ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Пейзаж з уяви
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
* * *
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Золота сивина
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
За межею духовного фронту
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
***
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
З голосу Езопа
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
Барани на роздоріжжі
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Про природу
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оксана Маїк (1969) / Вірші

 ЧОРНІ ЯНГОЛЯТА
Чорні янголята світами блукають.
Чорних янголяток в Небо не пускають.
Нехрещені невинні потерчата...
А де ж їм взяти сили, щоб літати?

...Вони благали: "Мамо, не вбивай!
Матусю рідна, не вбивай, не треба!
Ми ще безкрилі, мамо, без Хреста,
А як же нашим душечкам без Неба?!"

Не чули... Як не чують і тепер
Як плачуть їм над головою діти...
Прокинься, жінко, доки світ не вмер,
Молитвою їм поможи злетіти!

Хіба ж цей світ аж так уже змалів,
Заріс гріхом, як цвіллю,
Що не ридає за дітьми Рахіль,
А діти - над Рахіллю?

- - -

Жінки-спокусниці і безтурботні юнки,
Спиніться понад прірвою, прошу.
Бо там, в безодні, ваші плачуть діти:
Не народившись, вмерли у гріху!

- - -

Маленькі страдники -
убиті нехрещені діти,
Простіть своїм безпутнім матерям,
Що, потерпаючи серед утіхи світу,
Жбурнули душу шолудивим псам!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-10 12:05:35
Переглядів сторінки твору 6003
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.887 / 5.5  (4.994 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.794 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.01.15 20:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-10 12:09:55 ]
Дуже сумна тема, Оксано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 12:14:39 ]
Я знаю, люба!...Але про ЦЕ треба говорити, бо цей біль не вщухає, і, на жаль, не припиняє наростати у світі...Може, хоч хтось задумається!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-10 12:17:03 ]
Ніхто не задумується, незважаючи на на наші крики, мила моя. Суспільство деградує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-10 12:22:02 ]
Ні, я не кажу, що краще мовчати. Просто нас мало...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 12:25:54 ]
Але добре, що МИ Є ! І якщо не будемо мовчати, то, думаю, потроху більшатиме... Принаймні, я на те сподіваюся!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-10 12:28:26 ]
Я теж на це сподіваюся.Посміхайтеся, Оксаночко.

Щиро, Леді Лі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 12:29:36 ]
Дякую, сонце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-01-10 12:33:36 ]
)*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 15:29:28 ]
Тема сумна, але дуже потрібна. І добре, що є поети, яких це болить. А в чорних янголят не хочеться вірити. Мабуть всі янголята білі. Чорні є серця жінок - безтурботних "нематерів" і, не забуваймо, безтурботних чоловіків.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 16:38:41 ]
Так, хочеться вірити, що усі янголята білі й світлі, але, згідно із релігійними вченнями, душі нехрещених діточок приречені на "зависання" між небом і землею, тому "чорніють" і здатні навіть на помсту...Оббілити їх можна лише материною молитвою і молитвами навіть сторонніх християн. Тому -допоможімо їм злетіти в небо білими, світлими янголятами! І дуже добре, пане Богдане, що ви наголошуєте на однаковій мірі відповідальності як горе-"матерів", так і горе-"батьків"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 17:57:11 ]
Церква трохи тут поміняла навчання. Дуже не поєднується образ справедливого і милосерного Бога з покаранням невинних. Але щодо відповідальности батьків - ніщо не змінилось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-10 22:26:20 ]
Дуже правильно, що ви заторкнули тему саме у цьому аспекті. Грішать тому, що не вважають це гріхом. А коли пояснити, що це не тільки перетерпіти біль, а ще й пустити в світ неприкаяну душу, яку Господь уже вселив у це тільце, і що за це прийдеться колись платити стражданнями і матері, і майбутнім братикам і сестричкам, то, я певен, багато хто задумається. Слабує в цьому плані і офіційна наука. Її рівень у вивченні духовного застиг на рівні 19 ст. Нав*язується примітивне матеріалістичне сприйняття світу. Все, що не можуть пояснити, просто відкидають як ненаукове. І це в наш час, коли вже вчені визначили навіть вагу душі. Тому конче необхідно, щоб про це говорили.
Бажаю вам, Оксано, успіхів у творчості!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-11 11:59:00 ]
Дякую, пане Богдане, за побажання! Справді, ця тема мало озвучується. З точки зору феміністок - жінка сама має право вирішувати, народжувати їй чи ні... А про те, що це все-таки вбивство - воліють мовчати! І душі залишаються неприкаяними, хоч яким несправедливим це видається... Дай, Боже, щоб мій голос хоч хтось почув, хто стоїть зараз перед вибором: народжувати чи ні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-11 12:04:09 ]
Щиро дякую, пане Валерію, за підтримку і побажання! Говорімо про це, і дасть Бог, хтось почує!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-11 12:06:39 ]
А щодо справедливості і милосердності Бога, то тут, пане Богдане, нічого не міняється, просто нам не дано зрозуміти, чому за гріхи батьків мусять відповідати діти...З цим важко погодитись і змиритись, але так є, на жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-23 22:48:06 ]
Даруйте, що не звертаюсь пан. У кожного є ім'я, цього досить. Ми всі брати і сестри, Батько в нас один.
Оксано, вам низький уклін, цей вірш до сліз проймає! І струни у душі незвідані торкає. Ви тричі праві, навіть 10 раз - стосовно душ між небом і землею, які пішли дочасно з цього буття у інше. Ще раз ПОДЯКА Вам!
Для інших: пропоную прочитати відкриття сучасної науки останніх 20 років! Наука і релігія зійшлись знову в одне ціле, як то було ще до Христа. Вже формули без константи "Бог" не можуть працювати. Читайте Тихоплавів (крім всього, що стосується Григорія Грабового) - це подружжя фізиків з Пітера, вони дають гарний опис найважливіших відкриттів. у них уже понад 10 книг. Більшість можна скачати з інтернету.
А взагалі, літератури про духовність дуже багато, нашої християнської, шукайте і знаходьте, ЧИТАЙТЕ. А головне, думки пропускайте крізь своє СЕРЦЕ, прислухайтесь до нього, воно не помиляється. Як правило у майстрів слова, людей мистецтва воно не має шкаралупи, вони здатні почути ГОЛОС СЕРЦЯ. Тому бажаю успіху на духовній ниві, плідної праці.
До адміністраторів сайту: чи Ви готові публікувати за згодою авторів їх вірші, зокрема цей? Складається враження, що цей сайт - закритий гурток, мені про нього сказали, сам і не підозрював про його існування. Хто ж почує ці прекрасні слова?!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-24 18:28:42 ]
Володимире, Ви сказали тут набагато більше, аніж я могла розраховувати...Це справді ДРУЖНЯ і ДІЄВА підтримка! Такі моменти нашого життя мені дуже болять, і тому я наважилася винести їх на загальний розсуд. Маю надію, що хоч когось - та зупиню над прірвою...