ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Глянув, поруч холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Маїк (1969) / Вірші

 * * *
Я була тигрицею і ланню,
Яру кров у жилах зупиняла,
Від жаги вмирала до світання...
А тобі й того було замало.

Я себе зав"язувала в вузол,
Я собі на горло наступала,
Оберталась в замкнутому крузі...
Та тобі й того було замало.

...Отак, дійшовши до самого краю,
Одного разу вичерпалось свято.
Тоді просив мене: візьми усе, що маю!
Але мені вже було забагато...

2009

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-06 17:10:38
Переглядів сторінки твору 2712
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.994 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.794 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.875
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.01.15 20:21
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-06 18:07:18 ]
А за цей вірш...Чому з поезії на прозу перейшли?
Недбало, пані Оксано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-07 18:22:04 ]
Нічого, спробуємо із цим (як на мене, надмірно сильним внутрішнім звучанням, що перекриває реальність) давати собі раду.
Я ось трохи ритми підрівняв, може шановній авторці видасться помічним.

Бо саме авторське бачення мені дуже сподобалось (я про внутрішню мелодію)

* *
Я була тигрицею і ланню,
Яру кров у жилах зупиняла,
Од жаги вмирала до світання...
А тобі того було замало.

Я себе і звузила у вузол,
Я собі й на горло наступала,
Одцвіла у замкнутому крузі...
Та тобі того було замало.

...І дійшовши до самого краю,
Як терпіння, вичерпалось свято.
Ти казав мені: бери, що маю!
Та мені того було вже забагато...

2009


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-11 14:03:35 ]
Шановна пані Оксано, як на мене цілком слушними є зауваження щодо бажаності деяких виправлень. Як ви вважаєте?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-24 19:39:43 ]
З ПОПРАВКАМИ:
"А тобі того було замало."
"Та тобі того було замало."
МОЖНА ПОГОДИТИСЬ!
"Од жаги"
"Одцвіла у замкнутому крузі..."
"...І дійшовши до самого краю,
Як терпіння, вичерпалось свято.
Ти казав мені: бери, що маю!
Та мені того було вже забагато..."
ЩЕ МОЖНА ПОГОДИТИСЬ.
АЛЕ ЦЕ ВЖЕ НЕ ТЕ, НЕ АВТОР:)
ЦЕ БУДЕ ПАЦІЄНТ В СТАДІЇ РЕМІСІЇ:)

А ОСЬ РИТМІЧНУ ПОПРАВКУ "звузила у вузол" -
ЩОСЬ НІЯК ЗБАГНУТИ НЕ МОЖЛИВО!
ЩО ЦЕ Є ЗА НОУХАУ, ЩО ЗА ДИВО?
а ТОМУ ВЕЛИКЕ ПРОХАННЯ ДО пАНА мАЙСТРА ПРОЯСНИТИ ДАНИЙ ВИСЛІВ, ЯКИЙ КОРИСНО ЗНАТИ ВСІМ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-24 19:52:06 ]
Шановні,... поети, майстри слова, не забувайте, що до вершин майстерності безліч доріг і в кожного своя! НЕМАЄ ДВОХ ОДНАКОВИХ АТОМІВ У ВСЕСВІТІ, НЕ ТЕ ЩО ДВОХ ЛЮДЕЙ - ІНАКШЕ ТВОРЦЮ СТАНЕ СУМНО:) а ТОМУ І ПОГЛЯДИ У КОЖНОГО СВОЇ. ПОВАЖАЙТЕ ЇХ.
Крім бажання допомогти людині, ще треба вміти це зробити:) Інакше світу залишились би невідомими багато поетів, музикантів, письменників, інших митців і вчених!

А ЩЕ СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВСІ РЕЦЕНЗЕНТИ, НІБИ ЗАКОХАНІ ПАВИ, ЯКІ ОБГОВОРЮЮТЬ СПІВИ ІНШИХ...:((
ВИ НАЧЕ Й НЕ БАЧИТЕ ЗА СТРУКТУРАМИ, РИТМАМИ ВІРШІВ ДУШУ ЛЮДИНИ, ГОЛОС СЕРЦЯ! ПРИКРО:((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Влад Травневий (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-25 19:20:01 ]
Дуже цікавий вірш.