечко поволі
І не пита, чи відпочили уночі...
І не пита, чи відпочили уночі...
Принесу тобі я вічність на долоні,
Тихо-тихо притулю до скроні.
Тихо-тихо притулю до скроні.
Хіба я сторож серцю своєму?
Чи хто повірить в незворотність РАЮ?
Чи хто повірить в незворотність РАЮ?
Втікає час. І я лякаюсь сивини.
Новий приходить день і, не спитавши згоди,
Новий приходить день і, не спитавши згоди,
не збуваються сни
і місяць тріпоче сполохано
і місяць тріпоче сполохано
Ти хочеш мене, як гарячої кави:
З далеких зігрітись доріг.
З далеких зігрітись доріг.
Дрімає місяць-молодик,
Вмостившись зручно у міжгіллі груші.
Вмостившись зручно у міжгіллі груші.
Навіщо говориш німими словами?
Не переймайся, не стану між вами.
Не переймайся, не стану між вами.
Що я можу?
Я всього лиш жінка.
Я всього лиш жінка.
Чи я кохати тебе не вмію,
Що упустила в серце завію,
Що упустила в серце завію,
В"яне день, наче зірвана квітка.
Десь із лебедем мліє лебідка.
Десь із лебедем мліє лебідка.
Холоне самотня кава,
Вивітрює запах кориці.
Вивітрює запах кориці.
Що зосталось від твого кохання мені?
Лиш трави прим"яті,
Лиш трави прим"яті,
Тихий вечір ліг на підвіконні,
Лапкою протер очиці сонні,
Лапкою протер очиці сонні,
Обламали пташці крила, -
Пташка в небо не злетіла
Пташка в небо не злетіла
Вже більше мені не сниться
Очей твоїх таїна...
Очей твоїх таїна...
Струсила осінь яблука в траву...
Отак і я у світі цім живу:
Отак і я у світі цім живу:
Заснути б на твоїх руках!
Паде із неба білий птах
Паде із неба білий птах
Зцілися, лікарю, зцілися сам:
Твоя душа, неначе здеформована,
Твоя душа, неначе здеформована,
Якщо не роздавати душу людям,
Душі у грудях тісно буде!
Душі у грудях тісно буде!
Не все те правда, що співають на весіллі.
Не кожне серце полонить чар-зілля.
Не кожне серце полонить чар-зілля.
Не можна із шкарлупи свого "Я"
Побачити, як розцвіте зоря.
Побачити, як розцвіте зоря.
Посеред саду причаївся сум,
Розсипавсь яблуками в трави,
Розсипавсь яблуками в трави,
Назбирала пригорщу зір,
А зорі гострі - ранять долоні.
А зорі гострі - ранять долоні.
Не додавай мені проблем:
І так їх маю під зав"язку!
І так їх маю під зав"язку!
Інші береги мого життя
За рікою, за бистрінь-рікою.
За рікою, за бистрінь-рікою.
3-річній Іринці із сиротинця с.Жовтанці,котра просила у Святого Миколая МАМУ,- присвячую...
Немає правди іншої, ніж ця:
Під ноги стелиться лише одне життя.
Під ноги стелиться лише одне життя.
Інкрустований день передзвоном:
Б"є хвилина хвилину з розгону.
Б"є хвилина хвилину з розгону.
Кришиш на коліна
Синю самоту.
Синю самоту.
Не впіймаєш вітру в полі:
Вітер в сіті не іде.
Вітер в сіті не іде.
Знову розлила небо.
На краплі його розбила.
На краплі його розбила.
Ніхто. Ніде. Ніколи. І - Ніяк.
Чи то такий твоєї долі знак?
Чи то такий твоєї долі знак?
Програю тихий смуток у мажорі
Під дня завісу.
Під дня завісу.
Маленька жінка в шатах сніжно-білих
Сьогодні знову по землі ходила.
Сьогодні знову по землі ходила.
Відвіную тебе усім болем,
Що у серці моєму проріс.
Що у серці моєму проріс.
Метелик на тихій квітці
Бавиться сонячним зайчиком.
Бавиться сонячним зайчиком.
Джмелик пухнастий,
Жовто-смугастий,
Жовто-смугастий,
Поглянь: це ж я веселкою іду,
Що п"є із Бугу тишу вечорову.
Що п"є із Бугу тишу вечорову.
Сни чиїсь пролітають повз мене:
Чую шурхіт їх темно-зелений.
Чую шурхіт їх темно-зелений.
Хата притулилась до осоння.
Вигріває боки кіт старий.
Вигріває боки кіт старий.
Я бачу Ангела, що плаче.
Пече мене його сльоза гаряча.
Пече мене його сльоза гаряча.
А вчора нема ніде.
І ніхто його не знайде.
І ніхто його не знайде.
Тихий вечір ліг на підвіконні,
Лапкою протер очиці сонні,
Лапкою протер очиці сонні,
Прощаючись, не залишай мені нічого.
Ні спогадів, ні болю, ні жаги,
Ні спогадів, ні болю, ні жаги,
Цієї ночі приходила осінь.
І холодно дуже! А серцю байдуже:
І холодно дуже! А серцю байдуже:
Я була тигрицею і ланню,
Яру кров у жилах зупиняла,
Яру кров у жилах зупиняла,
Життя, котрого не було.
Світанок, на примару схожий.
Світанок, на примару схожий.
Осіннє небо тисне ваготою,
Спресовує, ущільнює печаль.
Спресовує, ущільнює печаль.
Огляди